Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №759/6623/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Київ

справа № 759/6623/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/1889/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойкініча Романа Сергійовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Твердохліб Ю.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Позов мотивує тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 з 12 грудня 2014 року.

ОСОБА_1 шляхом фактичного споживання електричної енергії та шляхом здійснення оплат, приєдналася до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) на умовах комерційної пропозиції «Побутова» для індивідуальних побутових споживачів (далі - Комерційна пропозиція). Позивачем у відповідності до пункту 13 розділу 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної алергії», коли відбувалась передача постачальнику універсальних послуг персональних даних щодо побутового споживача під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу відкрито особовий рахунок споживача електроенергії № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є споживачем електричної енергії. Інформацію щодо будь-яких змін стосовно власника квартири за вищевказаною адресою ні від відповідача, ні від третіх осіб до позивача не надходило.

Станом на день подачі позовної заяви заборгованість відповідача за спожиту електроенергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 становить 30 318,06 грн.

Позивач зазначає, що заборгованість виникла у зв`язку з неповною оплатою відповідача та сформувалась за період з 01 червня 2022 року до 31 січня 2025 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання.

Вказує, що ціна позову становить 31 438,97 грн., у тому числі: 30 318,06 грн. - сума основного боргу; 225, 01 грн. - 3% річних; 895,90 грн. - інфляційна складова боргу.

Боржнику направлено вимогу про сплату заборгованості за електричну енергію від 27 листопада 2024 № 25/4/7/21/3-57993, однак відповідач не виконав добровільно вимоги про сплату заборгованості.

Таким чином позивач просив стягнути з відповідача 30 318,06 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 225,01 грн. - 3 % річних, 895,90 грн. інфляційної складової та 2422,40 грн. судового збору.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року клопотання представника ТОВ «Київські енергетичні послуги» Цуперяк І. В. про залучення співвідповідачів задоволено. Залучено до участі в розгляді справи в якості співвідповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року позов ТОВ «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «Київські енергетичні послуги» заборгованість за спожиту електричну енергію 31 438,97 грн., у тому числі: 30 318,06 грн. - сума основного боргу; 225, 01 грн. - 3% річних; 895,90 грн. - інфляційна складова боргу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київські енергетичні послуги» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Київські енергетичні послуги» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Київські енергетичні послуги» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Київські енергетичні послуги» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості, представник ОСОБА_1 -адвокат Бойкініч Р.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

На обґрунтування вимог посилався на те, що дійсно є власником 1/5 квартири та зареєстрована в ній, однак в ній не проживає, а отже у неї не виникає обов`язок з сплати комунальних послуг, а саме сплати витрат за спожиту електроенергію.

На підтвердження доводів апеляційної скарги додає Акт про фактичне не проживання особи від 22 січня 2025 року, виданий Житлово-експлуатаційною дільницею № 1, Довідку № 4 від 04 квітня 2025 року видану ТОВ Фірма « Галімпекс - Склодзеркальний Завод» відповідно до якої вона з 09 червня 2022 року працює на посаді розмалювальника по склу у АДРЕСА_2 , договір оренди квартири №06.11.2023 від 06 листопада 2023 року.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошує на законності рішення суду першої інстанції та на безпідставності доводів апеляційної скарги. Вказує, що в акті непроживання вказані дати, які ще не настали, а тому є сумніви у тому, що інформація, яка викладена в ньому є достовірною, а довідка про працевлаштування вказує лише на факт офіційного працевлаштування, а тому наявність можливості сплати комунальних послуг. Що стосується наданого договору оренди квартири, то він жодним чином не підтверджує оренду відповідачем нерухомого майна за період з 01.06.2022 року по 05.11.2023 року. Окрім іншого, наголошує на обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14 червня 2018 року № 429 ТОВ «Київські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам. У м. Києві єдиним постачальником універсальної послуги є ТОВ «Київські енергетичні послуги».

ОСОБА_1 є власником 1/5 квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 12 грудня 2014 року (а. с. 29, 91).

У квартирі АДРЕСА_3 в період з 01 червня 2022 року до 31 січня 2025 року зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а. с.103).

Відповідачі шляхом фактичного споживання електричної енергії та шляхом здійснення оплат, приєдналася до умов Договору на умовах комерційної пропозиції «Побутова» для індивідуальних побутових споживачів (далі - Комерційна пропозиція). Позивачем у відповідності до пункту 13 розділу 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної алергії», коли відбувалась передача постачальнику універсальних послуг персональних даних щодо побутового споживача під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу відкрито особовий рахунок споживача електроенергії № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 направлялась вимога про сплату заборгованості за електричну енергію від 27 листопада 2024 № 25/4/7/21/3-57993 (а. с. 27, 28).

