Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №524/4202/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 524/4202/26

Провадження 2/524/4195/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н. П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

До Кременчуцького районного суду Полтавської області звернулося ТОВ «Споживчий центр» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позову зазначено, що 23.09.2023 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферту) № 23.09.2023-100001644 (далі - договір), відповідно до умов якого споживачу наданий кредит в сумі 3500,00 грн на строк 42 днів.

Свої зобов`язання за кредитним договором Товариство виконало, надавши кредитні кошти. Відповідач зобов`язання не виконувала, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість на загальну суму 6587,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту - 3500,00 грн, по процентам – 3087,00 грн.

Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача, згідно якої надано інформацію стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.05.2026 ухвалою суду відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

З 08.06.2026 по 30.06.2026 включно суддя перебувала у щорічній відпустці.

17.06.2026, 25.06.2026 до суду надійшли заяви представника відповідача про ознайомлення із матеріалами справи.

15.07.2026 до канцеліярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого позов не підлягає задоволенню.

Сторона відповідача зазначає, що кредитний договір № 23.09.2023-100001644 від 23.09.2023 з ТОВ «Споживчий центр» в електронному вигляді не укладався відповідачем та не підписувався, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував.

Відповідач звертає увагу суду, що позивач у розділі «Обґрунтування та підстави позовних вимог» зазначає, що оскільки він є небанківською фінансовою установою, він здійснює діяльність без відкриття рахунку, не може надати первинні банківські документи, тому наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом. До позову не міститься жодних документів на підтвердження здійснення переказу кредитних коштів, позивачем не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів за спірним договором, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Нарахування відсотків здійснювалося поза межами строку кредитування. Не надано належної, деталізованої помісячної або поденної виписки /розрахунку, які б відображали чи здійснювалися відповідачем часткові платежі протягом дії договору і за який період.

Представник відповідача просив зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до співмірного рівня. Сплата заявленого розміру витрат на правничу допомогу стане надмірним фінансовим тягарем, який не відповідатиме принципам справедливості, розумності та пропорційності судових витрат.

20.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої просив позовні вимоги задовольнити, розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Представник позивача зазначив, що документи, які складають кредитний договір, підписувалися відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого в смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його використано відповідачем для підписання договору. Відповідач не заперечувалося, що відповідний засіб зв`язку належить їй або, що на час укладення спірних договорів втрачено вказаний засіб. Відповідачем та позивачем досягнута згода щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору). Зазначене підтверджується належними доказами, відповідачем не спростувано.

Як зазначає сторона позивача, підписуючи оферту відповідач підтвердила, що розуміє умови на яких укладається договір. Відповідач, підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті Товариства в особистому кабінеті. ОСОБА_1 не надав відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку.

На підтвердження перерахування коштів позивачем долучена до матеріалів справи довідка про видачу коштів із зазначенням призначення платежу: видача за договором кредиту від 23.09.2023 № 23.09.2023-100001644, номер транзакції в системі «iPay.ua» - 2369308379.

У відповіді на відзив зазначено, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідачем зазначено в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, не надала виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.

Стороною позивача зазначено, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи. Наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та його розміру.

З відзиву слідує, що первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача та надав довідку, письмові пояснення первісного кредитора, що відповідне перерахування здійснено успішно, факт отримання коштів доведено. Відповідачем доказів на спростування вимог позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано.

Щодо нарахування процентів поза межами договору, представник позивача зазначив, що нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, позовні вимоги не заявлялися.

Щодо розміру процентів, представник відповідача, зазначає, що Законом України “Про споживче кредитування” передбачено п. 5 ст. 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1 %.

Також, законом України «Про споживче кредитування», передбачено п. 17 Прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Розділ IV «Про споживче кредитування» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набув чинності з 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. З урахуванням дати укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є законною.

30.07.2026 у судове засідання не з`явилися:

представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, разом з тим, в прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити;

відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час, місце судового розгляду повідомлений належним чином на підставі п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якого днем вручення судових повісток відповідачу є день вручення судової повістки під розписку.

З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, заперечення відповідача, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Установлено, що 23.09.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 23.09.2023-100001644, відповідно до якого наданий кредит в сумі 3500,00 грн, що стверджується довідкою про видачу коштів від 23.09.2023 строком на 42 дні з дати його складання.

Кредитний договір укладений у формі електронного документа, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «Т643» надісланого у смс-повидомленні відповідачу 23.09.2023 на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем у заяві на отримання кредиту, та введений ним у відповідне поле на сайті.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику наданий кредит на таких умовах: дата надання / видачі кредиту – 23.09.2023; сума кредиту - 3500,00 грн, на строк 42 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту – 03.11.2023.

Згідно п. п. 4.1 договору кредит відповідачу надається на придбання товарів для задоволення потреб у безготівковій формі в національній валюті на реквізити банківської карти, вказаної відповідачем НОМЕР_1 .

На підтвердження перерахування коштів позивачем долучена до матеріалів справи довідка про видачу коштів із зазначенням призначення платежу: видача за договором кредиту від 23.09.2023 № 23.09.2023-100001644, номер транзакції в системі «iPay.ua» - 2369308379.

Позивач зазначає, що кредитний договір № 23.09.2023-100001644 від 23.09.2023 укладений між ОСОБА_1 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору, а саме: дата надання кредиту – 23.09.2023, сума кредиту - 3500,00 грн, строк - 42 днів з дати його надання, дата повернення кредиту – 03.11.2023. Процентна ставка - фіксована незмінна в розмірі 2,1 % за один день користування кредитом. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку, яка застосовується у відповідних періодах.

Відповідач зобов`язання не виконав, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилася заборгованість по тілу кредиту в сумі 3500,00 грн, по процентам – 3087,00 грн.

Відповідачем протилежних доказів суду не надано.

Щодо стягнення нарахованих процентів в сумі 3087,00 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦПК України (ст. 1050 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно умов договору процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі – «процентна ставка»).

Заборгованість за нарахованими процентами в сумі 3087,00 грн підлягає стягненню із відповідача, оскільки нарахована в межах строку дії договору (42 дні), відповідає умовам договору (процентна ставка у розмірі 2,1 % за 1 (один) день користування кредитом) та вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз.2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

З аналізу наведених норм, слідує, що будь-який вид укладеного договору на підставі ЦК України може мати електронну форму та є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 по справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 У справі № 127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), п. 6 ч.1ст. 3 якого визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Судом установлені порушення відповідачем умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідач не заперечував факт отримання ним у борг коштів та факт укладення договору, протилежних доказів суду не надав.

Досліджені по справі докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Свої договірні зобов`язання кредитодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано. Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним (ми).

Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано. Відповідачем протилежного не доведено, наведені позивачем обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв відповідачем не заявлено, у тому числі про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Зміст кредитного договору свідчить про досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору, у тому числі й щодо встановлення процентів.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним(ми).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 по справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010).

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення («Pronina v. Ukraine», n. 63566/00, 18.07.2006).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2662,40 грн судового збору, сплаченого за подання позову до суду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за договором 23.09.2023-100001644 від 23.09.2023 на загальну суму 6587 грн 00 коп, 2662 грн 40 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.П. Мельник