Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №359/2249/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 359/2249/22 Головуючий у суді першої інстанції -Чирка С.С.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10503/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Новіковим Ігорем Івановичем на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2022 року ТОВ «Київоблгаз Збут» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання природного газу у якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги постачання природного газу за період з 01.08.2021 по 31.01.2022 у розмірі 61 089,94 грн, 3% річних у розмірі 723,04 грн, інфляційні витрати в розмірі 2228,3 грн та витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 481 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач є постачальником природного газу для споживачів, розташованих в Київській області.

Між позивачем та відповідачем було укладено публічний договір №0800101035 відповідно до якого позивач зобов`язувався відповідачу постачати природний газ у необхідних для нього розмірах, а відповідач зобов`язувався своєчасно оплачувати позивачу вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Однак, в порушення вимог договору відповідачем не проведена оплата за спожитий природний газ, внаслідок чого утворилася заборгованість за отримані послуги.

Ухвалою судді від 13.05.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання у справі.

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ТОВ «Київоблгаз Збут» про визнання договору недійсним.

Свої вимоги обґрунтував тим, що підпис в заяві про приєднання не ставив та в цілому не укладав договір №0800401035, тому просить визнати його недійсним.

Протокольною ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2022 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду із первісним позовом.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Київоблгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київоблгаз Збут» заборгованість за послуги розподілу природного газу у розмірі 61 089,94 грн, 3% річних в розмірі 723,04 грн, інфляційні витрати в розмірі 2 228,3 грн, а всього - 64 041,28 грн, та судовий збір в розмірі 2481 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Київоблгаз Збут» про визнання договору недійсним залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції застосував неналежний нормативний акт (Закон № 1875-IV), який втратив чинність у 2019 році, і не застосував належний нормативний акт (Закон № 2189-VIII) та релевантну практику Верховного Суду.

Стверджує, що документ «Інформація про обсяги спожитого газу…», складена провідним фахівцем відділу комерційного балансування АТ «Київоблгаз» Пополітовою С.С. є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не є тотожною Акту індивідуальної звірки показань лічильника газу на перевірку даних особисто повідомленого споживачем об`єму спожитого природного газу, що містяться в особистому кабінеті споживача і яким має підтверджуватись дійсно спожитий об`єм газу.

Вказує також, що невиконання позивачем і ТОВ «Газорозподільні мережі України» вимог адвокатського запиту адвоката Новікова І.І. про надання суду даних щодо підключення домогосподарства до газової мережі (Акт приймання-передачі виконаних робіт і т.п.) підтверджує відсутність правовідносин між позивачем і відповідачем щодо постачання природного газу до домогосподарства ОСОБА_1 .

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним рішення суду не оскаржується, тому апеляційному перегляду в цій частині не підлягає.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник ОСОБА_1 - адвокат Новіков І.І., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.6).

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що за адресою проживання відповідача здійснювалося постачання природного газу, а обсяг споживання природного газу за період з серпня 2021 року по лютий 2022 року становив 7645,8 куб.м.

Вартість спожитого природного газу за вказаний період складає 61 089,94 грн.

НКРЕКП постановою № 2496 від 30.09.2015 затвердила Правила постачання природного газу, відповідно до п. 17 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 р.

В Розділі III Правил постачання природного газу побутовому споживачу зазначено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до комунальних послуг належать в тому числі послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що ринок природного газу - це сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Відповідно до абзаців 1, 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Згідно з пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 фактично користувався послугами з постачання природного газу, а тому відповідно до вимог законодавства зобов`язаний оплатити їх вартість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з постачання природного газу, наданим позивачем за первісним позовом, у відповідача виникла заборгованість за газопостачання за період з серпня 2021 року по лютий 2022 рік, за який він спожив 7645,8 м. куб. газу. Заборгованість за цей період становить 61 089,94грн. (а.с.4,5).

І така заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

За правилом ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, у відповідача виникла заборгованість у виді 3% річних від простроченої суми за несвоєчасну сплату спожитого природного газу за період з 26.09.2021 по 16.02.2022 в розмірі 723,04 грн. та інфляційні витрати в розмірі 2 228,3 грн.

З огляду на це, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за послуги розподілу природного газу у розмірі 61 089,94 грн, 3% річних в розмірі 723,04 грн, інфляційні витрати в розмірі 2228,3 грн., а всього - 64 041,28 грн.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги «Київоблгаз Збут» є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що документ «Інформація про обсяги спожитого газу…», складена провідним фахівцем відділу комерційного балансування АТ «Київоблгаз» Пополітовою С.С. є неналежним та недопустимим доказом, оскільки вказаний документ є лише одним із доказів, які у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість вимог позивача.

При цьому, відповідач, послідовно дотримуючись доводів щодо недійсності договору між ним та позивачем, не висловлював незгоду із наданим позивачем розрахунком та надав суду доказів на спростування здійснених АТ «Київоблгаз» нарахувань.

Безпідставним є також посилання апелянта на невиконання позивачем і ТОВ «Газорозподільні мережі України» вимог адвокатського запиту адвоката Новікова І.І. про надання суду даних щодо підключення домогосподарства до газової мережі, оскільки вказана обставини не доводить відсутності правовідносин між позивачем і відповідачем щодо постачання природного газу до домогосподарства ОСОБА_1 . В той час як ОСОБА_1 як власник будинку зобов`язаний утримувати його та здійснювати оплату комунальних послуг у встановленому розмірі.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 повторюють доводи його зустрічної позовної заяви, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до його незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Новіковим Ігорем Івановичем залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 29 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома