Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №544/184/26 — Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/184/26

пров. № 2/544/461/2026

Номер рядка звіту 71

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 липня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

у складі головуючої - судді Сайко О.О.

за участі секретаря - Костенко Т.В.,

представника позивача – Грицай І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Соборна, 41 цивільну справу за позовом виконавчого комітету Пирятинської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Пирятинської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог вказує про те, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце перебування невідоме. Батько дитини ОСОБА_3 рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 23.01.2018 справа № 221/5059/17, яке набрало законної сили 22.02.2018, позбавлений батьківських прав стосовно доньки. Адміністрація Пирятинського ліцею № 4 Пирятинської міської ради Полтавської області повідомила відділ (службу) у справах дітей про те, що з 18 листопада 2025 року у закладі навчається малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Поліною опікується ОСОБА_4 , яка не має родинних зв`язків з дівчинкою. Дитина проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Працівниками відділу спільно з фахівцем із соціальної роботи Пирятинського центру надання соціальних послуг Пирятинської міської ради, інспектором ювенальної превенції Лубенського РВП України в Полтавській області 26.11.2025 здійснено виїзд за вказаною адресою та складено акт про виявлення дитини, яка залишилася без батьківського піклування. Було встановлено, що ОСОБА_2 залишила доньку у ОСОБА_4 ще 11.10.2025 і пообіцяла забрати через кілька тижнів. З того періоду ОСОБА_5 періодично спілкувалася з донькою та ОСОБА_6 , але матеріально не допомагала. Весь час дитина перебувала на повному утриманні сторонньої людини. ОСОБА_7 придбала теплий одяг, взуття, мобільний телефон, влаштувала дівчинку до навчального закладу, так як дитина не навчалася, закривала всі потреби ОСОБА_8 .

Видано наказ начальника відділу(служби) у справах дітей Пирятинської міської ради від 26.11.2025 № 78 "Про взяття ОСОБА_1 на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування". На підставі заяви ОСОБА_4 прийнято наказ начальника відділу від 26.11.2025 № 79 "Про тимчасове влаштування ОСОБА_1 ", малолітню було влаштовано у сім`ю ОСОБА_4 . Тим часом працівники відділу зв`язувалися з матір`ю дитини, але вона пояснила, що забрати доньку не може, матеріально утримувати не може і приїхати до неї також не може, бо перебуває у військовому навчальному центрі.

Зважаючи на обставини, які склалися, 12.12.2025 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини було розглянуто питання про стан виконання батьківських обов`язків громадянкою ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що ОСОБА_2 неодноразово залишала дитину на сторонніх людей, члени Комісії вирішили, що доцільно влаштувати дитину до Комунального закладу "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Полтавської обласної ради. Виконавчим комітетом Пирятинської міської ради було прийнято рішення від 16.12.2025 № 768 "Про влаштування малолітньої ОСОБА_1 ". 23.12.2025 малолітню влаштовано до Комунального закладу "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Полтавської обласної ради, який знаходиться у місті Гадяч.

Розглянувши наявні документи, вислухавши виступаючих, члени комісії прийшли до висновку, що є всі підстави позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Вважає, що відповідач не змінила свого ставлення до виконання батьківських обов`язків, не піклується про дитину, не створила належних умов для виховання та її розвитку. Враховуючи, що відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, просила позбавити її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що від виконання батьківських обов`язків не ухиляється, залишила проживати дитину у знайомої, оскільки наразі проходить службу у ЗСУ. Зобов`язувалася вирішити питання із влаштуванням дитини, можливо до своєї рідної матері.

Опитана у судовому засіданні малолітня ОСОБА_10 в присутності психолога пояснила суду, що заперечує щодо позбавлення відповідачки батьківських прав щодо неї, вона любить маму, мама часто їй телефонує, цікавиться її життям та обіцяє забрати проживати разом з нею.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено:

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5,6-7). Відповідач разом з дитиною зареєстровані як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.9,28). Наразі за вказаною адресою відповідачка не проживає, проходить службу в ЗСУ.

Батько дитини ОСОБА_3 рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 23.01.2018 (справа № 221/5059/17), яке набрало законної сили 22.02.2018, позбавлений батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_1 (а.с.10-11).

