Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №759/8118/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 759/8118/26

номер провадження: 33/824/3017/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп.

Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року та провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та помилково визнав доведеною вину ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що 17 березня 2026 року о 09 год 16 хв. його було зупинено працівниками патрульної поліції по вул. Гната Юри, 6 у місті Києві під час керування автомобілем «ВАЗ 210994-20», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , однак жодних порушень Правил дорожнього руху (далі - ПДР) він не вчиняв, зупинка транспортного засобу була безпідставною, а причиною зупинки йому фактично було повідомлено лише необхідність подивитися документи.

Посилається на те, що працівники поліції вказали на наявність у нього ознак сп`яніння, а саме, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук та неприродну блідість шкірного покриву обличчя, однак він повідомляв поліцейським, що не вживав будь-яких засобів, які порушують координацію, або заборонені під час керування транспортним засобом.

Крім того, зазначає, що після відмови від проходження огляду на місці зупинки він звернувся до КНП «КМКЛ №10», де згідно з висновком від 22 березня 2026 року за результатами медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, ознак сп`яніння не виявлено.

Наголошує, що протокол був складений о 09 год 16 хв., а огляд лікарями та відбір біологічного матеріалу відбулися об 11 год 09 хв., тобто в межах двогодинного строку, визначеного Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735). У зв`язку з цим вважає, що висновок про перебування його у стані сп`яніння є необґрунтованим, а протокол про адміністративне правопорушення не підтверджений належними доказами.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що він є почесним донором та систематично здає кров, а останній забір крові був 07 січня 2026 року, що, на його думку, додатково підтверджує відсутність вживання ним заборонених препаратів.

Окремо вказує на порушення його права на участь у розгляді справи, оскільки жодного SMS-повідомлення про виклик до суду він не отримував, про дату й час судового засідання обізнаний не був, унаслідок чого був позбавлений можливості надати пояснення, докази, залучити адвоката та викласти свою позицію щодо відсутності стану сп`яніння. З огляду на це вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги КУпАП щодо повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи, належного повідомлення особи та оцінки доказів.

Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказує, що постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року він отримав лише 13 травня 2026 року під час ознайомлення з матеріалами справи у приміщенні суду, а в судовому засіданні, в якому було ухвалено оскаржувану постанову, він присутнім не був, СМС-повідомлення з повісткою про дату та час судового засідання не отримував. Тому не знав про розгляд справи та був позбавлений можливості прибути до суду й надати пояснення.

Також зазначає, що 07 травня 2026 року через застосунок «Дія» отримав повідомлення про винесення постанови, після чого звернувся до суду для отримання її копії та ознайомлення з матеріалами справи. З огляду на це просить поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був повідомлений судом апеляційної інстанції про судові засідання, які призначені на 10 липня 2026 року на 10 год 00 хв., 17 липня 2026 року на 09 год 45 хв. та 24 липня 2026 року на 09 год 45 хв., завчасно, в установленому законом порядку.

Так, про судове засідання, призначене на 10 липня 2026 року на 10 год 00 хв., ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення судової повістки на його поштову адресу: АДРЕСА_2 . Судову повістку отримано ОСОБА_1 особисто 02 червня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.42).

10 липня 2026 року судом апеляційної інстанції за усним клопотанням ОСОБА_1 судове засідання було відкладено на 17 липня 2026 року на 09 год 45 хв., про що він був повідомлений під розписку (а.с.43).

17 липня 2026 року судом апеляційної інстанції за письмовим клопотанням ОСОБА_1 судове засідання було відкладено на 24 липня 2026 року на 09 год 45 хв.

Про судове засідання, призначене на 24 липня 2026 року на 09 год 45 хв., ОСОБА_1 був повідомлений судом апеляційної інстанції шляхом направлення судової повістки на його електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2, яку він особисто зазначив у письмовій заяві від 17 липня 20206 року, що підтверджується звітом про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.46).

Також про вказане судове засідання, призначене на 24 липня 2026 року на 09 год 45 хв. ОСОБА_1 був повідомлений судом апеляційної інстанції засобами телефонного зв`язку, що підтверджується відповідною телефонограмою (а.с.47).

Проте в судове засідання 24 липня 2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися апеляційним судом завчасно, в установленому законом порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції були вжиті всі можливі заходи для належного і своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене 24 липня 2026 року, а також те, що клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду від нього не надходило, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 23 квітня 2026 року суддею першої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Матеріали справи не містять доказів направлення копії постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року ОСОБА_1.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує, що постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року він отримав лише 13 травня 2026 року під час ознайомлення з матеріалами справи у приміщенні суду, а в судовому засіданні, в якому було ухвалено оскаржувану постанову, він присутнім не був.

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 18 травня 2026 року, тобто протягом десяти днів з дня ознайомлення з постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до практики ЄСПЛ п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з приписами ст.289 КУпАП, в разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені ОСОБА_1 у клопотанні доводи про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови судді є обґрунтованими, а тому пропущений строк на оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року підлягає поновленню.

Щодо доводів апеляційної скарги про скасування постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, то апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи вказані вимоги закону виконав.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з його відмовою від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів та є правильним.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, які містять:

протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №617009 від 17 березня 2026 року, згідно з яким встановлено, що 17 березня 2026 року о 09 год 16 хв. в місті Києві по вул. Гната Юри, 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 210994-20», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі у чергового лікаря-нарколога у встановленому законодавством порядку водій відмовився на місці зупинки, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2);

письмове направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 березня 2026 року, з якого вбачається, що водія ОСОБА_1 було направлено на огляд до КНП «КМНКЛ №10», оскільки у нього виявлені ознаки сп`яніння: неприродна блідість шкіряного покриву обличчя, тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло (а.с.3);

постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6849538 від 17 березня 2026 року, з якої слідує, що 17 березня 2026 року о 09 год 20 хв. в місті Києві по вул. Гната Юри, 7, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 210994-20», д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав на заборонений червоний сигнал світлофора, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.4);

відеозаписи з нагрудних камер поліцейських №473901, №476835 (а.с.7).

У рішеннях ЄСПЛ «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформленням поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 (далі - Інструкція №1376), Інструкції №1452/735.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №617009 від 17 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Вказаний протокол підписаний поліцейським, який його склав, та безпосередньо ОСОБА_1 .

Обставини щодо роз`яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, також підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (09 год 35 хв. та 09 год 56 хв. відеозапису).

З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що 17 березня 2026 року о 09 год 17 хв. працівниками поліції за допомогою проблискових маячків було зупинено автомобіль ВАЗ 210994-20», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_1 . Працівники поліції представилися та повідомили про те, що водій проїхав на червоний сигнал світлофору, а також, що на його транспортному засобі не працює стоп сигнал (09 год 19 хв. відеозапису). Після цього працівник поліції надав ОСОБА_1 відео з мобільного телефону, на якому зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення. В подальшому працівник поліції виявив у водія ознаки сп`яніння та провів поверхневий огляд ОСОБА_1 (09 год 24 хв. відеозапису). Надалі працівник поліції запропонував водієві пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння та роз`яснив ОСОБА_1 права (09 год 34 хв. відеозапису). Працівник поліції декілька разів запитав у ОСОБА_1 чи згоден він пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння, однак отримав відмову, мотивовану тим, що він поспішає бо у нього є справи (09 год 39 хв., 09 год 44 хв. та 09 год 54 хв. відеозапису). У зв`язку з цим працівники поліції повідомили про складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за порушення п.2.5 ПДР за ст.130 КУпАП, повторно роз`яснили йому права (09 год 56 хв. відеозапису). У подальшому ОСОБА_1 було оголошено складений протокол про адміністративне правопорушення (10 год 09 хв. відеозапису).

Вказаний вище відеозапис є передбаченим ст.251 КУпАП належним засобом доказування, який був оцінений судом у сукупності й логічному взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами та є достатнім для висновку у поза розумний сумнів, що 17 березня 2026 року о 09 год 16 хв. в місті Києві по вул. Гната Юри, 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 210994-20», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі у чергового лікаря-нарколога у встановленому законодавством порядку водій відмовився на місці зупинки, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.

За таких обставин, висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 жодних порушень ПДР не вчиняв, зупинка його транспортного засобу була безпідставною, а причиною його зупинки було лише необхідність подивитися його документи, апеляційний суд відхиляє з таких підстав.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.

Отже, обставини законності зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При цьому, всупереч твердженням в апеляційній скарзі, з дослідженого апеляційним судом відеозапису з нагрудних камер поліцейських слідує, що причиною зупинки працівниками поліції транспортного засобу ОСОБА_1 було те, що він проїхав на червоний сигнал світлофору, а також, що на його транспортному засобі не працює стоп сигнал (09 год 19 хв. відеозапису). Дана обставина також підтверджується наявною в матеріалах справи постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6849538 від 17 березня 2026 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 повідомляв поліцейським, що не вживав будь-яких засобів, які порушують координацію, або заборонені під час керування транспортним засобом речовини, не заслуговують на увагу, виходячи такого.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння і не визначають часових рамок для виявлення таких ознак.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він повідомив працівників поліції про те, що він не вживав заборонених речовин, оскільки він є почесним донором та він поспішав у справах. Також вказав, що після відмови від проходження огляду на місці зупинки він звернувся до КНП «КМКЛ №10», де за висновком від 22 березня 2026 року за результатами медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, ознак сп`яніння не виявлено.

Апеляційний суд вказані доводи ОСОБА_1 відхиляє, оскільки норма ч.1 ст.130 КУпАП та положення Інструкції №1452/735 не містять виключень, які б дозволяли водію відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння за наявності підстав для проведення такого огляду, а тому відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за будь-яких обставин тягне за собою складання протоколу про адміністративне правопорушення. Більше того, переглянутий відеозапис з нагрудних камер працівників поліції доводить, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння була усвідомленою.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 02 червня 2007 року, ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення його права на участь у розгляді справи, оскільки жодного SMS-повідомлення про виклик до суду він не отримував, про дату й час судового засідання обізнаний не був, унаслідок чого був позбавлений можливості надати пояснення, докази, залучити адвоката та викласти свою позицію щодо відсутності стану сп`яніння, то апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування правильної по суті постанови судді першої інстанції, виходи з такого.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що з метою реалізації права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя апеляційним судом було поновлено йому строк на апеляційне оскарження постанови і поновлено його в правах. Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 у судовому засіданні 10 липня 20206 року користувався своїми процесуальним правами, зокрема, давав пояснення та заявляв клопотання.

Водночас, апеляційний суд враховує, що з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся ще 18 травня 2026 року, в якій детально виклав свої доводи щодо скасування оскаржуваної постанови судді першої інстанції. Апеляційним судом у даній справі було призначено три судових засідання, з яких ОСОБА_1 з`явився лише в одне судове засідання 10 липня 2026 року.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає порушення права ОСОБА_1 на захист, як про це стверджує скаржник.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов