Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №539/6629/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/6629/25

Провадження № 2/539/536/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В. Г.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 (був присутнім у судових засіданнях до мобілізації),

представника позивача – адвоката Масюка В.В.,

представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області Башлій Т.В.,

відповідачки ОСОБА_2 (з`явилася у 1 (одне) судове засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Масюк Валерій Володимирович до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 про позбавлення батьківських прав, -

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі – позивач, ОСОБА_1 ), представник позивача - адвокат Масюк Валерій Володимирович (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі – суд) із позовною заявою до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) (далі – відповідачка, ОСОБА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенської міської ради Полтавської області (місце знаходження: місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок № 33) (далі – органі опіки або Служба у справах дітей) про позбавлення батьківських прав, у якій просить суд:

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уроженку села Засулля Лубенського району Полтавської області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 , батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Свої вимоги обгрунтовує тим, що у липні 2009 року позивач та відповідачка зареєстрували шлюб, від якого народилися діти – син та донька. Спільне життя із відповідачкою у позивача не склалося, а тому рішенням суду від 25 листопада 2021 року шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано. З 2022 року відповідачка виїхала з іншим чоловіком. З того часу з дітьми майже не спілкується, як правило спілкування відбувається на підпитку. Відповідно до документів, поданих позивачем, дітьми опікується батько, бере активну участь у їх фізичному та духовному розвитку, навчанні та дозвіллі. У зв`язку із тим, що матір свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків довгий час, позивач просить позбавити її батьківських прав щодо їх спільних дітей.

Правовими підставами для звернення до суду з вимогою про позбавлення батьківських прав позивач зазначає норми статті 150 Сімейного кодексу України щодо обов`язку батьків виховувати та піклуватися про всебічний розвиток своєї дитини; статей 180 -183 Сімейного кодексу України щодо законодавчого обов`язку батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідачка відзиву на позовну заяву до суду не надала, у жодних документах, які містяться у матеріалах справи, свою позицію щодо заявленого позову не висловила.

Письмову позицію орган опіки висловив шляхом надання до суду відповідного висновку.

27 липня 2026 року до суду від представника третьої особи – військової частини НОМЕР_1 надійшли пояснення щодо позову або відзиву, у яких зазначено, що військова частина просить суд розглянути справу та вирішити спір про позбавлення батьківських прав на підставі повних, актуальних і взаємоузгоджених доказів, оскільки їх відповідної сукупності військовою частиною не вбачається. Так, на думку військової частини, надані матеріали підтверджують виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо дітей. У той же час, наданій військовій частині докази не містять свідомої і винної поведінки матері, її умисного ухилення від виховання та утримання дітей, повної відсутності емоційного і соціального зв`язку дітей з матір`ю, неможливості зміни поведінки, відповідності позбавлення батьківських прав актуальним найкращим інтересам дітей після мобілізації батька. З урахуванням наведеного військова частина просила розгляд справи проводити без участі її представника, врахувати висловлену позицію військовою частиною.

Від третьої особи – ІНФОРМАЦІЯ_6 пояснень по справі до суду не надійшло.

Заяви, клопотання учасників справи

06 березня, 20 квітня 2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про виклик свідків, яке суд задовольнив.

04 червня 2026 року до суду від відповідачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

15 червня 2026 року до суду надійшли клопотання представника позивача та представника органу опіки про долучення документів.

29 червня 2026 року до суду від позивача надійшла заява позивача про продовження розгляду цивільної справи без його участі у зв`язку із призовом на військову службу за участі його представника, просив розгляд справи не зупиняти (а.с.149).

14 липня 2026 року до суду від представника третьої особи (органу опіки) надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 14 липня 2026 року, без участі їхнього представника.

27 липня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують направлення матеріалів третім особам.

27 липня 2026 року до суду від представника органу опіки надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів у зв`язку із отриманням пояснень військової частини.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 29 грудня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 11 лютого 2026 року.

Ухвалою від 03 березня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, призначивши засідання на 20 квітня 2026 року.

У зв`язку із мобілізацією позивача суд ухвалою від 22 червня 2026 року залучив до участі у справі як третю особу без самостійних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та Військову частину НОМЕР_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьками:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим Виконавчим комітетом Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області 10 серпня 2009 року, актовий запис №30 (а.с.10);

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лубни Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області 03 серпня 2010 року (а.с.11).

Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 2019 року перебували на обліку у службі у справах дітей Лубенської міської ради Полтавської області як діти, які проживають у сім`ї батьків, у якій батьки ухиляються від виконання обов`язків (обліково-статистична карта (а.с.124-125), що підтверджується:

Поясненнями матері – ОСОБА_2 від 27 жовтня 2017 на адресу Служби у справах дітей, у яких вона зазначила, що у літній період 2017 року залишила дітей та чоловіка та поїхала на заробітки, проживаючи із іншим співмешканцем. Зобов`язується належним чином виконувати батьківські обов`язки, про наслідки їх невиконання повідомлена (а.с.127);

Актом обстеження умов проживання родини від 06 липня 2017 року, відповідно до якого бабуся дітей (нині покійна) повідомила Службу у справах дітей, що ОСОБА_2 (мати) не займається вихованням дітей та не з`являлася додому близько 2 місяців. Весь цей час діти перебувають на вихованні бабусі та батька (а.с.119);

Актом обстеження умов проживання родини від 15 листопада 2017 року, відповідно до якого мати дітей повернулася у родину (а.с.120);

Актом обстеження умов проживання родини від 07 жовтня 2019 року, згідно з яким сусіди повідомили, що батьки інколи вживають алкогольні напої, дітей влаштовано до Дитячого центру «Надія» для вирішення соціально-побутових питань (а.с.121);

Актом участі батька – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні дитини – ОСОБА_4 від 17 грудня 2019 року, за змістом якого до шкоди мати заходить не часто, але коли заходить, від неї неодноразово відчувався запах алкоголю, успішністю дитини не цікавиться, дівчинка у школу ходить інколи неохайна, трапляються випадки невиконання домашніх завдань (а.с.118);

Актом обстеження умов проживання родини від 21 травня 2020 року, за замістом якого з батьками проведено бесіду щодо подальшої долі дітей. Батько пообіцяв найближчим часом завершити ремонт у будинку для повернення дітей у родину (а.с.122);

Актом обстеження умов проживання родини від 20 серпня 2020 року, відповідно до якого діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на момент обстеження перебувають у Дитячому центрі «Надія», батько з матір`ю дітей не проживає, зловживає алкогольними напоями, спеціалісти служби попередили його про наслідки вживання алкогольних напоїв та ухилення від виконання батьківських обов`язків (а.с.123)

листом служби у справах дітей на адресу Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області від 09 вересня 2020 року №01-19/223 про те, що батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зловживають алкогольними напоями, та проханням провести їх освідування (а.с.116);

характеристикою ОСОБА_2 (відповідачки) сектору по роботі з органами самоорганізації населення від 10 вересня 2020 року, відповідно до якої за словами батька відповідачка не проживає у родині; із сусідами підтримувала нормальні відносини, зловживала спиртними напоями (а.с.117);

листом Лубенського соціально-реабілітаційного центру «Надія» від 10 вересня 2020 року, відповідно до якого батько – ОСОБА_1 відвідував дітей періодично, мати ( ОСОБА_2 ) - кілька разів з`являлася у центрі у нетверезому стані (а.с.113);

актом обстеження умов проживання дітей від 13 листопада 2020 року, де зафіксовано, що в ході рейду ОСОБА_1 освідуваний на стан алкогольного сп`яніння діти перебувають у ДЦ «Надія», служба у справах дітей готує документи до суду щодо позбавлення батьків батьківських прав (а.с.114);

заявою ОСОБА_1 від 18 січня 2021 року про надання Службою у справах дітей дозволу на повернення дітей ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) із ДЦ «Надія» у родину батька (а.с.115).

Рішенням суду від 25 листопада 2021 року у справі №539/3820/21 шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано (а.с.12).

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 13 червня 2025 року ОСОБА_1 не притягався до кримінальної відповідальності, не має незнятої чи непогашеної судимості, не перебуває у розшуку (а.с.55, 102).

Згідно з Актом обстеження умов проживання родини від 10 листопада 2025 року, складеним працівниками Служби у справах дітей, для виховання та розвитку дітей створені умови: у Діани є окрема кімната, у дітей є місце для сну та відпочинку, для виконання уроків, діти забезпечені сезонним одягом, взуттям, засобами гігієни. Батько більше 7 років сам виховує і утримує своїх дітей. Місце проживання матері не відоме. За адресою проживають діти та їх батько (а.с.13).

Відповідно до Акту вуличного комітету від 11 листопада 2025 року за відповідною адресою проживає батько (позивач) та його неповнолітні діти. Батько добре піклується про дітей. Діти доглянуті, дружні, допомагають один одному, в будинку охайно, комфортно, житлово-побутові умові задовільні (а.с.14).

Згідно з характеристикою вуличного комітету від 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 (позивач) за час проживання проявив себе добросовісним мешканцем, проживає з донькою та сином, добре піклується про них. ОСОБА_1 не конфліктний, у хороших стосунках із сусідами (а.с.57, 161).

Зі змісту довідки Лубенського професійного ліцею на ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_5 ) вбачається, що за період навчання з 01 вересня 2024 року до теперішнього часу ОСОБА_5 відвідує навчальний заклад систематично, має охайний вигляд, сумлінно ставиться до виконання домашній завдань. Життям здобувача освіти цікавився батько: відвідував батьківські збори, відповідав на телефонні дзвінки, бра активну участь у вихованні сина (а.с.15).

Згідно з характеристикою на ОСОБА_3 з Лубенського професійного ліцею хлопець за характером спокійний, урівноважений, цілеспрямований, ініціативний, з повагою ставиться до викладів, користується авторитетом у групі (а.с.58,103).

25 листопада 2025 року відповідачка – ОСОБА_2 підписала нотаріально засвідчену заяву (а.с.16), а також заяву на адресу органу опіки (а.с.52, 107) про те, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, оскільки діти проживають з батьком, а у відповідачки відсутні можливості виховувати та забезпечувати дітей.

Відповідно до довідки Служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 24 квітня 2025 року №01-19/288 діти ОСОБА_1 проживають із батьком, мати у вихованні дітей участі не бере, місце її перебування не відоме (а.с.53, 106).

Листом від 13 листопада 2025 року №165 Відокремлений структурний підрозділ «Старобільський фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» повідомив, що ОСОБА_4 навчається у вказаному начальному закладі. Мати із донькою не проживає, її вихованням не займається, контакту із коледжем не підтримує. Належну вагу доньці приділяє батько (а.с.54, 105).

Згідно з характеристикою ОСОБА_4 з Відокремленого структурного підрозділу «Старобільський фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» вона навчається добре, є старостою групи, займається спортом. Увагу дівчині приділяє батько, дівчина завжди охайна, підготовлена до занять (а.с.56, 104).

Зі змісту виписок з медичної карти Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Лубенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» (а.с.74-75) на прийом до лікаря-педіатра діти з`являлися із батьком.

Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 25 лютого 2026 року №56 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» затверджено висновок органу опіки і піклування, відповідно до якого, беручи до уваги ставлення ОСОБА_2 до виконання своїх обов`язків щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , орган опіки вважає, що позбавлення її батьківських прав буде доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей (а.с.49-51).

Листом від 05 червня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив суд, що ОСОБА_1 (позивач) призваний на військову службу за мобілізацією з 27 травня 2026 року (а.с.97, 111) та направлений у військову частину НОМЕР_1 (наказ від 27 травня 2026 року №2517 (а.с.98).

05 червня 2026 року щодо ОСОБА_2 (відповідачки) складено висновок КП «ЛЛІЛ» Лубенської міської ради щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, щодо того, що вона 05 червня 2026 року о 12.00 перебувала у стані алкогольного сп`яніння (а.с.109).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного Службою у справах дітей Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (а.с.112) у будинку за адресою: АДРЕСА_5 , проживають діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також їх батько – ОСОБА_1 (позивач). З часу мобілізації батька 27 травня 2026 року неповнолітні діти проживають самі. Мати – ОСОБА_2 з дітьми не проживає 8 років, пішла до них після судового засідання к нетверезому стані, є алкогольно залежною особою.

28 травня 2026 року до Служби у справах дітей (третя особа) звернулася ОСОБА_8 з проханням дозволити тимчасово проживання неповнолітніх дітей із нею, оскільки їх мати – ОСОБА_2 з ними не проживає з 2018 року, а батько – ОСОБА_1 – мобілізований до лав Збройних Сил України (а.с.184).

Наказом «Про тимчасове влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 28 травня 2026 року №47-А Служба у справах дітей тимчасово влаштувала дітей, які залишилися без батьківського піклування, у сім`ю ОСОБА_8 терміном на 3 місяці та поклала на неї відповідальність за збереження життя та здоров`я дітей (а.с.185).

Наказом «Про взяття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 29 травня 2026 року №44/26 Служба у справах дітей узяла неповнолітнього ОСОБА_3 на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що батько дитини ОСОБА_1 призваний на військову службу, а мати – ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків (а.с.186).

Наказом «Про взяття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 29 травня 2026 року №45/26 Служба у справах дітей узяла неповнолітнього ОСОБА_4 на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що батько дитини ОСОБА_1 призваний на військову службу, а мати – ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків (а.с.187).

Позивач ОСОБА_1 (який був присутній у судовому засіданні до мобілізації) підтримав свою позовну заяву у повному обсязі та просив її задовольнити, оскільки матір дітей довгий час з ними не проживає, участі у вихованні та фінансовому забезпеченні дітей не бере. Вважає, що позбавлення матері батьківських прав стосовно їхніх дітей – для забезпечення найкращих інтересів дітей.

Представник позивача – адвокат Масюк В.В. у судовому засіданні підтримав позов, заявлений ОСОБА_1 , з підстав, визначених у ньому, а також додатково зазначив, що протягом судового розгляду судом всебічно досліджено усі обставини ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків: допитано свідків, опитано дітей та досліджено письмові докази, проаналізовано пояснення учасників. На його думку, позбавлення батьківських прав відповідачки відповідатиме найкращим інтересам дітей.

Третя особа – представник Служби у справах дітей у судовому засіданні підтримала Висновок органу опіки та з урахуванням кращих інтересів дитини зауважила, що орган опіки бачить всі підстави для позбавлення батьківських прав відповідачки стосовно її дітей, оскільки ситуація із невиконанням батьківських обов`язків має місце довгий час – документами, доданими до матеріалів справи, підтверджується, що матір та батько протягом певного часу вживали алкогольні напої, унаслідок чого діти були відібрані із сім`ї. Батько, усвідомивши свій батьківський обов`язок, виправився та забрав дітей до сім`ї, у той час як мати продовжує ухилятися від виконання батьківських обов`язків. У зв`язку з цим орган опіки просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Відповідачка – ОСОБА_2 , яка один раз з`явилася у судове засідання, зазначила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно дітей, оскільки вона: «від них відвикла» та не бажає опікуватися. Повідомила, що проживає у цивільному шлюбі та її чоловік не хоче бачити дітей. На зауваження суду щодо зміни своєї поведінки у бік активізації дій по виконанню батьківських обов`язків у категоричній формі відмовилася. Після повідомлення суду про мобілізацію батька дітей сказала, що її не турбує питання з ким діти та як вони.

Опитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомив, що проживає довгий час та веде господарство із батьком і сестрою, до минулого року з ними проживала бабуся, але вона померла. Саме батько та бабуся їх виховували та забезпечували матеріально. Матір з ними не проживає, фінансово не допомагає, не цікавиться їхнім життям, інколи мати спілкується по телефону. Останній раз говорив із матір`ю на початку цього року. На запитання суду щодо можливого більш тісного спілкування з матір`ю повідомив у категоричній формі, що спілкуватися не хоче, оскільки вони їй не потрібні. Після мобілізації батька у травні 2026 року проживають із сестрою удвох.

Опитана у судовому засідання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомила суд, що проживає з батьком та братом утрьох, ведуть господарство, батько матеріально їх забезпечує. Діана готує їм їсти та допомагає по господарству. Про матір повідомила, що вона з ними не живе, інколи телефонує, але, як правило, напідпитку. На думку дитини, матір їхнім життям не цікавиться, участі у вихованні не бере, фінансово не допомагає. На запитання суду щодо можливого більш тісного контакту з матір`ю повідомила, що ще бажає спілкуватися з нею, але була менш категорична, ніж ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , пенсіонерка, двоюрідна сестра позивача, показала, що відповідачка під час життя у родині вживала алкогольні напої. Батько дітей виховував сам з 2018 року після розірвання шлюбу. Наразі матір спілкується з дітьми по телефону, діти обслуговують себе самі.

Свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , пенсіонерка, сусідка, повідомила, що добре знайома із сім`єю. Матір вживала спиртні напої, за дітьми не дивилась. Після пожежі діти тимчасово проживали у дитячому центра. Матір гуляла, але адміністративні матеріали не складалися. Дітей виховував весь час батько, який характеризується позитивно та має гарні стосунки з дітьми.

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачкою виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останньою своїх обов`язків по вихованню та утриманню неповнолітніх дітей, у зв`язку з чим діти проживають з батьком та перебувають на його утриманні.

Вказані правовідносини регулюються статею 51 Конституції України, Сімейним кодексом України (далі – СК України), Законом України «Про охорону дитинства» станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись із відповідачкою, яка не виконує батьківських прав по вихованню та фінансовому забезпеченню дітей, позивач звернувся до суду із позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У статті 7 СК України передбачено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обгрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Позивач, заявляючи вимоги щодо позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно їхніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посилається, серед іншого, на вимоги норми статті 150 Сімейного кодексу України щодо обов`язку батьків виховувати та піклуватися про всебічний розвиток своєї дитини; статей 180 -183 Сімейного кодексу України щодо законодавчого обов`язку батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідачка не надала своєї позиції щодо заявлених позовних вимог, проте категорично відмовляється опікуватися дітьми навіть після мобілізації батька, про що заявила у судовому засіданні.

Суд, аналізуючи законодавство, чинне на дату виникнення спірних правовідносин, опрацювавши документи, що містяться у матеріалах справи, беручи до уваги доводи позивача, позицію відповідачки, пояснення третіх осіб, заслухавши свідків, опитавши неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дійшов наступних висновків.

Передусім слід зазначити, що стаття 51 Конституції України та статті 1, 8 та 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначають обов`язок батьків - для забезпечення найкращих інтересів дитини - піклуватися про своїх дітей, забезпечуючи їм належний рішень фінансової підтримки, всебічний розвиток особистості, а також застерігають від невиконання чи неналежного виконання батьківських обов`язків.

При цьому, аналіз наведених вище норм, статей 7, 155 СК України дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 18 квітня 2024 року у справі № 344/1107/23, від 14 серпня 2024 року у справі № 357/10768/23.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Перелік підстав позбавлення батьківських прав, визначений статтею 164 СК України, є вичерпним. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей), і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, а відтак судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

За змістом статті 19 СК України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, на переконання суду, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Як вбачається із матеріалів справи та було зазначено вище, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 2019 року перебували на обліку у Службі у справах дітей як діти, які проживають у сім`ї батьків, у якій батьки ухиляються від виконання обов`язків, оскільки як позивач, так і відповідачка вживали спиртні напої. Про це також зазначив представник Служби у справах дітей. Свідки, допитані у судовому засіданні, про вживання спиртних напоїв батьком у певний період часу замовчували.

Позивач – ОСОБА_1 - у повній мірі забезпечив умови життя дітей без участі матері, ставиться до батьківських обов`язків відповідально. Це підтверджується зазначеним вище актом обстеження умов проживання родини, показами свідків та поясненням дітей, довідками та характеристиками з навчальних закладів дітей та довідками від вуличного комітету.

За наявними у матеріалах справи доказами матір - відповідачка вкрай рідко брала участь у житті дітей – переважно шляхом телефонних дзвінків.

Свідки у судовому засіданні зазначали про те, що однією із підстав необхідності позбавлення відповідачки батьківських прав є її поведінка –вживання алкогольних напоїв, ведення розгульного способу життя, не бажання піклуватися про дітей. Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла будь-яке насильство стосовно них. До матеріалів справи додано тільки один акт освідування матері на стан алкогольного сп`яніння від червня 2026 року. Суд бере до уваги також пояснення неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що їх матір участі у вихованні не бере, фінансово не підтримує, проте періодично телефонує, що свідчить про її певний інтерес до них та відсутність повного розриву матері з дітьми.

Представник Служби у справах дітей у судовому засіданні також повідомила суд, що з відповідачкою намагалися провести відповідну роз`яснювальну та виховну роботу, але такі дії не були успішними. Доказів проведення Службою у справах дітей таких заходів з відповідачкою та її реакції на них суду до матеріалів справи не було надано.

Крім того, як було зазначено вище та підтверджено матеріалами справи, позивач мобілізований до лав Збройних Сил України. Наразі діти за заявою ОСОБА_8 тимчасово влаштовані у її сім`ю як такі, що залишилися без батьківського піклування, терміном на 3 місяці з покладанням на неї відповідальності за збереження життя та здоров`я дітей. У той же час суд звертає увагу, що за показами самої ОСОБА_8 , а також відповідно до змісту Акту обстеження умов проживання, складеного Службою у справах дітей після мобілізації позивача, діти проживають самі.

Таким чином, суд переконаний, що в обставинах, що склалися (перебування батька у лавах Збройних Сил України), втрата дітьми можливості спілкування ще й з матір`ю негативно позначиться на психологічному здоров`ї дітей, сформує у них неповні уявлення про сім`ю та роль батьків у вихованні та утриманні дітей.

Щодо ставлення самої відповідачки до ситуації, що виникла з її дітьми, то у неї у зв`язку із мобілізацією позивача з`явилася цілком реальна можливість налагодити контакт із дітьми та належним чином виконувати батьківські обов`язки.

Аналізуючи всі обставини справи та докази, які їх підтверджують, суд дійшов висновку, що змінити поведінку матері (відповідачки) щодо своїх дітей в кращий бік можливо. Зміна поведінки матері по відношенню до своїх неповнолітніх дітей на краще, на переконання суду, сприятиме всебічному розвитку їх особистостей, здатних вирости достойними громадянами нашої держави.

Також судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися із дітьми та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дітей.

Категорична відмова відповідачки у судовому засіданні виконувати батьківські обов`язки не узгоджується з діями відповідачки, які полягають у періодичному спілкуванні з ними.

А тому судом встановлено наявність обставин, які свідчать про істотну обмеженість активної участі матері (відповідачки) в житті дітей, що спричинені суб`єктивними факторами такими як її не усвідомлення важливості бути присутньою у житті дітей не тільки матеріально, але є духовно (через спілкування, організацію побуту, зустрічей, тощо).

Той факт, що на даний час ОСОБА_2 (відповідачка) проживає окремо від дітей, не свідчить безумовно про те, що мати дітей не бажає брати участь у їх утриманні та вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

За таких обставин суд, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, підсвідоме бажання відповідачки брати участь у вихованні та спілкуванні із дітьми, дійшов висновку про відмову в позові, оскільки позбавлення батьківських прав за встановлених судом обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 21 травня 2024 року у справі № 303/801/23.

На переконання суду, Висновок органу опіки сконцентрований переважно на участі батька у житті доньки; викладі обставин, на підставі яких орган опіки дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав і що саме таке позбавлення буде відповідати найкращим інтересам дітей з урахуванням мобілізації батька до лав Збройних Сил України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з абзацом другим пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 2 (із змінами і доповненнями, внесеними ), зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 (відповідачку) про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання своїх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки питання щодо судових витрат не ставилось, то суд покладає їх на сторони, в межах ними понесених.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конвенцією про права дитини, статею 51 Конституції України, статтями 7, 19, 155, 164, 180, 182 Сімейного кодексу України, статтями 1, 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 12, 18, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Масюк Валерій Володимирович до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання своїх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Треті особи:

Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, адреса: 37500, Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №33, код ЄДРПОУ 21053182.

ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В.Рудалєва