Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №361/630/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року місто Київ

справа № 361/630/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/2721/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Гізатуліної Н.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 26 травня 2021 року в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подала Заявку на отримання кредиту № 4468129.

ТОВ «Мілоан» направив відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідачка, підтвердила прийняття умов Договору про споживчий кредит № 4468129 від 26 травня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.

На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачці на її картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 10 000 грн.

Відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов`язання.

11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 12Т, згідно якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 4468129 від 26 травня 2021 року.

Крім того, позивач зазначив, що було вжито заходів щодо досудового врегулювання спору між сторонами. Відповідачці 27 вересня 2024 року направлялась Досудова вимога сплату заборгованості за Кредитним Договором № 4468129 від 26 травня 2021 року Вих. № 3566407368-АВ.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог посилався на те, що договір № 4468129 від 26 травня 2021 року був підписаний позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується даними про його введення у електронній системі товариства, а відсутність відображення безпосередньо в тексті кредитного договору символів надісланого позичальнику цифрового підтвердження саме по собі у контексті конкретних обставин цієї справи не може свідчити про не укладення відповідного правочину.

Вказував, що у заяві позичальника до кредитного договору №4468129 від 26 травня 2021року безпосередньо самим позичальником було зазначено номер карткового рахунку для зарахування кредитних коштів за кредитним договором: НОМЕР_1 .

Зазначав, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав суду документи, щодо надання кредитних коштів позичальнику, а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором №4468129 від 26 травня 2021 року та платіжне доручення від 26 травня 2021 року №47196548 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало 26 травня 2021 року 10 000 грн на картку НОМЕР_1 , призначення платежу кошти згідно з договором №4468129. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ «Мілоан» та підпис.

Посилався на те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4468129 від 26 травня 2021 року.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення, оскільки не доведено факт укладання кредитного договору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Нормою статті 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд встановив, що 26 травня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подала Заяву на кредит № 4468129, у якій зазначила свої персональні дані, номер мобільного телефону, відомості про освіту, місце роботи, суму кредиту та строк його повернення.

У зазначеній заяві відображено процес оформлення та розгляду заяви (заповнення заяви, верифікація за телефоном, підписання договору), прийняття рішення по заяві, погоджені умови кредитування: замовлена сума - 10 000 грн, замовлений строк 15 днів, погоджена сума - 10 000 грн, погоджений строк - 15 днів, комісія - 19 % одноразово, ставка процентів - 2,50 % за кожен день користування.

Таким чином, відповідачка та ТОВ «Мілоан» уклали Договір про споживчий кредит від 26 травня 2021 року № 4468129.

Відповідно до умов договору ТОВ «МІЛОАН» зобов`язувалось надати відповідачці кредит у розмірі 10 000 грн на строк 15 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3 750 грн., комісії за надання кредиту в розмірі 1 900 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальниці шляхом переказу на картковий рахунок.

Додаток 1 до Договору про споживчий кредит від 26 травня 2021 року № 4468129 - Графік платежів та Додаток 2 до Договору про споживчий кредит від 26 травня 2021 року № 4468129 - Паспорт споживчого кредиту № 4468129 також містять електронний підпис позичальниці.

На підтвердження перерахунку коштів за Договором про споживчий кредит від 26 травня 2021 року № 4468129 ТОВ «МІЛОАН» надало платіжне доручення від 26 травня 2021 року № 47196548, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» перерахувало 26 травня 2021 року 10 000 грн на карту НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно з договором № 4468129. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ «МІЛОАН» та підпис.

Крім того, ТОВ «Мілоан» надало відомості про щоденне нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором від 26 травня 2021 року № 4468129 за період з 26 травня 2021 року до 21 вересня 2021 року.

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» 11 листопада 2021 року уклали Договір відступлення прав вимоги № 12Т, відповідно до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 , яка має заборгованість на суму 19 929,07 грн. (за тілом кредиту - 7 153 грн, за відсотками - 10 876,07 грн, та за комісією - 1 900 грн), що підтверджується Витягом з Реєстру боржників до указаного Договору факторингу.

Платіжними інструкціями від 29 грудня 2021 року № 1913, від 23 грудня 2021 року № 1923, від 16 грудня 2021 року № 1893, від 09 грудня 2021 року № 1855, від 02 грудня 2021 року № 1777, від 25 листопада 2021 року № 27, від 19 листопада 2021 року № 1756, від 19 листопада 2021 року № 1752 підтверджено оплату ТОВ «Діджи Фінанс» згідно з договором відступлення прав вимоги від 11 листопада 2021 року № 12Т.

27 вересня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» направляло відповідачці досудову вимогу сплату заборгованості за Кредитним Договором № 4468129 від 26 травня 2021 року Вих. № 3566407368-АВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва;3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Так, на підтвердження законності позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» надало Заяву на кредит, копію договору про споживчий кредит від 26 травня 2021 року № 4468129, графік платежів, як додаток до договору.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку проте, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження перерахунку коштів за Договором про споживчий кредит від 26 травня 2021 року № 4468129 ТОВ «Мілоан» надало платіжне доручення від 26 травня 2021 року № 47196548, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 10 000 грн на карту НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно з договором № 4468129. Зазначене платіжне доручення містить відбиток печатки ТОВ «Мілоан» та підпис.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення 26 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №4468129 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Відповідачем не заперечується та не оскаржується факт укладання договору та отримання кредитних коштів.

А відтак, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не доведено виникнення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем зобов`язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які б були прийняті відповідачем, не доведено факт надання відповідачу кредиту (позики), спростовується вищевикладеним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого у останньої утворилася заборгованість у загальному розмірі 19 929,07 грн., яка складається з: 7153 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 10 876,07 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками, 1900 грн заборгованість за комісією.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №4468129 від 26 травня 2021 року, згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 19 929,07 грн.

Розрахунок заборгованості детально відображає структуру заборгованості, а саме: прострочене тіло кредиту, прострочені відсотки та загальну суму заборгованості.

Сума відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача нарахована в межах дії кредитного договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс».

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. та в суді апеляційної інстанції витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані копії: договору про надання правової допомоги від 01.11.2024, детального опису робіт (наданих послуг) в суді першої та апеляційної інстанції, акту про підтвердження факту надання правової допомоги.

Від відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.

Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6056 грн. та витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 6000 грн. та понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Діджи Фінанс».

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 19 929,07 грн., яка складається з: 7153 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 10 876,07 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками, 1 900 грн заборгованість за комісійними винагородами, судові витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6 056 грн., витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн. та витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: