Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №563/574/26 — Корецький районний суд Рівненської області

справа № 563/574/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Корець

Суддя Корецького районного суду Рівненської області Сірак Д.Ю. розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 622124, 23 березня 2026 року о 12:16 год., на А/Д «Київ-Чоп», 267 км. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Mazda CX5", н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, дуже розширені зінниці, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

До суду ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення, причини неявки суду не повідомив, клопотань про перенесення судового засідання не подавав.

Статтею 268 КУпАП передбачено, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є необов`язковою.

У зв`язку з чим, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 ..

12 червня 2026 року ОСОБА_1 надав суду письмові пояснення по справі. Згідно яких, 23 березня 2026 року з родиною поїхав на своєму автомобілі Mazda CX-5 до м.Львів. Близько 12-ої години їх зупинив працівник поліції на стаціонарному блокпості на трасі Київ-Чоп поблизу м. Корець. До нього підійшов працівник ТЦК та СП без бодікамери і попросив надати військово-облікові документи, він надав документи в електронній формі в додатку "Резерв+", порушення правил військового обліку на той час не було. Згодом підійшов ще один працівник ТЦК та СП і попросив вийти з автомобіля, на що він відмовив. Вони почали погрожувати, стукати у вікно і смикати ручку, автомобіль був зачинений зсередини, хотіли застосувати силу. В свою чергу він хотів поїхати, але перегородили рух, один із них став перед капотом авто і покликали працівника поліції. Працівники поліції теж намагалися «виманити» його з автомобіля. Коли зрозуміли, що це їм не вдається повідомили про наявність ознак алкогольного сп`яніння, а коли він погодився пройти огляд, зазначили і про ознаки наркотичного. Зі змістом протоколу та зазначеними в ньому обставинами не згоден в повному обсязі, вважає його безпідставним та таким, що складений з грубим порушенням норм чинного законодавства, виходячи з того, що зупинка транспортного засобу була здійснена без законних на те підстав, передбачених ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Поліцейські не навели чіткої причини зупинки, що робить подальші дії незаконними та взяли свідками не пересічних не зацікавлених осіб, а саме двох працівників ТЦК та СП, які були зацікавлені в даній ситуації. Провадження у справі просив закрити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши всі наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Приписами ч. 1 ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП регламентовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з вимогою ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з принципу верховенства права, конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначений у ст. 266 КУпАП порядок визначений Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).

Згідно п.2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З детального аналізу наведених норм права вбачається, що водій може бути направлений працівниками поліції до закладу охорони здоров`я для огляду на стан наркотичного сп`яніння, лише за наявності у нього конкретних ознак передбачених п.п.3, 4 Інструкції. Логічним є висновок, що за відсутності у водія наведених ознак сп`яніння, у працівників поліції не виникає підстав направляти його для медичного огляду на стан сп`яніння до закладів охорони здоров`я. Відмова водія виконувати безпідставну (необґрунтовану) вимогу працівника поліції проходити огляд на стан сп`яніння, не може мати наслідків у вигляді адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР України.

З відеозаписів нагрудних камер працівників поліції, встановлено, що на початковому етапі спілкування водія з працівниками поліції останні жодних зауважень до поведінки водія та його стану не було. Предметом розмови було лише ознайомлення з документами, зокрема військово-обліковими. Працівники поліції неодноразаово просили водія вийти з автомобіля, при цьому навкруги автомобіля стояли працівники ТЦК. Коли на пропозицію вийти з автомобіля, навіть для відкриття багажника, водій не погодився, на що поліцейьки сказали: "він з машини не вийде". Після чого, від поліцейських висловлено припущення про те, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Коли водій погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, працівники поліції змінили своє припущення та вказали на наявність у водія вже ознак наркотичного сп`яніння.

При цьому поліцейський пояснив, що ознаки наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, дуже розширені зінниці, які не реагують на світло) є явними. Хоча водій з автомобіля не виходив.

Відповідно об`єктивність таких ознак, які жодним чином візуально не перевірялися, викликає у суду сумнів взагалі у їх наявності.

У відповідь на пропозицію поліцейських ОСОБА_1 повідомив, що з автомобіля не вийде, хоча неодноразово наголошував на тому, що згодний на місці пройти огляд на стан визначення алкогольного сп`яніння та їхати на медичне освідчення, але лише коли працівники поліції нададуть належні процесуальні докази по факту його затримання.

Після цього на ОСОБА_1 складають протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, суддею встановлено, що всупереч вищезазначеним вимогам Інструкції працівник поліції пропонуючи пройти огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, що зафіксовано на відеозаписах, в дійсності не мав на меті саме проведення огляду на стан сп`яніння, а створити обставини, спрямовані на доправлення водія до приміщення ТЦК та СП.

При цьому суддя констатує, що на відеозаписах з бодікамер працівників поліції не вбачається наявність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння у виді поведінки, що не відповідає обстановці, а також інших ознак наркотичного сп`яніння. Суддя звертає увагу, що під час спілкувався з працівниками поліції на близькій відстані протягом певного часу, працівники поліції не повідомляли про наявність у водія таких ознак, а "помітили" їх лише після того, як він та категорично відмовився вийти з автомобіля.

З досліджених відеозаписів не вбачається наявності у ОСОБА_1 явних ознак наркотичного сп`яніння, які можна виявити шляхом візуального спостереження за поведінкою та зовнішнім виглядом особи. Поведінка, жести, рухи, риторика, висловлювання, побудова речень, вимова відображені на відеофайлах водія є прийнятними, відповідають обстановці, останній поводить себе стримано, без проявів хамства, невихованості, надмірної веселості чи збудження.

Отже, оглянутий відеозапис демонструє дії працівників поліції, які фактично зводилися до отримання незгоди з боку ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у медичній установі, що за відсутності жодних об`єктивних підстав для такої пропозиції, необхідно вважати формальним підходом з боку працівників поліції.

Крім того, суддя вважає за необхідне звернути увагу на письмові пояснення додані до матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до яких вони були свідками того, як ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу відмовився від огляду на стан наркотичного спянінння. Вказані пояснення на думку суду поза розумним сумнівом є безпідставними та неспроможними з огляду на те, що огляд на стан наркотичного сп`яніння спроводиться виключно у медичному закладі. Жодним нормативним профільним актом не передбачено проведення огляду на стан визначення наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Більше того, вказані свідки є працівниками ТЦК, які брали участь у спілкуваннні з ОСОБА_1 та просили його вийти з автомобіля, а тому обєктивно є заінтересованими особами у справі.

Суд бере до уваги, що згідно з вимогами п. 1, 2, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Частиною 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» визначено додаткові повноваження поліції, зокрема повноваження на здійснення адміністративного затримання та доставлення до центрів комплектування та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 36, 37 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у разі затримання осіб відповідно до закону, під час аварій, інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров`я людей. Поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.

Підстави та порядок здійснення адміністративного затримання визначено ст. 260-261 КУпАП, зокрема в них визначено обов`язок складення протоколу адміністративного затримання.

Оцінюючи такий перебіг події вчиненого, вважаю, у цьому конкретному випадку, вищеописані дії працівника поліції були спрямовані не на усунення та недопущення вчинення адміністративного правопорушення, як цього вимагають положення Закону України «Про Національну поліцію», а, навпаки, на створення умов, які сприяли вчиненню ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення та складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про наявність провокації з боку працівників поліції стосовно вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких умов, пропозиція пройти огляд через певний час на стан визначення алкогольного, а згодом наркотичного сп`яніння після зупинки, оцінюється, як спонукання ОСОБА_1 до виходу з автомобіля, що давало можливість працівникам поліції затримати його та доставити до ТЦК, а в разі відмови, як підстава для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, працівники поліції, усвідомлюючи, що ОСОБА_1 боїться вийти з автомобіля, щоб не бути доставленим до ТЦК, спровокували його на відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, за відсутності очевидних ознак сп`яніння у останнього.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05 лютого 2008 року у справі Раманаускас проти Литви зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.

При цьому, навіть суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП).

Зважаючи на наведене, оцінивши всі докази в їх сукупності суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

А тому, провадження в справі підлягає до закриття.

Керуючись ст. 40-1, 221, 247, 280, 283, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Корецький районний суд Рівненської області.

Суддя