Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №357/8584/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Київ

справа № 357/8584/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/3437/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - адвоката Гурського Германа Юрійовича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Ярмоли О.Я., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ТОВ «Кошельок» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 січня 2022 року ТОВ «Кошельок» та відповідач уклали за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/) договір № 3334001329-594568 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності.

Відповідно до умов зазначеного договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 7 000,00 грн; початковий строк кредитування 22 днів; відсоткова ставка 2,2% на добу за початковий строк кредитування визначений п. 2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору; сума кредиту та нараховані відсотки за початковий строк користування позикою, на 22 днів, становить 10 388 грн (7 000,00 грн тіло кредиту + 4 717,50 грн відсотки за користування позикою за перші 22 днів).

Кредитодавець взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахувавши грошові кошти на картковий рахунок останньої.

В подальшому на підставі п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 15.02.2022 по 15.05.2022, за ставкою 2,2% на добу.

Отже, заборгованість відповідача по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою на час пред`явлення позову становить 24 248 грн (7 000,00 грн. тіло кредиту + 4 717,50 грн відсотки за користування позикою за перші 22 днів + 13 860 грн. відсотки за продовжений строк користування позикою).

З огляду на вище викладене, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 24 248 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ТОВ «Кошельок»-адвокат Гурський Г.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування скарги зазначав, що з матеріалів справи вбачається, що сторони Договору домовились, що цей Договір є електронним документом (п. 9.1). Договір укладено сторонами за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», у межах якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Порядок укладення визначений Правилами надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок».

За Правилами клієнт створює заявку на отримання кредиту, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення. У заявці клієнт зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні дані про себе, які необхідні для прийняття кредитодавцем рішення про подальше надання кредиту клієнту. Клієнт несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних зазначені під час укладання договору, отримує дзвінок від співробітника ТОВ «Кошельок», проходить перевірку та надає копії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID; отримує рішення кредитора щодо можливості надання кредиту; при позитивному рішенні щодо надання кредиту клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладання договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» та відповідно до ч. 5 ст. 11 цього Закону включає умови, викладені у Правилах, що є невід`ємною частиною договору, що пропонуються до укладання клієнту; клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит.

Відповідно до Правил клієнт повинен володіти відкритим на своє ім`я банківським рахунком в українському банку, грошовими коштами на якому має змогу розпоряджатися; діяти від власного імені за власним інтересом, не отримувати кредит в якості представника, агента третьої особи і не діяти на користь третьої особи.

Після прийняття клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору. Клієнт в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора підписує кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Після підписання кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційні системі кредитора кредитор в автоматичному режимі направляє примірник кредитного договору, правил та інші супутні документи на вказану клієнтом електронну пошту (також вони доступні в особистому кабінеті клієнта 24/7). Далі інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами, вказаними клієнтом.

Як вбачається з Візуальної форми послідовності дій Клієнта ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» щодо укладення електронного Договору в інформаційно-телекомунікацйній системі (далі - ІТС) Товариства на сайті https://koshelok.ua/ (копію додаємо), 24 січня 2022 року відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікувався в ІТС, зазначивши свої особисті дані: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, та зайшов в особистий кабінет, позивач перевірив статус клієнта, далі відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулося погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти Договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору; після цього відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 було відправлено sms-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в sms-повідомленні на зазначений номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор 1117, відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови.

Далі відповідач надіслав позивачу акцепт та підписав Договір одноразовим ідентифікатором 1117. Після цього в особистому кабінеті відповідача відобразився підписаний Договір та додатки до нього, а також Правила для цілодобового онлайн-доступу.

Зазначена Візуальна форма послідовності дій складена у відповідності до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію» та Повідомлення Нацкомфінпослуг від 13 лютого 2019 року про роз`яснення особливостей порядку укладення електронних договорів.

Також представник апелянта звертав увагу суду на додану до позовної заяви копію фото відповідача з паспортом громадянина України у руках, яке було отримано в процесі ідентифікації відповідача в ІТС позивача, а саме: на збіг прізвища, ім`я, по-батькові, дати народження, що зазначені у паспорті з відомостями, що були внесені відповідачем до ІТС позивача з метою отримання кредиту, а також на подібність фото особи в паспорті з тією, хто його тримає.

Аналіз наведених норм законодавства та обставин справи дає підстави дійти висновку, що відповідач, по-перше, здійснив дії, які чітко свідчить про його свідомий вибір та волевиявлення на укладання Договору, по-друге, без цих дій саме з боку відповідача - укладання договору було б неможливе. Тобто без входу відповідача на вебсайт позивача, без отримання ним SMS-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт до особистого кабінету, без отримання SMS повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, тобто без виконання відповідачем всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та ТОВ «Кошельок» не був би укладений, тобто сторони не досягли би згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані на банківську картку № НОМЕР_2 яку відповідачка вказала в особистому кабінеті як банківську картку, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору №3334001329-594568 від 24.01.2022 року, що спростовую доводи відповідача про шахрайські дії третьої особи та заволодіння коштами.

Отже, саме така тривала послідовність дій сторін забезпечила виконання позивачем своїх обов`язків за Договором щодо перерахування грошових коштів за реквізитами, що були зазначені відповідачем.

До того ж, як наголошував представник апелянта, що за таких обставин відповідач був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору до його підписання, оскільки ІТС позивача побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу. З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідача, кредитний договір не міг бути укладений сторонами, можна дійти висновку, що цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Крім того, за Правилами в процесі верифікації обов`язково проводиться перевірка наявності доступу клієнта до банківської карти, яку зазначив клієнт для отримання кредиту, шляхом блокування. А саме: кредитодавець здійснює блокування наперед невідомої клієнту довільної суми в розмірі від 1 копійки до 2 гривень на зазначеній клієнтом банківській картці, а клієнт має ввести цю суму заблокованих коштів на ІТС кредитодавця під час верифікації (п. 5.8 Правил). Саме таким же чином було підтверджено наявність доступу відповідача до вказаної ним банківської картки.

Отже, аналіз вищенаведених норм законодавства та обставин справи дозволяє дійти наступних висновків:

- ідентифікація відповідача на вебсайті позивача здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти.

- Договір укладено сторонами в порядку, що відповідає Закону України «Про електронну комерцію»;

- Договір є укладеним, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов правочину (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

- Договір є укладеним з моменту перерахування кредиту на картку, що зазначив відповідач (ч. 2 ст. 640, ч. 2 ст. 1046, ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Доказів протилежного відповідач не надав, що відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, є його процесуальним обов`язком.

Також відповідачем не надано суду доказів про те, що телефонний номер НОМЕР_1 , із використанням якого здійснювалося підписання Договору, у момент укладення Договору йому не належав та використовувався іншою особою без його відома чи доручення, що Договір укладено іншою особою за відсутністю його волевиявлення. Зокрема, відповідач не надав суду, наприклад, відеозапис входу з вищезазначеного номеру телефону до ІТС позивача, де було б чітко видно, що в цій ІТС взагалі відсутні персональні дані відповідача.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними, що також доводить чинність Договору .

Також у справі відсутні відомості про припинення дії Договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено обов`язок кредитодавця надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. Відповідно до п. 2.4. Договору кредит надається Позичальнику, згідно з його заявкою, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний Позичальником у заявці. Таким чином, доведенню підлягав факт перерахування кредиту на картку, яку відповідач вказав при здійсненні намірів отримати кредит. За матеріалами справи факт перерахування кредиту підтверджено листом на запит суду.

Отже, аналіз зазначеного дає підстави дійти висновку, що саме по собі зарахування відповідної суми кредитних коштів на банківський рахунок іншої особи не свідчить про відсутність волі відповідача на укладення Договору. Перерахування кредиту на зазначену відповідачем банківську карту третьої особи не може розцінюватись як доказ неукладення та/або непідписання вказаного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредит надавався строком на 22 дні, початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця грошових коштів. В Договорі цей період визначений як Лояльний.

У пункті 3.6. Договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, у розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду (п. 3.7 Договору). З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8. Договору).

Таким чином, сторони Договору погодили продовження строку користування кредитом до 112 днів з моменту укладення Договору (22 днів плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов Договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення Лояльного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, до спливу Лояльного періоду у 22 дні відповідач не виконав свій обов`язок за Договором та не повернув кредит та навіть не сплатив проценти за користування кредитом, що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості. Тобто відповідач продовжив користуватися кредитом після закінчення Лояльного періоду, що за Договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 112 днів з моменту укладення Договору. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений пунктом 3.8. Договору, є законним.

Відповідна умова Договору, зазначена в пункті 3.6 цього правочину і названа його сторонами «відкладальною», незалежно від такої назви, є на час вирішення спору обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 ЦК України, оскільки у справі відсутні відомості про припинення дії згаданого пункту Договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

ТОВ «Кошельок» вважає, що оскаржуване рішення не відповідає засадами повноти та обґрунтованості, законності та об`єктивності, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та матеріалам справи і відтак зазначене рішення підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про повне задоволення позовних вимог.

