Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №756/383/26 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 756/383/26

Номер апеляційного провадження 33/824/3085/2026

Суддя суду першої інстанції О.М. Луценко

Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

09 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України,

адреса місця проживання:

АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561582 від 08 січня 2026 року, о 22 год. 30 хв. в м. Києві по Шосе Гостомельське, 17 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «DACIA DOKKER» д.н.з. НОМЕР_2 при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «WOLKSWAGEN TUAREG» д.н.з. НОМЕР_3 , що рухався в попутньому напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.3 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на нього штраф на користь держави у розмірі 850, 00 грн.

Постанова суду мотивована тим, що вина ОСОБА_1 в порушенні п.10.3 ПДР та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є доведеними.

Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що у постанові суду не наведені жодні докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не зазначені оцінка та мотиви відхилення його доводів та пояснень, наданих ним при складанні протоколу про адміністративне правопорушення 08.01.2026.

Зауважує, що обставини події були докладно викладені у поясненнях 08.01.2026, де зазначено, що ОСОБА_1 на своєму автомобілі «DACIA DOKKER» рухався у межах своєї смуги руху, напрямок руху не змінював й гальмування не застосовував, будь-яке перестроювання не здійснював. Водій автомобіля «WOLKSWAGEN TUAREG» рухався узбіччям дороги й не обрав безпечну швидкість руху, дистанцію та інтервал, в результаті чого відбулося зіткнення автомобілів.

Водночас, водій автомобіля «WOLKSWAGEN TUAREG» у своїх пояснення зазначив, що рухався правою смугою руху.

Зауважує, що ділянка Гостомельського шоссе, на якій відбулося зіткнення, не має ні правої, ні лівої смуги руху. Є тільки по одній смузі руху в кожному напрямку. Відповідно до п.1.10 Правил Дорожнього руху узбіччя не призначено для руху транспортних засобів.

Апеляційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року, яке обґрунтоване тим, що копію постанови ОСОБА_1 отримав тільки 06.05.2026, коли особисто звернувся до Оболонського районного суду м.Києва з метою з`ясувати причин тривалого розгляду справи. Із апеляційною скаргою звернувся до суду 13.05.2026, отже вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлено.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова була винесена судом 29 січня 2026 року.

У судовому засіданні 29.01.2026 ОСОБА_1 присутнім не був, копія постанови Оболонського районного суду м. Києва останньому надіслана не була.

Отже, матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБА_1 копії постанови Оболонського районного суду м.Києва від 29.01.2026 у строк до 06.05.2026.

З метою доступу до правосуддя, суд дійшов висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2026 ОСОБА_1 пропущений з поважних причин.

Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав.

За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав.

Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статей 251,252КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п.п. 1.1 Розділу 1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Пункт 1.3. ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно п. 10.3 ПДР України, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ОСОБА_1 07.01.2026 о 22 год. 30 хв. в м. Київ, по Шосе Гостомельське, 17, керуючи автомобілем «DACIA DOKKER» д.н.з. НОМЕР_2 при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю WOLKSWAGEN TUAREG д.н.з. НОМЕР_3 , що рухався в попутньому напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтися, та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Переглядаючи справу в межах доводів поданої апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова судді суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у порушенні ним п. 10.1 Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561582 від 08 січня 2026 року, у якому особа, відносно якого його складено висловила свою незгоду з протоколом; схемою ДТП від 07.01.2026, яка підписана учасниками дорожньо - транспортної пригоди; письмовими поясненнями учасника ДТП ОСОБА_1 від 08.01.2026; письмовими поясненнями другого учасника ДТП ОСОБА_3 від 08.012026.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано належно оформлені матеріали, передбачені розділом IX «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить усі необхідні дані, які характеризують об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (настання реальних наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів з заподіянням збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди), що прямо закладено в диспозиції статті, усі вони перевірені та встановлені під час розгляду справи суддею суду першої інстанції та при перегляді справи апеляційним судом.

Протокол підписаний особою, яка його склала із зазначенням усіх необхідних даних, та особою відносно якої було складено протокол. ОСОБА_1 висловив свою незгоду із складеним протоколом про адміністративне правопорушення, однак окремих заяв/скарг не подавав, дій працівників поліції у визначеному законом порядку не оскаржував.

Згідно з вимогами Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою. У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. Вказаних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, висновком експерта.

Апеляційний суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ст. 124 КУпАП, оскільки він керуючи транспортним засобом, порушив вимоги саме п. 10.3 ПДР, а саме при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «WOLKSWAGEN TUAREG» д.н.з. НОМЕР_3 , що рухався по смузі, на яку мав намір перестроїтися ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, що повністю доведено в суді схемою ДТП, місцем розташування автомобілів вже після ДТП, локалізацією їх пошкоджень.

Щодо посилань скаржника про те, що саме внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_3 трапилась дорожньо-транспортна пригода, суд апеляційної інстанції зауважує, що суд розглядає справу про адміністративне правопорушення виключно в межах складеного протоколу та не вправі вирішувати питання щодо порушення ПДР іншим учасником ДТП та його винуватості у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Так, в матеріалах справи наявна схема ДТП, що складена у відповідності з вимогами наказу МВС №1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

На вказаній схемі зафіксовано наступне: ділянку дороги, на якій відбулось ДТП, рух транспортних засобів причетних до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїздної частини та сталих орієнтирів, пошкодження, отримані транспортними засобами внаслідок ДТП.

Учасники дорожньо-транспортної пригоди не заперечували правильності відображення в схемі механічних пошкоджень транспортних засобів та їх локалізацію, що і засвідчили власноручно проставленими підписами.

При цьому будь-яких зауважень, заяв, скарг ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.

Окрім того в матеріалвх справи наявні посяснення водія ОСОБА_1 , який зазначив, що 07.01.2026 рухався на своєму автомобілі «DACIA DOKKER» по Гостомельському шосе зі швидкістю 65 км/год. від м. Київ до Ірпеня. Рухаючись на ділянці траси між Пуща Водиця і Горенка приблизно о 22.25 год відчув потужний удар у задню частину автомобіля, від якого автомобіль відштовхнуло на полосу зустрічного руху. Перед ударом напрямок руху та швидкість автомобіля він не змінював. Будь якого гальмування перед ударом не застосовував. Зазначає, що бачив дорожню розмітку з правого боку автомобіля, а саме, білу суцільну лінію. З лівого боку автомобіля була приривиста біла смуга. Під час удару і до моменту удару рухався в межах своєї полоси. Після удару, вийшовши з автомобіля побачив пошкодження правої задньої сторони свого автомобіля, а саме були пошкоджені задні праві ліхтарі, задня права частина кузова.

Інший учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 , пояснив, що 07.01.2026 рухався на автомобілі «WOLKSWAGEN TUAREG» д.н.з. НОМЕР_3 по Гостомельському шосе, рухався правою смугою з м. Київ до м. Буча. Того дня були складні погодні умови, сильний дощ та ожеледиця. У лівій смузі рухався автомобіль марки «DACIA DOKKER» котрий почав перелаштовуватися в праву смугу через те, що його позаду піджав інший автомобіль, рухався з більшою швидкістю. Внаслідок складних погодніх умов, перестроюючись, водій «DACIA DOKKER» не побачив його автомобіль та в результаті гальмування виник удар. Його автомобіль лівою частиною вдарило праву задню фару авто «DACIA DOKKER».

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.3 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи.

Відтак постанова судді, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санції статті є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування відсутні.

Твердження апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, а також щодо порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки факт порушення ОСОБА_4 п. 10.3 ПДР є правовою підставою адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному статтями 251, 252 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_5 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.

Переглядаючи справу апеляційний суд відповідно до приписівст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення ОСОБА_6 правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і не викликають у суду сумнівів. Усі вказані докази одержані законним шляхом.

Твердження ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.

Отже, при розгляді даної справи судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, не встановлено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_5 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.

Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення вказаного адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_6 п. 10.3 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Д. Поливач