Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №761/17688/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 761/17688/26 Апеляційне провадження № 33/824/3452/2026Головуючий у суді першої інстанції - Бугіль В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 648996 вбачається, що 12.03.2026 о 10:48 в м. Києві по вул. Щусєва, 22/13, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, при виникненні небезпеки, не вжив заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого скоїв зіткнення транспортним засобом «Санг Йонг», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив пункти 12.1, 12.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2026 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн 00 коп.

Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту 12.1 ПДР України водій зобов`язаний обирати безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, стану транспортного засобу та інших обставин, щоб постійно контролювати його рух. Згідно з пунктом 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху водій повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди. Разом із тим матеріали справи не підтверджують причинно-наслідкового зв`язку між вибором ОСОБА_1 швидкості руху та настанням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки він рухався з урахуванням дорожньої обстановки, контролював транспортний засіб та мав об`єктивну можливість безпечно керувати ним.

В апеляційній скарзі зазначено, що саме дії водія автомобіля «SsangYong» р/н НОМЕР_2 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП, оскільки ним порушено вимоги пункту 16.9 ПДР України.

Скаржник, посилаючись на пункти 1.3, 1.4 ПДР України, вказує, що ОСОБА_1 мав законні підстави очікувати, що водій автомобіля «SsangYong», рухаючись у напрямку стрілки зеленого кольору на додатковій секції світлофора, надасть йому перевагу в русі. При цьому вимога «дати дорогу», на думку апелянта, є безумовною, а матеріали справи не містять доказів існування об`єктивних чи технічних перешкод, які б унеможливлювали виконання водієм автомобіля «SsangYong» вимог Правил дорожнього руху.

Апелянт зазначає, що аварійна ситуація виникла внаслідок неправомірного виїзду автомобіля «SsangYong» на траєкторію руху автомобіля «BMW», що об`єктивно позбавило ОСОБА_1 можливості уникнути зіткнення. Також вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у їх сукупності, обмежившись посиланням на протокол про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Також апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Тирлич О.С. підтримав подану апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2026 була винесена оскаржувана постанова. Як зазначає скаржник з оскаржуваною постановою ознайомився 06.06.2026, після її отримання засобами поштового зв`язку, що не спростовується матеріалами справи. Апеляційну скаргу подано до суду, через підсистему «Електронний суд» 15.06.2026.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пункт 1.3 ПДР України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п. 1.4 ПДР України).

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пункту 2.3. д ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Згідно пункту 12.1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до пункту 12.3 ПДР, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Відповідно до пункту 17.1 ПДР, на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 5.8 або 5.11 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.

Відповідно до пункту 8.7.3 (е) ПДР України стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух.

Згідно пункту 16.9 ПДР Укїрани під час руху в напрямку стрілки, ввімкнутої в додатковій секції одночасно з жовтим або червоним сигналом світлофора, водій має дати дорогу транспортним засобам, що рухаються з інших напрямків. Під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів, водій повинен зайняти крайню праву (ліву) смугу руху та дати дорогу транспортним засобам і пішоходам, що рухаються з інших напрямків

Як убачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку про те, що порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 12.4, 12.9 (б), 12.3, 17.1 ПДР України перебувало у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Разом із тим такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на належній оцінці всіх доказів, наявних у матеріалах справи.

Обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на висновок судової автотехнічної експертизи № 2026-2703 від 30.03.2026, відповідно до якого експертом встановлено невідповідності вимогам пунктів 12.3, 12.4, 12.9 (б) та 17.1 ПДР України у діях ОСОБА_1 , а також невідповідності вимогам Правил дорожнього руху у діях водія автомобіля «SsangYong» ОСОБА_2 .

Водночас апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину виключно порушення пунктів 12.1 та 12.3 ПДР України. Будь-яких посилань на порушення ним пунктів 12.4, 12.9 (б) чи 17.1 ПДР України протокол не містить.

Отже, пославшись на зазначений висновок експерта та поклавши його в основу постанови, суд першої інстанції фактично визнав доведеними порушення ОСОБА_1 пунктів 12.4, 12.9 (б) та 17.1 ПДР України, які не були викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, чим вийшов за його межі.

Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2026 у справі № 761/11576/26 водія автомобіля «SsangYong» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, за порушення пунктів 2.3 (б) та 16.9 ПДР України. Зазначеною постановою встановлено, що, рухаючись у напрямку стрілки зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора, ОСОБА_2 не надав дорогу транспортному засобу, який рухався з іншого напрямку на дозволяючий сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення. Вказана постанова ОСОБА_2 не оскаржувалася та набрала законної сили.

Відповідно до пункту 16.9 ПДР України водій, зобов`язаний дати дорогу усім транспортним засобам без виключення і зазначений обов`язок не ставиться у залежність від смуги руху транспортного засобу.

Отже, сам по собі факт руху ОСОБА_1 смугою для маршрутних транспортних засобів не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та, більше того, не був покладений в основу протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху зобов`язаний виконувати вимоги цих Правил, а інші учасники дорожнього руху мають право розраховувати на їх дотримання.

За таких обставин ОСОБА_1 мав право розраховувати на те, що водій автомобіля «SsangYong» виконає покладений на нього обов`язок надати перевагу в русі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після того, як автомобіль «SsangYong» виїхав на траєкторію руху автомобіля «BMW», ОСОБА_1 мав об`єктивну технічну можливість запобігти зіткненню шляхом виконання вимог пункту 12.3 ПДР України.

Крім того, навівши у постанові зміст пункту 12.1 ПДР України, суд першої інстанції не встановив, у чому саме полягало порушення ОСОБА_1 вимог цього пункту, при цьому висновок судової автотехнічної експертизи № 2026-2703 від 30.03.2026 також не містить висновків щодо невідповідності дій ОСОБА_1 вимогам пункту 12.1 ПДР України.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують, що саме порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 12.1 та 12.3 ПДР України, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, перебувало у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, а отже висновок суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, є помилковим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем - задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду