Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №369/10327/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10327/26

Провадження № 1-кп/369/1798/26

В И Р О К

іменем України

31.07.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю захисника ОСОБА_4

за участю обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12026111350000376 від 11.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Малинівка Республіки Казахстан, з середньою освітою, офіційно не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2016 за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

встановив:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2024 року у справі

№ 757/36377/24-п ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та призначено стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 3000 (трьох) тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 369/9013/25 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох) тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2025 року у справі № 755/14033/25 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та призначено стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 2000 (двох) тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП приєднано ОСОБА_5 невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2024 року, визначивши ОСОБА_5 загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом на строк 12 років 27 днів.

Крім того, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.03.2026 у справі № 369/23065/25 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3000 (трьох) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Як установлено у ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Однак, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність постанов з приводу позбавлення його права керування транспортним засобом, які набрали законної сили, діючи умисно, не виконуючи рішень суду, в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 28.04.2026, близько 13 год. 30 хв, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, керував автомобілем марки «Gеelу», д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 , та рухався по вул. Велика Кільцева в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області в напрямку м. Київ, де неподалік буд. 110 був зупинений співробітниками поліції.

Тим самим, ОСОБА_5 умисно не виконав судові рішення, якими його позбавлено права керування транспортними засобами.

У судовому засіданні прокурором надано угоду про визнання винуватості, яка укладена 30 травня 2026 року між прокурором та обвинуваченим у присутності його захисника, яка відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Згідно з цією угодою, де зазначені її сторони, формулювання обвинувачення, обвинувачений та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 382 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а також стосовно узгодженого покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 у виді 2 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладанням на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, надані прокурором, перевіривши угоду, вислухавши обвинуваченого та захисника, які просили суд затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок на підставі даної угоди, вислухавши думку прокурора, який вважає, що угода відповідає вимогам КПК України та КК України і вважав за можливе задовольнити клопотання про затвердження даної угоди та ухвалити вирок на підставі угоди, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , яка укладена в даному кримінальному провадженні, підлягає затвердженню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно з п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, яке згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України є рецидив злочинів.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий; негативних характеристик за місцем проживання не має; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, які передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами виду та розміру покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду від 30травня 2026 року про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 в період іспитового строку: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений прокурором, захисником та обвинуваченим до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_7