Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №367/12953/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/12953/25

Провадження №2/367/2357/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Білогруд О.О., при секретарі Гончаренко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ірпінського міського суду Київської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

установив:

представником позивача подано до суду указану позовну заяву. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.02.2007 Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), про що складено відповідний актовий запис за № 110. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей сторони не мають. З 2018 року позивач з відповідачем, фактично проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Подальше спільне життя і збереження шлюбу не можливе. В сторін відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Вже тривалий час кожен з них живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування З огляду на указане позивачка просила шлюб розірвати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний матеріал передано для розгляду судді Білогруд О.О.

Ухвалою судді від 20.11.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено до судового розгляду.

10.12.2025 року від відповідачки, надійшли заперечення щодо розірвання шлюбу, в який вона просила суд відмовити в задоволені позову та розгляд справи проводити у її відсутність.

27.07.2026 від відповідачки до суду надійшла заява про надання строку для примирення, в якій зазначено, що вона має бажання примиритися та докладає максимум зусиль щодо врегулювання спірних питань, збереження шлюбу та сім`ї, у зв`язку з чим просить суд надати їй строк на примирення із позивачем терміном шість місяців.

Позивач та його представник у судові засідання не з`являлися. Разом з позовною заявою, представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Також, 07.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача, подано клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача, строк на примирення просили не надавати.

Керуючись статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), враховуючи клопотання позивача та відповідача суд уважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів. Відповідно частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

За частиною четвертою статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Фактичні обставини, встановлені судом.

02.02.2007 Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що в указану дату складено відповідний актовий запис за №110, після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ». Указане підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 04.10.2025 повторно.

Спільних неповнолітніх дітей сторони не мають.

Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Сім`я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного кодексу України (далі СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги статті110 Сімейного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з частиною першою статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до частини третьої статті 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з пунктами 10 та 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання (частина друга статті 104 СК України).

Відповідно до частини другої статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (стаття 113 СК України).

Відповідно до частини другої статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Відповідно до частини другої статті 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Відповідно до частини третьої статті 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо заявленого відповідачкою клопотання про надання строку на примирення, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою статті 112 СК України, а також пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно із роз`ясненнями вказаної Постанови вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов`язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Cуди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2019 у справі №605/434/18, яка кореспондує з пунктом 10 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.

Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.01.2020 у справі № 200/952/18, надання строку для примирення подружжя є лише правом суду, а не його обов`язком.

Наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення. При цьому надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом.

Право звернення з позовом про розірвання шлюбу є беззаперечним (частина перша статті 110 СК України), а примушування до збереження шлюбу є неприпустимим (стаття 51 Конституції України). За таких обставин, предметом доказування у справах про розірвання шлюбу (за умови, що один із подружжя заперечує проти позову) є виключно: 1) факт укладення шлюбу, 2) факт відсутності згоди на розлучення; 3) неможливість подальшого спільного життя і 4) неможливість збереження шлюбу без одночасного порушення інтересів одного з подружжя чи дітей.

Частина третя статті 56 СК України надає кожному з членів подружжя право розірвати шлюб незалежно від вирішення питання про поділ майна, визначення місця проживання дітей, розподіл спільного майна та інших питань. Зміст зазначеної норми гарантує право розірвати шлюб і позбавляє учасників подружжя самостійно визначати зміст, об`єм цього права та його наявність взагалі.

Більш того, частина четверта статті 56 СК України підкреслює, що примушування учасника подружжя до збереження шлюбу є порушенням права на свободу і особисту недоторканість, що може мати наслідки, встановлені законом.

Положення частин третьої та четвертої статті 56 СК України є імперативною нормою, яка має застосовуватись до усіх без виключення суб`єктів - учасників шлюбних відносин, адже протилежне призведе до дискримінації - порушить право на свободу і особисту недоторканість того з подружжя, хто попередньо не вирішив можливі спірні питання, що виникли за час шлюбу. Зазначене підтверджується і змістом статті 112 Сімейного кодексу України, за якою суд, постановляючи рішення про розірвання шлюбу, лише бере до уваги наявність малолітньої дитини, проте не розглядає право звернення з відповідним позовом в залежності від самого факту наявності дитини, вирішеності чи невирішеності питань про місце проживання, поділ спільного майна, тощо. Таким чином, право учасника подружжя розірвати шлюб, а також можливість звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу (статті 110 СК України) є окремими відправними нормами сімейного законодавства України, що мають вищу форму абстрагування та містять відправні начала, основи правового регулювання учасників шлюбних відносин при розірванні шлюбу, а тому, за своєю правовою природою, є абсолютними імперативними нормами.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки (абсолютна імперативна норма). У разі відсутності вільної згоди продовжувати шлюб настають наслідки у виді реалізації права на його розірвання у порядку, встановленому Законом (частина третя статті 56, частина перша статті 110 СК України), а саме: кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Судом встановлено, що між сторонами зареєстровано шлюб, однак позивач проявив своє волевиявлення та звернувся до суду з позовною заявою про його розірвнаня, після надходження заяв відповідачки про надання строку на примирення позивач подав у відповідь заяву, у якій просив такий строк не надавати, що свідчить про відсутність у нього бажання зберегти цей шлюб.

Водночас суд враховує, що сторони тривалий час перебувають у шлюбі, при цьому є зрілими дорослими людьми, які в силу досвіду повинні розуміти та поважати думки та бажання один одного. При цьому, у разі розірвання шлюбу за рішенням суду сторони не позбавлені права повторно здійснити відповідну реєстрацію шлюбу у зв`язку з відновленням їх почуттів та взаємного бажання жити однією родиною.

Тому, суд не вбачає підстав для надання подружжю строку для примирення з огляду на категоричне заперечення щодо примирення зі сторони позивача. Надання подружжю строку для примирення строком на 6 місяців, всупереч бажанню позивача, буде суперечити закону та моральним засадам суспільства, оскільки суд не може примушувати одного з подружжя вчиняти дії, направлені на примирення з іншим, тому суд не має підстав для застосування статті 111 СК України та надавати сторонам строк для примирення.

З огляду на зазначене суд встановив недоцільність надання сторонам часу на примирення.

Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, враховуючи, що регулювання шлюбно - сімейних відносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаємопорозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи його розірвання, тобто шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування до шлюбу не допускається, враховуючи, що сторони ініціативи щодо примирення не проявили, позивач наполягав на розірванні шлюбу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного‚ на підставі статей 24, 56, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 12, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем міста Київ, Україна, та ОСОБА_2 , (до шлюбне прізвище - ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою міста Ірпеня, Київської області, Україна, зареєстрований 02.02.2007 Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за актовим записом № 110, - розірвати.

Після набрання законної сили рішення суду про розірвання шлюбу направити до органу Державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2026.

Відомості про учасників:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання згідно позовної заяви за адресою: АДРЕСА_1 ;

ВІДПОВІДАЧКА: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О. Білогруд