Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №376/611/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/611/26

Провадження № 2/376/1065/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м.Сквира

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Ловінської С.С.,

за участю секретаря судового засідання Герасимчук Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Сквира в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила визнати за нею право власності на 1/12 земельної ділянки, площею 3,1156 га, яка розташована на території Шапіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3224088600:03:006:0007, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина до складу якої, входить 1/4 земельної ділянки з кадастровим номером 3224088600:03:006:0007 загальною площею 3,1156 га, яка розташована на території Шапіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Дана земельна ділянка належала матері спадкодавця – ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №508373 виданого Сквирською райдержадміністрацією 16.01.2006, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері батько позивачки, ОСОБА_5 , прийняв спадщину, але за життя не оформив своїх спадкових прав. Спадкова справа №403/2016 до майна померлої ОСОБА_6 заведена Сквирською районною державною нотаріальною конторою Київської області 02.12.2016 за №59911600, в якій встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Клочко О.П. за заявою спадкоємців відкрита спадкова справа. За життя ОСОБА_5 заповіту не складав. Фактично спадщину прийняли його доньки: позивачка - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Інших спадкоємців немає. Предметом спору є встановлення спадкових прав на 1/4 частину земельної ділянки площею 3,1156 га, з кадастровим номером 3224088600:03:006:0007, що належала ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інші 3/4 частини цієї земельної ділянки належать ОСОБА_4 , який залучений по справі як третя особа, він не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Для оформлення вищезазначеної земельної ділянки позивачка звернулася до нотаріуса, який 26.07.2025 постановою №72/02-31 повідомив, що для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно подати оригінал правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві, а у зв`язку з їх відсутністю, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Ухвалою судді Сквирського районного суду Київської області від 09.03.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 26.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, звернувся до суду з заявою, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, подали заяви про визнання позовних вимог та розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 12.12.2017 Виконавчим комітетом Гайворонської сільської ради Володарського району Київської області (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого 12.07.2018 Володарським районним відділом державнгої реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с.19).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.12).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.13).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклала шлюб 23.02.2003 та після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.17).

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , також є дочками ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.14-15). Зміна прізвищ підтверджується копіями свідоцтв про шлюб: ОСОБА_9 після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_11 », а ОСОБА_10 - присвоєно прізвище « ОСОБА_12 » (а.с.15 зворот, 16).

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №508373, виданого 16.01.2006 Сквирською райдержадміністрацією, ОСОБА_6 є власноком земельної ділянки площею 3,1156 га, яка розташована на території Шапіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224088600:03:006:0007 (а.с.21).

Відповідно до копії матеріалів спадкової справи №403/2016 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , наданої Сквирською нотаріальною конторою за №182/01-16 від 25.03.2026, номер запису у Спадковому реєстрі – 59911600, ОСОБА_6 17.05.2011 заповіла все своє майна заповіла синові ОСОБА_4 . Після її смерті з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися: син ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 . 31.05.2019 державний нотаріус видала ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини земельної ділянки кадастровий номер 3224088600:03:006:0007 площею 3,1156 га, яка розташована на території Шапіївської сільської ради Сквирського району Київської області(а.с.36-51).

Відповідно до копії матеріалів спадкової справи №5/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , наданої приватним нотаріусом Клочко О.П. Білоцерківського районного нотаріального округу за №32/01-16 від 26.03.2026 спадщину після смерті батька прийняли – дочка ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_2 (а.с.52-51).

Згідно постанови приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області № 72/02-31 від 26.07.2025 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки, площею 3,1156 га, кадастровий номер 3224088600:03:006:0007, яка розташована на території Шапіївської сільської ради Білоцерківського району Київської областів зв`язку з неподачею відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій (а.с.76-77).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_4 зареєстровано речове право, а саме: право власності на 3/4 частки земельної ділянки, площею 3,1156 га, кадастровий номер 3224088600:03:006:0007(а.с.22).

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

У відповідності до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Для прийняття спадщини спадкоємцями встановлено строк у шість місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Водночас, ч. 3 ст. 1235 ЦК України встановлює, що заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Положення ст. 1241 ЦК України регулюють інститут обов`язкової частки у спадщині, який призначений для задоволення матеріальних інтересів окремих осіб найближчих родичів спадкодавця і має на меті звуження свободи заповіту.

Сутність права на обов`язкову частку полягає в тому, що на користь осіб, визначених у ч. 1 ст. 1241 ЦК України відкривається спадщина у вигляді половини від тієї частки, право на яку б належало їм при спадкуванні за законом, незалежно від того, яким є зміст заповіту.

Суб`єктами права на обов`язкову частку є: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця; непрацездатна вдова (вдівець) спадкодавця; непрацездатні батьки спадкодавця. При цьому право на обов`язкову частку у спадщині має окремо кожен з непрацездатних батьків спадкодавця. До непрацездатних осіб відносяться: а) особи, які досягли пенсійного віку, тобто віку, який дає їм підставу для одержання пенсії за віком, незалежно від того, чи продовжують вони працювати; б) особи з інвалідністю I, II та III груп.

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, визначений ст. 1241 ЦК України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Аналіз ст. 1241 ЦК України дає підстави стверджувати, що право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.

Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто, право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту.

При обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які б могли спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом (правова позиція Верховного Суду у справі № 292/389/17 від 25.11.2020).

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку у шість місяців, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з п.3.1. Роз`яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» - визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втирати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно п.23 постанови Пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_13 , який оформив свідоцтво на право на спадщину за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки, площею 3,1156 га, кадастровий номер 3224088600:03:006:0007. Спадкоємцем за законом є ОСОБА_5 на підставі ст.1241 ЦК України, як особа, яка досягла пенсійного віку на час смерті матері. Таким чином, спадкодавець ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя не оформив своє право власності на 1/4 частки земельної ділянки, площею 3,1156 га, кадастровий номер 3224088600:03:006:0007, отже до його спадкоємців переходять майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Згідно змісту ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

З врахуванням того, що відповідачами позов визнано, таке визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також з врахуванням того, що позивачка має право на спадкування майновий прав після смерті батька, як спадкоємець за законом, спадщину прийняла та в позасудовому порядку не може реалізувати свого спадкового права, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Іншого способу захисту свого права, окрім як звернення до суду з даним позовом у сторін немає.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи те, що відповідачі не вчинили жодних дій, які б порушували права позивачки, судові витрати по сплаті судового збору необхідно залишити за позивачкою.

Керуючись ст. ст. 4,12,19,83, 175,177,184, 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1216-1218, 1268, 1297 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 земельної ділянки, площею 3,1156 га, яка розташована на території Шапіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224088600:03:006:0007, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 27.07.2026.

Суддя С.С.Ловінська