Окрім цього, представник апелянта вказав, що попередній (орієнтовний розмір) судових витрат на проведення розгляду справи, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку розглядом даної апеляційної скарги складає: 7 633, 60 грн, що складається з: 3 633, 60 грн - сума судового збору за подання апеляційної скарги; 4 000, 00 грн - сума витрат на професійну правничу допомогу .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четвертої статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегією суддів апеляційного суду з матеріалів справи встановлено, що у матеріалах справи міститься договір № 3334001329-594568 від 24 січня 2022 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, згідно з пунктом 1.1. якого ТОВ «Кошельок» (кредитодавець) зобов`язується надати ОСОБА_1 (позичальник) кредит у сумі 7 000, 00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору, тип кредиту - споживчий кредит.

Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним (пункт 1.3. договору).

Згідно з пунктом 1.3.1. договору, Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.2.1. Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Проценти за користування кредитом: 3 388 грн., які нараховуються за ставкою 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.3.2.).

Як передбачено пунктом 1.3.3. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 1.3.3.1. договору визначено, що дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.3.4., 3.5., 3.6. цього Договору (пункт 1.4.).

Згідно з пунктом 2.1. 2.1. Кредит надається строком на 22 (двадцять дві доби) днів, (далі - «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

Сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом.

Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит в строк не пізніше 2 (дві доби) банківських днів від дати підписання цього Договору.

Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору.

Кредит надається Позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний Позичальником у заявці.

Датою отримання кредиту вважається дата списання відповідної суми з рахунку Кредитодавця. Вищезазначена дата отримання кредиту зазначається у Графіку розрахунків, що є Додатком до цього Договору.

Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів, вважається дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця.

Відповідно до пункту 3.1. договору, проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Згідно з пунктом 3.2. нарахування процентів за цим Договором здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році (вихідних, святкових та неробочих днів включно).

Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіком платежів, що є Додатком до цього Договору (п. 3.3. договору).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для Позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання Позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 10388 грн, або 148% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 3388 грн, або 48,4% від суми кредиту (п. 3.4 договору).

Пунктом 3.5 договору визначено, що сторони погоджуються що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п. 2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п. 3.4 Договору скасовуються з моменту початку іх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 Договору.

Відповідно до пункту 9.1. договору № 3334001329-594568 від 24 січня 2022 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Згідно з пунктом 9.2. договору цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання Сторонами власних обов`язків за цим Договором.

За пунктом 9.3. договору виконання грошового зобов`язання проводиться за місцезнаходженням Кредитодавця на момент виникнення зобов`язання.

Відповідно до пункту 9.4. договору невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок»». Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на Сайті Кредитодавця: https://koshelok.net.

Пунктом 9.5. договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 9.6. договору, сторони погоджуються, що строки позовної давності щодо стягнення неустойки закінчуються разом зі строками позовної давності за основним зобов`язанням.

Як передбачено пунктом 9.7. договору, зміст даного договору, а також відомості про фінансові операції, проведених відповідно до даного договору, визнаються сторонами конфіденційними та не підлягають розголошенню без згоди обох Сторін, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

За пунктом 9.8. договору Позичальник підтверджує, що:

- отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

- повідомлений про свої права відповідно до статті 8 Закону України «Про захист персональних даних»;

- інформація, надана Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання;

- повідомлений про мету обробки Кредитодавцем персональних даних Позичальника (будь-яка інформація про фізичну особу, в тому числі, але не виключно, інформація щодо: прізвища, імені, по батькові, інформації, яка зазначена в паспорті (або іншому документі, що посвідчує особу), реєстраційного номеру облікової картки платника податків, громадянства, місця проживання або перебування, місця роботи, посади, номерів контактних телефонів/факсів, дані про платоспроможність Позичальника, у тому числі, про належність йому на праві власності майна, про розмір доходів, адреси електронної пошти тощо (надалі - «Персональні дані»), а саме: з метою оцінки фінансового стану Позичальника та його спроможності виконати зобов`язання за Договором, а також захисту своїх прав та інтересів;

- надав згоду на те, що Кредитодавець має право звертатись за інформацією про фінансовий стан Позичальника до третіх осіб, які пов`язані з Позичальником родинними, сімейними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті Позичальника;

- надав згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Позичальника перед Кредитодавцем на підставі цього Договору, Кредитодавець має право передати Персональні дані Позичальника третім особам (включаючи, але не обмежуючись, бюро кредитних історій, кредитним установам, колекторським компаніям, юридичним фірмам, адвокатам тощо) для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення Заборгованості за Договором, пені, збитків та застосування інших засобів впливу правового характеру;

- надав згоду, виступаючи в якості суб`єкта персональних даних і суб`єкта кредитної історії, на передачу своїх персональних даних в бюро кредитних історій, на отримання та їх обробку з метою оцінки фінансового стану Заявника та його спроможності виконати зобов`язання за цим Договором, а також захисту прав та інтересів Кредитодавця;

- для відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавцю не потрібно будь-яке погодження Позичальника;

- вся інформація надана Кредитодавцю, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною;

- отримав від Кредитодавця повну і достовірну інформацію про особу Кредитодавця та місцезнаходження, а також умови отримання кредиту.

Відповідно до пункту 9.10. договору, підписуючи цей Договір Позичальник надає свою згоду Кредитодавцю, та будь-якій особі, яка в подальшому набуде права вимоги за цим Договором, на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього Договору, визначеного ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій».

Згідно з відповіддю ЦВ ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві на лист про підтвердження операції від 05 травня 2025 року № 05/642/05/25, підтверджено операцію 24 січня 2022 року 17:26:38 сумою платежу 7 000, 00 ID транзакції 52793667, ID кредита 67121, ID заявки на кредит 594568, як успішно проведену через систему хPAY та зарахування на картку картодержателя: НОМЕР_2 .

Відповідно до повідомлення XPAY Group LLC 24 січня 2022 року через платіжну систему було проведено успішне зарахування на карту клієнта 5366391171448517 суми операції 7 000, 00 грн 24 січня 2022 року 17:26:42, order ID транзакції 52793667, опис замовлення: видача кредитних коштів, договір займу № 334001329-594568.

Натомість, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, АТ «Таскомбанк» направило відповідь, у якій зазначено, що інформація про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в AT «Таскомбанк» відсутня, станом на 06.08.2025 року в AT «Таскомбанк» ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відкрито рахунок № НОМЕР_5 у гривнях, операції по якому можна здійснювати за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 .

А також, надано виписку рух коштів по цьому рахунку, у гривнях за період з 23.01.2022 року по 15.05.2022 рік.

З долучених документів вбачається, що на ім`я іншої особи, а саме ОСОБА_2 , було відкрито банківський рахунок в АТ «Таскомбанк», на який було перераховано кошти позивачем у сумі 7000 грн. за договором.

З огляду на те, що встановленим є те, що договір № 3334001329-594568 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 24.01.2022 року ОСОБА_1 з ТОВ «Кошельок» не укладала, кошти за вказаним договором не отримувала, позивач не надав доказів передачі коштів позивачу, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач в суді першої інстанції пояснила, що позивач мав персональні дані та фото ОСОБА_1 , оскільки раніше відповідач брала у позивача кредит, який повністю повернула, але хтось, мабуть гр. ОСОБА_2 , скористалися цими даними, отримали кредит на свою картку від імені ОСОБА_1 . Відповідач відразу, в січні 2022 року повідомила і поліцію і позивача про шахрайські дії, але позивач ніяких заходів не вжив та безпідставно звертається до суду з даним позовом.

Відповідач надала суду докази звернень до правоохоронних органів та докази в підтвердження, що вона не має рахунків в АТ «Таскомбанк» та не є користувачем рахунку на який в січні 2022 року позивач надіслав кошти за вказаним договором позики. Також, із витребуваної судом в АТ «Таскомбанк» інформації слідує, що вказаний позивачем рахунок, куди були скеровані 7 000 грн., належить іншій особі, ОСОБА_2 , і банк надав виписку по її рахунку та підтвердив, що інформація про ОСОБА_1 в АТ «Таскомбанк» станом на 06.08.2025 року, відсутня.

Таким чином, позивачем не доведено вчинення відповідачем дій спрямованих на укладення договору позики № 3334001329-594568 від 24.01.2022 року, не доведено факту отримання позики, а відповідач, в свою чергу, виявивши шахрайські дії відносно себе, відразу повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кошельок» задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Отже з наданих суду позивачем доказів не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання позики від ТОВ «Кошельок», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в цьому випадку від ТОВ «Кошельок») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора та отримав кошти на власний рахунок.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 240/4894/23 указано, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення з відповідачем договору про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту шляхом підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому вимоги про стягнення заборгованості є не обґрунтованими.

Інші доводи, на які посилається представник відповідача в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком суду першої інстанцій щодо їх оцінки.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - адвоката Гурського Германа Юрійовича - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: