Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №524/4063/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4063/26

Провадження №2/524/4075/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Автозаводського районного суду міста Кременчука із зазначеною позовною заявою, у якій просила стягнути з ОСОБА_2 (далі – відповідач, ОСОБА_2 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – дитина, ОСОБА_3 ), а також аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі дитина проживає разом із матір`ю і фактично перебуває на її повному утриманні, оскільки відповідач не надає добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини та не бере жодної участі в вихованні та забезпеченні сина. Також позивач зазначає, що перебуває у декретній відпустці з догляду за дитиною, офіційно не працює і не отримує доходу. Відповідач не надає добровільної матеріальної допомоги на її утримання, хоча він є працездатним чоловіком.

Ухвалою від 14 квітня 2026 року суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник відповідача – адвокат Остахов П. В. звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частки на утримання сина або у твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У частині стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку просив відмовити в повному обсязі. Зазначив, що відповідач добровільно регулярно надає кошти на утримання дитини, позивач працює водієм таксі «Уклон» та отримує заробітну плату у розмірі 30000,00 грн. У той час як відповідач на даний період часу не має постійної роботи, не є суб`єктом підприємницької діяльності, та не має власного житла. Крім того, має слабкий фізичний стан та потребує проведення операції з ліквідації наслідків розриву медіального меніска колінного суглоба, для чого необхідні грошові кошти. Також надає матеріальну допомогу своїй матері, як людині похилого віку, яка проживає без підтримки свого чоловіка та має скрутний фінансовий стан. При цьому представник відповідача послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19, а також долучив до матеріалів справи копії квитанцій АТ КБ «Приватбанк», фотокопії листування позивача з відповідачем, копію результатів дослідження МРТ відповідача, фотокопії застосунка «Уклон».

Позивач у судове засідання не з`явилася, її представник – адвокат Конрадій М. В. звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її та позивача участі; позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Також зазначила, що висновок МРТ належним чином не підтверджує наявності інвалідності у відповідача; висновок Верховного Суду, на який посилається позивач, не підлягає застосуванню у даній справі, тому що висновок МРТ не доводить, що у відповідача значно погіршився стан здоров`я. Просила звернути увагу суду на квитанції АТ КБ «Приватбанк», які свідчать про те, що з лютого 2026 року відповідач не надавав позивачу матеріальної допомоги на утримання сина.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі – СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною першою статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів судом враховуються положення статті 182 Сімейного Кодексу України та те, що відповідач працездатна особа, належних доказів утримання інших осіб він не надав.

Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За правилами статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Окрім того, згідно зі статтею 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до частини першої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Суд установив, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_1 – матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 20 березня 2024 року.

Дитина зареєстрована та проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії витягів з реєстру територіальної громади від 12 серпня 2025 року.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за 2024 рік остання отримала 79100,00 грн доходу, за 2025 рік – 96000,00 грн.

Як убачається з наданої відповідачем виписки по банківському рахунку АТ КБ «Приватбанк», останній здійснював грошові перекази за змістом коментарів до яких вони призначалися на утримання малолітнього сина; останнє перерахування – 02 березня 2026 на суму 4975,00 грн.

Відповідно до результатів МРТ попереково-крижового відділу хребта пацієнта ОСОБА_2 , останньому рекомендована консультація невролога, нейрохірурга.

За доводами позивача відповідач відмовляється добровільно, за домовленістю з позивачем, надавати кошти на утримання дружини та малолітнього сина, а отже, не виконує свого обов`язку щодо утримання дитини та дружини.

Частинами першою–третьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд критично оцінює надані відповідачем на підтвердження своїх доводів докази, які не свідчать про втрату ним працездатності (встановлення інвалідності, яку, зокрема, взято до уваги під час вирішення іншої справи, на постанову Верховного Суду в якій, посилається представник відповідача), а також про відсутність матеріальної змоги сплачувати аліменти на утримання свого сина та дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Так, МРТ є лише результатом інструментального діагностичного дослідження і сам по собі не є медичним висновком про тимчасову чи стійку втрату працездатності. Відповідачем не надано суду належних та допустимих медичних документів, які б свідчили про наявність у нього протипоказань до трудової діяльності, реальне проходження лікування чи понесення відповідних витрат. Отже, сам лише факт наявності медичних рекомендацій щодо консультації лікарів не спростовує працездатності відповідача та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину та дружину.

Твердження відповідача про надання ним матеріальної допомоги своїй матері як підстава для зменшення розміру аліментів судом до уваги не беруться, оскільки відповідачем не надано доказів непрацездатності матері, перебування її на його утриманні. Сам по собі факт надання добровільної допомоги батькам похилого віку не може бути підставою для обмеження прав малолітньої дитини та дружини на отримання належного матеріального забезпечення.

Посилання відповідача та його представника на отримання позивачем щомісячного доходу у розмірі 30000,00 грн судом відхиляються як необґрунтовані та не підтверджені жодними належними доказами. Наявні в матеріалах справи відомості про застраховану особу за 2024 – 2025 роки відображають минулі доходи позивача (зокрема, соціальні виплати та допомогу по вагітності та пологах). При цьому суд наголошує, що відповідно до приписів частини четвертої статті 84 СК України право дружини, з якою проживає дитина, на утримання від чоловіка є безумовним і виникає незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати таку допомогу.

Натомість відповідач є особою працездатного віку, належних доказів медичних протипоказань до трудової діяльності суду не надав, тобто, здатний забезпечувати належний рівень утримання малолітньої дитини, а також дружини, які потребують матеріальної допомоги. Сплачуваний відповідачем у добровільному порядку розмір аліментів є об`єктивно недостатнім для утримання дитини, докази надання будь-якої допомоги після березня 2026 року у матеріалах справи відсутні.

Щодо посилання представника відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19, суд зазначає, що висновки у вказаній справі були зроблені за інших фактичних обставин та за наявності іншого складу доказової бази (зокрема, підтвердженого належними медичними документами істотного погіршення стану здоров`я, а саме встановлення відповідачу інвалідності 2 групи без права отримання пенсії по інвалідності, та доведеної відсутності спроможності надавати матеріальну допомогу). Правовідносини у справі, що розглядається, не є тотожними з обставинами справи № 712/4702/19, а тому зазначений висновок Верховного Суду не підлягає застосуванню при вирішенні цього спору.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд враховує працездатний вік відповідача, відсутність у нього інших утриманців.

Ураховуючи викладене, суд вважає справедливим, співмірним та таким, що відповідає інтересам дитини та позивача, визначити розмір аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини, а на утримання дружини – у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. Такий розмір стягнень забезпечить баланс інтересів сторін, дозволить задовольнити мінімально необхідні потреби дитини та дружини і водночас не буде надмірним тягарем для відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в частині суми платежу за один місяць.

За правилами пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 178, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18 березня 2026 року і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Платіжні реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету 22030106

Рішення в частині стягнення сум платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Т. М. Ковальчук