Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №758/11128/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи №758/11128/25 Головуючий у суді першої інстанції - Войтенко Т.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10696/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Шевченко Мариною Миколаївною на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року в справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , отже, є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго».

Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги у повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.06.2025 складає 121 927,40 грн, які включають:

- 26 418,13 грнзаборгованості за послуги централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року, інфляційну складову боргу у розмірі 4359,00 грн, 3% річних у розмірі 1055,26 грн;

- 32 839,59 грнзаборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, інфляційну складову боргу у розмірі 5418,53 грн та 3% річних у розмірі 1311,74 грн;

- 40 621,20 грн заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року, інфляційну складову боргу у розмірі 5358,69 грн, 3% річних у розмірі 1272,48 грн та пеню у розмірі 1548,16 грн;

- 1437,35 грнзаборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії;

- 287,27 грн заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення.

Посилаючись на те, що відповідачі добровільно борг не погашають, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість у вказаному розмірі та судові витрати.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго»:

- 26 418,13 грнзаборгованості за послуги централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року, інфляційну складову боргу у розмірі 4359,00грн, 3% річних у розмірі 1055,26 грн;

- 32 839,59 грнзаборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, інфляційну складову боргу у розмірі 5418,53 грн та 3% річних у розмірі 1311,74 грн;

- 40 621,20 грн заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року, інфляційну складову боргу у розмірі 5358,69 грн, 3% річних у розмірі 1272,48 грн та пеню у розмірі 1548,16 грн;

- 1437,35 грнзаборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії;

- 287,27 заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення,

а всього стягнуто 121 927,40 грн заборгованості.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 березня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви відповідачів про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначають, що розрахунки заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року та заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року здійснені по особовому рахунку № НОМЕР_1 . У свою чергу, відповідно до копії додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_3 .

Вказують, що у провадженні Подільського районного суду міста Києва знаходиться справа № 758/20457/25 про стягнення заборгованості, позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», відповідачі: ОСОБА_2 Київради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

Предметом спору по справі № 758/20457/25 та предметом спору по справі №758/11128/25 є одна й та ж заборгованість. Співпадають послуги та періоди нарахування сум за ці послуги.

Стверджують, що матеріали справи не містять доказів, які у своїй сукупності є належними, достовірними та достатніми, щоб вважати Відповідачів по справі такими, що мають заборгованість перед Позивачем. Відсутність в матеріалах справи інформації як б дала змогу ідентифікувати надану послугу з відповідним споживачем, ураховуючи, що за однією адресою є як мінімум два особових рахунків (але не виключно, що їх більша кількість), по яким відбувалося нарахування за одну ту ж послугу, за один і той же період, дає підстави вважати про недоведеність, та як наслідок безпідставність позовних вимог.

Посилаються також на неправильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Просять до вимоги щодо заборгованості за послуги централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року, застосувати наслідки спливу позовної давності, якщо суд дійде висновку задовольнити позов у цій частині.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь представниця відповідачів - адвокат Шевченко М.М., яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частковому з таких підстав.

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.6).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).

Також встановлено, що позивач на підставі Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до Відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води.

Згідно з п. 3.4.2 Договору цесії Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).

Вказаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами статті 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частина 7 статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Також встановлено, що відповідачі є споживачами послуг з центрального опалення та гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_1 .

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 р.№ 630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Відповідно до п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, абз.2 п.21 з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

За правилом п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Зі змісту ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, зазначений обов`язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а також брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території, проведенню ремонту, визначений нормами ЖК України, а саме статтями 68, 156, 162.

Так, за приписами статей 526, 525, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договорами або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1); боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач належно виконує свої зобов`язання, а відповідачі, у свою чергу, порушили свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.06.2025 складає 121 927,40 грн, які включають:

- 26 418,13 грнзаборгованості за послуги централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року, інфляційну складову боргу у розмірі 4359,00 грн, 3% річних у розмірі 1055,26 грн;

- 32 839,59 грнзаборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, інфляційну складову боргу у розмірі 5418,53 грн та 3% річних у розмірі 1311,74 грн;

- 40 621,20 грн заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року, інфляційну складову боргу у розмірі 5358,69 грн, 3% річних у розмірі 1272,48 грн та пеню у розмірі 1548,16 грн;

- 1437,35 грнзаборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії;

- 287,27 грн заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення.

Відповідачі не спростували розмір заборгованості, нарахований позивачем, належними та допустимими доказами та не надали суду доказів повної чи часткової оплати вказаної заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянтів про те, що особовий рахунок № НОМЕР_1 , заборгованість за яким було відступлено відповідно до копії додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, відкритий на ім`я ОСОБА_3 , оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

При цьому, доказів розділення особових рахунків у квартирі за спірною адресою чи існування іншого рахунку, відкритого саме на імена відповідачів, останні суду не надали.

Не спростовує висновки суду і та обставина, що у провадженні Подільського районного суду міста Києва знаходиться справа № 758/20457/25, предметом спору по якій та предметом спору по даній справі, як стверджують апелянти, є одна і та ж заборгованість, оскільки станом на час ухвалення рішення по даній справі, а також станом на час апеляційного перегляду рішення суду відсутнє будь-яке інше рішення суду, яким по суті розглянуто аналогічні позовні вимоги.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність доказів надання послуг з боку позивача, оскільки ця обставина підтверджується наданими позивачем договорами про надання таких послуг. Доказів надання послуг з утримання багатоквартирного будинку будь-яким іншим суб`єктом відповідачі не надали.

Натомість, відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, ними не надано.

Відповідачі також не надала суду доказів на підтвердження того, що вони зверталися до позивача з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, складав відповідні акти-претензії чи викликав представників позивача для перевірки кількості та/або якості наданих послуг у порядку, передбаченому законом.

Разом з цим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачі просили суд застосувати до спірних відносин наслідки спливу строків позовної давності.

Про застосування наслідків спливу позовної давності було заявлено у заяві про перегляд заочного рішення та у апеляційній скарзі.

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється спеціальна позовна давність тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.

Так, за загальним правилом перебігу загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить при визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Суд першої інстанції встановив, що платежі за житлово-комунальні послуги здійснюються регулярно, що стверджується довідкою про нарахування та сплату, тому в даному випадку строк позовної давності переривається регулярним внесенням платежів.

Окрім того, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено виконання грошового зобов`язання щомісячними платежами, право позивача як виконавця послуг вважається порушеним з моменту недотримання споживачем строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №456/2900/14.

Як вбачається із наданого суду розрахунку, позивач просив стягнути заборгованість в цілому за період з липня 2015 року по 31 травня 2025 року. Зокрема, 26 418,13 грн заборгованості за послуги централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року, інфляційну складову боргу у розмірі 4359,00 грн, 3% річних у розмірі 1055,26 грн.

Разом з цим, згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021.

З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Як видно із наданих позивачем розрахунків (а.с. 15-17), заборгованість у межах строків позовної давності, тобто, за період з березня 2017 року по 01 травня 2018 року за послуги централізованого опалення становить10 120,64 грн і така заборгованість підлягає стягненню з відповідачів.

З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року, інфляційної складової боргу у розмірі 4359,00 грн, 3% річних у розмірі 1055,26 грн та ухвалення в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову у цій частині, в решті рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат

Пропорційно до задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги, враховуючи взаємне зарахування судових витрат, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» судового збору по справі в рівних частинах з кожного, а саме - у розмірі по 917,38 грн.

Керуючись статтями 259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Шевченко Мариною Миколаївною задовольнити частково.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року в частині стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року, інфляційної складової боргу у розмірі 4359,00 грн, 3% річних у розмірі 1055,26 грн, та в частині розподілу судових витрат - скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення такого змісту.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» - 10 120,64 грн заборгованості за послуги централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» по 917,38 грн судового збору.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року в частині визначення загальної суми боргу до стягнення змінити, зменшивши її з 121 927,40 грн до 100 215,65 грн.

В іншій частині заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Реквізити сторін:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст складено 29 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома