Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №757/46343/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/7033/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року місто Київ

справа №757/46343/24-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вовка С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України про визнання висновків недійсними та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров`я Українипро визнання недійсним висновку за результатами клініко-експертної оцінки якості і обсягів медичної допомоги та стягнення моральної шкоди.

23 червня 2025 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просив:

визнати недійсним Висновок клініко-експертної оцінки клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України від 11 квітня 2024 року, за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Он Клінік Харків»;

визнати недійсним Висновок клініко-експертної оцінки клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України від 07 травня 2025 року, за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Он Клінік Харків»;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань МОЗ України на його користь моральну шкоду у розмірі 1000000 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що підставою для визнання недійсним висновку КЕО від 11 квітня 2024 року клініко-експертної комісії МОЗ є порушення процедури проведення клініко-експертної оцінки (КЕО) клініко-експертною комісією (КЕК) відповідача.

Вказував, що клініко-експертна оцінка проведена не в повному складі КЕК;. висновок клініко-експертної оцінки складено без урахування експертних висновків; висновком клініко-експертної оцінки від 11 квітня 2024 року не оцінено якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування та не встановлено, яким стандартам та яким клінічним протоколам відповідає лікування хронічного простатиту, з приводу якого заявник звертався за медичною допомогою до ТОВ «Он Клінік Харків» за напрямком лікування урологія та сексопатологія; клініко-експертною комісією МОЗ України не оцінено відповідність кваліфікаційним вимогам керівника ТОВ «Он Клінік Харків» та конкретних медичних працівників, які надавали медичну допомогу позивачу; висновком КЕО не надана оцінка лабораторним аналізам, які проведено ФОП «Осадчий», згідно з вимогою заявника (заява-скарга від 26 квітня 2017 року); висновок клініко-експертної оцінки, складений за результатами повторного проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування КЕК МОЗ ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Он Клінік Харків» від 11 квітня 2024 року складено без врахування рішення суду по справі №520/4577/19; висновок клініко-експертної оцінкивід 11 квітня 2024 року не підтверджує та не спростовує висновок КЕО від 05 квітня 2017 року Управління (Департаменту) охорони здоров`я ХОДА; КЕК МОЗ України дійшла суперечливих та упереджених висновків; позивач був позбавлений права прийняти участь у засіданні КЕК МОЗ України 11 квітня 2024 року.

Позивач вважає, що клініко-експертна комісія МОЗ України порушила: п.7 Порядку контролю якості медичної допомоги, затверджений наказом від 28 вересня 2012 року №752 МОЗ України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за №1996/22308; Положення про КЕК МОЗ України, затверджено наказом від 05 лютого 2016 року №69, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 року за №286/28415 та не враховувала при складанні висновку від 11 квітня 2024 року підстави для проведення повторної КЕО КЕК МОЗ України, які встановлені правовими висновками судів у справі №520/4577/19.

Вказував, що підставами для визнання недійсним висновку КЕО КЕК МОЗ України від 07 травня 2025 року є: клініко-експертнаоцінка проведена не в повному складі КЕК; наявність декількох головуючих КЕК МОЗ не передбачена Положенням про КЕК МОЗ; висновок КЕО складено без урахування експертних висновків; висновком КЕО від 07 травня 2025 року не встановлено, яким конкретним стандартам та клінічним протоколам відповідає надання медичної допомоги та лікування; МОЗ України не забезпечило розробку та затвердження уніфікованих клінічних протоколів лікування геморою та анальної тріщини; КЕК МОЗ України не оцінила відповідність кваліфікаційним вимогам керівника ТОВ «Он Клінік Харків» та конкретних медичних працівників, які надавали медичну допомогу позивачу; висновок КЕО від 07 травня 2025 року не узгоджується з висновком КЕО від 11 квітня 2024 року; у висновок КЕО від 07 травня 2025 року завідомо не внесено порушення та виявлені недоліки (невідповідності) ТОВ «Он Клінік Харків»; надання відповідей, які ставив перед КЕК МОЗ позивач, у витягу з протоколу засідання КЕК не передбачено законодавством; Позивач був позбавлений права прийняти участь у засіданні КЕК МОЗ України 07 травня 2025 року; наявність декількох діючих висновків клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування одного й того самого громадянина з одного й того самого питання, не передбачено нормативно-правовими актами.

Посилався на те, що моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 1000000 грн. через тривале нанесення йому моральної шкоди - оскарження висновків КЕО КЕК триває вже 8 років, а призначене адміністративним судом складання повторного висновку КЕО КЕК МОЗ України від 11 квітня 2024 року та від 07 травня 2025 року, які оскаржуються у цій справі, мало усунути недоліки попередніх висновків проте це не відбулося; МОЗ України не забезпечило розробку та затвердження уніфікованих клінічних протоколів лікування геморою та анальної тріщини.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року позовну заяву передано за підсудністю на розгляд Київського окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, в особі клініко-експертної комісії про визнання недійсним висновку за результатами клініко-експертної оцінки якості і обсягів медичної допомоги та стягнення моральної шкоди скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 рокув задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

На обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадженням (п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України).

Вказував, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою (п.2 ч.3 ст.376 ЦПК України).

Зазначав, що судом першої інстанції не досліджено докази у судовому засіданні (ч.1 ст.89, ч.2 ст.229 ЦПК України).

Вказував, що суд першої інстанції не надав можливість ознайомитися з протоколами судових засідань (п.4 ч.1 ст.43 ЦПК України).

Посилався на те, що судом першої інстанції проігноровано докази, які підтверджують складання висновків КЕО з порушенням законодавства, невиконанням рішень адміністративних судів та не надав їм жодної правової оцінки (ч.3 ст.89 ЦПК України), а саме: постанови про накладання штрафу від 12 травня 2025 року та від 03 липня 2025 року, за невиконання рішення суду без поважних причин та постанова від 03 липня 2025 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

Вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням положень ст.82 ЦПК України та принципу преюдиційності.

Вказував, що судом проігноровано обставини, що наявність декількох дійсних (діючих) Висновків клініко-експертної оцінки КЕК МОЗ України якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування одного й того самого громадянина з одного й того самого питання, не передбачено нормативно-правовими актами.

Зазначав, що КЕО проведена не в повному складі КЕК, відповідачем порушено п.7 та п.22 розділу IV Положення про КЕК МОЗ, проведено КЕО у неповному складі КЕК МОЗ України, без осіб, кандидатуру яких надає відсутній член КЕК МОЗ за погодженням голови комісії, Висновки КЕО не підписані всіма членами КЕК.

Вказував, що Висновки КЕО складено без урахування експертних висновків.

Зазначав, що Висновками КЕО від 11 квітня 2024 року та від 07 травня 2025 року не оцінено якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування та не встановлено, якім стандартам та яким клінічним протоколам відповідає лікування хронічного простатиту, з приводу якого позивач звертався за медичною допомогою до ТОВ «Он Клінік Харків» за напрямком лікування «урологія» та «сексопатологія».

Посилався на те, що КЕК МОЗ України не оцінено відповідність кваліфікаційним вимогам керівника ТОВ «Он Клінік Харків» та конкретних медичних працівників, які надавали медичну допомогу позивачу.

Вказував, що судом не враховано та не взято до уваги КЕК МОЗ України медичні документи, які подавав позивач на розгляд КЕК, які містяться у заяві скарзі до МОЗ України щодо оскарження дій і висновку КЕО КЕК Управління охорони здоров`я Харківської ОДА від 05 квітня 2017 року. КЕК не оцінено результати лабораторних досліджень, не враховано один з ключових доказів: аудіо-запис засідання КЕК Управління (Департаменту) охорони здоров`я Харківської ОДА 05 квітня 2017 року.

Зазначав, що у Висновок КЕО від 07 травня 2025 року завідомо не внесено порушення та виявлені недоліки (невідповідності) ТОВ «Он Клінік Харків» про відсутність розробленого, затвердженого та погодженого локального клінічного протоколу за профілем наданої медичної допомоги, який використовувався для надання медичної допомоги позивачу, а також про відсутність протоколу засідання медичної ради щодо вищезазначеного випадку.

Вважає, що Висновки КЕО носять формальний та необов`язковий характер. У Висновку КЕО від 07 травня 2025 року не зазначено жодних недоліків (відхилень), які містилися у Висновку КЕО від 11 квітня 2024 року і які не було усунуто, станом на проведення КЕО КЕК 07 травня 2025 року.

Вказував, що Експертний висновок ОСОБА_3 від 29 березня 2024 року не узгоджується з Висновком КЕО від 11 квітня 2024 року та не затверджений ним.

Зазначав, що він був позбавлений права прийняти участь у засіданні КЕК МОЗ України.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Судове засідання проводилося у режимі відеоконференції.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове зсідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи позивач починаючи з 2011 року отримував медичну допомогу та медичне обслуговування в ТОВ «Он Клінік Харків».

Вважаючи лікування неякісним та неефектним позивач звернувся 07 березня 2017 року з відповідною скаргою до Департаменту охорони здоров`я ХОДА.

За результатами розгляду скарги оформлено Висновок КЕО КЕК за профілем «хірургічна допомога» Департаменту охорони здоров`я Харківської ОДА від 05 квітня 2017 року.

26 квітня 2017 року ОСОБА_1 оскаржив вищезазначений Висновок до МОЗ України.

10 серпня 2017 року заявник звернувся із скаргою до Міністерства з приводу перевірки КЕК Міністерства якості медичного обслуговування ТОВ «Он Клінік Харків» та МЦ «Глорі» ФОП Осадчий.

Наказом Міністерства від 15 лютого 2019 року №14-Адм було оформлено рішення про проведення КЕО надання медичної допомоги та медичного обслуговування, зокрема і заявникові, та призначено засідання постійно діючої КЕК Міністерства на 19 лютого 2019 року.

Результати виконання цього наказу та проведення КЕО оформлені Висновком від 19 лютого 2019 року, відповідно до якого надання медичної допомоги та медичного обслуговування заявнику у ТОВ «Он Клінік Харків» відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги.

Вважаючи вищезазначені Висновки КЕО КЕК незаконними, протиправними, необґрунтованими, некваліфікованими, складеними без вивчення необхідної документації та з чисельними порушеннями порядку проведення та строків проведення визначених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 лютого 2016 року №69 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування», позивач звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі №520/4577/19 позов ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправними та скасування висновків, стягнення судових витрат та моральної шкоди задоволено частково.

Зобов'язано Міністерство в особі КЕК повторно розглянути питання якості надання ТОВ «Он Клінік Харків» медичної допомоги ОСОБА_1 з дотриманням вимог пункту 2 розділу IV Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров'я України (затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №69 від 05 лютого 2016 року) та пункту 7 Порядку контролю якості медичної допомоги (затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України №752 від 28 вересня 2012 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за №1996/22308). У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції у справі №520/4577/19 виходив з того, що Міністерство в особі КЕК була порушена процедура розгляду скарги пацієнта на якість медичної допомоги, скарга не була розглянута за усіма складовими елементами перевірки, вжиті дії управлінського характеру не свідчать про повноту та об'єктивність перевірки, а спростування, піддане сумніву скаржника відносно Висновку №1, у процедурі оскарження залишилося невиконаним. Отже, оскільки не було дотримано процедуру розгляду скарги ОСОБА_1 адресованої до Міністерства, суд першої інстанції дійшов висновку, що Висновок від 19 лютого 2019 року при проведенні КЕО КЕК Міністерства складено суб'єктом владних повноважень без дотримання вимог частини другої статті 19 Конституції України, а належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Міністерства в особі КЕК повторно розглянути питання якості надання ТОВ «Он Клінік Харків» медичної допомоги ОСОБА_1 .

Водночас, щодо скасування Висновку КЕО КЕК Департаменту охорони здоров`я від 05 квітня 2017 року, суд першої інстанції зазначив, що такий Висновок, як і Висновок №2 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, адже не створює змін у стані суб'єктивних прав і обов'язків особи, відтак, не може бути скасований ані в судовому, ані в позасудовому порядку. При цьому суд відзначив, що процедуру проведення КЕО КЕК Департаментом охорони здоров`я дотримано.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №520/4577/19 рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування Висновку КЕО КЕК від 19 лютого 2019 року скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано протиправним та скасовано Висновок КЕО КЕК Міністерства від 19 лютого 2019 року.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі №520/4577/19 постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року скасовано, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року залишено без змін.

Верховний Суд у постанові від 25 березня 2021 року у справі №520/4577/19 виснував, що Висновок КЕО КЕК органу охорони здоров`я не може бути скасований, водночас, передбачена законодавством можливість оскарження такого висновку не виключає підстав для визнання його недійсним судом - у разі виявлення фактів порушення процедури перевірки якості, а КЕК Міністерства - у разі виявлення невідповідності приписам пункту 2 розділу IV Положення про КЕК МОЗ (Наказ від 05 лютого 2016 року №69 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування») та пункту 7 Порядку №752 (Наказ МОЗ України від 28 вересня 2012 року №752 «Про порядок контролю якості медичної допомоги»). Висновок КЕО КЕК не можливо оскаржити у адміністративному процесі через те, що Висновок КЕО КЕК не є рішенням суб`єкта владних повноважень, він не створює змін у стані суб`єктивних прав і обов`язків особи, оскільки додаткових обов`язків не створює та на реалізацію суб`єктивних прав не впливає.

Однак, Верховний Суд звернув увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновок КЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку КЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку КЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Наказу №69, затверджених ним Положення про КЕК МОЗ, Положення про КЕК відповідного органу охорони здоров`я та Порядку № 752.

З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що предметом судового контролю у порядку адміністративного судочинства є саме відповідність вимогам чинного законодавства контрольно-управлінської діяльності, котра передувала складанню Висновку, а не сам Висновок.

Отже, предметом судового контролю у цій справі була управлінська діяльність спеціально уповноважених суб`єктів права в особі КЕК Департаменту охорони здоров`я та КЕК Міністерства з приводу перевірки якості наданої виконавцем і спожитої громадянином послуги з медичного обслуговування.

У розумінні статті 22 Закону №2801-XII такій діяльності притаманна функція адміністративного контролю на предмет відповідності нормативам професійної діяльності у сфері охорони здоров`я, додержання стандартів медичного обслуговування.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду у справі №520/4577/19 погодилась із висновками судів попередніх інстанцій, що суд у межах цієї судової справи проводить виключно перевірку управлінської діяльності органів охорони здоров`я з приводу адміністрування якості наданої медичної допомоги.

Водночас зміст самої медичної допомоги та Висновку не є предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства. З`ясуванню підлягає саме правомірність винесення відповідачем оскаржуваного висновку у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто в межах повноважень та у спосіб, передбачений відповідними нормативно-правовими актами.

В подальшому Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №520/4577/19 про зобов`язання Міністерство охорони здоров`я України в особі Клініко-експертної комісії повторно розглянути питання якості надання ТОВ «Он Клінік Харків» медичної допомоги ОСОБА_1 з дотриманням вимог п.2 розділу IV Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України (затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №69 від 05 лютого 2016 року) та п.7 Порядку контролю якості медичної допомоги (затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України №752 від 28 вересня 2012 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за №1996/22308).

19 березня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1. Зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

04 квітня 2024 року державним виконавцем направлено боржнику (МОЗ) вимогу, якою зобов`язано останнього надати інформацію щодо виконання рішення суду.

Міністерство охорони здоров`я України листом від 08 квітня 2024 року №14-15/14686/2-24 повідомило відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що відповідно до наказу МОЗ від 26 березня 2024 року №62-Адм «Про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування» в порядок денний засідання клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України, яке відбулось 28 березня 2024 року було внесено питання щодо повторного розгляду справи стосовно якості надання медичної допомоги ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Он Клінік Харків», для проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за напрямком надання медичної допомоги для надання Експертного висновку. Вказано, що вирішено на виконання рішення, з метою повторного розгляду питання якості надання ТОВ «Он Клінік Харків» медичної допомоги ОСОБА_1 з дотриманням вимог п.2 розділу IV Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України (затвердженого наказом МОЗ України від 05 лютого 2016 року №69) та п.7 Порядку контролю якості медичної допомоги (затверджений наказом МОЗ від 28 вересня 2012 року №752, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за №1996/22308) направити на повторний розгляд медичну документацію ОСОБА_1 експерту за напрямом «хірургія» ОСОБА_3 та розглянути зазначене питання на наступному засіданні клініко-експертної комісії МОЗ, що відбудеться після отримання експертного висновку експерта. Повідомлено, що відповідно до наказу МОЗ від 02 квітня 2024 року №65Адм «Про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування», засідання клініко-експертної комісії МОЗ із розгляду зазначеного питання відбудеться 11 квітня 2024 року.

23 квітня 2024 року державним виконавцем було направлено боржнику вимогу, якою зобов`язано останнього надати інформацію щодо виконання рішення суду.

Міністерством було подано заяву про закінчення виконавчого провадження від 01 травня 2024 року №14-15/18259/2-24, в якій просило у зв`язку з фактичним виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі №520/4577/19, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» закінчити виконавче провадження від 19 березня 2024 року НОМЕР_1 та винести відповідну постанову.

До вищевказаної заяви боржником додано висновок клініко-експертної оцінки складений за результатами проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Он Клінік Харків» від 11 квітня 2024 року.

Відповідно до висновку від 11 квітня 2024 року надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «ОН Клінік Харків» відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги, а саме Практичній інструкції «Клінічні практичні рекомендації щодо лікування геморою Американського товариства хірургів товстої кишки та прямої кишки», настанові «Бельгійські консенсусні рекомендації щодо лікування гемороїдальних захворювань», Практичній інструкції «Лікування геморою: рекомендації Італійського товариства колоректальної хірургії». Медичні працівники відповідали кваліфікаційним вимогам. Медична документація не повністю ведеться відповідно до вимог (з порушенням) наказу МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974. Відсутній підпис пацієнта у медичній карті амбулаторного хворого №4/8299, що не вплинуло на перебіг захворювання. Клініко-експертна оцінка якості проведена з урахуванням вимог пункту 2 розділу IV Положення про клініко - експертну комісію МОЗ, затвердженого наказом МОЗ від 05 лютого 2016 року №69 та пункту 7 Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ від 28 вересня 2012 року №752, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за №1996/22308.

02 травня 2024 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 по виконавчому листу №520/4577/19 на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерств юстиції України, третя особа Міністерство охорони здоров`я України, в якому просив суд визнати протиправним закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 старшим державним виконавцем Григорян О.Г. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», скасувати постанову від 02 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 по виконавчому листу №520/4577/19 старшого державного виконавця Григорян О.Г. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №520/12576/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державно виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Міністерство охорони здоров`я України про скасування постанови та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Скасовано постанову від 02 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 по виконавчому листу №520/4577/19 старшого державного виконавця Григорян О.Г. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №520/12576/24 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди у справі №520/12576/24 виходили з того, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не було досліджено належним чином питання фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, у зв`язку з цим правових підстав для закінчення виконавчого провадження згідно ч.1 п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» не було.

Колегія суддів апеляційної інстанції у зазначеній справі погодилась з висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову з огляду на те, що Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою та четвертою статті 257 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Складений на виконання рішення суду висновок клініко-експертної оцінки за результатами проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Он Клінік Харків» від 11 квітня 2024 року містить інформацію про те, що надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «ОН Клінік Харків» відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги, а саме Практичній інструкції «Клінічні практичні рекомендації щодо лікування геморою Американського товариства хірургів товстої кишки та прямої кишки», настанові «Бельгійські консенсусні рекомендації щодо лікування гемороїдальних захворювань» Практичній інструкції «Лікування геморою: рекомендації Італійського товариства колоректальної хірургії». Медичні працівники відповідали кваліфікаційним вимогам. Медична документація не повністю ведеться відповідно до вимог (з порушенням) наказу МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974. Відсутній підпис пацієнта у медичній карті амбулаторного хворого №4/8299, що не вплинуло на перебіг захворювання. Клініко-експертна оцінка якості проведена з урахуванням вимог пункту 2 розділу IV Положення про клініко - експертну комісію МОЗ, затвердженого наказом МОЗ від 05 лютого 2016 року №69 та пункту 7 Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ від 28 вересня 2012 року №752, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за №1996/22308.

Водночас колегія суддів вважала, що вказаний висновок клініко-експертної оцінки від 11 квітня 2024 року наданий боржником в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 не містить повної відповіді на питання, які зазначені позивачу у скарзі від 26 квітня 2017 року адресованій Міністерству охорони здоров`я України.

Таким чином, висновок клініко-експертної оцінки від 11 квітня 2024 року наданий боржником в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 складено без врахування правових висновків суду у справі №520/4577/19.

За таких обставин, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі № 520/4577/19 фактично залишається невиконаним.

Отже, судами у справі № 520/4577/19 встановлено, що постанову від 02 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 по виконавчому листу №520/4577/19 старшого державного виконавця Григорян О.Г. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено за відсутності доказів, які б підтверджували факт виконання рішення суду, а тому вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №520/21059/24 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 31 жовтня 2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

21 січня 2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №520/21059/24 в порядку вимог статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 21 січня 2025 року винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

14 квітня 2025 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов оригінал виконавчого листа від 14 лютого 2024 року №520/4577/19. Державним виконавцем на адресу Міністерства охорони здоров`я в особі Клініко-експертної комісії було направлено вимогу, якою зобов`язано в строк до 25 квітня 2025 року виконати рішення суду урахуванням висновків суду, викладених у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі №520/12576/24.

Міністерством на виконання вимоги державного виконавця Григорян О.Г. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було видано наказ МОЗ від 23 квітня 2025 року №133-Адм «Про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування».

Відповідно до наказу МОЗ від 23 квітня 2025 року №133-Адм 07 травня 2025 року було проведено клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, зокрема, що стосується ОСОБА_1 .

За результатами проведення КЕО якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування було складено Висновок за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «ОН Клінік Харків» від 07 травня 2025 року.

Відповідно до Висновку від 07 травня 2025 року надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «ОН Клінік Харків» відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги, а питання поставлені гр. ОСОБА_1 у скарзі від 26 квітня 2017 року було обговорено під час засідання КЕО якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування та надано відповіді, які зазначені у Протоколі засідання КЕК від 07 травня 2025 року.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року №2801-XII (далі - Закон № 2801-XII) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Приписами статті 6 Закону №2801-XII визначено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає, в тому числі, кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу із забезпеченням належного рівня захисту персональних даних, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я, а також доступ до необхідних лікарських засобів та медичних виробів у порядку, встановленому законодавством; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я тощо.

Положеннями статті 7 вказаного Закону передбачено, зокрема, що держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров`я.

Водночас, відповідно до статті 12 Закону №2801-XII охорона здоров`я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров`я в Україні та забезпечує її реалізацію.

Реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи виконавчої влади.

Так, наказом МОЗ України від 28 вересня 2012 року №752 затверджено Порядок контролю якості медичної допомоги (далі - Порядок №752), який згідно його пункту 1, було розроблено з метою впровадження та організації роботи щодо управління якістю медичної допомоги.

Цей Порядок, відповідно до пункту 2, спрямований на забезпечення одержання пацієнтами медичної допомоги належної якості.

За приписами пунктів 7 та 8 Порядку №752, контроль якості надання медичної допомоги здійснюється за такими складовими: структура, процес та результати медичної допомоги; організація надання медичної допомоги; контроль за реалізацією управлінських рішень; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників закладів охорони здоров`я; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги.

Контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування» від 05 лютого 2016 року №69 (далі - Наказ №69) було затверджено Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України (далі - Положення про КЕК МОЗ) та Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - Положення про КЕК відповідного органу охорони здоров`я).

МОЗ здійснює координаційну, консультативну та дорадчу функції з питань організації роботи КЕК чи відповідного органу охорони здоров`я.

За загальними принципами вищезгаданих Положень затверджених наказом №69, КЕК (КЕК МОЗ) є консультативно-дорадчим органом, діючим на постійній (без виїзду на місце конкретного випадку) або тимчасовій основі (у разі виїзду на місце конкретного випадку), що утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками у закладах охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) незалежно від форми власності та підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність у сфері охорони здоров`я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України(далі - ФОП).

Підставою для розгляду КЕК (КЕК МОЗ) відповідних клінічних питань профілактики, діагностики, медичного лікування та реабілітації у ЗОЗ та ФОП і здійснення клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до цього Положення є наказ відповідного органу (МОЗ/відповідний орган охорони здоров`я).

Рішення про утворення або ліквідацію КЕК (КЕК МОЗ), її кількісний та персональний склад затверджуються наказами відповідного органу (МОЗ/відповідний орган охорони здоров`я).

Основним завданням КЕК (КЕК МОЗ) є проведення експертної оцінки запитуваної КЕК (КЕК МОЗ) документації, яка передбачає клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.

Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться у випадках смерті пацієнтів, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання ЗОЗ або ФОП стандартів медичної допомоги та медичного обслуговування, клінічних локальних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами заявника та/або особи, яка представляє інтереси заявника.

Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться протягом 30 календарних днів з дня надходження запиту чи звернення фізичної або юридичної особи. У разі неможливості прийняття рішення за цей час строк розгляду може бути продовжений на 15 календарних днів.

За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування складається Експертний висновок за формою, наведеною у додатку до цього Положення, який затверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК (КЕК МОЗ) за формою, наведеною у додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 28 вересня 2012 року №752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за №1996/22308 (далі - висновок КЕО).

Повторна клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування одного й того самого громадянина з одного й того самого питання КЕК (КЕК МОЗ) не проводиться.

На засіданні КЕК (КЕК МОЗ) у разі потреби або за особистою ініціативою може бути присутній заявник та/або особа, яка представляє інтереси заявника.

До прав та обов`язків КЕК (КЕК МОЗ), у відповідності до приписів розділу III Положень затверджених наказом № 69, належать, зокрема: залучення до проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування експертів КЕК (КЕК МОЗ) та/або інших спеціалістів за наявності відповідної кваліфікації за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування (за їх згодою) для надання Експертного висновку; витребування у Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, ЗОЗ, установ, підприємств, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування або ФОП інформації (матеріалів) з питань, що належать до повноважень КЕК (КЕК МОЗ).

У пунктах 1-3 розділу IV Положень затверджених наказом №69 зазначено, що до складу КЕК (КЕК МОЗ) входять працівники відповідного органу охорони здоров`я (МОЗ), спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію за спеціальністю, а також можуть входити інші фахівці та представники громадських організацій, асоціацій у сфері охорони здоров`я, представники професійних спілок, їх об`єднань у сфері охорони здоров`я, організацій роботодавців, їх об`єднань у галузі охорони здоров`я (за їх згодою).

КЕК (КЕК МОЗ) проводить клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, а саме оцінює: структуру, процеси та результати медичної допомоги та медичного обслуговування; якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування; дотримання Основ законодавства України про охорону здоров`я; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників ЗОЗ; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги та медичного обслуговування; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги та медичного обслуговування.

Під час проведення КЕК (КЕК МОЗ) клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування без виїзду на місце конкретного випадку опрацьовуються офіційно надіслані копії (з печаткою закладу та підписом головного лікаря або заступника головного лікаря) або оригінали запитуваної документації.

Відповідно до пунктів 7, 8, 9, 11, 13 Розділу IV Положень затверджених наказом №69 до складу КЕК (КЕК МОЗ) входять: голова, заступники голови (не більше двох), секретар та члени комісії.

Члени КЕК (КЕК МОЗ) беруть участь у засіданнях КЕК (КЕК МОЗ) особисто та повинні забезпечувати конфіденційність отриманої інформації.

У разі відсутності члена КЕК (КЕК МОЗ) (відрядження, хвороба, відпустка) на засіданні КЕК повинна бути особа, кандидатуру якої надає відсутній член КЕК за погодженням голови комісії.

Персональний склад КЕК (КЕК МОЗ) затверджується наказом відповідного органу охорони здоров`я (МОЗ).

Голова КЕК (КЕК МОЗ), що очолює комісію: контролює підготовку документів до засідання КЕК (КЕК МОЗ) та дотримання строків їх розгляду; визначає строк роботи експерта; визначає дату, час, місце проведення та порядок денний засідання; контролює питання щодо уникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів членів КЕК (КЕК МОЗ). У випадку відсутності голови КЕК (КЕК МОЗ) роботу організовує один із його заступників.

Секретар КЕК МОЗ забезпечує ведення протоколів засідань КЕК МОЗ, а також: відповідає за підготовку документів до засідання КЕК МОЗ; надає матеріали членам КЕК МОЗ не пізніше ніж за один день до засідання; готує проект протоколу засідання КЕК МОЗ; веде протокол засідання КЕК МОЗ; є відповідальним за підготовку та подання матеріалів на засідання КЕК МОЗ; опрацьовує із членами КЕК МОЗ заяву про відсутність реального чи потенційного конфлікту інтересів, складену в довільній формі; за результатами засідання готує висновок КЕО; бере участь у засіданнях КЕК МОЗ без права голосу.

У разі відсутності секретаря його обов`язки покладаються на іншу особу, яка входить до складу КЕК МОЗ, за рішенням голови КЕК МОЗ.

Після засідання КЕК МОЗ секретар доопрацьовує матеріали (протокол та висновок КЕО) з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених під час засідання. Протокол засідання КЕК МОЗ підписується секретарем і головою.

Відповідно до положень пунктів 21-26 Розділу IV Положень затверджених наказом №69 за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування експерти КЕК (КЕК МОЗ) надають (до структурного підрозділу МОЗ, який є відповідальним за організацію та координацію діяльності КЕК МОЗ), Експертний висновок.

Висновок КЕО, складений за результатами проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, підписується всіма членами КЕК (КЕК МОЗ).

Висновок КЕО ухвалюється простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів КЕК (КЕК МОЗ). У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

КЕК (КЕК МОЗ) подає копію висновку (висновок) КЕО до структурного підрозділу МОЗ України, що є відповідальним за організацію та координацію діяльності КЕК (КЕК МОЗ), який контролює виконання рекомендацій, вказаних у висновку КЕО.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що управлінська діяльність з приводу розгляду звернень громадян стосовно якості надання медичних послуг за своєю правовою суттю є специфічним проявом вирішення звернень громадян, у формі здійснення аналізу та надання Висновків за результатами проведення експертної оцінки запитуваної документації.

При чому вказаний Висновок не є рішенням суб`єкта владних повноважень, адже не створює змін у стані суб`єктивних прав і обов`язків особи, оскільки додаткових обов`язків не створює та на реалізацію суб`єктивних прав не впливає.

За своїм правовим характером та юридичним змістом Висновок є підсумком вжиття суб`єктом владних повноважень управлінських дій з приводу контролю за якістю надання медичної допомоги.

Відтак, висновок КЕО КЕК органу охорони здоров`я не може бути скасований, водночас, передбачена законодавством можливість оскарження такого висновку не виключає підстав для визнання його недійсним судом - у разі виявлення фактів порушення процедури перевірки якості, а КЕК Міністерства - у разі виявлення невідповідності приписам пункту 2 розділу IV Положення про КЕК МОЗ та пункту 7 Порядку №752.

У справі, що розглядається, спір виник у зв`язку із невдоволенням позивачем якістю наданих медичних послуг виконавцем послуги - ТОВ «Он Клінік Харків» та наміром заявника захистити право на охорону власного здоров`я, шляхом визнання недійсним та скасування Висновків комісії по клініко-експертній оцінці якості надання медичної допомоги клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України від 11 квітня 2024 року та від 07 травня 2025 року.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 25 березня 2021 року у справа №520/4577/19 виснував, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновок КЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку КЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку КЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Наказу № 69, затверджених ним Положення про КЕК МОЗ, Положення про КЕК відповідного органу охорони здоров`я та Порядку №752.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що управлінська діяльність відповідача з приводу розгляду звернень громадян (або правоохоронних органів) стосовно якості надання медичних послуг за своєю правовою суттю є специфічним проявом вирішення цих звернень, у формі здійснення аналізу та надання Висновків за результатами проведення експертної оцінки запитуваної документації.

У постанові від 21 грудня 2021 року у справі №640/11087/19 Верховний Суд зазначив, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновок КЕК, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку КЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку КЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Наказу №69, затверджених ним Положення про КЕК МОЗ, Положення про КЕК відповідного органу охорони здоров`я та Порядку №752.

При цьому, як виснував Верховний Суд зміст самої медичної допомоги та оскаржуваного висновку не є предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства. З`ясуванню підлягає саме правомірність винесення відповідачем оскаржуваного висновку у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто в межах повноважень та у спосіб, передбачений відповідними нормативно-правовими актами.

Отже, правомірність винесення відповідачем оскаржуваного висновку у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто в межах повноважень та у спосіб, передбачений відповідними нормативно-правовими актами підлягає з`ясуванню саме у порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції проаналізував підстави зазначені позивачем для скасування висновків КЕО КЕК від 11 квітня 2024 року та від 07 травня 2025 року та з цього приводу зазначив наступне.

Щодо проведення засідання не в повному складі КЕК та наявності декількох головуючих КЕК МОЗ.

Відповідно до пункту 7 Розділу IV Положення про КЕК МОЗ (наказ МОЗ №69 від 05 лютого 2016 року) допускає заміну членів КЕК у разі їх відсутності (відрядження, відпустка, хвороба): До складу КЕК МОЗ входять: голова, заступники голови (не більше двох), секретар та члени комісії.

Члени КЕК МОЗ беруть участь у засіданнях КЕК МОЗ особисто та повинні забезпечувати конфіденційність отриманої інформації.

У разі відсутності члена КЕК МОЗ (відрядження, хвороба, відпустка) на засіданні КЕК МОЗ повинна бути особа, кандидатуру якої надає відсутній член КЕК МОЗ за погодженням голови комісії.

Згідно з пунктом 23 Розділу IV Положення про КЕК МОЗ Висновок КЕО ухвалюється простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів КЕК МОЗ. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

Відповідно до пункту 9 Розділу IV Положення про КЕК МОЗ, у випадку відсутності голови КЕК МОЗ роботу організовує один із його заступників.

Згідно з протоколом від 07 травня 2025 року №39(65) засідання клініко-експертної комісії МОЗ України, ОСОБА_4 , начальник відділу розвитку медичних послуг Департаменту медичних послуг, заступник голови комісії був обраний на час засідання головуючим.

Про обрання головуючим ОСОБА_4 свідчить наданий відповідачем витяг з протоколу від 07 травня 2025 року, його підпис у витягу з протоколу від 07 травня 2025 року №39(65). Відповідно до пункту 11 Розділу IV Положення про КЕК МОЗ, протокол засідання КЕК МОЗ підписується секретарем і головою.

З пояснень представника відповідача судом першої інстанції встановлено, що підпис ОСОБА_5 в графі «голова комісії» проставлено помилково, внаслідок технічної помилки. Слід зазначити, що пунктом 22 Розділу IV Положення про КЕК МОЗ визначено, що Висновок КЕО, складений за результатами проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування КЕК МОЗ, підписується всіма членами КЕК МОЗ.

Отже, сам висновок КЕО КЕК МОЗ від 07 травня 2025 року підписаний всіма присутніми членами комісії, а підпис заступника голови комісії ОСОБА_5 в графі «голова комісії» є технічною опискою та не впливає на прийняте рішення, оскільки підпис заступника голови комісії - головуючого на даному засіданні ОСОБА_4 також міститься в зазначеному висновку.

Щодо експертних висновків.

Розділом ІІІ Положення про КЕК МОЗ визначено, що до прав та обов`язків КЕК МОЗ належать, зокрема, залучення до проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування експертів КЕК МОЗ та/або інших спеціалістів за наявності відповідної кваліфікації за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування (за їх згодою) для надання Експертного висновку.

Пунктами 12, 17 Розділу IV Положення про КЕК МОЗ визначено, що до роботи в КЕК МОЗ можуть бути залучені експерти з вищою освітою (за їх згодою). Після закінчення експертизи експерт у дводенний строк повинен направити до КЕК МОЗ Експертний висновок.

Відповідно до Положення про КЕК МОЗ до обов`язків експерта КЕК МОЗ належить:

- надання об`єктивної та обґрунтованої оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування у випадку, що ним розглядався;

- звітування КЕК МОЗ про результати проведеної ним експертизи з наданням Експертного висновку;

- надання голові КЕК МОЗ інформації про перебіг експертизи;

- забезпечення конфіденційності отриманої інформації.

Експертні висновки та інші матеріали, що стосуються розгляду відповідних пропозицій, проектів тощо, є службовою інформацією, пов`язаною з процесом прийняття рішення.

Тобто, Експертний висновок не встановлює остаточного прийняття рішення. В процесі засідання КЕК МОЗ зміст Експертного висновку вивчається та обговорюється всіма членами КЕК МОЗ і тільки після того складається Висновок КЕО, складений за результатами проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування КЕК МОЗ, який підписується всіма членами КЕК МОЗ.

КЕК оцінює матеріали на підставі поданої медичної документації. Експертизи за напрямами є допоміжними, але їхня відсутність не позбавляє КЕК права робити загальний висновок.

Представником відповідача було надано до суду копію Експертного висновку від 29 березня 2024 року.

Щодо стандартів та клінічних протоколів.

Заклади мають право застосовувати локальні протоколи, розроблені на основі клінічних настанов та медичної практики, що відповідало наказу МОЗ №751 від 28 вересня 2012 року.

Пунктом 1.3 Методики розробки та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 28 вересня 2012 року №751 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за №2001/22313, (в редакції від 28 вересня 2012 року) визначено, що локальний протокол медичної допомоги розробляється безпосередньо в ЗОЗ для організації виконання стандарту медичної допомоги та уніфікованого клінічного протоколу, вирішення мультидисциплінарних завдань, налагодження ефективної взаємодії ЗОЗ, структурних підрозділів одного ЗОЗ, визначення клінічних маршрутів пацієнтів. За відсутності затверджених Міністерством охорони здоров`я України медико-технологічних документів з теми, яка є актуальною, керівництво ЗОЗ може прийняти рішення щодо самостійної розробки локального протоколу медичної допомоги та клінічного маршруту пацієнта.

Відповідачем у висновку КЕО КЕК МОЗ від 11 квітня 2024 року було зазначено, що заклад (ТОВ «Он Клінік Харків») не надав локальний протокол за профілем наданої медичної допомоги.

Також згідно з інформацією, зазначеною у висновку КЕО КЕК МОЗ від 11 квітня 2024 року та витягу з протоколу від 07 травня 2025 року надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «ОН Клінік Харків» відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги, а саме Практичній інструкції «Клінічні практичні рекомендації щодо лікування геморою Американського товариства хірургів товстої кишки та прямої кишки», настанові «Бельгійські консенсусні рекомендації щодо лікування гемороїдальних захворювань», Практичній інструкції «Лікування геморою: рекомендації Італійського товариства колоректальної хірургії».

Щодо оцінки відповідності кваліфікаційним вимогам керівника ТОВ «Он Клінік Харків» та конкретних медичних працівників, які надавали медичну допомогу позивачу.

У висновку КЕО КЕК від 07 травня 2025 року зазначено, що комісією було опрацьовано копії сертифікатів лікарів, які надавали медичну допомогу позивачу (п.4).

КЕК здійснює клініко-експертну оцінку якості надання допомоги, але не є органом атестації персоналу. Доказів відсутності в лікарів відповідних сертифікатів позивач не надав.

Щодо неузгодженості висновку КЕО від 07 травня 2025 року з висновком КЕО від 11 квітня 2024 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача про те, що Висновок КЕО від 07 травня 2025 року не узгоджується з Висновком КЕО від 11 квітня 2024 року та нібито містить завідомо неправдиву та викривлену інформацію є необґрунтованими.

Так, обидва висновки містять інформацію про те, що надання медичної допомоги та медичного обслуговування заявнику у ТОВ «Он Клінік Харків» відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги, а твердження позивача про завідомо неправдиву інформацію у висновку КЕО є припущенням, яке не підтверджене жодним належним доказом, а розбіжності між висновками пояснюються об`єктивними особливостями проведення експертизи в різні дати та на основі різного обсягу документів.

Відповідно до наказу МОЗ від 05 лютого 2016 року №69, основним завданням КЕО є експертна оцінка наданих закладом охорони здоров`я матеріалів. КЕО не створює та не розробляє протоколи, а лише перевіряє їх наявність і застосування. Водночас відсутність локальних протоколів або уніфікованих клінічних протоколів у певний період (що офіційно підтверджено МОЗ) не може розцінюватися як викривлення інформації у висновку КЕО. Висновок від 07 травня 2025 року констатував відповідність лікування чинним на той момент стандартам і нормативним актам, що фактично діяли.

Отже твердження позивача про необ`єктивність та неправдивість Висновку КЕО від 07 травня 2025 року є необґрунтованим.

КЕО діяла в межах повноважень, оцінювала надані документи та дотрималась передбаченої наказом МОЗ №69 процедури. Розбіжності між висновками обумовлені зміною обсягу досліджених матеріалів та не свідчать про їх протиправність.

Щодо надання відповідей, які ставив перед КЕК МОЗ позивач у Висновку КЕК, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п.8. Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ від 28 вересня 2012 року №752, контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Предметом роботи КЕО є аналіз наданих документів і оцінка якості надання медичної допомоги у конкретному випадку, а не проведення перевірки законності діяльності закладу загалом чи підтвердження чи спростування фактів «фальсифікації» документів.

Протокол засідання КЕК є внутрішнім службовим документом, що відображає перебіг обговорення.

КЕО здійснює оцінку тих документів, які офіційно надані закладом охорони здоров`я або іншими суб`єктами у відповідь на запит. Якщо певні документи (наприклад, протокол медичної ради чи окремі лабораторні підтвердження) заклад не сформував або не надав, КЕО не має повноважень самостійно їх створювати чи отримувати в позасудовий спосіб. Це об`єктивно обмежує обсяг аналізованих матеріалів і не може розцінюватися як «свідома упередженість».

Позивач фактично вимагає від КЕО правової оцінки питань, що виходять за межі її функцій (наприклад, законність передачі біоматеріалу, наявність ліцензій, фальсифікація документів). Такі питання можуть вирішуватися лише у межах компетенції органів державного нагляду, а не КЕО, яка є консультативно-дорадчим органом у сфері медичної експертизи.

Твердження ОСОБА_1 про затягування чи навмисне ухилення МОЗ від розгляду скарги є безпідставним, оскільки проведення КЕО у 2024-2025 роках було ініційовано саме для виконання вимог виконавчої служби та судових рішень. Факт кількох висновків пояснюється процедурним оновленням оцінки.

Щодо позбавлення права позивача прийняти участь у засіданні КЕК МОЗ.

Посилання позивача на порушення його прав через відсутність належного повідомлення є безпідставними, оскільки згідно з п.6 розділу II Положення про КЕК МОЗ (наказ МОЗ №69) на засіданні КЕК МОЗ у разі потреби або за особистою ініціативою може бути присутній заявник та/або особа, яка представляє інтереси заявника.

Позивачем не надано доказів звернення до відповідача з проханням бути присутнім на засіданнях КЕО КЕК МОЗ як 11 квітня 2025 року, так і 07 травня 2025 року.

Отже, законодавством не передбачено обов`язку КЕК запрошувати заявника на всі засідання. Присутність є факультативною, а не обов`язковою. Відтак, відсутність позивача не впливає на законність чи об`єктивність Висновку КЕО.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано обставини, щодо наявності декількох дійсних (діючих) Висновків клініко-експертної оцінки КЕК МОЗ України якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування одного й того самого громадянина з одного й того самого питання, що не передбачено нормативно-правовими актами колегія суддів відхиляє, оскільки пунктом 5 розділу II Положення про КЕК МОЗ дійсно передбачає, що повторна КЕО з одного й того ж питання не проводиться. Однак у даному випадку проведення оцінки від 11 квітня 2024 року та 07 травня 2025 року було зумовлено виконанням вимог суду та державного виконавця, тобто це була процедурна необхідність для усунення виявлених недоліків, а не новий паралельний висновок.

Висновки 2019, 2024 та 2025 років не є одночасно чинними, а відображають різні етапи розгляду скарги. Складення нового висновку не потребує формального скасування попереднього, оскільки він замінює його собою.

Законодавство не містить окремої процедури скасування висновків КЕО, адже вони не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Щодо підстав для скасування висновків КЕК.

Визначення достатності чи недостатності медичних документів (опрацьованих матеріалів) для прийняття висновку за результатами клініко-експертної оцінки виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права, та, як вже зазначалось, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері.

Крім того, підставами для скасування індивідуально-правового акту можуть бути не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення клініко-експертної оцінки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків органу за результатами такої оцінки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами висновку.

Разом з тим, позивачем не наведено жодних порушень, які б вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність оскаржуваного висновку.

Позивач, всупереч ст.с.2, 19 Конституції України, просить суд змінити межі дискреційних повноважень МОЗ та ставить під сумнів визначений законодавством порядок діяльності уповноваженого органу, фактично створюючи нові юридичні обов`язки для МОЗ, які не передбачені жодним нормативним актом, що може призвести до порушення конституційного принципу законності діяльності органів державної влади.

Аналізуючи факти на які посилався позивач як на підставу своїх позовних вимог про захист права на охорону здоров`я у даній справі, суд констатує, і про це наголошував сам позивач, що обставини, якими позивач доводить неправомірність складання висновків КЕО КЕК, пов`язані саме з порушенням процедури проведення такої клініко-експертної комісії, тобто проведення в порушення вимог чинного законодавства (Положення про КЕК та Порядку №752)

Таким обставинам надана належна правова оцінка під час розгляду справи №520/4577/19 в порядку адміністративного судочинства. Так, судами встановлено, що оскаржуваний висновок клініко-експертної оцінки від 11 квітня 2024 року наданий боржником в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 складено без врахування правових висновків суду у справі №520/4577/19.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обидва оскаржувані висновки КЕК МОЗ від 11 квітня 2024 року та від 07 травня 2025 року були складені на виконання рішення суду в адміністративній справі №520/4577/19 та на вимогу старшого державного виконавця Григорян О.Г. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Зі змісту позову вбачається, що предметом оскарження є не висновки щодо медичної допомоги як такі, а процедура прийняття рішення Клініко-експертною комісією МОЗ, тобто порядок формування та оформлення висновку КЕО.

Разом з тим, відповідно до Положення про клініко-експертну комісію МОЗ, КЕК є консультативно-дорадчим органом, який проводить фахову оцінку клінічних питань діагностики, лікування й реабілітації. Висновок КЕК не є актом індивідуальної дії, не породжує правових наслідків для пацієнта та не встановлює для нього обов`язків чи обмежень. Такий висновок є інформаційним документом, що використовується виключно для професійної оцінки якості медичної допомоги.

Позивач не надав доказів того, що оскаржувані висновки вплинули на його права чи обов`язки або, що внаслідок складання таких висновків виникли будь-які юридичні наслідки для нього. Спір щодо дотримання процедури внутрішнього колегіального обговорення та оформлення документа консультативно-дорадчого органу МОЗ не має публічно-правового характеру та сам по собі не може бути предметом оскарження в суді без встановлення порушення приватного права позивача.

Слід зазначити, що оскарження виключно процедурних аспектів внутрішньої діяльності КЕК без доведення негативних наслідків для прав позивача не відповідає завданням цивільного судочинства та не є належним способом захисту.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, які є загальнодоступними вбачається, що у квітні 2016 року ОСОБА_1 звертався до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ «Он Клінік Харків», медичного центру «Глорі», ФОП ОСОБА_6 про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (справа №643/4417/16-ц).

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 13 січня 2012 року між ним та ТОВ «Он Клінік Харків» укладений договір про надання платних медичних послуг, відповідно до умов якого ТОВ «Он Клінік Харків» зобов`язалося надати йому комплекс медичних послуг, включаючи обстеження або лікування уролога, а він зобов`язався оплатити надані послуги згідно з прейскурантом цін.

19 жовтня 2015 року він звернувся до ТОВ «Он Клінік Харків» з приводу консультації та медичної допомоги уролога. Після проведення ультра-звукового дослідження та огляду йому було запропоновано здати ряд аналізів. Забір проб для аналізу було зроблено в ТОВ «Он Клінік Харків», а лабораторний аналіз - в МЦ «Глорі» ФОП ОСОБА_6 .

Зазначав, що результати лабораторних аналізів мають багато помилок та відрізняються один від одного.

Неякісне здійснення лабораторних досліджень, фальсифікація медичної документації, неякісне медичне обслуговування та лікування призвело до загострення та ускладнення хронічних захворювань, у зв`язку з чим він був вимушений оперуватися в другій міській лікарні. Це призвело до тимчасової непрацездатності та додаткових збитків, фізичного болю, появі душевних страждань.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №643/4417/16-ц рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року залишено без змін.

Судами при розгляді справи №643/4417/16-ц встановлено, що висновком за результатами клініко-експертної оцінки клініко-експертної комісії за профілем «Хірургічна допомога» від 05 квітня 2017 року щодо надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 у ТОВ «Он Клінік Харків» не встановлено, що ТОВ «Он Клінік Харків» надавало позивачу неякісну медичну допомогу та медичне обслуговування. Порушень з боку МЦ «Глорі», ФОП ОСОБА_6 , Департаментом охорони здоров`я Харківської обласної адміністрації з лабораторної діагностики при перевірці не виявлено.

А відтак Верховний Суд погодився з висновком суд першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.ст.4, 13, 19 ЦПК України судовий захист надається виключно у разі порушення або оспорювання прав чи інтересів позивача. Сам по собі недолік або спірність процедури прийняття висновку консультативного органу без доведення порушення конкретного права не утворює складу приватноправового спору.

Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено: факту порушення права на охорону здоров`я або будь-якого іншого цивільного права; протиправності дій МОЗ; невідповідності медичної допомоги стандартам; причинного зв`язку між оскаржуваними діями та заявленою моральною шкодою; наявності самої моральної шкоди, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання висновків недійсними.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з огляду на наступне.

За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, у правовідносинах щодо відшкодування шкоди діє презумпція винуватості заподіювача шкоди: не позивач доводить наявність вини відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

Частина перша статті 1167 ЦК України визначає загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов`язання. До них належать: моральна (немайнова) шкода, протиправна дія (бездіяльність), причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою, вина.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Встановивши, що позивачем не доведено причино-наслідкового зв`язку, що саме діями відповідача було завдано ОСОБА_1 шкоду при наданні висновків КЕК МОЗ України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано докази, які підтверджують складання висновків КЕО з порушенням законодавства, невиконанням рішень адміністративних судів та не надано їм жодної правової оцінки є необгрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем було заявлено відвід судді першої інстанції Вовк С.В., однак вказаний відвід не був задоволений, а тому вважає, що відповідно до п.2 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про відвід головуючого судді Вовк С.В. від розгляду вказаної справи посилаючись на п.п.4, 5 ч.1 ст.36 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2025 року вирішення питання про відвід суддів Вовк С.В. призначено судді Соколову О.М.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2025 року узадоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Вовк С.В. від розгляду справи № 757/46343/24-ц відмовлено.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Вовк С.В. суд першої інстанції виходив з того, що: твердження позивача про порушення порядку визначення судді є не підтверджені жодними доказами; зазначені ОСОБА_1 у заяві про відвід інші обставини фактично свідчать про його незгоду з процесуальними рішеннями головуючого судді у справі, що в розумінні вимог чинного цивільного процесуального законодавства України не може бути підставою для відводу.

В ухвалі зазначено, що обґрунтування наведені в заяві не можуть бути підставою для відводу судді у справі, оскільки вони не містять обставин, які б вказували на упередженість судді Вовк С.В., оскільки наведені позивачем підстави є лише його суб`єктивним сприйняттям обставин справи, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що правові підстави для задоволення відводу судді Вовк С.В. відсутні.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Враховуючи, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді Вовк С.В. був вирішений судом першої інстанції у встановленому законом порядку, а відтак у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання відводу судді першої інстанції обґрунтованим.

В апеляційній скарзі позивач вказував на те, що при здійсненні автоматизованого розподілу даної справи Печерським районним судом міста Києва допущено порушення пункту 2.2.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Печерському районному суді м. Києва, оскільки позовну заяву надіслано за допомогою підсистеми «Електронний суд» 05 жовтня 2024 року і зареєстровано 08 жовтня 2024 року, розподіл цивільної справи №757/46343/24-ц між суддями здійснено не в день реєстрації (надходження) справи 08 жовтня 2024 року, а 10 жовтня 2024 року.

ОСОБА_1 вказував на те, що головуючого суддю Вовка С.В. у справі №757/46343/24-ц призначено на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 жовтня 2024 року та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2025 року, на які не накладено електронні підписи помічників голову суду, чим порушено порядок визначення судді, в тому числі п.п.2.1.3, 2.2.1, 2.3.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Печерського районного суду міста Києва.

Київським апеляційним судом відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України з метою перевірки доводів позивача було направлено до Печерського районного суду міста Києва запит про надання інформації, з яких причин позовну заяву ОСОБА_1 , яка була надіслана за допомогою підсистеми «Електронний суд» 05жовтня 2024 року було зареєстровано 08 жовтня 2024 року, а не в перший робочий день після вихідного дня - 07жовтня 2024 року, а також з яких причин розподіл цивільної справи №757/46343/24-ц між суддями здійснено не в день реєстрації (надходження) справи 08 жовтня 2024 року, а 10жовтня 2024 року. А також зазначити щодо необхідності накладання електронного цифрового підпису помічниками голови суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на протоколи автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10жовтня 2024 року та 18 березня 2025 року.

25 червня 2026 року від Печерського районного суду міста Києва надійшла відповідь вих. №04/2381/2026 на запит Київського апеляційного суду згідно якої, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи/провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідної судової справи/провадження чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності.Розподіл всіх справ та матеріалів здійснюється протягом всього робочого дня суду відповідно до графіка роботи суду. На даний час, відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку графік роботи Печерського районного суду м. Києва з понеділка по четвер з 08:00 год. до 17:00 год., та п`ятниця з 08:00 год. до 15:45, обідня перерва з 13-00 год. до 13-45 год. Однак, працівники апарату суду розпочинають свій робочий день значно раніше визначеного часу, що обумовлюється навантаженням суду та кількістю документів, які надходять та підлягають опрацюванню, з метою уникнення порушень прав та інтересів громадян. Після закінчення робочого часу автоматичний розподіл справ не здійснюється, крім випадків передбачених Законом.

Так, протягом одного робочого дня до суду надходить близько 300 справ (клопотань, скарг, позовних заяв, обвинувальних актів, тощо), які проходять реєстрацію по вхідній кореспонденції, передаються до відповідних відділів (канцелярій) для створення обліково- статистичних карток та в подальшому передаються на автоматичний розподіл між суддями.

З урахуванням надмірного судового навантаження, для забезпечення своєчасного розгляду невідкладних судових справ суддями та недопущення порушень прав і основоположних свобод людини внаслідок їх несвоєчасного розгляду, а також забезпечення участі у розгляді сторін і інших учасників судового провадження та реалізації ними інших процесуальних прав та обов`язків, може мати місце затримка в реєстрації справи відповідним відділом та подальшого її розподілу.

Кількість справ та матеріалів, що надходять на адресу суду перевищують людські можливості працівників суду та опрацьовуються апаратом суду, у тому числі в понаднормовий час, по мірі виробничої можливості.

Проведеною перевіркою даних автоматизованої системи документообігу суду Печерським районним судом міста Києва встановлено, що 05 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, в особі клініко-експертної комісії, про визнання недійсним висновку за результатами клініко- експертної оцінки якості і обсягів медичної допомоги та стягнення моральної шкоди.

08 жовтня 2024 року вказана позовна заява була зареєстрована за вхідним номером 132376/24-Вх.

В подальшому, 09 жовтня 2024 року означена позовна заява була зареєстрована як цивільна справа №757/46343/24-ц та 10 жовтня 2024 року розподілена в автоматичному режимі за допомогою комп`ютерної програми «Діловодство-3» для розгляду судді Вовку С.В.

Отже, реєстрацію та розподіл цивільної справи №757/46343/24-ц було здійснено у відповідності до чинного процесуального законодавства України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 11 червня 2021 року №18, з урахуванням вказаних вище обставин, за яких тривалість реєстрації та здійснення автоматичного розподілу обумовлюється об`єктивними обставинами, а саме надмірним судовим навантаженням і людським фактором, та здійснюється відповідальним працівниками суду по мірі виробничої можливості.

До вказаної відповіді було додано витяг з АСДС на підтвердження накладення електронного цифрового підпису помічниками голови суду Гуцинюком Я.І. та Кицюк Л.П. на протоколи автоматизованого розподілу судової справи №75/77Н6343/24-ц від 10 жовтня 2024 року та 18 березня 2025 року.

Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено порушенням порядку визначення судді Вовк С.В. для розгляду даної справи, а відтак колегія суддів вважає, що підстави для застосування п.2 ч.3 ст.376 ЦПК України відсутні.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України) колегією суддів було встановлено наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи; справи, що виникають з трудових відносин; справи про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У пункті 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 статті 274 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача належним чином подано зустрічний позов або позов третьої особи із самостійними вимогами, або за первинним позовом відбулося збільшення розміру позовних вимог або зміна предмета позову, і відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у жовтні 2024 року звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати недійсним Висновок КЕО клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України від 11 квітня 2024 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань МОЗ України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300000 грн.

Після апеляційного оскарження ухвали Печерського районного суду міста Києва від 10жовтня 2024 року про передачу справи №757/46343/24-ц для розгляду до адміністративного суду, яка була скасована постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, ухвалою Печерського районного суду мста Києва від 25 березня 2025 року було відкрито провадження у справі №757/46343/24-ц в порядку спрощеного позовного провадження.

23 червня 2025 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив:

визнати недійсним Висновок клініко-експертної оцінки клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України від 11 квітня 2024 року, за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Он Клінік Харків»;

визнати недійсним Висновок клініко-експертної оцінки клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України від 07 травня 2025 року, за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Он Клінік Харків»;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань МОЗ України на його користь моральну шкоду у розмірі 1000000 грн.

Суд першої інстанції не врахував, що ціна позову збільшилася до 1000000 грн та в порушення процесуального закону не перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та не виніс відповідну ухвалу.

Також судом першої інстанції не було розглянуто клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке містилося у позовній заяві.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Зазначене положення є імперативним для суду апеляційної інстанції.

Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з яким суд апеляційної інстанції погодився, однак при ухваленні рішення були порушені норми процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України про визнання висновків недійсними та відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: