Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №753/673/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/673/26 Суддя І інстанції - Кулик С.В.

Провадження № 33/824/2326/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Пальчика М.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 01 січня 2026 року о 19 год. 04 хв. за адресою: м. Київ, вул. Заплавна, 19 керував транспортним засобом «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, захисник Пальчик М.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що працівниками патрульної поліції свідомо позбавлено ОСОБА_1 права на захист, не зважаючи на будь-які намагання особи скористатися наданим йому законодавством правом. Крім того, апелянт вказує, що в суді першої інстанції подавав клопотання про відкладення розгляду справи, втім судом було прийнято постанову.

Також апелянт зазначає, що жодних із зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 працівниками поліції перевірено не було та на відеозаписі видно, що будь-які ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 відсутні, з урахуванням чого не було взагалі підстав пропонувати останньому проходити будь-який огляд.

Крім того, апелянт наголошує, що протягом усього відеозапису ОСОБА_1 жодного разу не відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, а навпаки бажав пройти даний огляд, після того як приїде адвокат та поліцейські чітко роз`ясняють йому законні підстави проходження такого огляду.

Апелянт вважає, що поліцейськими належним чином не було роз`яснено правових підстав, які послугували підставою направлення ОСОБА_1 на огляд, в подальшому не було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Як зазначає апелянт, якщо вже припустити, що працівники поліції дії ОСОБА_1 (бажання пройти огляд в присутності адвоката) сприйняли як ухилення від проходження огляду, то, на думку захисника, це вони повинні були зазначити в протоколі, відповідно до вимог Інструкції №1395. Натомість, у фабулі протоколу не вказано, які саме дії ОСОБА_1 вчинив з метою ухилення від огляду, тобто обвинувачення в протоколі не відповідає фактичним обставинам справи та не є конкретизованим. Враховуючи викладене, на думку захисника, працівниками патрульної поліції складено протокол за п. 2.5 ПДР щодо відмови від проходження огляду на стан сп`яніння за відсутності відмови.

Окрім іншого, захисник зазначає, що з відеозапису вбачається (2 год. 15 хв.), що копія протоколу про адміністративне правопорушення та роз`яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності проводилось з невідомих причин іншій особі (сину ОСОБА_2 ), а не ОСОБА_1 , що є неприпустимим та порушенням чинного законодавства.

Апелянт також вказує, що інспектор не роз`яснив ОСОБА_1 права й обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Крім того, захисник наголошує, що суд в мотивувальній частині постанови здійснив просто перелік доказів, однак не надав належної оцінки всім доказам, як обвинувальним, так і тим, що виправдовують особу. Водночас, апелянт звертає увагу, що матеріали справи не доводять того, що інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення, а саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, була доведена поліцейськими належним чином, оскільки жоден з наданих доказів не підтверджує відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №558774, згідно якого ОСОБА_1 01 січня 2026 року о 19 год. 04 хв. за адресою: м. Київ, вул. Заплавна, 19 керував транспортним засобом «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються карткою обліку адміністративного правопорушення від 01.01.2026; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; розпискою від 01.01.2026; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.01.2026; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з яким працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у нього вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, проти чого останній не заперечував. У зв`язку з цим поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 погодився. В подальшому працівник ще неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер або у лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 відповідав, що чекає адвоката й взагалі почав вказувати, що не керував транспортним засобом. Працівниками поліції ОСОБА_1 було попереджено, що його поведінку буде розцінено, як пасивну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, адже, посиланням на чекання адвоката, ОСОБА_1 уникає проходження огляду на стан сп`яніння. Після цього поліцейський повідомив, що на ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який і було складено.

В подальшому з відео вбачається, що на місце зупинки транспортного засобу приїздить особа, яку ОСОБА_1 чекав, як свого захисника, якому працівники поліції розповіли про всі події, пов`язані з ОСОБА_1 та саме цій особі після складання протоколу про адміністративне правопорушення було вручено його копію, адже, на той момент самого ОСОБА_1 вже не було.

Доводи апеляційної скарги захисника про порушення працівниками поліції права на захист ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки, згідно вимог КУпАП, передбачено, що саме особа, яка притягається до відповідальності, згідно, ст. 268 КУпАП має визначені цією статтею права, в тому числі, право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Тобто законом визначено право користування правовою допомогою саме особою, яка вже притягається до адміністративної відповідальності та вже на стадії судового розгляду. Більш того, як вбачається з дослідженого відеозапису, працівники поліції після висловлення пропозиції ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі, спочатку погодились почекати приїзду захисника, проте, зі сплином часу роз`яснили ОСОБА_1 , що оскільки на цій стадії участь захисника не є обов`язковою, а для проходження огляду на стан сп`яніння законом визначено дві години з моменту виявлення ознак сп`яніння, то повторно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, на що він вкотре наголосив на явці захисника. Саме у зв`язку з цим працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що таку поведінку ОСОБА_1 вони будуть розцінювати як пасивну відмову від проходження огляду. В подальшому декілька раз працівники поліції ОСОБА_1 це роз`яснювали, однак він на це не реагував, в зв`язку з чим і був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КК України за порушення вимог п. 2.5 ПДР України.

Більш того, з відеозапису вбачається, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , на місце події прибула особа, яку ОСОБА_1 називав «адвокатом», а сам ОСОБА_1 добровільно покинув місце події. Саме у зв`язку з самовільним залишенням ОСОБА_1 місця оформлення матеріалів, йому не було вручено копію протоколу та не роз`яснено прав, а натомість, цю процедуру провели з особою, яку ОСОБА_1 називав «адвокатом».

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення права на захист ОСОБА_1 в суді першої інстанції, то і в цій частині апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при судовому розгляді, надав пояснення, тобто в повній мірі скористався своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Окрім того, зі справи вбачається, що в день розгляду справи захисник Пальчик М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату з метою ознайомлення з матеріалами справи та подання своїх заперечень. При цьому, з цієї ж заяви вбачається, що захисник в цей же день, 16.02.2026 року перебував в приміщенні суду, ознайомився з матеріалами справи, проте, в судове засідання не з`явився, і згідно даних постанови суду, ОСОБА_1 не клопотав про відкладення розгляду та не заявляв щодо необхідності участі захисника.

Не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги захисника і про те, що жодних із зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 працівниками поліції встановлено не було та на відеозаписі видно, що будь-які ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 відсутні.

Так, відповідно до п. 2, 3, 4 р. І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, законодавець вирішення питання щодо наявності підстав вважати, що особа може перебувати в стані алкогольного/наркотичного сп`яніння відніс саме до дискреційних повноважень поліцейського. Крім того, саме оглядом на стан сп`яніння може бути підтверджено або спростовано підозру поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння. При цьому, законодавством передбачено обов`язок пройти огляд, як за наявності усіх ознак сп`яніння, так і будь-якої, навіть одної з зазначеного переліку. По даним відеозапису ознаки сп`яніння можуть не бути яскраво вираженими в певних умовах, але при цьому, можуть бути зафіксовані зором працівника поліції, який перебуває поблизу.

Згідно п. 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів…» передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Як вбачається з відеозапису, працівник поліції чітко повідомив ОСОБА_1 , що у нього вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння, а саме виражений запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, проти чого останній не заперечував. Окрім того, в даному випадку, навіть з відеозапису у ОСОБА_1 вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 жодного разу не відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Так, на неодноразову вимогу працівника поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або у лікаря нарколога, ОСОБА_1 чіткої відмови пройти огляд на місці та у лікаря не висловлював, постійно вказував, що пройде такий огляд у присутності адвоката, втім, жодних дій для проходження такого огляду не зробив, та більш того, наприкінці спілкування з патрульними поліцейськими почав говорити, що взагалі не керував транспортним засобом, а після приїзду особи, яку він називав адвокатом, ОСОБА_1 взагалі залишив місце події не вживши будь - яких дій щодо проходження такого огляду чи то на місці зупинки, чи в медичному закладі.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння.

Окрім того, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 , реалізувавши своє право на керування транспортним засобом, повинен був беззастережно виконати законну вимогу працівника поліції і пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, чого не зробив, тим самим порушив п. 2.5 ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Неспроможними є й доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими належним чином не було роз`яснено правових підстав, які послугували підставою направлення ОСОБА_1 на огляд, в подальшому не було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки з дослідженого відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 було попереджено працівниками поліції, що його поведінку буде розцінено, як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, втім, ОСОБА_1 протягом тривалого часу продовжував себе поводити так, як вважав з необхідне. Після цього поліцейський повідомив, що на ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Що стосується тверджень захисника про те, що копія протоколу про адміністративне правопорушення вручалась не ОСОБА_1 та не йому роз`яснювались права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ( роз`яснені сину ОСОБА_2 , якого останній називав адвокатом), то апеляційний суд констатує в цій частині допущені працівниками поліції порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, втім вказані обставини не свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та не впливають на законність рішення суду першої інстанції, відповідно, не є самі по собі підставою для скасування правильної та законної постанови суду.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 покинув місце події, не дочекавшись складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, а саме з цього моменту особа вважається такою, що притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим йому не було роз`яснено права й обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Отже, доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

За вказаних обставин, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Пальчика М.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал