Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №369/17159/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 369/17159/25

номер провадження: 33/824/3130/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю:

секретаря судового засідання - Малашевського О.В.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Каменської Ніни Петрівна,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Каменської Ніни Петрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Києво-Святошинського районного Київської області від 05 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Києво-Святошинського районного Київської області від 05 травня 2026 рокуОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Цією ж постановою справу про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Каменська Н.П. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений з поважних причин строк на подачу скарги на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року. Скасувати постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що у день проголошення постанови судді ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Каменська Н.П. не були присутні у судовому засіданні. Постанову судді надіслано до акаунту адвоката Каменської Н.П. в підсистемі «Електронний суд» 11 травня 2026 року. Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень загальний доступ до постанови судді також надано 11 травня 2026 року.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ст.173 КУпАП, та які б підпадали під ознаки дрібного хуліганства. Вказане залишилось поза увагою судді першої інстанції.

Вказує, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення від 20 серпня 2025 року серії ВАД №851388 дії, а саме, що 26 липня 2025 року близько 12 год 00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою в бік громадянина ОСОБА_2 , не утворюють самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, оскільки в ході складання протоколу настання порушення громадського порядку і спокою громадян встановлено не було, та як відповідний наслідок в протоколі не зазначено. В протоколі вказується, що правопорушенням шкоду не заподіяно.

Зазначає, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і перебування біля нього не є громадським місцем.

Звертає увагу на те, що в протоколі не зазначено, що ОСОБА_1 , здійснюючи нецензурну лайку перебував у громадському місці. Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо власника будинку за адресою АДРЕСА_1 , зазначено ОСОБА_1 .

До того ж суддею першої інстанції не взято до уваги акт державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Костецького М.М. від 26 липня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2, в якому встановлено, що виконавчі дії 26 липня 2025 року здійснювалися за місцем проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2. Випадок, який становить інтерес у межах цієї справи стався під час здійснення таких виконавчих дій, що були розпочаті о 12 год 04 хв. та полягали у недовгому спілкуванні батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 .

Посилається на те, що 26 липня 2025 року після 12 год 00 хв. адвокат ОСОБА_2 перебував в АДРЕСА_2, як представник боржника ОСОБА_4 у межах виконавчого провадження НОМЕР_3.

Вважає, що заява від 26 липня 2025 року подавалася адвокатом ОСОБА_2 у зв`язку з перешкоджанням йому саме у здійсненні адвокатської діяльності. За таких обставин ОСОБА_2 є особою зі спеціальним статусом - адвокатом, який представляв боржника ОСОБА_4 . Зі змісту цієї заяви випливає, що ОСОБА_2 вказує на те, що він є потерпілим саме у зв`язку зі здійсненням адвокатської діяльності. Очевидно, що у даному випадку заявником, особою яка має особливий статус ОСОБА_2 піднято питання саме про перешкоджання йому у здійсненні адвокатської діяльності.

Вказує, що як випливає зі змісту ст.173 КУпАП об`єктивну сторону даного правопорушення не можуть становити дії щодо перешкоджання адвокату у здійсненні ним адвокатської діяльності, тому що об`єктом правопорушення у даному випадку є професійна діяльність адвоката щодо захисту інтересів осіб та безпосередньо певні права та інтереси особи, яку адвокат представляє, а не порушення громадського порядку як такого.

Окрім іншого вказує, що наявний в матеріалах справи відеозапис є недопустимим доказом, оскільки він здійснений після того, як ОСОБА_1 заборонив здійснювати відеозйомку.

Також адвокат Каменська Н.П. подала письмові пояснення, в яких посилається на постанову Верховного Суду від 10 березня 2026 року у справі № 706/1201/18 та звертає увагу на те, що законодавець і суд касаційної інстанції чітко визначають вичерпний перелік місць, що є громадськими. До цього переліку проїзджа частина/дорога для руху автомобільного транспорту не відноситься. Вказує, що з відеозапису наданого адвокатом ОСОБА_2., а також пояснень учасників справи вбачається, що відповідна подія, що становить інтерес у межах цієї справи, відбувалася саме на дорозі/проїзджій частині (біля будинку ОСОБА_1 ), а не в громадському місті, наявність якого є обов`язковою умовою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, визначеного ст.173 КУпАП. Також вказує, що ОСОБА_1 фактично захищав своє право на спілкування з сином на виконання постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у справі №369/21014/24, та вочевидь не мав умислу спрямованого на порушення громадського порядку та спокою громадян. Дана позиція підтверджується і змістом відеозапису, який було здійснено адвокатом ОСОБА_2.

Потерпілий ОСОБА_2 подав письмові пояснення, в яких зазначив, що у постанові Верховного Суду від 10 березня 2026 року у справі № 706/1201/18 не наведено висновку про те, що запропонований перелік громадських місць слід розуміти як вичерпний. Крім того посилається на те, що суб`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_1 свідомо, умисно, самостійно та на власний розсуд і за власним рішенням застосував нецензурну лайку в громадському місці, образливе чіпляння до нього як потерпілого, що порушило громадський порядок і спокій громадян.

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Каменську Н.П., які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу й просили їх задовольнити, пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 05 травня 2026 року суддею першої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.

Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Матеріали справи не містять доказів направлення судом копії постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року ОСОБА_1 або його захиснику.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Каменська Н.П. вказує, що у день проголошення постанови ОСОБА_1 та його захисник не були присутні у судовому засіданні, а оскаржувану постанову судді надіслано до акаунту адвоката Каменської Н.П. в підсистемі «Електронний суд» 11 травня 2026 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 чи його захисник отримали копію постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року раніше ніж 11 травня 2026 року.

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційну скаргу адвокат Каменська Н.П. подала 20 травня 2026 року, тобто протягом десяти днів з дня отримання постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з приписами ст.289 КУпАП, в разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені адвокатом Каменською Н.П. у клопотанні доводи про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови судді є обґрунтованими, а тому пропущений строк на оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року підлягає поновленню.

Щодо доводів апеляційної скарги про скасування постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, то вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи суддя першої інстанції дотримався вказаних положень закону.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та закриваючи провадження у справі у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП, суддя першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення доведена наявними у справі доказами.

Разом з тим, враховуючи вимоги ст.ст.38, 247 КУпАП, суддя першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками судді першої інстанції з огляду на таке.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №851388 від 20 серпня 2026 року слідує, що 26 липня 2025 року близько 12 год 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП (а.с.2).

У відповідності до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку, законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Так, особа може бути притягнута до відповідальності за ст.173 КУпАП у разі коли мали місце в сукупності такі ознаки: 1) висловлювання нецензурною лайкою, як конкретна дія; 2) нецензурні слова промовляються у громадському місці; 3) нецензурні слова мають бути спрямовані на прояв явної неповаги до оточуючих, виражати явну неповагу до громадського порядку і норм моралі (хуліганський мотив).

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, передбачає наявність діяння: нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та вчинення інших подібних дій, що як наслідок порушують громадський порядок та спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.

Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об`єктивної сторони є місце вчинення правопорушення - громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо.

«Інші подібні дії» у розумінні ст.173 КУпАП є надзвичайно різноманітними. Вони можуть включати в себе (але не обмежуються): вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображенням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши, що в той день з метою виконання ухвали Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року здійснювалися виконавчі дії за місцем його проживання безпосередньо перед його будинком на вулиці щодо спілкування батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 . Вказав, що адвокат ОСОБА_2 перебував там як представник боржника ОСОБА_4 у межах виконавчого провадження. При цьому ОСОБА_2 не мав права там знаходитися, оскільки порядок спілкування із сином визначено за його місцем проживання та у відсутність боржника. Разом із тим у ОСОБА_2 на меті було перешкодити батьку у спілкуванні з сином ОСОБА_3 . Також ОСОБА_1 зазначив, що фактично ОСОБА_2 досягнув своєї цілі та вивів його із рівноваги, тому він, ОСОБА_1 , направив ОСОБА_2 в слід за російським кораблем. Наголосив на тому, що він звертався до державного виконавця з приводу того, що ОСОБА_2 перешкоджає у його спілкуванні з сином ОСОБА_3 , однак державний виконавець це проігнорував та не вчинив будь-яких дій. Водночас ОСОБА_1 зазначив, що жалкує про те, що вказані події бачив та чув його син ОСОБА_3 .

Разом з тим, суд апеляцйнлої інстанції вважає, що суддя першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні підтверджується даними, які містять: протокол про адміністративне правопорушення від 20 серпня 2025 року серії ВАД №851388, рапорт від 26 липня 2025 року, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26 липня 2025 року, пояснення ОСОБА_2 від 26 липня 2025 року, пояснення ОСОБА_1 від 20 серпня 2025 року, відеозапис з місця події.

Так, у судовому засіданні апеляційного суду потерпілий ОСОБА_2 підтвердив обставини, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Також пояснив, що він був правомірно присутній під час вчинення виконавчих дій на підставі постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у справі №369/21014/24, діючи як представник ОСОБА_4 на підставі наданих повноважень. Зазначив, що під час проведення виконавчих дій ОСОБА_1 у присутності державного виконавця та неповнолітнього ОСОБА_3 висловлювався на його адресу нецензурною лайкою та вживав образливі висловлювання. Зазначив, що він лише супроводжував ОСОБА_1 на місце вчинення виконавчих дій та не перешкоджав у їх здійсненні. Крім того вказав, що міг здійснювати відеофіксацію перебігу виконавчих дій відповідно до ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при цьому ОСОБА_1 не висловлював заперечень щодо проведення такої фіксації.

З пояснень державного виконавця Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Костецького М.М., який був допитаний як свідок у суді першої інстанції, слідує, він був присутнім на місці події, оскільки прибув за адресою здійснення виконавчої дії у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3. Зазначив, що ОСОБА_2 був присутній на місці події як фізична особа, тобто як представник ОСОБА_4 (матері дитини), який привіз малолітнього ОСОБА_3 на місце вчинення виконавчої дії, що ОСОБА_2 і було роз`яснено. Свідок повідомив, що оскільки неповнолітній ОСОБА_3 відмовився від спілкування з батьком ОСОБА_1 , виконавча дія не була виконана, про що було складено відповідний акт біля будинку ОСОБА_1 . Також свідок зазначив, що чув нецензурну лайку з боку ОСОБА_1 на вулиці в присутності сина та ОСОБА_2 , при цьому нецензурна лайка була спрямована саме в бік ОСОБА_2 .

З переглянутого у суді апеляційної інстанції відеозапису видно, що зйомка відбувалась на АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 . З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 спілкувався з ОСОБА_2 , який здійснював відеозйомку, де були присутні неповнолітній ОСОБА_3 та державний виконавець Костецький М.М. При цьому, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 не має права знаходитись під час проведення виконавчих дій, висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 .

Як зазначалось вище, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце.

Громадським місцем визначається - вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже, громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.

Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, непристойні висловлювання. Нецензурна лайка це одна з грубих форм неповаги до громадської моральності, непристойні висловлювання, різновид словесної брутальності, які висловлені публічно в місці, де можуть бути і були почуті людьми. Використання нецензурних слів виявляє грубе, образливе ставлення до оточуючих незалежно від їх кількості.

Отже, установивши, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 , перебуваючи в громадському місці на вулиці Будаївська у місті Боярка Фастівського району Київської області, тобто у публічному місці, яке знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, чим проявив явну неповагу до суспільства, оточуючих, зокрема і ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

У даному випадку апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 вчинив конкретну дію, висловившись на адресу ОСОБА_2 нецензурними словами, перебуваючи в громадському місці на АДРЕСА_1 перед двором будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

Посилання захисника на те, що місцем події є проїжджа частина/дорога для руху автомобільного транспорту, а тому вважає, що вона не відноситься до громадських місць, що, на її думку, підтверджується постановою Верховного Суду від 10 березня 2026 року у справі №706/1201/18, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з такого.

Верховний Суд у вказаній постанові від 10 березня 2026 року у справі №706/1201/18 дійшов такого висновку: «Колегія суддів відхиляє твердження захисника про те, що тротуар не є громадським місцем, з огляду на таке. Тротуар - це елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном. Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції перевірив твердження захисника про те, що тротуар не є громадським місцем та слушно, на думку суду, його відхилив, з огляду на те, що тротуар, як місце вчинення кримінального правопорушення, розмежовує собою і прилягає як до паркової зони, так і до проїзної частини. Крім того, колегія суддів відмічає, що тротуар - це частина вулично-дорожньої мережі, яка є вільною для необмеженого кола осіб і призначена для руху пішоходів, тобто є громадським місцем.».

Отже, всупереч доводам сторони захисту, вулиця Будаївська у місті Боярка Фастівського району Київської області - це частина вулично-дорожньої мережі, яка є вільною для необмеженого кола осіб і призначена для руху пішоходів, тобто є громадським місцем.

Також не можуть бути взятими до уваги твердження захисника про те, що своїми діями ОСОБА_1 не порушив громадський порядок і спокій громадян, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, у чому полягало порушення громадського порядку та спокою громадян, та суду першої інстанції не було надано відповідних доказів на підтвердження таких обставин.

В судовому засіданні апеляційної інстанції з`ясовувалося питання щодо наявності порушення громадського порядку та спокою громадян.

Так, апеляційний суд враховує, що окрім самого ОСОБА_2 на місці події, щонайменше, знаходився неповнолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та державний виконавець Костецький М.М., що підтверджується відеозаписом, поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , показами свідка Костецького М.М. та не заперечується особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Водночас для встановлення в діях ОСОБА_1 дрібного хуліганства судом було з`ясовано мотив його дій, пов`язаних з нецензурною лайкою.

Наявність хуліганського мотиву передбачає внутрішнє спонукання особи порушити не лише громадський порядок, але й проявити неповагу до суспільства чи окремих громадян без вагомих переконливих чи значних на те причин.

Так, з пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 та свідка Костецького М.М. , убачається, що причиною конфлікту, який виник між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стало те, що ОСОБА_2 , на думку ОСОБА_1 , не мав права там знаходитися, оскільки порядок спілкування із сином визначено за його місцем проживання та у відсутність боржника.

Разом із тим апеляційний суд звертає увагу на те, що суперечності щодо порядку здійснення виконавчих дій врегульовуються в інший спосіб, ніж той, який був застосований у даному випадку, а саме, висловлювання нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 .

За таких обставин апеляційний суд вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний хуліганський мотив, який спонукав його порушити не лише громадський порядок, але й проявити неповагу до суспільства чи окремих громадян без вагомих переконливих чи значних на те причин.

При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 визнав, що жалкує про те, що події бачив та чув його син ОСОБА_3 , що свідчить про усвідомлення ним прояву поведінки, яка могла порушити громадський порядок та спокій громадян.

За таких обставин посилання в апеляційний скарзі на те, що ОСОБА_1 не мав умислу та не вчиняв будь-яких дій, які б посягали на громадський порядок, є необгрунтованими.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис є недопустимим доказом, оскільки він здійснений після того як ОСОБА_1 заборонив здійснювати відеозйомку, то апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції правильно визнано їх необґрунтованими.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Згадані положення цивільного законодавства перш за все спрямовані на захист особистого та сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб.

Разом з тим, суддя першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відеозйомка здійснена потерпілим на вулиці біля будинку, тобто у громадському місці, зйомка здійснювалася відкрито, при цьому про здійснення фіксації ОСОБА_1 було про це повідомлено, заперечень останній проти зйомки не висловлював, метою цієї зйомки було фіксування можливих неправомірних дій щодо потерпілого, що вказує на їх ситуативність.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суддя першої інстанції правильно відхилив вказані доводи сторони захисту, оскільки відеозапис, долучений потерпілим та здійснений за допомогою його мобільного телефону, є належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП. Вказаний відеозапис є логічно узгодженим з іншими доказами у справі, зокрема поясненнями потерпілого ОСОБА_2 та свідка, що оцінено судом у їх сукупності.

Таким чином заперечення ОСОБА_1 факту вчинення адміністративного правопорушення судом оцінюється критично, як позицію захисту особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з метою уникнення від відповідальності.

Враховуючи викладене, суддею першої інстанції відповідно до ст.280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи. На підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження цих доказів, суддя першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, при цьому доведеність його вини встановлена поза розумним сумнівом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді першої інстанції та не впливають на їх правильність, оскільки не надають жодних підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів у винуватості ОСОБА_1 .

Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено, оскільки зібрані докази є достатніми для остаточного підтвердження його вини.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Києво-Святошинського районного Київської області від 05 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу адвоката Каменської Н.П., подану в інтересах ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити адвокату Каменській Ніні Петрівні, в інтересах ОСОБА_1 ,строк на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного Київської області від 05 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу адвоката Каменської Ніни Петрівна, подану в інтересах ОСОБА_1 ,залишити без задоволення.

Постанову судді Києво-Святошинського районного Київської області від 05 травня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов