Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №755/12550/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року місто Київ

справа № 755/12550/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/2390/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Галагана В.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який обґрунтовано тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26 липня 2024 року укладено кредитний договір (оферти) № 26.09.2024-100001054.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 19 вересня 2024 року, строком на 140 днів.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 12 грудня 2024 року, утворилась заборгованість у розмірі 43 165,89 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15 000,00 грн., по процентам в розмірі 18 900,00 грн., по комісії в розмірі 1 765,89 грн., та неустойка в розмірі 7 500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Відтак, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.07.2024-100001054 від 26 липня 2024 року у розмірі 43 165, 89 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за договором № 26.07.2024-100001054 від 26 липня 2024 року у розмірі 43 165,89 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а всього на загальну суму 45 588,29 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим. Зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено наявні у матеріалах справи докази, отже рішення суду не можна вважати обґрунтованим. Позивач не довів належними та допустимими доказами факт передання грошових коштів за кредитним договором від кредитодавця до відповідача, а також не надав жодної оцінки доводам про нікчемність кредитного договору. Вважає, що суд протиправно та необґрунтовано визнав обставини доведеними незважаючи на відсутність будь - яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про передання згаданих коштів та додержання вказаного порядку.

14 листопада 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказується на законності рішення суду першої інстанції та на не обгрунтованості доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у судових справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 26.07.2024-100001054, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн., строком на 140 дні, фіксована процентна ставка 318,79% річних.

Позивачем виконано умови Договору та видано відповідачу грошові кошти в сумі 15 000,00 грн.

08.08.2024 року відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на суму 3 334,11 грн.

До позовної заяви долучено лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 89-2406 від 24.06.2025 року, де зазначено інформацію про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта 26.07.2024 11:53:57 на суму 15 000,00 грн., номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 463541598, призначення платежу: Видача за договором кредиту №26.07.2024-100001054.

Також, до позовної заяви долучено довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №26.07.2024-100001054 від 26.07.2024 року, позичальник ОСОБА_1 . Згідно з даною довідкою заборгованість за даним кредитним договором складає: 15 000 грн. - основний борг; 18 900,00 грн. - проценти; 1 765,89 грн. - комісія; 7 500,00 грн. - неустойка, разом: 43 165,99 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 43 165,89 грн., що підлягає стягненню в межах розгляду даної справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції за частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) за частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Як встановлено судом, 26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 26.07.2024-100001054 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Для підписання і укладення кредитного договору був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача НОМЕР_1 . Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором Е162.

Відповідно пункту 3.1. за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати Кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. договору визначено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пункт 3.3. кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах.

Згідно п. п 3.3.1-3.3.7. дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування Кредитом (Проценти), графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Згідно заявки кредитного договору № 26.07.2024-100001054:

пункт 1 дата надання кредиту 26.07.2024 року;

пункт 2 сума кредиту: 15 000 грн;

пункт 3 строк на який на дається кредит- 140 днів з дати його надання;

пункт 4 дата повернення кредиту-12.12.2024 року;

пункт 6 процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку на який надається кредит;

пункт 7 комісія пов`язана з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту та дорівнює 3 000 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно п. 4.1. договору кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4790-72ХХ-ХХХХ0931.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитора, а днем погашення Кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитора. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитора, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано Кредит.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що Сторони встановлюють, що Проценти нараховуються з дня надання Кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення Кредиту позичальник вдень цього повернення сплачує Проценти за період фактичного користування Кредитом (включаючи безпосередньо день надання Кредиту). У разі дострокового часткового повернення Кредиту в день повернення позичальник сплачує Проценти за період фактичного користування всією сумою Кредиту, а на залишок суми Кредиту нараховуються Проценти у загальному порядку, передбаченому договором.

Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.

Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 15 000 грн. відповідачу (позичальнику) підтверджується квитанцією про перерахування суми кредиту № 26.07.2024-100001054 та листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" за вих. 89-2406 від 24.06.2025, де зазначено інформацію про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта 26.07.2024 11:53:57 на суму 15 000,00 грн., номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 463541598, призначення платежу: Видача за договором кредиту №26.07.2024-100001054.

Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором ТОВ«Споживчий центр» свого обов`язку за кредитним договором № 26.07.2024-100001054.

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Звертаючись із позовом ТОВ «Споживчий центр» просило суд стягнути із відповідача - ОСОБА_1 на їх користь суму заборгованості за кредитним договором № 26.07.2024-100001054 у розмірі 43 165,89 грн.

Згідно довідки розрахунку заборгованість складається із 15 000 грн -основний борг, 18 900 грн - проценти, 1 765,89 грн-комісія, 7 500 грн - неустойка.

Відповідачем ОСОБА_1 фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 15 000 грн., що підтверджується матеріалами справи. В добровільному порядку відповідач,отримані кредитні кошти в сумі 6 000 грн. позивачу не повернув, а тому суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими вимоги позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачаТОВ «Споживчий центр» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15 000, 00 грн.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно заявки кредитного договору № 26.07.2024-100001054: дата надання кредиту 26.07.2024 року; сума кредиту: 15 000 грн.; строк на який на дається кредит - 140 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту - 12.12.2024 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку на який надається кредит.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.».

При цьому, у кредитному договорі № 26.07.2024-100001054 сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.

Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 26 липня 2024 року по 05 лютого 2025року за користування кредитними коштами.

Згідно довідки - розрахунку розмір процентів становить 18 900 грн., які нараховані з 26.07.2024 року по 12.12.2024 року, тобто, відповідають погодженим сторонами умовам договору.

Окрім цього, у вказаному договорі сторонами було погоджено сплату комісії. Пунктом 7 договору визначено, що комісія пов`язана з наданням кредиту - 20 % від суми кредиту та дорівнює 1 200,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Щодо стягнення неустойки в розмірі 7 500,00 грн судова колегія зазначає наступне.

Договором № 26.07.2024-100001054 від 26 липня 2024 року передбачено, що неустойка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Оскільки, даний Договір був підписаний сторонами, в законному порядку визнаний нікчемним не був, зокрема окремі пункти Договору щодо неустойки за неналежне виконання кредитних зобов`язань, тому судова колегія доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: