Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №357/9968/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 357/9968/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11682/2026

Головуючий у суді першої інстанції О. І. Орєхов

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

31 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

відповідач ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Орєхова О. І., в примішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області,

у с т а н о в и в :

У червні 2025 року Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, яка діє в інтересах дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з цим малолітні діти перебувають в службі у справах дітей Білоцерківської міської ради на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Згідно інформації Білоцерківського міського центру соціальних служб за результатами проведеної оцінки потреб сім`ї відповідача у 2024 році було підтверджено факт наявності складних життєвих обставин у зв`язку з її ухиленням від виконання батьківських обов`язків з виховання малолітніх дітей. Складні життєві обставини негативно впливають на стан дітей. Потреби дітей задовольнялися лише частково.

Позивач зазначав, що мати дітей ОСОБА_5 певною мірою цікавиться відповідно до віку їх інтересами та не встановлює з дітьми надмірної психологічної дистанції, разом з тим, вона недостатньо чітко усвідомлює повний спектр потреб дітей відповідно віку та індивідуальних особливостей і не має достатньої мотивації для того, щоб забезпечити повноцінний розвиток доньок та синів. ОСОБА_5 , з метою особистого відпочинку, систематично залишає своїх малолітніх дітей, особливо новонародженого сина на догляд бабусі дітей ОСОБА_6 , яка має проблеми із зором.

Сім`я відповідача проживає у двокімнатній квартирі, в якій не підтримуються в належному стані житлово-побутові умови, панує безлад та антисанітарія, затхлий запах, брудна та липка підлога, відсутня чиста постільна білизна. Наявні борги за сплату комунальних послуг, зобов`язання щодо погашення заборгованості за отримані комунальні послуги шляхом реструктуризації відповідачка не виконала. Діти мають занедбаний вигляд: одяг брудний, у дівчаток розтріпане волосся, липкі руки, під нігтями бруд. Для забезпечення дітям окремих спальних місць ОСОБА_5 було запропоновано гуманітарну допомогу у вигляді дитячих ліжок з матрацами та попередньо було досягнуто домовленості щодо часу доставки та місця передачі, однак в обумовлений час ОСОБА_5 вдома не перебувала, зв`язку з нею не було, телефон був вимкнений. Після чого вона не надала чіткого пояснення щодо причини своєї відсутності.

Також позивач вказував, що мати дітей не займається їх вихованням та розвитком, старшу доньку ОСОБА_1 в дошкільний навчальний заклад не влаштувала, мотивуючи це тим що всі діти підуть до дитячого садка одночасно.

Крім того, відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків щодо лікування дітей. Так, її малолітній син ОСОБА_3 має хронічний рецедивуючий атопічний дерматит, потребує постійного догляду та дотримання відповідних медичних рекомендацій. Однак, ОСОБА_8 належного догляду за сином не забезпечувала, у зв`язку з цим за ініціативи Центру матір з сином було госпіталізовано до Білоцерківської міської лікарні № 3. Після виписки дитини з медичної установи відповідач медичних рекомендацій не виконувала, що призвело до погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 . Також, за наполяганням Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради в період з 02 січня 2025 року по 10 січня 2025 року усіх дітей було госпіталізовано на стаціонарне лікування в КНП КОР «КОДЛ № 2» з діагнозом - госпітальна двобічна вогнищева пневмонія середньої тяжкості.

На сьогодні відповідачка від запропонованої допомоги відмовляється, з фахівцем із соціальної роботи не співпрацює, тренінговий курс «Батьківство в радість» не відвідує, не виконує індивідуальний план соціального супроводу, а саме відповідачка пройшла огляд нарколога, проте відмовилась від лікування, періодично зловживає алкогольними напоями. Під час візиту 13 лютого 2024 року фахівця із соціальної роботи спільно з інспекторами ювенальної превенції до сім`ї ОСОБА_5 було зафіксовано, що мати перебувала в стані алкогольного сп`яніння, розпивала алкоголь разом із своєю кумою ОСОБА_11 (сім`я ОСОБА_11 також перебуває на обліку Центру з зв`язку з ухилянням від виконання своїх обов`язків з виховання дітей). В квартирі під час візиту був безлад та розкидані дитячі речі, відповідач на зауваження не реагувала, поводилась зухвало, після візиту телефонувала фахівцю із соціальної роботи Центру в стані сильного алкогольного сп`яніння із погрозами.

Позивач зазначав, що відповідач неодноразово запрошувалась на комісію з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради проте, вона ігнорує такі запрошення.

На думку позивача, вказані обставини підтверджують факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Позбавлення матері дітей батьківських прав у цьому випадку допустиме та відповідає інтересам дітей, оскільки наявна її вина і вона не хоче та не може змінити свою поведінку на краще.

З урахування наведеного позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання її малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/8 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття, стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання її малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/8 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття, стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/8 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття, стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання її малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/8 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок дитини відкритий у банківській установі, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2026 року в задоволенні позовних вимог Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради в інтересах дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовлено.

Попереджено ОСОБА_5 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та покладено на Орган опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем.

Не погодившись з рішенням суду Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради подала апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно її малолітніх дітей та стягнути аліменти на їх утримання.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції не взяв до уваги, що дітей було відібрано від матері у зв`язку із загрозою їх життю та здоров`ю, та тимчасово влаштовано до дитячих будинків сімейного типу.

Ухвалюючи рішення суд не надав та не врахував пояснення допитаних свідків - патронатних вихователів, батьків - вихователів, фахівця з соціальної роботи, які свідчать про небажання відповідача спілкуватися із дітьми та брати участь у їх вихованні, свідомого нехтування нею своїми обов`язками. Також суд першої інстанції не врахував лист Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області від 26.02.2024 №1541, яким підтверджено розпиття відповідачем алкогольних напоїв. У матеріалах справи відсутні будь - які докази, які б обгрунтовували позитивні зміни у житті відповідача.

Суд першої інстанції у порушення вимог повного та всебічного з`ясування обставин справи не взяв до уваги належні та допустимі докази, що місяться у висновку органу опіки та піклування, унаслідок чого дійшов передчасних та необгрунтованих висновків. Зокрема, суд залишив поза увагою те, що наразі у провадженні суду перебуває справа за позовом батька дітей про позбавлення матері дітей батьківських прав, у якій ОСОБА_5 визнала позов та не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Зверуто увагу на те, що відповідач не усвідомила та не зрозуміла своїх помилок, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не має бажання та не намагається вжити заходів до покращення ситуації, яка склалася з метою усунення ризиків життю, здоров`ю та розвитку дітей. Недбальство відповідача по відношенню до своїх дітей несе небезпеку для життя та здоров`я дітей, та ураховуючи відсутність доказів того, що після повернення дітей батькам їх життя та умови проживання будуть кращими, позивач вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до її малолітніх дітей є єдиним способом захисту прав дітей і якнайкраще забезпечить їх інтереси та є максимально можливою мірою для здорового розвитку дітей.

Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради подала до суду заяву, у якій просить здійснювати розгляд справи без участі її представника. У заяві зазначено, що позивач підтримує подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення судової повістки на поштову адресу відповідача. Поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення адресату із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що згідно сталої практики Веоховного Суду вважається належним повідомленням учасника справи про її розгляд.

З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки їхня неявка не перешкоджає її розгляду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Враховуючи те, що учасники судового процесу були повідомлені про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч.2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги подану позивачем заяву про розгляд справи без участі його представника, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає її розгляду, та скласти постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 15.07.2026.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Так, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а. с. 58-61).

Батьком дітей у свідоцтвах про народження вказаний ОСОБА_14 . Відомості про батька внесено на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, що вбачається із Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дітей (а. с. 62-66).

ОСОБА_8 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15 , про підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.04.2025. Після шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_16 .

Наказом служби у справах дітей № 52/03-03 від 14.03.2024 та № 115 від 19.06.2025 взято малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Згідно інформації Білоцерківського міського центру соціальних служб за результатами проведеної оцінки потреб сім`ї відповідачки у 2024 році було підтверджено факт наявності складних життєвих обставин у зв`язку з її ухиленням від виконання батьківських обов`язків з виховання малолітніх дітей. Складні життєві обставини негативно впливають на стан дітей. Потреби задовольнялися частково.

Наказом служби у справах дітей № 168 від 16.09.2025, тимчасово влаштовано малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з 16.09.2025, строком на шість місяців.

Наказом служби у справах дітей за № 169 від 16.09.2025, влаштовано малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_19 .

Наказом служби у справах дітей за № 170 від 16.09.2025, влаштовано малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_20 .

Рішенням виконавчого комітету БМР Київської області від 18.09.2025 за № 739, вирішено негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у їхньої матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням виконавчого комітету БМР Київської області від 18.09.2025 за № 741, влаштовано малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_20 на період розгляду судом справи про позбавлення матері батьківських прав, але не довше ніж на один місяць після набрання законної сили рішення суду.

Рішенням виконавчого комітету БМР Київської області від 18.09.2025 за № 742, влаштовано малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_19 на період розгляду судом справи про позбавлення матері батьківських прав, але не довше ніж на один місяць після набрання законної сили рішення суду.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 11.11.2025 за № 853, орган опіки та піклування - виконавчий комітет міської ради вирішив, що ОСОБА_8 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є правовою підставою для позбавлення її батьківських прав, а позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 щодо її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей.

У зазначеному рішення також вказано, що 29.10.2025 на засіданні комісії була присутня ОСОБА_8 , яка заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , яка є матір`ю-вихователем, пояснила, що вона з чоловіком забрали до себе дитину - ОСОБА_4 , якому було 9-ть місяців. Купили іграшки. В їх сім`ї дитина почала набирати вагу. 09.12.2025 забрали до себе ще ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З відповідачем вона не знайома, остання телефонувала їй і хотіла зустрітися, коли ОСОБА_4 виповнилося один рік.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , яка є патронатним вихователем, пояснила, що в неї на вихованні є дівчинка ОСОБА_1 , з якою вона познайомилася в лікарні і з того часу вона перебуває під її патронатом. З мамою дівчинки, вона зустрічалась один раз, а один раз спілкувалася телефоном.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_25 , яка є фахівцем із соціальної роботи Білоцерківського міського центру соціальних служб, пояснила, що сім`я ОСОБА_26 перебувала під соціальним супроводом. Коли вона навідувала відповідача, то у ОСОБА_3 бачила проблеми зі шкірою, висипи на тілі, дерматит шкіри. Мати не виконувала рекомендації лікаря і знов дитина потрапила до лікарні з тими ж проблемами. При черговому навідування у вересні 2205 року бачила відповідача вагітною у стані алкогольного сп`яніння, в помешканні були таргани. Мати дітей не виконала рекомендації не пройшла курс психолога та не влаштувала ОСОБА_1 до дитячого закладу. Їй відомо про факт залишення дітей на бабусю, яка не має належного стану здоров`я, оскільки має проблеми з зором. Вона бачила, що бабусі дуже тяжко займатися дітьми, вона була втомленою та виснаженою. Вона жодного разу не бачили відповідача гуляючи з коляскою.

Звертаючись до суду із цим позовом в інтересах малолітніх дітей Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради вказувала на те, що оскільки мати дітей ОСОБА_5 ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання дітей, позбавлення матері дітей батьківських прав у цьому випадку допустиме та відповідатиме інтересам дітей, оскільки наявна її вина і вона не хоче та не може змінити свою поведінку на краще.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавленя батьківських прав та стягнення аліментів суд першої інстанції дійшов висновку про їх недоведеність та необгрунтованість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю узгоджуються із встановленими судом обставинами справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма

статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить про те, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі№ 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

Схожі за змістом правові висновки зроблені у постановах Верховного Судувід 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21), від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24), від 11 грудня 2024 року у справі № 344/17548/21 (провадження № 61-10408св24), від 22 січня 2025 року у справі № 333/8983/23 (провадження № 61-14059св24).

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що «зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім`ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування в особі Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 05 лютого 2016 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Так, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шостастатті 19 СК України).

У даній справі із позовними вимогами про позбавлення батьківських прав матері малолітніх дітей із позовом до суду звернулась Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, яка вказує на невиконання відповідачем належним чином свої батьківських обов`язків по утриманню, вихованню, догляду її малолітніх дітей. Також позивачем зазначено про небажання матері дітей піклуватися про них та брати участь у їх вихованні. Крім того вказана на зловживання відповідачем спирнтими напоями.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_5 заперечувала проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітніх дітей. Виявляла бажання піклуватися про них, доглядати та виховувати, обіцяла змінити свою поведінку на краще та облаштувати дітям якнайкращі умови для існування. Відповідач наголошувала на тому, що любить своїх дітей, просила надати їй останній шанс та не позбавляти її батьківських прав, вона буде намагатися належним чином виконувати батьківськи обов`язки.

Факт зловживання відповідачем спиртними напоями не підтверджений належними та допустимими доказами у справі.

Ураховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 висловлювала бажання піклуватися про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, її виховання та навчання, підготовку до самостійного життя, забезпечувати необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням тощо, має намір влаштуватия для них якомога найкращі умови для життя.

Отже, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем обставин необхідності застосування до відповідача крайнього заходу впливу, а саме позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, доцільність вжиття цього заходу впливу судом не встановлена.

Колегія суддів виходить із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та наявність в її діях вини, також не наданов доказів, у чому саме полягає захист інтересів дітей при позбавленні матері відносно її дітей батьківських прав.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції встановив, що втручання у права матері не було «необхідним в демократичному суспільстві», фактично надавши їй можливості змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, брати участь у вихованні дітей, їх утриманні та піклуванні про них, розвитку та піклуванні з урахуванням того, що вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав, має бажання спілкуватися виховувати своїх дітей, що відповідає найкращим інтересам дітей, ураховуючи їх вік та природну потребу у матері. Такі висновки спростовують доводи апеляційної скарги позивача.

При цьому судом не встановлено обставин, які б давали підстави обґрунтовано припускати, що відповідач не спроможна здійснювати виховання дітей, або що вона заподіювала, чи могла заподіяти шкоду дітям, чи становила загрозу для здоров`я та розвитку дітей. Як і не доведеним є зловживання нею спиртними напоями.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги покази свідків з цього приводу, оскільки зазначені обставини повинні бути підтвердженні належними та допустимими доказами у справі, а не лише прослідковуватися у показаннях свідків.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач у певний період часу неналежним чином піклувалася про фізичний і духовний розвиток дітей, їх медичний догляд, лікування, не спростовують висновків судів про те, що відповідач має бажання піклуватися та виховувати своїх дітей, та відповідач особисто заперечувала проти задоволення цього позову, фактично позбавлення її батьківських прав не буде відповідати забезпеченню якнайкращих інтересів малолітніх дітей.

Відтак у суду відсутні докази на підтведження того, що відповідач систематично, протягом тривалого часу і свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а доказування у силу положень ст. 12, 81 ЦПК України, не може грунтуватися на припущеннях.

Так, за правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції у тому, що з досліджених належних, допустимих та достовірних доказів не вбачається можливим встановити, що відповідач свідомо, систематично і протягом тривалого періоду часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Натомість встановлено, що відповідач має бажання виховувати, утримувати та піклуватися про своїх дітей, а також має намір змінити свою поведінку щодо виконання нею батьківських обов`язків.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності у задоволенні позову не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Отже, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та встановленим судом обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, що ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами.

Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням учасників справи та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі позивачем, колегія не знаходить.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржувому рішенні, питання вичерпності висновків суду, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення про відмову у позбавленні відповідача батьківських прав відносно її малолітніх дітей та стягнення аліментів (як похідної вимоги) відповідає вимогам вмотивованості.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору у цій справі суд відносить на рахунок держави, оскільки позивач пред`явив позов і подав апеляційну скаргу в інтересах малолітніх дітей, тобто, позивач звільнений за законом від сплати судового збору. Підстав для стягнення з відповідачки судового збору на користь держави не існує, оскільки суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна