Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №757/49828/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 757/49828/25-ц

номер провадження: 22-ц/824/12793/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року у складі судді Литвинової І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 18 червня 2025 року здійснило безпідставне списання з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 5 695 грн 80 коп., які були призначені для зарахування пенсії, без його згоди, без рішення суду та без наявності законних підстав для такого стягнення, грубо порушивши його права як споживача банківських послуг, зокрема право на вільне розпорядження власними коштами.

Позивач вважав такі дії банку незаконними, які призвели до порушення його прав та заподіяння йому моральної шкоди. У зв`язку з цим позивач просив суд повернути безпідставно списану суму з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, а також стягнути моральну шкоду.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив:

- визнати дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» такими, що порушують вимоги ч.1 ст.42 Закону України «Про платіжні послуги», ч.1 ст.1073 ЦК України, що є порушенням прав споживача на: вільне розпорядження своїми грошовими коштами, право на наявність обґрунтованого та чіткого порядку списання коштів з банківського рахунку та право споживача на відшкодування понесених ним збитків у сумі 5 695 грн 80 коп., у зв`язку з безпідставним списанням 18 червня 2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 5 695 грн 80 коп. з банківського рахунку споживача і виходячи з цього стягнути із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 28 834 грн 99 коп. в термін двох днів з дня набрання судовим рішенням законної сили;

- зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» поновити право ОСОБА_1 як споживача на вільне розпорядження своїми грошовими коштами, право на наявність обґрунтованого та чіткого порядку списання коштів з банківського рахунку споживача, із зобов`язанням відшкодувати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 5 695 грн 80 коп. ОСОБА_1 згідно з ч.1 ст.1073 ЦК України в термін двох днів після набрання судовим рішенням законної сили, у зв`язку з понесених ОСОБА_1 збитків у сумі 5 695 грн 80 коп. на підставі безпідставного списання 18 червня 2025 року 5 695 грн 80 коп. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з банківського рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 , від 03 квітня 2019 року, у сумі 5 695 грн 80 коп., виходячи з цього зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в термін двох днів з дня набрання судовим рішенням законної сили сплатити ОСОБА_1 три відсотки річних від простроченої суми на підставі ч.2 ст.625 ЦК України з 18 червня 2025 року по день повного розрахунку з ОСОБА_1 , а саме, по формулі: 5 695 грн 80 коп. помножена на кількість днів (з 18 червня 2025 року до дня повного розрахунку) помножена на три поділена на 100 поділена на 365, та інфляційні витрати за весь час прострочення, починаючи з 18 червня 2025 року до дня повного розрахунку з ОСОБА_1 по формулі [інфляційні нарахування] = 5 695 грн 80 коп. помножена на [сукупний індекс інфляції] поділено на 100% мінус 5 695 грн 80 коп., де сукупний індекс інфляції - це помноження кожного індексу споживчих цін на кожен місяць та помноження на 5 695 грн 80 коп.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

29 травня 2026 року та 31 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяви про виправлення описок у судових рішеннях (а.с.168-203, 204-213, т.1), у яких просив:

- виправити описки в тексті та резолютивній частині у судових рішеннях Печерського районного суду міста Києва: ухвалі від 13 жовтня 2025 року; ухвалі від 22 жовтня 2025 року, у справі №757/49828/25-ц, провадження №2-9721/25; рішенні від 21 травня 2026 року (проголошення вступної та резолютивної частини рішення) та в рішенні від 21 травня 2026 року (повний текст) у справі № 757/49828/25-ц, провадження №2-5691/26, з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», у відповідності до запису в ЄДР про юридичну особу з кодом ЄДРПОУ: 14360570, а саме: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»;

- виправити описки в тексті та резолютивній частині у судових рішеннях Печерського районного суду міста Києва: ухвалі від 22 жовтня 2025 року; рішенні від 21 травня 2026 року, по справі № 757/49828/25-ц провадження №2-5691/26 (проголошення вступної та резолютивної частини рішення) та в рішенні від 21 травня 2026 року (повний текст), у справі № 757/49828/25-ц, провадження №2-5691/26, з «позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів» на «позовна заява ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів шляхом визнання дій неправомірними та з зобов`язанням вчинити певні дії, стягнення коштів і відшкодування моральної шкоди».

Заяви про виправлення описок мотивовані тим, що у вище зазначених судових рішеннях, які ухвалені судом першої інстанції у даній справі, судом першої інстанції в тексті та в резолютивній частині допущено описки, а саме, вказано найменування відповідача - Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк». Тобто назва юридичної особи, а саме, в організаційно-правовій формі вказано перше слово з великої літери, а друге - малими літерами. Також в лапках вказана назва юридичної особи: «Комерційний банк», де «Комерційний» вказано з великої літери, «банк» - малими літерами, «Приватбанк» - великими та малими літерами. Разом з тим, у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) на 06 листопада 2025 року вказана повна назва: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК». Тобто організаційно-правова форма та назва юридичної особи вказані великими літерами, а назва юридичної особи взята у лапки. Скорочена назва вказана великими літерами: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а назва юридичної особи взята у лапки. Код ЄДРПОУ: 14360570. Вказує, що відповідно до ЄДР назва юридичної особи вказана: «ПРИВАТБАНК», а не «Комерційний банк «ПриватБанк».

Також вказує, що зазначення судом у вступній та резолютивній частині судових рішень про те, що позов ОСОБА_1 має назву: «про зобов?язання вчинити дії та стягнення коштів» не відповідає дійсності, оскільки фактична назва позовної заяви: «про захист прав споживачів: визнання дій АТ КБ «ПРИВАТБАНК» такими, що порушують вимоги ч.1 ст.42 Закону України «Про платіжні послуги», ч.1 ст.1073 ЦК України, тим самим порушено право споживача на вільне розпорядження своїми грошовими коштами, право на наявність обґрунтованого та чіткого порядку списання коштів з банківського рахунку та право споживача на отримання ним банківських послуг відшкодування понесених ним збитків у зв`язку з безпідставним списанням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 5 695 грн 80 коп. з банківського рахунку споживача та на підставі цього стягнути із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відшкодування споживачу завданої йому моральної шкоди за порушення прав спождивача із зобов?язанням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» поновити права споживача і на підставі цього стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 3% річних та інфляційних втрат згідно зі ст.625 ЦК України».

Зазначає, що суд не має права змінювати або формулювати позовні вимоги замість позивача, що є порушенням принципу диспозитивності судового процесу. Якщо суд неправильно кваліфікував позов у судових рішеннях, то він не може розглянути справу не за тими нормами закону, які вказані позивачем, а саме, в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», що дає право на звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року заяву позивача ОСОБА_1 про виправлення описки залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить:

визнати необґрунтованими висновки суду першої інстанції в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року;

скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року;

ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги викладені в заяві ОСОБА_1 від 29 травня 2026 року про виправлення описки у судових рішеннях та в заяві ОСОБА_1 від 31 травня 2026 року про виправлення описки у судових рішеннях у справі №757/49828/25-ц.

виправити описки в судових рішеннях Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року, від 22 жовтня 2025 року, від 21 травня 2026 року у справі №757/49828/25-ц шляхом зазначення повного офіційного найменування юридичної особи відповідно до відомостей внесених до ЄДР: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570, та назви позову на «Позов про захист прав споживача шляхом визнання дій неправомірними та з зобов`язанням вчинити певні дії, стягнення коштів і відшкодування моральної шкоди».

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції лише частково розглянув заяви ОСОБА_1 від 29 травня 2026 року та від 31 травня 2026 року, оскільки суд розглянув тільки питання щодо найменування відповідача. Однак в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваної ухвали судом першої інстанції взагалі не досліджено і не надано жодної правової оцінки самостійній вимозі про виправлення назви позову на позов про захист прав споживача. Тому вважає, що суд порушив принцип диспозитивності та не вирішив усіх заявлених вимог заяв.

Вказує, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та не надав належної оцінки поданому ним витягу з ЄДР, який підтверджує офіційне найменування відповідача: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК». Зазначає, що виправлення такого найменування не змінює суті судового рішення та предмет спору, а спрямоване виключно на приведення процесуального документа у відповідність до офіційних даних ЄДР та забезпечення юридичної точності судового акта.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що не зазначення у судових рішеннях спеціального статусу спору, як спору про захист прав споживача, створює для нього перешкоди у реалізації права на звільнення від сплати судового збору під час апеляційного та касаційного оскарження. Вважає, що точність найменування відповідача та назви позову є елементом принципу юридичної визначеності, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність описок.

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Мужевська Є.Л. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить, зокрема, залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Позивач ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду клопотання, у якому просить, зокрема, не приймати до уваги цей відзив ОСОБА_2 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 не довела належними доказами, що вона має право на представництво/ самопредставництво АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у суді та право підписувати і подавати процесуальні документи.

Надаючи оцінку доводам клопотання Дутова Ю.В. про відсутність у Мужевської Є.Л. повноважень на підписання та подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.3 ст.58 ЦПК України юридична особа може брати участь у справі через іншу особу, уповноважену діяти від її імені, зокрема відповідно до положення чи трудового договору (контракту), у порядку самопредставництва.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 роз`яснила, що повноваження працівника юридичної особи на самопредставництво можуть підтверджуватися, зокрема, посадовою інструкцією, якщо нею визначено обов`язок представляти інтереси юридичної особи в суді. Такий підхід надалі застосовувався Верховним Судом.

З доданих до відзиву на апеляційну скаргу документів вбачається, що на підтвердження повноважень щодо подання відзиву ОСОБА_2 надано посадову інструкцію головного юрисконсульта департаменту судового захисту АТ КБ «ПРИВАТБАНК», якою прямо передбачено представництво інтересів банку в судах першої та апеляційної інстанцій, підготовку відзивів, заперечень і додаткових пояснень та подання необхідних для ведення справи документів до суду (пункти 2.3, 2.4, 2.7).

Отже Мужевська Є.Л. надала належне підтвердження своїх повноважень діяти від імені банку при поданні зазначених процесуальних документів, у зв`язку з цим заперечення ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Враховуючи характер описок, про які вказує заявник, колегія суддів вважає за можливе розглянути дане питання без виклику учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описок у судових рішеннях, суд першої інстанції виходив із того, що зазначення найменування відповідача як АТ КБ «Приватбанк» не є механічною, технічною чи граматичною помилкою в розумінні статті 269 ЦПК України. Суд першої інстанції указав, що використання великих і малих літер у найменуванні юридичної особи не впливає на її ідентифікацію. Крім того, повне та скорочене найменування відповідача чітко встановлюються з матеріалів справи, а допущений судом спосіб написання не спотворює зміст судового рішення, не перешкоджає його правильному сприйняттю та не ускладнює його виконання. Суд також дійшов висновку, що запропонована заявником зміна фактично є не виправленням описки, а уточненням формулювання найменування відповідача, що виходить за межі повноважень суду, передбачених ст.269 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судді першої інстанції, виходячи з такого.

Помилки в тексті судового рішення, зумовлені арифметичними або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив такий акт.

Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри; випадкова перестановка цифр; спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки або неуважністю.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 14 січня 2019 року у справі № 638/11034/15-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 520/15285/17, від 21 липня 2020 року у справі № 521/1074/17.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Отже, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення, виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер, та які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначені ним особливості написання найменування відповідача не є описками в розумінні ст.269 ЦПК України, оскільки не спотворюють зміст судового рішення, не створюють невизначеності щодо особи відповідача та не впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем є саме АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570, а відмінності у використанні великих і малих літер у його найменуванні не перешкоджають належній ідентифікації юридичної особи та не змінюють її процесуального статусу.

Колегія суддів також враховує принцип процесуальної економії судочинства, який є загальним керівним положенням, відповідно до якого суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Згідно з позицією, висловленою в ухвалі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №9901/20/21, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи (вирішення спору) та зменшення судових витрат.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що саме по собі приведення написання найменування відповідача до буквальної та формальної тотожності з його найменуванням, зазначеним у ЄДР, за відсутності будь-якої невизначеності щодо особи відповідача, не може розглядатися як самодостатня підстава для застосування передбаченого ст.269 ЦПК України процесуального механізму виправлення описки.

У даному випадку відмінності у написанні найменування відповідача не спотворюють зміст рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2026 року у справі не змінюють істотних обставин, не впливають на процесуальні права та обов`язки учасників справи, не створюють перешкод для подальшого розгляду справи та жодним чином не впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Я зазначалось вище, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Відтак зазначене судове рішення не передбачає вчинення відповідачем будь-яких дій на виконання присудженого чи реалізації інших виконавчих заходів, а тому особливості у написанні його найменування об`єктивно не можуть спричинити будь-яких труднощів або перешкод при виконанні цього рішення.

При цьому йдеться не про помилку чи описку у виконавчому документі чи таке формулювання резолютивної частини судового рішення, від точності якого залежала б можливість його виконання або належна ідентифікація особи, стосовно якої воно ухвалене. Відповідач у справі визначений однозначно, а його процесуальна ідентифікація не викликає жодних обґрунтованих сумнівів.

За таких обставин використання окремої процесуальної процедури виключно з метою приведення написання найменування юридичної особи до абсолютної графічної відповідності відомостям ЄДР, без наявності сутнісної помилки та без будь-якого впливу такої неточності на зміст, правосудність чи можливість реалізації судового рішення, не відповідало б меті інституту виправлення описок та принципу процесуальної економії.

Стаття 269 ЦПК України не має на меті забезпечення формальної редакційної бездоганності судового рішення за відсутності юридично значущої неточності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2026 року.

З наведених вище підстав також не підлягає задоволенню вимога заяви ОСОБА_1 про виправлення вказаної описки у найменуванні відповідача в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без руху.

Що стосується вимоги заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у найменуванні відповідача в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року про відкриття провадження у справі, то колегія суддів враховує, що така вимога ОСОБА_1 вже була предметом судового розгляду та ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2026 року у задоволенні такої заяви ОСОБА_1 про виправлення описки відмовлено. Отже питання про наявність підстав для виправлення цієї описки в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року вже вирішено судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув вимогу заяви ОСОБА_1 щодо виправлення назви позову також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Так, зі змісту заяв ОСОБА_1 від 29 травня 2026 року та 31 травня 2026 року вбачається, що заявник просив замінити зазначену в судових рішеннях назву позову «про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів» на формулювання «про захист прав споживача шляхом визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів і відшкодування моральної шкоди».

Проте така вимога за своєю правовою природою не є вимогою про виправлення описки у розумінні ст.269 ЦПК України, оскільки опискою є механічна, випадкова помилка, допущена під час письмового викладення судового рішення, усунення якої не змінює його змісту, установлених судом обставин, правової кваліфікації спірних правовідносин або результату вирішення справи.

Натомість запропонована заявником зміна назви позову фактично спрямована на зміну сформульованого судом предмета спору та правової характеристики заявлених вимог, зокрема на надання спору статусу спору про захист прав споживача. Отже такі доводи свідчать не про наявність описки в тексті судового рішення, а про незгоду позивача з викладенням судом змісту позовних вимог, правовою кваліфікацією спірних правовідносин та результатом розгляду справи.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що незгода учасника справи з визначенням судом предмету позову, характеру спірних правовідносин або норми права, що підлягають застосуванню, може бути предметом перевірки під час апеляційного чи касаційного перегляду відповідного судового рішення.

У разі ж невирішення судом певної самостійної позовної вимоги учасник справи вправі, за наявності передбачених законом підстав, порушити питання про ухвалення додаткового рішення відповідно до ст.270 ЦПК України. Однак такі питання не можуть вирішуватися шляхом виправлення описки за правилами ст.269 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зосередився переважно на питанні написання найменування відповідача та окремо не навів мотивів відхилення вимоги заяви щодо зміни назви позову. Проте сама по собі неповнота мотивування в цій частині не свідчить про неправильне вирішення заяви ОСОБА_1 про виправлення описок у судових рішеннях та не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки суд першої інстанції залишив заяву ОСОБА_1 про виправлення описок без задоволення в цілому, а заявлена вимога щодо зміни назви позову об`єктивно не належить до описок, які можуть бути виправлені в порядку ст.269 ЦПК України.

Таким чином, відсутність в оскаржуваній ухвалі окремої розгорнутої правової оцінки зазначеної вимоги заяви ОСОБА_1 не вплинула на правильність кінцевого процесуального висновку суду першої інстанції та не призвела до неправильного вирішення питання про виправлення описок у судових рішеннях.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі «Волчлі проти Франції», ТОВ «Фріда» проти України»).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції є законною, суддею правильно застосовані норми чинного цивільного процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судді не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: