Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №755/30545/13-ц — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 755/30545/13-ц

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/10452/2026

Головуючий у суді першої інстанції Н. В. Марфіна

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

27 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

учасники справи

заявник Акціонерне товариство «УкрСиббанк»

заінтересована особа ОСОБА_1

заінтересована особа ОСОБА_2

заінтересована особа Деснянський відділ державної виконавчої служби у

місті Києві Київського міжрегіонального управління

Міністерства юстиції України

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк», подану представником Агабалаєвою Яною Валеріївною, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року, постановлену у складі судді Н. В. Марфіної, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва,

в с т а н о в и в :

12.11.2025 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі АТ «УкрСиббанк», Банк) звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, у якій просить видати АТ «УкрСиббанк» дублікат виконавчого листа №755/30545/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11085344000 від 28.11.2006 в загальній сумі 87580,64 дол. США (еквівалент станом на 25.11.2013 669769,32 грн.).

Вимоги заяви мотивовано тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.08.2014 року, ухваленим у справі №755/30545/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11085344000 від 28.11.2006 в загальній сумі 87580,64 дол. США (еквівалент станом на 25.11.2013 669769,32 грн.). 24.01.2018 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого листа №755/30545/13-ц від 20.11.2014 про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_2 30.12.2021 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». У відповідь на звернення стягувача 20.08.2025 року до банку надійшов Акт Деснянського ВДВС про втрату виконавчого документу. За таких обставин стягувач зазначає, що виконавчий лист слід вважати втраченим. Заявник позбавлений можливості повного та належного виконання рішення суду з причин ймовірної втрати виконавчого документу за обставин, які об`єктивно не залежали від його волі. Також Банк вказує, що з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі його Перехідних положень, строк звернення виконавчого листа до виконання не сплив.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року у задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_2 у цивільній справі №755/30545/13-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду АТ «УкрСиббанк» через представника Агабалаєву Я.В. звернувся з апеляційною скаргою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не надано належної правової оцінки наданих Банком доказів втрати виконавчого листа.

Зауважує, що до заяви AT «УкрСиббанк» було долучено акт від 20.08.2025 про втрату виконавчого документа від Деснянського відділу ДВС у місті Києві.

Згідно даного акту 30.12.2021 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна) та згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів строк зберігання реєстрів на відправлення рекомендованої кореспонденції становить 1 рік, а згідно даних АСВП вищезазначений виконавчий документ повторно до відділу ДВС не надходив.

Звертає увагу апеляційного суду на той факт, що оригінал зазначеного виконавчого листа станом на поточну дату на юридичну адресу AT «УкрСиббанк» не надходив. Матеріали справи не містять доказів того, що виконавчий документ разом з постановою державного виконавця, якою було завершено виконавче провадження, був направлений до Банку.

Отже, AT «УкрСиббанк» не втрачав оригінал виконавчого листа, а не отримав його від Деснянського відділу ДВС у м. Києві. Про повернення виконавчого листа Банку не було відомо до отримання відповіді від Деснянського відділу ДВС у м. Києві.

Заборгованість, яка стягнута за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.08.2014 року у справі № 755/30545/13-ц на користь AT «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 , не погашена.

Таким чином, AT «УкрСиббанк» позбавлений права (можливості) на примусове виконання даного судового рішення, ухваленого на його користь.

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подано до суду відзив на апеляційну скаргу.

Зазначає, що єдиним доказом, на який посилається заявник на підтвердження нібито втрати виконавчого листа, є акт Деснянського ВДВС у м. Києві від 20.08.2025 року. Проте зі змісту цього акту не вбачається встановлення факту втрати виконавчого документа. В акті відсутні будь-які відомості щодо місця, часу та обставин втрати виконавчого листа, не зазначено, ким саме він був втрачений, не встановлено факт його знищення, викрадення чи пошкодження, а також не наведено жодних доказів того, що виконавчий документ фактично не був отриманий стягувачем після його повернення 30.12.2021.

Зауважує, що звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа лише 12.11.2025, заявник не надав доказів того, що протягом майже чотирьох років після повернення виконавчого документа державним виконавцем ним вживалися будь-які заходи щодо встановлення місцезнаходження оригіналу виконавчого листа, проведення внутрішньої перевірки, розшуку документа або з`ясування причин його відсутності. Також відсутні докази того, що поштове відправлення з виконавчим документом не було отримане стягувачем або було втрачено під час пересилання.

Крім недоведеності факту втрати виконавчого листа, боржник звертав увагу суду на тривалий проміжок часу між поверненням виконавчого документа 30.12.2021 року та зверненням із заявою про видачу дубліката лише 12.11.2025 року, що додатково підтверджує відсутність належних доказів вжиття стягувачем заходів щодо пошуку виконавчого документа та встановлення обставин його можливої втрати.

Таким чином, доводи заяви AT «УкрСиббанку» про видачу дубліката виконавчого листа фактично ґрунтуються на припущеннях про можливу втрату виконавчого листа та не підтверджені належними доказами. Натомість встановлені у справі обставини свідчать про те, що після повернення виконавчого документа 30.12.2021 року заявник не довів ні самого факту його втрати, ні обставин такої втрати, ні наявності передбачених законом підстав для видачі дубліката виконавчого листа, у зв`язку з чим сторона боржника просила суд відмовити у задоволенні заяви стягувана.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 , представник Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

У судове засіданні суду апеляційної інстанції представник заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвокат Селецька О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечила, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року просила залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Заявник АТ «УкрСиббанк», заінтересовані особи ОСОБА_2 , представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у відповідності до вимог закону, явку своїх представників не забезпечили, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомили. Будь - яких заяв, клопотань на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції від заінтересованих осіб не надходило. Судова повістка, направлена на адресу ОСОБА_2 повернулась на адресу Київського апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній», що відповідно до вимог закону вважається повідомленням ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи, судова повістка направлялась ОСОБА_2 за місцем її проживання, іншою інформацією щодо місця проживання ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції не володіє.

Враховуючи те, що учасники справи повідомлялись про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності заявника, заінтересованих осіб, оскільки її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ «УкрСиббанк» підлягає до задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Водночас, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року таким вимогам не відповідає.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У ч.ч.1, 3 ст. 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 року у справа № 2-1316/736/11, провадження № 61-1871св19; у постанові від 25.04.2019 року справа № 2-669/11, провадження № 61-28317св18; у постанові від 20.03.2019року справа № 643/21446/13-ц, провадження № 61-14020св18; у постанові від 13.03.2019 року справа № 2-6725/10, провадження № 61-42795св18).

Аналіз п.17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Отже, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою, заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі №201/4043/19-ц (провадження № 61-18264св21), від 30 серпня 2022 року у справі №757/14604/20-ц (провадження № 61-8111ск22), від 06 листопада 2019 року у справі №2-1053/10 (провадження №61-18169св18), від 23 вересня 2020 року у справі №127/2-3538/10 (провадження №61-8969св20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) виклала такий висновок: «якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Водночас, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11 (провадження №61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06 (провадження №61-11038св19), від 03 лютого 2021 року у справі №643/20898/13-ц (провадження №61-17590св20), від 23 червня 2021 року у справі №2-162/12 (провадження №61-21034св21).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №11085344000 від 28.11.2006 року в загальній сумі 87580 доларів 64 центи США (еквівалент станом на 25.11.2013 року 669769, 32 грн.) Стягнуто з відповідачів судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

20.11.2014 Дніпровським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист у справі №755/30545/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №11085344000 від 28.11.2006 року в загальній сумі 87580 доларів 64 центи США (еквівалент станом на 25.11.2013 року 669769,32 грн.)

Виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №11085344000 від 28.11.2006 року пред`являвся стягувачем до примусового виконання та повертався останньому органами державної виконавчої служби. Зокрема, 19.05.2015 та 14.12.2015 виконавчий лист було повернуто Банку на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Надалі 04.10.2016 виконавчий документ було повернуто Банку на підставі п. 4 ст. 26 зазначеного Закону, а 05.01.2018 року - на підставі п. 6 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

Постановою державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скрипкою Ю.О. від 24.01.2018, за заявою стягувача, було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 755/30545/13-ц виданого 20.11.2014 Дніпровським районним судом м. Києва щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 1085344000 від 28.11.2006.

30.12.2021 державним виконавцем Деснянського ВДВС у м. Києві винесено постанова про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Банк стверджує, що йому не було відомо про таке рішення державного виконавця, оскільки банк постанову державного виконавця від 30.12.2021 не отримував, оригінал виконавчого листа не отримував та вважав, що виконавчий лист перебуває на виконанні в Деснянському ВДВС у м. Києві.

До заяви про видачу дубліката виконавчого листа AT «УкрсСиббанк» було долучено акт Деснянського відділу ДВС у місті Києві від 20.08.2025 про втрату виконавчого документа.

Згідно даного акту 30.12.2021 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна) та згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів строк зберігання реєстрів на відправлення рекомендованої кореспонденції становить 1 рік, а згідно даних АСВП вищезазначений виконавчий документ повторно до відділу ДВС не надходив.

Отже, станом на 30.12.2021 оригінал виконавчого листа перебував у розпорядженні органу державної виконавчої служби та підлягав поверненню саме стягувачу АТ «УкрСиббанк».

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що виконавчий лист № 755/30545/13-ц виданий 20.11.2014 Дніпровським районним судом м. Києва з постановою державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві від 30.12.2021 про повернення виконавчого документа стягувачеві було надіслано банку та останнім отримано. Поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа матеріали справи не містять.

Таким чином слід дійти висновку, що АТ «УкрсСиббанк» не втратив оригінал виконавчого листа, а не отримав його від Деснянського відділу ДВС у м. Києві.

Отже, факт відсутності виконавчого документа у AT «УкрСиббанк» та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №2-6471/06, провадження № 61-11034св19.

Слід зауважити, що докази того, що заборгованість, яка стягнута за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.08.2014 року у справі № 755/30545/13-ц на користь AT «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 погашена, в матеріалах справи відсутні.

За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документу не порушує прав боржника та не покладає на неї додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого документу має повністю відтворювати втрачений документ, зокрема містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 10/339/10; від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 10.04.2018 у справі № 24/234; від 18.11.2020 у справі № 263/4331/18.

Конституційний Суд України в рішенні від 27.01.2010 № З-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необгрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий суд не надав належної правової оцінки встановленим обставинам даної справи, підтвердженим наявними в ній доказами, неправильно застосував положення процесуального права і помилково відмовив у задоволенні заяви Банку про видачу дубліката виконавчого листа для його пред`явлення до виконання.

Щодо строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, то відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 виконавчі документи пред'являються до примусового виконання протягом трьох років. Частиною 5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення такого документу до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу у виконавчому провадженні № 55617041 була винесена 30.12.2021, тобто кінцевий строк пред'явлення виконавчого листа до виконання був 30.12.2024. Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 за № 2129-ІХ (набрав чинності 26.03.2022) встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Системний аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що виконання виконавчих документів, строк пред'явлення яких станом на 26.03.2022 (дата набрання чинності Законом України від 15.03.2022 за № 2129-ІХ) не настав, не застосовуються положення щодо строків їх пред'явлення, оскільки з вказаної дати та до дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні положення Закону України «Про виконавче провадження», в частині визначених цим Законом строків, тимчасово перериваються. Враховуючи вищезазначене, в силу вимог абз. 6, 10 п.10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчого листа до виконання станом на дату подачі Банком заяви про видачу дубліката виконавчого листа - 11.11.2025 не є пропущеним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищенаведеного, ухвала суду першої інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою і такою, що постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви АТ «УкрСиббанк» з наведених вище підстав.

Ураховуючи, що апеляційна скарга АТ «УкрСиббанк» підлягає задоволенню, сплачений заявником судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 328,00 грн, на підставі положень статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк», подану представником Агабалаєвою Яною Валеріївною, задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Заяву Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа у справі № 755/3054/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Видати Акціонерному товариству «УкрСиббанк» (03115, м.Київ, вул. Ореста Васкула, 21, код ЄДРПОУ 42251700) дублікат виконавчого листа № 755/30545/13-ц, виданого 20.11.2014 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11085344000 від 28.11.2006 в загальній сумі 87580, 64 центи США (еквівалент станом на 25.11.2013 669 769, 32 грн).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ: 09807750, 03115, м.Київ, вул. Ореста Васкула, 21) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 328,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 30 липня 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна