Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №357/11319/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11319/26

1-кп/357/1077/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань №8 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025100130002591 від 24.04.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Синиця Богуславського району Київської області, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України,

з укладеною 31.07.2026 між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 угодою про визнання винуватості,-

У С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Старший солдат ОСОБА_4 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, діючи в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу”, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен виконувати обов`язки військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, з 21.12.2024 по 14.03.2025 та з 26.03.2025 по 07.05.2025 на службу до військової частини НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_2 без поважних причин, без дозволу командирів (начальників) не з`являвся та обов`язки військової служби відповідно до займаної посади не виконував, а цей час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи заходів для повернення на військову службу за наявності можливості для цього, в цей час повідомляючи командуванню військової частини НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_2 недостовірну інформацію про проходження стаціонарного лікування, надсилаючи засобами зв`язку зображення документів - довідок та виписок з історії хвороби про проходження стаціонарного лікування у Громадській організації «Центр ментального здоров`я «Альта-Град», Громадській організації «Центр ментального здоров`я «Вибір» та Громадській організації «Реабілітаційний центр «Європа», які фактично не відповідають дійсності та містять недостовірну інформацію, таким чином створивши хибне уявлення про поважність причин відсутності на військовій службі, таким чином вчинивши в зазначені періоди часу ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману.

08.05.2025 ОСОБА_4 повернувся до військової частини НОМЕР_1

(до пункту постійної дислокації у АДРЕСА_2 ).

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 в ухиленні військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

Він же, достовірно усвідомлюючи вищезазначений факт протиправного ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, а також те, що обов`язки військової служби він не виконує за відсутності поважних причин, не має фактичних та юридичних підстав для нарахування та виплати йому грошового забезпечення, діючи з прямим умислом, шляхом обману, з метою отримання грошових коштів, в період з 21.12.2024 по 14.03.2025 повідомляв командуванню військової частини НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_2 недостовірну інформацію про проходження стаціонарного лікування, надсилаючи засобами зв`язку зображення документів - довідок та виписок з історії хвороби про проходження стаціонарного лікування у Громадській організації «Центр ментального здоров`я «Альта-Град», Громадській організації «Центр ментального здоров`я «Вибір», які фактично не відповідають дійсності, та містять недостовірну інформацію, таким чином створивши хибне уявлення про поважність причин відсутності на військовій службі, чим забезпечив безпідставне нарахування та виплату фінансово-економічним відділом військової частини НОМЕР_2 собі грошового забезпечення за період з 21.12.2024 по 14.03.2025 на загальну суму 54 478,96 гривень, що заподіяло державі, в особі військової частини НОМЕР_2 , матеріальну шкоду у вищевказаному розмірі.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 190 КК України.

ІІ. Відомості про укладення угоди сторонами кримінального провадження та позиції сторін щодо можливості її затвердження.

31.07.2026 між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, яку подано у судовому засіданні, також до матеріалів провадження долучено письмову заяву-згоду представника потерпілого ОСОБА_6 .

У судовому засіданні прокурор, вважаючи, що при укладені даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, просив призначити обвинуваченому покарання, визначене угодою сторін кримінального провадження.

У судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав себе виним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, зазначив, що розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні угоди.

Захисник обвинуваченого просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити покарання, визначене в угоді, підтримавши позицію обвинуваченого.

ІІІ. Мотиви суду щодо затвердження угоди про визнання винуватості та призначення покарання.

Частиною 3 ст. 474 КПК України передбачено, що якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Згідно з ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до п.п.1-6 ч.7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.

У зв`язку з наведеним, суд має підстави розглянути дане провадження відповідно до положень ст. 471, 474 КПК України.

Так, згідно з умовами угоди про визнання винуватості обвинувачена зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред`явленого обвинувачення у судовому провадженні.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди, ОСОБА_4 можливо призначити покарання за ч.4 ст. 409 КК України: у виді позбавлення волі строком на

5 (п`ять) років; - за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворо покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України. Також судом встановлено, що представником потерпілого надано прокурору письмову заяву-згоду на укладення угоди про визнання винуватості, що узгоджується із вимогами ч.4 ст.469 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд у відповідності до ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив умисні кримінальні правопорушення проти власності та проти встановленого порядку несення військової служби, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, учасник бойових дій, нагороджений медаллю «ЗА ОБОРОННУ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ», має поранення, інвалідність 3 групи, звільнений з військової служби за станом здоров`я, пенсіонер, раніше не судимий.

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві) та за ч.4 ст.409 КК України, в ухиленні військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану, що згідно з положеннями ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінального проступку та тяжкого злочину, враховуючи данні про особу винного, його ставлення до вчиненого, письмову згоду представника потерпілого щодо укладення угоди, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у даному кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди, і призначення ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання, оскільки суд вважає, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Згідно з положеннями ч.2 ст.75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді, зокрема й позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

IV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

Витрати на залучення експерта та речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.190, 409 КК України, ст.ст.314, 374-376, 469, 472-475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 31.07.2026 у кримінальному провадженні №62025100130002591 від 24.04.2025про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіонуОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком 1 (один) рік.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки, що передбачені пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Згідно з ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 31.07.2026.

Нагляд за ОСОБА_4 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем мешкання засудженого.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку:

- обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1