Адміністрація Пирятинського ліцею № 4 Пирятинської міської ради Полтавської області повідомила відділ (службу) у справах дітей про те, що з 18 листопада 2025 року у закладі навчається малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вихованням дівчинки займається мати ОСОБА_2 , яка на цей час знаходиться на службі. Поліною опікується ОСОБА_4 , яка не має родинних зв`язків з дівчинкою. Дитина проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12).

Працівниками відділу спільно з фахівцем із соціальної роботи Пирятинського центру надання соціальних послуг Пирятинської міської ради, інспектором ювенальної превенції Лубенського РВП України в Полтавській області 26.11.2025 здійснено виїзд за вказаною адресою та складено акт про виявлення дитини, яка залишилася без батьківського піклування (а.с.13). Було встановлено, що ОСОБА_2 залишила доньку у ОСОБА_4 ще 11.10.2025 і пообіцяла забрати через кілька тижнів. З того періоду відповідач періодично спілкувалася з донькою та ОСОБА_4 , але матеріально не допомагала. Весь час дитина перебувала на повному утриманні сторонньої людини. ОСОБА_4 придбала теплий одяг, взуття, мобільний телефон, влаштувала дівчинку до навчального закладу, так як дитина не навчалася, закривала всі потреби ОСОБА_8 (а.с.14,15).

26.11.2025 видано наказ начальника відділу (служби) у справах дітей Пирятинської міської ради від № 78 "Про взяття ОСОБА_1 на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт, та дітей позбавлених батьківського піклування" (а.с.17).

На підставі заяви ОСОБА_4 прийнято наказ начальника відділу від 26.11.2025 № 79 "Про тимчасове влаштування ОСОБА_1 ", малолітню було влаштовано у сім`ю ОСОБА_4 (а.с.18).

Працівники відділу зв`язувалися з матір`ю дитини, але вона пояснила, що забрати доньку не може, матеріально утримувати не може і приїхати до неї також не може, бо перебуває у військовому навчальному центрі.

Виконавчим комітетом Пирятинської міської ради було прийнято рішення від 16.12.2025 № 768 "Про влаштування малолітньої ОСОБА_1 " (а.с.19). 23.12.2025 малолітню влаштовано до Комунального закладу "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Полтавської обласної ради, який знаходиться у місті Гадяч Полтавської обл. (а.с.20-21).

За висновком виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області, який затверджений рішенням від 16.01.2026 №40, відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, ухиляється від виховання дитини, свідомо нехтує своїми обов`язками. У зв`язку з цим виконком вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.23-24).

Згідно приписів ч.2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Згідно принципу статті 6 Декларації, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до Конвенції ООН «Про права дитини», ратифікованої постановою Верховної Ради від 27.02.1991р., держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу (далі - СК) України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18.12.2008 у справі "Савіни проти України" (Заява N 39948/06)зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8. Суд також наголосив, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків.

Встановлені судом в ході судового розгляду обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 неналежно виконувала свої батьківські обов`язки, залишивши проживати дитину у сторонніх осіб на тривалий термін. Остання не достатньо опікується своєю малолітньою дитиною та належним чином не приймає участі в її вихованні та утриманні.

За приписами ч.1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" визначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на особу відповідача, яка наразі проходить військову службу, має постійний дохід, регулярно цікавиться життям доньки та прагне змінити свою поведінку по відношенню до дитини, разом з тим відповідачка неналежно виконує свої батьківські обов`язки, не достатньо опікується своєю малолітньою дитиною, оскільки залишила її у сторонніх осіб та не вирішила питання про влаштування дитини на період проходження нею служби, а також з метою попередження негативних наслідків для малолітньої дитини відповідача, які можуть виникнути при залишенні її на виховання матері, суд вважає за можливе відібрати малолітню ОСОБА_1 у відповідача без позбавлення її батьківських прав і передати її органам опіки та піклування, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням відповідачкою батьківських обов`язків. Таке рішення в першу чергу мотивується необхідністю захистити інтереси малолітньої дитини, яка залишилися без батьківського піклування.

Керуючись ст. ст. ст.6-13, 259, 263-265, 352 ЦПК України, на підставі ст.170 СК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов виконавчого комітету Пирятинської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Відібрати малолітню ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , від матері ОСОБА_2 , народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення її батьківських прав, передавши малолітню ОСОБА_1 органу опіки та піклування Пирятинської міської ради.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої дитини і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30.07.2026.

Суддя О.О.Сайко