Відповідно до акта про фактичне непроживання особи від 22 січня 2025 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_1 з грудня 2019 року не проживає в будинку.

Довідка № 4 від 04 квітня 2025 року підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно з 09 червня 2022 року до теперішнього часу працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю Фірмі «Галімпекс-Склодзеркальний завод» (а. с. 72).

Відповідно до договору оренди від 06 листопада 2023 року № 06.11.2023 ОСОБА_1 прийняла у тимчасове користування квартиру за адресою: АДРЕСА_5 (а. с. 73, 74).

Відповідачі споживали послуги з електропостачання електроенергії і у зв`язку з неналежним виконанням обов`язку щодо оплати послуг у них утворився борг за період з 01 червня 2022 року до 31 січня 2025 року у розмірі 31 438,97 грн., у тому числі: 30 318,06 грн. - сума основного боргу; 225, 01 грн. - 3% річних; 895,90 грн. - інфляційна складова боргу (а. с. 55,56).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконали, надані послуги за спожиту електричну енергію в повному обсязі не оплачували, що призвело до виникнення заборгованості на суму 31 438,97 грн., яка ними належними доказами не спростована.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII до комунальних послуг, зокрема, відносяться послуги з постачання електричної енергії.

Пункт 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачає, що ТОВ «Київські енергетичні послуги», яке створене в результаті здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, упродовж двох років з дня отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальної послуги на території м. Києва, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго»).

При цьому універсальна послуга - це постачання електричної енергії побутовим споживачам (фізичним особам, які використовують електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність), що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», на всій території України (пункт 93 частина перша статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Таким чином, у зв`язку з реформою ринку електричної енергії та у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за спожиту електроенергію починаючи з 01 січня 2019 року проводяться з компанією-постачальником - ТОВ «Київські енергетичні послуги».

Відповідно до пункту 3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ) електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах. Вищезазначений договір є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Згідно з підпунктом другим пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електроенергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пункт 4.10 ПРРЕЕ передбачає, що побутові споживачі здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з пунктом 4.12 ПРРЕЕ плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується, зокрема, протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем або в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції під час укладення відповідного договору) (пункт 4.19 ПРРЕЕ).

Відповідно до підпунктів першого, другого та восьмого пункту 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а також звернутися до оператора системи розподілу стосовно відключення (обмеження) електропостачання на об`єкт споживача у випадках, визначених цими Правилами, крім випадків постачання вразливих споживачів, визначених Кабінетом Міністрів України, та має право на застосування санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства.

ТОВ «Київські енергетичні послуги» як постачальник універсальної послуги здійснює продаж електричної енергії та забезпечує розрахунки, надає споживачам інформацію та консультує відносно споживання електроенергії, пропонує сервіси і продукти по підвищенню енергоефективності, а оператор системи розподілу (у м. Києві це - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») забезпечує встановлення лічильників електроенергії і фіксує їх показники, забезпечує якість і надійність електропостачання, приєднує споживачів до електромереж і обмежує електропостачання, управляє системою розподілу.

За пунктом 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Частина третя статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає обов`язок споживача, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають, зокрема, із договорів.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до частини статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 714 ЦК України визначає, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, не сплативши у строк вартість послуг, порушив вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно зі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що ОСОБА_1 є власником 1/5 частини квартири, у якій позивач надає послуги з електричної енергії, та наявність заборгованості за надані послуги, яка не спростована відповідачем ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості солідарно, зокрема і з ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 з грудня 2019 року проживає за іншою адресою: АДРЕСА_5 , що виключає можливість стягнення з неї заборгованості за спожиту електричну енергію, оскільки цими послугами вона не користувалась, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідач є власником 1/5 квартири за адресою: АДРЕСА_1 з 12 грудня 2014 року.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідач, як власник частини квартири, уклала договір про постачання електроенергії, а отже на підставі цього договору до належної їй на праві часткової власності квартири позивачем поставлялась електроенергія. Відповідач взяла на себе зобов`язання оплачувати ці послуги, проте ці зобов`язання не виконала.

Та обставина, що в її квартирі проживали стороні особи, які і користувались електричною енергією, не звільняє відповідача від обов`язку виконати умови договору про постачання електричної енергії, оскільки вона як власник зобов`язана утримувати своє майно, нести відповідальність за неналежне утримання.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині солідарного стягнення заборгованості за спожиту електроенергію з ОСОБА_1 , а отже в іншій частині не було предметом апеляційного перегляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості із ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бойкінчика Романа Сергійовича - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року в частині стягнення солідарного заборгованості з ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: