Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №371/950/26 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 371/950/26

Номер апеляційного провадження 33/824/3546/2026

Суддя суду першої інстанції Л.О. Капшук

Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

23 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Миронівського районного суду Київської області від 09 червня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України,

адреса місця проживання:

АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Згідно протоколу серії № 0110 від 11 травня 2026 року про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, 10 травня 2026 року близько 09 год. 00 хв. на території АДРЕСА_2 , був виявлений під час перебування на навчанні, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах аклкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповіає обстановці. У присутності свідків від огляду уповноваженою особою військової частини НОМЕР_2 з використанням спеціальних технічних засобів солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 відмовився. Після чого солдату військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я, від чого військовослужбовець також відмовився.

Таким чином внаслідок особистої недисциплінованості та безвідповільності солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , своїми умисними діями, усвідомлюючи їх характер, порушуючи військову дисципліну, завідомо знаючи про відповідальність, порушив імпертаивні вимоги ст. ст. 11, 16, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, чим вчинив військове адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Постановою судді Миронівського районного суду Київської області від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 грн.

Ухвалюючи оскаржувану постанову суддя Миронівського районного суду Київської області дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а винність в його скоєнні повністю доведена.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом не було належним чином досліджено обставини проходження ОСОБА_1 медичного огляду того ж дня, коли було складено акт про ніби то його відмову від проходження огляду.

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2026 року о 15:45 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, за результатами якого лікарем було встановлено: «Алкогольного сп`яніння не виявлено».

Зазначене підтверджується довідкою № 25 від 10.05.2026, складеною лікарем ОСОБА_2 .

Звертає увагу апеляційного суду, що сам протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про те, що за зезультатами проведенного медичного огляду ознак алкогольного сп`яніння у нього не встанолено.

У суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Пушко А.І. апеляціну скаргу підтримав, просив задовольнити з викладених у ній підстав.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Пушко А.І., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАПсеред ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАПу протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 « Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 КУпАП, за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Диспозиція частини першої статті 172-20 КУпАП передбачає настання відповідальності за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

За частиною третьою статті 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою в умовах особливого періоду.

Об`єктом правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби. При цьому кваліфікуючою ознакою правопорушення є його вчинення в умовах особливого періоду.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за частиною третьою статті 172-20 КУпАП, як перебування на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, вчинення таких дій в умовах особливого періоду.

ОСОБА_1 є суб`єктом військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, призначений на посаду оператора відділення управління взводу управління роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_3 . На підтвердження вказаної обставини до протоколу додано копії військового квитка серії НОМЕР_4 , витяг з Наказу тимчасового виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_3 №251 від 03 вересня 2025 року та службову характеристику від 12 травня 2026 року.

Приймаючи постанову у справі та піддаючи ОСОБА_1 адміністративному стягненню за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративне правопорушення у виді штрафу, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що наяваність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується даними матеріалів справи: протоколом № 0110 про військове адміністративне правопорушення від 11 травня 2026 року, актом про відмову військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння від 10 травня 2026 року.

Водночас розглядаючи справу суддя не взяв до уваги довідкущодо результатів медичного огляду виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 25 від 10 травня 2026 року, складену лікарем військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 та згідно якої алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не виявленота вважала, що така довідка не має доказового значення у справі.

Переревіряючи таке твердження, апеляційний суд зазначає наступне.

Як зазначено у протоколі серії № 0110 від 11 травня 2026 року про військове адміністративне правопорушення, 10 травня 2026 року близько 09 год. 00 хв. на території в АДРЕСА_2 , був виявлений під час перебування на навчанні, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповіає обстановці. У присутності свідків від огляду уповноваженою особою військової частини НОМЕР_2 з викоистанням спеціальних тезнічних засобів солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 відмовився. Після чого солдату військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоов`я, від чого війсьвослужбовець також відмовився.

В той же час, у протоколі про адміністративне правопорушення міститься і інформація про те, що цього ж дня 10.05.2026 близько 15:45. солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 самостійно звернувся до представників військової частини НОМЕР_2 з проханням провести огляд на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до довідки складеної о 16:00 № 25 від 10.05.2026, та засвідченої лікарем ОСОБА_2 у солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 алкогольного сп`яніння виявлено не було.

Отже, в данному випадку слід дослідити наявність факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Так, в матеріалах справи міститься акт про відмову військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Згідно данного акту, солдату ОСОБА_1 , курсанту з в/ч НОМЕР_3 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з наявністю таких ознак:

- запах алкоголю з порожнини рота;

- порушення координації та порушеня мови;

- поведінка, що не відповідає обстановці.

Солдат ОСОБА_1 від підпису відмовився.

Однак, у матеріалах справи також міститься довідка № 25 від 10.05.2026 відповідно якої о 15:45 10.05.2026 проведено огляд ОСОБА_1 та ознак алкогольного спяніння не виявлено.

В той же час, захисником ОСОБА_1 у засіданні суду апеляційної інстанціцї було надано пояснення, що складений акт від 10.05.2026 про відмову військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не відповідає дійсності. Так, ОСОБА_1 10.05.2026 перебуваючи на території військової частини не висловлював свою відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, а навпаки погоджувавсяпройти огляд та зауважив, що у цей час на території військової частини поряд з ОСОБА_1 знаходився інший солдат, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та конфліктував із військовими. Водночас ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан сп`яніння та очікував коли його доставлять до медичного закладу.

Суд приймає до уваги пояснення захисника та вважає, що зважаючи на ті обставини, які склалися на території військової частини 10.05.2026 у ОСОБА_1 були об`єктивні причини для того, що медичний огляд ним було пройдено з проміжком часу, про що у протоколі не зазначено.

Слід зауважити, що ОСОБА_1 є солдатом військової служби за призовом під час мобілізації, а отже самовільно пересуватися по території військової частини, та на власний розсуд визначати час проходження ним медичного огляду на стан сп`яніння не має можливості.

З огляду на наведене, акт про відмову військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння від 10.05.2026 у даному випадку не може бути прийнятий судом до уваги.

Таким чином слід дійти висновку, що факт відмови солдатом військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відсутній. Оскільки у суду апеляційної інстанції виникає логічне питання, для чого доставляти солдата для проходження медичного оглядуна стан сп`яніння, якщо він відмовився від такого проходження.

У той же час, особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення не звернула увагу, що виявлення військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на території військової частини з ознаками алкогольного сп`яніння, за відсутності факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, не утворює складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Зазначене формулювання обвинувачення допускається виключно у випадку виявлення у особи ознак, які особа, уповноважена на складання протоколу вважає такими, що відповідають стану алкогольного сп`яніння, однак особа відмовляється пройти огляд на стан такого сп`яніння в установленому законом порядку.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення міститься інформація, що відповідно до довідки складеної о 16:00 № 25 від 10.05.2026, та засвідченої лікарем ОСОБА_2 у солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 алкогольного сп`яніння виявлено не було.

Отже, матерілами справи доведено, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння, пройшов його та ознак алкогольного сп`яніння у нього не виявлено, відтак відсутня відмова ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, а отже відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що обставини, викладені у протоколі про військове адміністративне правопорушення № 0110 від 11 травня 2026 року, не знайшли свого підтвердження, а, відтак, провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07 листопада 2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08 лютого 2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Зазначене в своїй сукупності дає суду апеляційної інстанціїпідстави зробити висновок про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а відтак, постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Миронівського районного суду Київської області від 09 червня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Д. Поливач