Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №161/11740/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11740/26

Провадження № 1-кп/161/1198/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 30 липня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026035610000103 від 09.05.2026, який надійшов до суду 01.06.2026 від Луцької окружної прокуратури Волинської області, про обвинувачення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дружне, Красилівського району, Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, працюючого фахівцем з безпеки в ТОВ «Грінтекс Харвест», раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_7 09 травня 2026 року, близько 00 години 53 хвилини, знаходячись біля входу до квартири АДРЕСА_3 , діючи умисно, керуючись метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_5 умисно завдав один удар вхідними дверима квартири по правій руці останнього, чим спричинив тілесні ушкодження, а саме забій правого променево-зап`ястного суглобу з синцем та садном на тильній поверхні правої кисті, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального проступку визнав повністю. Суду дав показання про те, що дійсно він, при обставинах місця і часу, вказаних в обвинувальному акті, під час конфлікту, який виник на ґрунті того, що потерпілий порушував умови тиші в будинку, умисно завдав один удар вхідними дверима квартири ОСОБА_5 , чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд суворо його не карати. Цивільний позов потерпілого заперечив.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив факт нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_7 , при обставинах місця, часу та у спосіб, вказаних в обвинувальному акті. При призначені покарання обвинуваченому покладався на розсуд суду. Цивільний позов підтримав повністю та просив задовольнити.

Окрім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його винність у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення також підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні та дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами, зокрема протоколом проведення слідчого експерименту від 25.05.2026, з якого вбачається, що в ході проведеної слідчої дії потерпілий ОСОБА_5 детально відтворив всі обставини вчиненого відносно нього кримінального проступку.

Із врахуванням зазначеного, суд оцінивши зібрані на досудовому провадженні та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України повністю доведена в ході судового розгляду.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразились у завданні умисного легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.

Обговорюючи питання про вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та дані особу винного.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, визнав повністю, не оспорюючи фактичні обставини справи. При цьому, обвинувачений вказав, що розуміє неправомірність вирішення конфліктів у такий спосіб та шкодує про скоєне.

Обставин, що обтяжують покарання, суд по справі не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії кримінальних проступків, вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, оскільки одружений, на утриманні одна малолітня дитина, офіційно працевлаштований, на обліку в лікаря нарколога не перебуває. А тому, врахувавши наведені обставини в їх сукупності, а також думку потерпілого ОСОБА_5 , який при призначенні покарання обвинуваченому покладався на розсуд, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання, передбачене санкцією статті кримінального закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у виді штрафу в максимальному розмірі, яке буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.ст.1166, 167 ЦК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 в користь потерпілого ОСОБА_5 10 000 грн. завданої моральної шкоди. При цьому, суд враховує обсяг та характер спричинених страждань потерпілого ОСОБА_5 та ступінь вимушених змін у його життєвих стосунках, а також виходив із засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди є справедливим відшкодуванням понесених ним страждань та незручностей внаслідок заподіяння легкого тілесного ушкодження.

Водночас, не підлягає стягненню із обвинуваченого заявлена у цивільному позові сума завданої матеріальної шкоди внаслідок пошкодження обвинуваченим стіни біля дверей квартири потерпілого, оскільки такі дії ОСОБА_7 не охоплюються пред`явленим йому обвинуваченням за ч.1 ст.125 КК України.

Крім цього, на підставі ст.ст.118, 120, 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 в корись потерпілого ОСОБА_5 , понесені останнім процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 12 500 грн., що підтверджені документально.

Згідно ст. ст.100 ч.9 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Керуючись ст.ст. 128,129, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 в користь потерпілого ОСОБА_5 10 000 (десять тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог цивільного позову відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 в користь потерпілого ОСОБА_5 процесуальні витрати на правову допомогу в сумі 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Речові докази: 2 DVD-R диск; 1 СD-R диск – залишити при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий