Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №752/24607/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026року м. Київ

Справа №752/24607/24

Провадження: № 22-ц/824/9528/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Бєжанової Катерини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1

на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва 17 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Мазура Ю. Ю.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інпроммаш» про стягнення грошових коштів за договором позики,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.09.2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інпроммаш» про стягнення грошових коштів за договором позики - відмовлено.

У жовтні 2025 адвокат Карапетян А. Р. в інтересах «Інпроммаш» звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із розглядом вказаної справи, у розмірі 80000 грн.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інпроммаш» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.

В задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Бєжанова К. І. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процессуального права, додаткове рішення просила скасувати та ухвалити нове, яким заяву ТОВ «Інпроммаш» про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду або відмовити у її задоволенні.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки запереченням позивача та безпідставно задовольнив заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення. Вважає, що відповідач пропустив передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також не навів поважних причин їх неподання до закінчення судових дебатів. Крім того, зазначає, що відповідачем не подано детального опису виконаних адвокатом робіт, а надані документи не підтверджують належним чином понесення саме тих витрат, які пов`язані з розглядом цієї справи. Також вважає, що навіть визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та критеріями розумності й співмірності судових витрат.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Карапетян А. Р. в інтересах «Інпроммаш» просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Зазначав, що відповідач ще під час розгляду справи повідомив суд про намір подати докази понесених судових витрат після ухвалення рішення та надав їх одразу після фактичного отримання повного тексту рішення суду, у зв`язку з чим вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України були дотримані. Вказував, що остаточний розмір витрат підтверджувався актом наданих послуг, який був складений після завершення розгляду справи, а тому не міг бути поданий раніше. Також зазначав, що за умов встановлення договором фіксованого розміру гонорару подання детального опису виконаних робіт не є обов`язковим, а подані договір, додаткова угода, акт та платіжні документи належним чином підтверджують понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу саме у цій справі. Крім того, звертав увагу на те, що суд першої інстанції вже зменшив заявлені до відшкодування витрати з 80 000 грн до 12 000 грн, застосувавши критерії співмірності та розумності.

Також адвокат Бєжанова К. І. в інтересах ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, в якій просила розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами та врахувати наведені доводи.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву ТОВ «Інпроммаш» повідомило суд про намір подати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України (а. с. 62). Крім того, представником відповідача разом із відзивом було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого очікувані витрати на професійну правничу допомогу становлять 80 000 грн (а. с. 67).

Також матеріалами справи підтверджується, що 25 вересня 2025 року представником відповідача до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні (а. с. 129-130).

16 жовтня 2025 року представник ТОВ «Інпроммаш», адвокат Карапетян А. Р. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інпроммаш» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 грн.

На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 14 жовтня 2025 року на електронну адресу представника відповідача надійшов повний текст рішення Голосіївського районного суду м. Києва у цій справі, після чого 15 жовтня 2025 року між адвокатським бюро та ТОВ «Інпроммаш» було підписано акт наданих послуг, а вже 16 жовтня 2025 року подано заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесених витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача подано договір про надання правової допомоги № 109/24 від 15 лютого 2024 року, додаткову угоду № 3 від 05 грудня 2024 року, акт наданих послуг від 15 жовтня 2025 року, платіжні інструкції про сплату 80 000 грн, виписку з рахунку, а також докази отримання повного тексту рішення суду 14 жовтня 2025 року та відсутності рішення у підсистемі «Електронний суд» станом на момент звернення із заявою.

Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції, виходячи із критеріїв реальності, співмірності та розумності витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши характер і складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, кількість підготовлених процесуальних документів та проведених судових засідань, дійшов висновку про неспівмірність заявленої до стягнення суми 80 000 грн, у зв`язку із чим зменшив розмір витрат, що підлягають стягненню, до 12 000 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-четвертої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

Згідно позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Подібні висновки також викладені й Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18.

Як зазначено вище, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником ТОВ «Інпроммаш» подано до суду договір про надання правової допомоги № 109/24 від 15 лютого 2024 року, додаткову угоду № 3 від 05 грудня 2024 року до цього договору, акт наданих послуг від 15 жовтня 2025 року, платіжні інструкції від 06 грудня 2024 року, 05 лютого 2025 року та 02 квітня 2025 року, а також виписку з банківського рахунку адвокатського бюро.

Відповідно до умов додаткової угоди № 3 ТОВ «Інпроммаш» доручило Адвокатському бюро А. Карапетяна здійснювати представництво його інтересів у справі № 752/24607/24 за позовом ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у сумі 80 000 грн та визначили порядок його сплати окремими платежами, а саме: 27 000 грн протягом трьох банківських днів із моменту підписання додаткової угоди, 27 000 грн до 05 лютого 2025 року та 26 000 грн до 05 квітня 2025 року.

На виконання зазначених умов ТОВ «Інпроммаш» сплатило адвокатському бюро 06 грудня 2024 року 27 000 грн, 05 лютого 2025 року - 27 000 грн та 02 квітня 2025 року - 26 000 грн, тобто загалом 80 000 грн. Факт перерахування коштів підтверджується наданими платіжними інструкціями та випискою з рахунку отримувача.

Зі змісту акта наданих послуг від 15 жовтня 2025 року убачається, що адвокатським бюро на виконання договору та додаткової угоди було надано ТОВ «Інпроммаш» професійну правничу допомогу, пов`язану саме з розглядом цієї справи у суді першої інстанції. Клієнт підтвердив належне надання та прийняття відповідних послуг, відсутність зауважень щодо їх обсягу і якості, а також погодив їх остаточну вартість.

При цьому укладення основного договору про надання правової допомоги до відкриття провадження у цій справі не спростовує зв`язку понесених витрат із її розглядом, оскільки договір має рамковий характер, тоді як додатковою угодою № 3 безпосередньо визначено конкретну справу, сторін спору, обсяг доручення та розмір винагороди адвоката за представництво інтересів ТОВ «Інпроммаш».

Зазначення у платіжних документах призначення платежу з посиланням на договір про надання правової допомоги № 109/24, а не окремо на додаткову угоду № 3, також не свідчить про неналежність таких доказів, оскільки додаткова угода є невід`ємною частиною основного договору, а суми та дати здійснених платежів відповідають погодженому сторонами порядку оплати гонорару.

Колегія суддів також ураховує, що розмір гонорару був визначений сторонами у фіксованій сумі. За такого способу визначення винагороди її розмір не залежить виключно від кількості витрачених адвокатом годин, а охоплює комплекс правничої допомоги, необхідної для належного представництва інтересів клієнта у справі, зокрема аналіз позовних вимог і матеріалів справи, формування правової позиції, підготовку відзиву та інших процесуальних документів, збирання і подання доказів, підготовку до судових засідань та участь у розгляді справи.

У зв`язку із цим сама по собі відсутність окремого погодинного розрахунку або деталізації часу, витраченого адвокатом на кожну процесуальну дію, не спростовує факту надання професійної правничої допомоги та не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат, оскільки зміст і обсяг наданих послуг можуть бути встановлені на підставі сукупності поданих документів та матеріалів справи.

Надані відповідачем докази є взаємопов`язаними та у своїй сукупності підтверджують виникнення у ТОВ «Інпроммаш» обов`язку з оплати послуг адвоката, фактичне перерахування погодженого гонорару, прийняття клієнтом наданої правничої допомоги, а також безпосередній зв`язок цих витрат із розглядом справи № 752/24607/24.

Отже, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є фактичними та документально підтвердженими, а надані договір, додаткова угода, акт наданих послуг, платіжні інструкції та банківська виписка є належними і допустимими доказами на підтвердження їх реальності, обсягу, вартості та пов`язаності з розглядом цієї справи.

Разом з тим, колегія суддів відмічає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного суду від 26.07.2022 року у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц. у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19.

Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

З вищенаведеного убачається, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.

Позивач скористався наданим йому процесуальним правом та подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив залишити її без розгляду, а в разі розгляду по суті - відмовити у задоволенні, посилаючись, зокрема, на пропуск відповідачем строку подання доказів, відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт, неналежність поданих платіжних документів та неспівмірність заявленого розміру витрат.

Отже, питання щодо співмірності заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу було поставлено перед судом першої інстанції саме іншою стороною у справі, а тому суд мав передбачені частиною п`ятою статті 137 ЦПК України процесуальні підстави для перевірки заявленої суми та її зменшення.

Вирішуючи це питання, суд першої інстанції врахував, що справа не належить до категорії особливо складних, обсяг матеріалів справи та підготовлених представником відповідача процесуальних документів не є значним, а заявлена до відшкодування сума 80 000 грн не відповідає обсягу фактично виконаної адвокатом роботи та критеріям розумності і співмірності.

За таких обставин суд першої інстанції, перевіривши наведені позивачем заперечення, обґрунтовано зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу з 80 000 грн до 12 000 грн. Таке зменшення становить істотну частину заявленої відповідачем суми та свідчить про те, що суд не обмежився формальним покладенням усіх договірних витрат на позивача, а здійснив оцінку їх необхідності, реальності, розумності та пропорційності конкретним обставинам справи.

При цьому доводи апеляційної скарги про наявність підстав для залишення заяви ТОВ «Інпроммаш» без розгляду у зв`язку з пропуском строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, колегія суддів відхиляє.

Як убачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив суд про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі (а. с. 62), а також окремо подав попередній розрахунок судових витрат, відповідно до якого очікуваний розмір витрат на правничу допомогу становив 80 000 грн (а. с. 67). Отже, до закінчення розгляду справи відповідач виконав вимогу частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо попереднього повідомлення суду про намір надати відповідні докази після ухвалення рішення.

Матеріалами справи також підтверджується, що 25 вересня 2025 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні (а. с. 129-130). Незважаючи на подане клопотання, цього ж дня суд розглянув справу та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.

Повний текст рішення був складений 06 жовтня 2025 року, однак на електронну адресу представника ТОВ «Інпроммаш» його направлено лише 14 жовтня 2025 року. При цьому, як зазначав заявник та підтверджував доданими доказами, до моменту отримання рішення воно не було доступне в електронному кабінеті учасника справи, у зв`язку із чим відповідач об`єктивно не був обізнаний ані про завершення розгляду справи, ані про ухвалення рішення 25 вересня 2025 року.

Одразу після отримання повного тексту рішення сторони 15 жовтня 2025 року підписали акт наданих послуг, а 16 жовтня 2025 року представник відповідача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення разом із договором, додатковою угодою, актом, платіжними документами та іншими доказами понесених витрат.

Наведене свідчить, що відповідач після фактичного отримання судового рішення діяв без невиправданої затримки та подав відповідні докази вже на другий день після того, як дізнався про результат розгляду справи.

З огляду на конкретні обставини справи, зокрема відсутність представника відповідача у судовому засіданні 25 вересня 2025 року, подання ним клопотання про відкладення розгляду справи, відсутність тексту рішення у підсистемі «Електронний суд» та його фактичне отримання лише 14 жовтня 2025 року, залишення заяви без розгляду виключно з підстав буквального обчислення п`ятиденного строку від дати ухвалення рішення становило б прояв надмірного формалізму та непропорційно обмежувало б право сторони, на користь якої вирішено спір, на відшкодування понесених нею судових витрат.

Колегія суддів також ураховує, що частина восьма статті 141 ЦПК України визначає строк подання доказів розміру судових витрат, а не встановлює окремого строку на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення. У цій справі відповідач до закінчення розгляду справи заявив про намір подати відповідні докази, зазначив попередній розмір витрат, а після фактичного отримання рішення подав заяву та докази без зволікання. Тому підстав для застосування передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України наслідку у вигляді залишення заяви без розгляду немає.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про відсутність поважних причин неподання доказів до закінчення судових дебатів.

Умовами укладеного між ТОВ «Інпроммаш» та Адвокатським бюро А. Карапетяна договору було передбачено складання акта за результатами надання правничої допомоги. Остаточний акт був оформлений 15 жовтня 2025 року, тобто після того, як представник відповідача отримав інформацію про завершення розгляду справи. До цього моменту надання правничої допомоги у суді першої інстанції формально не було завершене, а остаточний акт, який засвідчував прийняття клієнтом наданих послуг, ще не існував.

Водночас сама обставина того, що окремі платежі на виконання договору були проведені до ухвалення рішення, не означає, що відповідач був зобов`язаний подати всі документи до закінчення судових дебатів, оскільки процесуальний закон прямо допускає подання доказів судових витрат після ухвалення рішення за умови попереднього повідомлення суду, яку відповідач належним чином виконав.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності детального опису виконаних адвокатом робіт також не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат.

Як убачається з додаткової угоди № 3, сторони погодили фіксований розмір гонорару за представництво інтересів ТОВ «Інпроммаш» у суді першої інстанції. За такого способу визначення винагороди розмір гонорару не залежить від кількості фактично витрачених адвокатом годин, а охоплює весь комплекс правничої допомоги, наданої в межах відповідного доручення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що подання детального опису робіт не є самоціллю, а необхідне для визначення розміру витрат та забезпечення іншій стороні можливості доводити їх неспівмірність. У разі встановлення сторонами фіксованого розміру гонорару відсутність погодинного розрахунку чи зазначення точного часу, витраченого на кожну дію, сама по собі не є безумовною підставою для відмови у розподілі витрат.

Крім того, обсяг наданої правничої допомоги може бути встановлений із матеріалів справи, з яких убачається, що представником відповідача було підготовлено відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів, інші процесуальні заяви та пояснення, забезпечувалася підготовка правової позиції відповідача та представництво його інтересів під час судового розгляду.

Також необґрунтованими є посилання апеляційної скарги на неналежність платіжних документів через зазначення у призначенні платежу основного договору про надання правової допомоги, а не додаткової угоди № 3.

Основний договір має рамковий характер, а додаткова угода № 3 є його невід`ємною частиною та безпосередньо стосується представництва інтересів ТОВ «Інпроммаш» саме у справі № 752/24607/24. Суми здійснених платежів - 27 000 грн, 27 000 грн та 26 000 грн - у сукупності становлять 80 000 грн і повністю відповідають розміру та порядку оплати, погодженим сторонами у додатковій угоді.

Тому зазначення у платіжних документах реквізитів основного договору не спростовує зв`язку платежів із цією справою та не свідчить про те, що вони здійснювалися на оплату інших послуг.

Колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що визначена судом сума 12 000 грн залишається завищеною.

Заявляючи про неспівмірність цієї суми, позивач не навів конкретних розрахунків та належних доказів, які б свідчили, що саме 12 000 грн не відповідають складності справи, обсягу фактично наданої правничої допомоги, кількості підготовлених документів та значенню спору для відповідача.

Натомість суд першої інстанції врахував відповідні заперечення позивача та зменшив заявлений розмір витрат більш ніж у шість разів - з 80 000 грн до 12 000 грн. Визначена судом сума не виходить за межі розумного співвідношення із характером спору, обсягом виконаних адвокатом робіт та фактичними обставинами справи.

При цьому апеляційний суд не вправі довільно замінювати оцінку суду першої інстанції власною лише з огляду на незгоду сторони з визначеною сумою, якщо висновок суду ґрунтується на досліджених доказах, відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності й пропорційності та належно мотивований.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив факт надання ТОВ «Інпроммаш» професійної правничої допомоги, безпосередній зв`язок понесених витрат із розглядом цієї справи та наявність підстав для їх покладення на позивача, у задоволенні позову якого було відмовлено. Водночас, врахувавши заперечення позивача щодо неспівмірності заявленої суми, суд обґрунтовано зменшив її до 12 000 грн.

Доводи апеляційної скарги правильності цих висновків не спростовують, переважно зводяться до незгоди з оцінкою судом поданих доказів і встановленим розміром витрат та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке могло б бути підставою для скасування додаткового рішення.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Бєжанової Катерини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва 17 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура