Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №372/5454/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/6934/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Шкоріної О. І., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»

на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Рабчуна Р. О.

від 30 грудня 2025 року

у цивільній справі № 372/5454/25 Обухівського районного суду Київської області

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - позивач, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 393978-КС-001 про надання кредиту від 27.05.2024, що становить 27 822 грн 99 коп., а також судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що 27.05.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , укладено Договір № 393978-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

27.05.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 393978-КС-001 про надання кредиту, яку 27.05.2024 відповідач прийняв на умовах, визначених офертою.

Таким чином, 27.05.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 393978-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором, який направлено відповідачу на його мобільний номер телефону, зазначений останньою в анкеті, який відповідачем було введено/відправлено.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом.

Позивач свої зобов`язання за Договором кредиту виконав, перерахувавши на банківську картку позичальника грошові кошти в розмірі 10 000 грн.

До теперішнього часу відповідачка свої зобов`язання не виконала та лише частково сплатила 6 570 грн у зв`язку з чим у останньої утворилась заборгованість, яка станом на 05.09.2025 становить 27 822 грн 99 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 382 грн 99 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 17 940 грн 00 коп.; суми прострочених платежів за комісією - 1 500 грн 00 коп., які позивач просить стягнути.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 393978-КС-001 про надання кредиту від 27.05.2024, що становить 23 083 грн 89 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2 291 грн 80 коп. сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» суми заборгованості за кредитним договором, а саме: змінити загальну стягнену суму з 23 083,89 грн на нову суму 27 822,99 гривні 99 копійок. В решті рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року залишити без змін. За наслідками розгляду апеляційної скарги здійснити розподіл судових витрат.

Зазначає, що суд першої інстанції припустився помилкового висновку щодо безпідставності нарахування процентів після спливу строку користування кредитом. Указує, що нарахування процентів за договором здійснювалося виключно в межах строку дії договору, який закінчувався 11.11.2024, і після цієї дати суми заборгованості залишалися незмінними. Наголошує, що позивачем було заявлено позовні вимоги у загальній сумі 27 822,99 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту у розмірі 8 382,99 грн, прострочених платежів по процентах у сумі 17 940,00 грн та комісії за надання кредиту у сумі 1 500,00 грн. Зазначає, що за умовами укладеного 27.05.2024 договору № 393978-КС-001 грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн надавалися позичальнику строком на 24 тижні із фіксованою зниженою процентною ставкою у розмірі 1,15288411 відсотка в день. Звертає увагу на те, що згідно з пунктом 3.2.2 договору сторони заздалегідь погодили, що у разі виникнення прострочення за графіком платежів терміном понад сім календарних днів умови щодо зниженої процентної ставки втрачають чинність. Зазначає, що в такому випадку до відносин сторін починає застосовуватися стандартна процентна ставка у розмірі 1,50000000 відсотка в день, починаючи з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу. Пояснює, що відповідач порушила графік платежів, не здійснивши вчасно перший плановий платіж від 10.06.2024 у розмірі 2 170,00 грн та сплативши за весь період лише 6 570,00 грн. Стверджує, що невиконання зобов`язань цілком закономірно призвело до збільшення загальної суми нарахованих процентів до 17 940,00 грн, яка повністю охоплюється строком дії договору. Указує, що штрафні санкції та проценти на підставі статті 625 ЦК України позивачем взагалі не нараховувалися та не включалися до складу позовних вимог. Щодо позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту зазначає, що положеннями пункту 4 частини першої статті 1 та частини дозволу статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» прямо передбачено право фінансової установи встановлювати таку форму витрат споживача. Звертає увагу на те, що вказана комісія є разовою платою саме за надання кредиту, а не за його щомісячне обслуговування. Наголошує, що висновки суду першої інстанції про її нікчемність є безпідставними та суперечать правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, за змістом якого така форма витрат існує на законодавчому рівні. Вважає, що суд першої інстанції порушив норми статей 2, 11, 81 та 263 ЦПК України, проігнорував принцип змагальності сторін і надав доказам неправильну оцінку.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на заочне рішення суду від 30.12.2025 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону пошту позивача та його представника. Відповідачу направлялось копія ухвали про відкриття провадження на поштову адресу зареєстрованого місця проживання, що підтверджується зворотнім повідомлення з відміткою про отримання 28.02.2026 поштового відправлення (а.с. 114).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.05.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 393978-КС-001 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», шляхом обміну електронними повідомленнями.

27.05.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 393978-КС-001 про надання кредиту.

27.05.2024 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 473768-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом надсилання позивачем одноразового ідентифікатору, який попередньо направлено відповідачу на його мобільний номер телефону, зазначений останнім в анкеті, а саме - НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором та Правил надання грошових коштів у кредит.

Умовами договору передбачено, що строк кредиту складає 24 тижні, термін дії договору до 14.02.2024, стандартна процентна ставка за кредитом в день 1,50000000, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15288411, фіксована, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 29 653,89 грн 00 коп., орієнтовна реальна річна процентна ставка 19 722,67 процентів. Відповідно до п. 2.5 комісія за надання Кредиту: 1 500 грн.

Пунктом 3 Договору кредиту встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та 27.05.2024 переказав відповідачу грошові кошти на загальну суму 10 000 грн на платіжну карту НОМЕР_2 .

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів в обумовлений строк за умовами договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з копією розрахунку заборгованості за кредитом, складеним кредитором ТОВ «Бізнес Позика», заборгованість відповідача за кредитним договором становить 27 822 грн 99 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 382 грн 99 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 17 940 грн 00 коп.; суми прострочених платежів за комісією - 1 500 грн 00 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами 27.05.2024 в електронній формі був укладений кредитний договір № 393978-КС-001, умови якого на підставі статей 525, 526 та 629 ЦК України є обов`язковими для виконання. Встановивши, що позивач виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу кошти в розмірі 10 000 грн, а відповідач повернула лише частину боргу в сумі 6 570,00 грн, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та відсотками. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів понад суму задоволених вимог, суд першої інстанції виходив із того, що кредитор безпідставно нараховував відсотки за користування коштами поза межами погодженого строку кредитування тривалістю 169 днів. Суд зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку користування кредитом, а в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються виключно частиною другою статті 625 ЦК України. Встановивши, що з наданого позивачем розрахунку вбачається нарахування процентів після встановленого строку користування ними, суд дійшов висновку про безпідставність стягнення процентів у цій частині боргу. Щодо відмови у стягненні комісії за надання кредиту у розмірі 1 500,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що надання грошових коштів є прямим обов`язком кредитора за кредитним договором, тому така дія не є самостійною послугою, яка підлягає додатковій оплаті з боку позичальника як споживача. Встановивши, що в тексті договору не зазначено переліку додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія, суд дійшов висновку про нікчемність умов кредитного договору в цій частині на підставі норм Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів частково не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги. Водночас, на відповідача покладається тягар спростування цих обставин або доведення факту належного виконання зобов`язань.

Оцінюючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами у сумі 3 239,10 гривень, колегія суддів зазначає, що суд припустився помилки та неправильно встановив фактичні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Цивільне законодавство базується на принципі свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони уклали кредитний договір строком на 24 тижні, строк дії договору до 11.11.2024. Пунктом 3.2.2 договору чітко передбачено право кредитодавця припинити застосування зниженої процентної ставки та перейти на нарахування процентів за стандартною ставкою у розмірі 1,50000000 відсотка в день у разі виникнення прострочення платежу понад сім календарних днів. Оскільки відповідач порушила графік платежів та не внесла кошти вчасно, позивач правомірно нарахував проценти за стандартною ставкою в межах строку дії договору, а саме з 18.06.2024 по 11.11.2024.

З наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості вбачається, що після 11.11.2024 нарахування процентів за користування кредитом повністю припинилося і сума боргу за цим видом стягнення залишалася незмінною (а.с. 12). Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач нараховував проценти поза межами строку дії договору, не відповідає дійсним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам. Право кредитодавця на отримання процентів у межах строку договору за підвищеною ставкою у разі порушення боржником умов договору є законним способом диференціації плати за кредит, погодженим сторонами при укладенні договору, і не суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, оскільки нарахування поза межами строку дії договору не здійснювалося (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12). За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів у розмірі 3 239,10 гривень є помилковим, а відтак позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у загальній сумі 17 940,00 грн є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1 500,00 гривень, колегія суддів вважає висновки суду помилковими, адже жодна норма Закону України «Про споживче кредитування» чи Цивільного кодексу України не містить заборони на встановлення разової комісії за надання споживчого кредиту за домовленістю сторін. Більше того, можливість встановлення комісії за надання кредиту прямо передбачена пунктом 4 частини першої статті 1 та частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Разова комісія є фіксованим заздалегідь відомим платежем, який обраховується у день видачі кредиту, включений до розрахунку реальної процентної ставки і не створює прихованого щомісячного дисбалансу договірних зобов`язань. Разова комісія нараховується одноразово під час надання (видачі) коштів і жодним чином не стосується щомісячного безоплатного інформування споживача про стан заборгованості, а отже, не порушує імперативних вимог статті 11 Закону.

Зважаючи на те, що розмір та призначення комісії визначені договором, передбачені паспортом споживчого кредиту, а сума комісії включена до графіку платежів, колегія суддів вважає, що кредитор повністю виконав обов`язок щодо переддоговірного інформування позичальника, а отже позовні вимоги про стягнення прострочених платежів за комісією (що розподілена на три платежі) є обґрунтованими й також підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження, адже суд припустився неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків фактичним обставинам, з огляду на, що апеляційна скарга не може бути задоволена у спосіб зазначений апелянтом, оскільки наведені порушення відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення про часткове задоволення позову та ухвалення нового, про задоволення позовних вимог та нового розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України на корить позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви 2 422,40 грн, та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скаргу у розмірі 3 633,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» задовольнити частково.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411) заборгованість за договором № 393978-КС-001 про надання кредиту від 27.05.2024 у загальному розмірі 27 822 грн 89 коп., що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 382,99 грн; суми прострочених платежів по процентах - 17 940 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн, та за подання апеляційної скарги - у розмірі 3 633,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

О. І. Шкоріна

В. В. Саліхов