Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №758/8398/14-ц — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості

Дата: 30 липня 2026 р.

Справа: №758/8398/14-ц

Суддя: Кирилюк Галина Миколаївна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/8398/14-ц

провадження № 22-ц/824/14430/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :

судді-доповідача Кирилюк Г. М.,

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

розглянув в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 , інша особа: Комунальне підприємство «Мостицький Подільського району міста Києва», про скасування судового наказу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Харченка Петра Олександровича на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 03 липня 2026 року в складі судді Блащука А. М.,

установив:

06 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати судовий наказ № 758/8398/14-ц від 21.07.2014, виданий Подільським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Мостицький Подільського району міста Києва» (далі - КП «Мостицький Подільського району міста Києва») заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2012 по 01.07.2014 в сумі 12 737 грн 39 коп, 3 проценти річних 732 грн 84 коп, індекс інфляції за несвоєчасно внесені платежі 1 210 грн 08 коп, витрати по сплаті судового збору у сумі 121 грн 80 коп, а всього стягнуто 14 802 грн 11 коп.

В обґрунтування поданої заяви зазначав, що судовий наказ є частково необґрунтований, оскільки ОСОБА_1 оплачував рахунки за житлово-комунальні послуги, однак викладене не враховано у поданій стягувачем заяві про видачу судового наказу. Докази цього зберігаються за місцем реєстрації боржника, який проходить військову службу.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03 липня 2026 року вказану заяву повернуто без розгляду.

Повертаючи вказану заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява не містить зазначення необґрунтованості вимог стягувача, на підтвердження вимог заяви про скасування наказу заявник не надав жодного належного та допустимого доказу необґрунтованості вимог стягувача, а тому заява про скасування судового наказу за змістом не відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України.

04 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Харчено П. О. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 03 липня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до Подільського районного суду міста Києва.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, що в силу приписів пункту 3 частини першої статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Також, судом не враховано те, що норми статей 170 - 171 ЦПК України взагалі не передбачають подання боржником доказів про необґрунтованість вимог стягувача а ні разом із заявою про скасування судового наказу, а ні під час розгляду заяви про скасування судового наказу.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно із частиною - третьою другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Порядок розгляду справ в порядку наказаного провадження регламентовано в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України.

Відповідно до статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, зокрема, пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до частини 3 статті 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

Аналіз приписів вказаного розділу ЦПК України дає підстави вважати, що особа із правовим статусом боржника у справі має право на скасування судового наказу.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 ЦПК України суддя постановляє ухвалу про повернення заяви про скасування судового наказу в єдиному випадку - у разі якщо подано неналежно оформлену заяву про скасування судового наказу.

Водночас, за змістом ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на зазначені норми права, у випадку належним чином оформленої заяви про скасування судового наказу з дотриманням строку подання такої заяви, суд вправі тільки скасувати судовий наказ, а стягувач вправі звернутись з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Тобто, відсутність можливості апеляційного оскарження судового наказу обумовлена процедурою скасування судового наказу.

Таким чином, законодавець розширивши коло предметів вимог, за якими можна видати судовий наказ, виключивши можливість апеляційного оскарження судових наказів та за наявності нової процедури оскарження судових наказів, яка не передбачає залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення, виходив із того, що у випадку незгоди боржника з судовим наказом, такі вимоги стягувача не можна вважати безспірними і повинні розглядатись за процедурою спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим судовий наказ повинен бути скасований.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 жовтня 2014 року Подільським районним судом м. Києва видано судовий наказ від 21 липня 2014 року №758/8398/14-ц, яким стягнуто з з боржника - ОСОБА_1 на користь стягувача - КП «Мостицький Подільського району міста Києва» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2012 р. по 01.07.2014 р. в сумі 12 737 грн 39 коп., 3 проценти річних - 732 грн 84 коп., індекс інфляції за несвоєчасно внесені платежі - 1 210 грн 08 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 121 грн 80 коп., а всього стягнуто 14 802 грн 11 коп.

Під час розгляду поданої заяви, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заява про скасування судового наказу містить посилання щодо необґрунтованості вимог стягувача, в ній зазначено, що вказаний судовий наказ є частково необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 оплачував рахунки за житлово-комунальні послуг, а тому просив скасувати судовий наказ. При цьому, ЦПК України не передбачає обов`язку боржника підтверджувати зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Питання щодо законності нарахування та стягнення з боржника такої заборгованості повинні бути перевірені судом під час розгляду справи в позовному провадженні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення оскаржуваної ухвали, оскільки у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування у даному випадку положення ч. 6 ст. 170 ЦПК України, а тому апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на викладене, наявні підстави для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну представника ОСОБА_1 - адвоката Харченка Петра Олександровича задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 03 липня 2026 року скасувати.

Справу за заявою ОСОБА_1 , інша особа: Комунальне підприємство «Мостицький Подільського району міста Києва», про скасування судового наказу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua