Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №376/795/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/795/26

Провадження № 2/376/1182/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м.Сквира

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Ловінської С.С.,

за участю секретаря судового засідання Герасимчук Т.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Сквира в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Сквирської міської ради, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ :

18.03.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Сквирської міської ради, про позбавлення батьківських прав відповідачки відносно їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов мотивує тим, що 04.01.2019 він уклав шлюб з відповідачкою. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син – ОСОБА_3 . Дружина після народження сина почала дивно себе поводити, пів року тому зібрала речі та переїхала жити за кордон, періодично приїздила в Україну, та проживала в АДРЕСА_1 . Дитина залишилася без материнського піклування, перебуває під його наглядом та опікою. Відповідачка не цікавиться сином, не займається вихованням сина, не відвідує, не цікавиться його здоров`ям, самоусунулася від виконання батьківського обов`язку по відношенню до свого сина. У лютому місяці 2026 року він звернувся в Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області про надання йому висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Орган опіки та піклування відмов у задоволенні його заяви, а тому в порядку ст.49 ЦПК України він змінив підстави позову, а саме: просить розірвати шлюб із відповідачкою, стягнути аліменти на дитину та встановити факт самостійного виховання дитини. Щодо питання про позбавлення батьківських прав буде порушувати в майбутньому.

Позивач вказав, що син навчається у 1 класі Сквирського академічного ліцею Сквирської міської ради Київської області. Відповідач займається вихованням та утриманням сина, відвідує батьківські збори, бере активну участь у шкільному житті сина, натомість, мати дитиною не цікавиться. Відповідачка гроші на утримання сина не давала та не дає. Вона не цікавиться розвитком дитини, харчуванням. Не виявляє щодо сина батьківської турботи. Фактично відповідачка як мати повністю самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та матеріальному забезпеченню свого сина, не цікавиться станом його здоров`я, не виявляє щодо дитини батьківської уваги та турботи, живе своїм життям, а позивач з сином вже давно перестали її цікавити.

Спершу у позивача та відповідачки були хороші теплі сімейні стосунки. Проте шлюбне життя у них не склалося через різні характери, моральні цінності, бачення сімейної ролі кожного. Сімейне життя з відповідачкою протягом останніх років поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Однак, через деякий час вони намагалися примиритися і жити разом заради дитини. Проте вони стали чужими людьми, оскільки втратили почуття любові, взаєморозуміння та поваги один до одного. Кожен має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю, фінансову поведінку та побут. Між ними втрачені всі фізичні та духовні зв`язки. Перестали вести спільне господарство, планувати бюджет, ділити обов`язки. Сумісне проживання між ними вже давно припинено, тому відсутні можливості подальшого підтримання сімейних відносин. Подальше перебування у шлюбі суперечить їхнім інтересам. Шлюб носить виключно формальний характер. Примирення та збереження шлюбу між ними неможливе. Зважаючи на те, що вони не досягли примирення та враховуючи інші обставини, які як наслідки призвели до втрати бажання зберегти сім`ю, та враховуючи те, що застосування судом заходів для примирення подружжя є неможливим, тому просить суд розірвати шлюб.

Син проживає та зареєстрований з позивачем у АДРЕСА_2 , перебуває повністю у позивача на вихованні та утриманні, позивач дбає про сина, забезпечує усім необхідним. На обліку у нарколога та психіатра позивач не перебуває. За місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався. Зазначає, що умови проживання у нього задовільні. У помешканні є електро-, водо-, газопостачання, газове опалення, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка. Син забезпечений сезонним одягом, взуттям, шкільним приладдям. Отже з його боку відсутні виключні обставини, які б негативно впливали б на виховання та розвиток дитини. ОСОБА_2 самоусунулась від виховання своєї дитини, відмовилася від своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичне та моральне здоров`я дитини, не цікавиться нею, не дбає про її матеріальний достаток.

Відповідачка відмовляється добровільно сплачувати аліменти на сина, дитина знаходиться на повному його утриманні. Вказує, що працює, але коштів, які він отримує, не вистачає. Відповідачка ухиляється від покладеного на неї у відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України обов`язку утримувати свою дитину. Відповідачка аліменти нікому не платить. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Ухвалою судді від 20.03.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку загального позовного провадження. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачам встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Ухвалою суду від 25.06.2026 закрито підготовче провадження в зазначеній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні підтримав, викладане у позовній заяві, просив її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи була належним чином повідомлена.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Сквирської міської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, заслухавши пояснення позивача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 04 січня 2019 року у Сквирському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що було складено актовий запис №4 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.13).

Від шлюбу народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (а.с.14).

Згідно нотаріально завіреної заяви ОСОБА_2 відмовляється від виховання та утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого вона є, а батьком якого є ОСОБА_1 . Одночасно повідомляє, що єдиним опікуном малолітнього буде його батько та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо ОСОБА_3 (а.с.31).

Згідно акту обстеження умов проживання, складеного уповноваженими особами Служби у справах дітей Сквирської міської ради від 19.02.2026, було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого встановлено, що в будинку чисто, тепло, є газопостачання, водопостачання, електропостачання. Є всі побутові прилади та меблі. У дитини є окрема кімната, необхідні меблі, гаджети. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Хлопчик проживає з батьком, бабусею та дідусем. Мати дитини ОСОБА_2 зі слів чоловіка перебуває за кордоном (а.с.18-19).

Згідно інформаційної довідки №01-17/101 від 26.02.2026, виданої Сквирським академічним ліцеєм Сквирської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований з 02.06.2025 до 1 класу Сквирського академічного ліцею. На даний час ОСОБА_6 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . За час навчання вихованням дитини займається батько ОСОБА_1 . Батько постійно цікавиться успіхами сина та підтримує зв`язок з класним керівником в телефонному режимі. Мати дитини, гр. ОСОБА_2 , з сім`єю не проживає. Місце перебування невідомо. На даний час не з`являлася до закладу освіти та не телефонувала класному керівнику, не відвідувала батьківські збори, не цікавилася навчанням, вихованням та фізичним розвитком дитини (а.с.20).

Відповідно до витягу з інформаційно - аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості” ФОВА- 005582826 ОСОБА_1 станом на 09.02.2026 є особою, стосовно якої відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні (а.с15).

ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с.17).

Матеріали справи містять висновок органу опіки і піклування Сквирської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , затверджений рішенням виконавчого комітету Сквирської міської ради №23/9 від 12.05.2026 (а.с.54-57).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала суду, що позивач -це її колишній зять. ЇЇ дочка з позивачем проживали сумісно з 2018 року по АДРЕСА_2 , але у них не склалися відносини і дочка виїхала за кордон, в Польщу. Вона своє життя влаштувала, а зять – живе з дитиною. Разом не проживають з березня 2025 року. Забрала свої речі з будинку ОСОБА_1 . Донька покинула свого сина, зараз вона проживає у Польщі з іншим чоловіком. З дитиною не спілкується, не цікавиться життям дитини. Щодо заяви у нотаріуса про позбавлення її батьківських прав, стверджує, що це було її рішенням.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала суду, що вона є матір`ю позивача. Невістка хоче влаштувати власне життя, а її син займається вихованням дитини, а вони з чоловіком йому допомагають у вихованні онука. З весни 2025 року невістка не проживає з сином. За час проживання вона сварилася з сином, втікала до мами, казала, що чоловік мало заробляє, а сама ніде не працювала. Дитина з ними проживає з народження, дитиною опікується син, сваха допомагає. Юля фактично з весни минулого року не спілкується ні з дитиною, ні з нею. До них приходили з органу опіки та соціальні служби. Дитиною займається в основному батько, який водить до лікаря сина, в школу, деколи, коли він на роботі, тоді допомагають вона з чоловіком. Продуктами харчування забезпечують разом. Матері не було ні на першому, ні на останньому дзвонику, а також не було матері на святі Букварика в кінці травня. Мати повністю самоусунулась від виховання дитини, на утримання сина кошти не дає.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя відповідно до ст. 110 СК України. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Згідно ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушення до їх збереження - є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них чи інтересам їхньої дитини.

Згідно ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, а згідно ч. 1 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991 р.), та ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України „Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, далі - СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 180 СК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Судом встановлено, що позивач та відповідачка тривалий час проживають окремо: позивач з сином зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідачка проживає окремо та не цікавиться життям і здоров`ям сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не приймає участі у його вихованні та утриманні. Відповідачка систематично, свідомо, без поважних причин не виконувала належним чином і взагалі не виконує на цей час свої батьківські обов`язки по відношенню до сина, не цікавиться його долею протягом тривалого періоду часу, участі у вихованні та розвитку не приймає, матеріально не допомагає, контакту не підтримує, що стверджується доказами, долученими до матеріалів справи та показаннями свідків.

Таким чином, малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на повному утриманні батька ОСОБА_1 та він самостійно виховує його.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини судом враховано, що малолітня дитина проживає та фактично перебуває на утриманні батька, мати фінансово не допомагає, рівність обов`язку батьків в утриманні дитини, відсутності обставин, за яких слід було би зменшити розмір аліментів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 18.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та те, що встановлення факту проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , як основним та єдиним утримувачем та таким, що самостійно виховує та утримує його необхідно заявнику для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу батька, який самостійно утримує дитину, вважає, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі та за наявності зазначених вище обставин суд вважає, що збереження шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 буде суперечити інтересам сторін, тому надалі є недоцільним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на відповідача покладаються судові витрати, які стягуються відповідно до вимог Закону України " Про судовий збір".

Позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі. 1331,20 грн та на користь позивача в розмірі 2662,40 грн

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2,4,12,13,76-81, 141,211,247,258,259,263-265,293,315, 316,319, 351,352,354 ЦПК України, ст.ст. 24, 56, 110, 112,114,115,180,182 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Сквирської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 04 січня 2019 року, зареєстрований Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 4.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 18.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Встaновити фaкт проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , як основним та єдиним утримувачем та таким, що самостійно виховує та утримує свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення виготовлено 24.07.2026.

Суддя С.С.Ловінська