Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №755/2254/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2026 року місто Київ.

Справа № 755/2254/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6913/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києвавід 4 грудня 2025року (у складі судді Гаврилової О.В., повне рішення складено 12.12.2025 р.)

у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_5 , про усунення перешкод у здійсненні бабою та дідом своїх прав щодо спілкування з онуком

ВСТАНОВИВ

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулись ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні бабою та дідом своїх прав щодо спілкування з онуком та виховання онука.

Згідно заявлених вимог, позивачі просять суд:

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спілкуванні з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити способи участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-безперешкодне спілкування по телефону та іншими засобами зв`язку;

-встановити графік спілкування: у першу та третю п`ятниці з 13:30 години до 18:00 години неділі кожного місяця, не перериваючись у період шкільних канікул згідно графіку навчального процесу без присутності матері за адресою проживання позивачів; спільний відпочинок влітку - два тижні безперервно за погодженням з батьками, без присутності матері.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивачі мають онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з часу народження якого син позивачів, відповідач та дитина проживали разом до кінця лютого 2024 року. Весь цей час позивачі були поруч, онук часто гостював у позивачів, стосунки з онуком завжди були гарні, онук займався футболом з двоюрідним братом. ОСОБА_3 часто відвідував тренування та змагання онуків. Проте, з лютого стосунки між сином позивачів та відповідачем погіршились, з цього часу відповідач з дитиною проживає окремо - у своєї матері та перешкоджає спілкуванню позивачів з дитиною: відмовляє в зустрічах; не відпускає дитину від себе; позиціонує себе перед дитиною з позиції жертви, чим впливає на її моральний та психологічний стан. Спілкування позивачів з дитиною відбувається лише в присутності відповідача та носить дуже стислий характер. На переконання позивачів, їх спілкування з дитиною в присутності матері є провокуванням конфлікту та психологічним тиском, шо негативно відображається на дитині. Позивачі звертались за захистом своїх прав до служби у справах дітей та сім`ї, яка, згідно листа, провела з відповідачем роз`яснювальну роботу та рекомендувала позивачам звернутись до суду. При цьому, в позові зазначається, що пояснення відповідача службі про те, що вона не перешкоджає в спілкуванні з дитиною, не відповідають дійсності. Тому позивачі вимушені звернутися з позовом до суду.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 4 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкод у спілкуванні з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено способи участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-безперешкодне спілкування по телефону та іншими засобами зв`язку;

-встановити графік спілкування: у першу та третю п`ятниці кожного місяця з 15:00 години до 20:00 години, без присутності матері; спільний відпочинок влітку - протягом двох тижнів за погодженням з батьками дитини, без присутності матері.

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити позивачам перешкод у спілкуванні з онуком, представник відповідача 12 січня 2026 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення у оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що оскаржуване рішення ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що позивачі не надали доказів на підтвердження свідомого та ціле направленого перешкоджання у спілкуванні з онуком. Між тим стороною відповідача надавалися докази на підтвердження відсутності перешкод у спілкуванні онука з позивачами (скрін-шоти переписки із Позивачами, що велася у меседжері Viber, спільні фото перебування Позивачів із онуком, а також диск СD, із яких вбачається, що Апелянт навпаки інформував де знаходиться дитина, пропонував зустрітися Позивачам з онуком, жодним чином не вчиняв дії, що могли призвести до негативного ставлення онука до Позивачів або відсутності контакту між ними).

Зазначає, що жодного впливу на дитину, щодо його думки відносно позивачів, відповідач не здійснює, оскільки дитина самостійно висловлювала свою думку з цього приводу, а суд першої інстанції не є спеціалістом у відповідній галузі, що дозволяло б сформувати відповідний висновок, щодо взаємовідносин дитини з матір`ю, та її впливу на стосунки дитини з дідом та бабою. Звертає увагу на ту обставину, що Позивачі звернулися до суду у лютому 2025 року, а докази що були подані Позивачами, про наче б здійснення перешкод з боку скаржника, у побаченні з онуком, виникали вже на стадії розгляду справи, а не до її початку, та у більшості своїй датовані липнем 2025 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

7 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_4 на апеляційну скаргу, яким просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Вказує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було досліджено всі докази надані сторонами справи та надана їм належна правова оцінка, що дозволила встановити наявність перешкод з боку відповідача у спілкуванні онука з бабою та дідом.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач та її представник ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги.

Позивачі, їхній представник ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис № 1866 від 21 липня 2015 року та видано свідоцтво про народження (повторно) серія НОМЕР_1 . Батько дитини - ОСОБА_5 , мати дитини - ОСОБА_2 (т.1 а.с. 15).

Учасниками справи визнається, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 та, відповідно дідом та бабою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 08 вересня 2021 року, ОСОБА_4 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.21, 22-23), в якій проживають позивачі та третя особа, що визнається учасниками справи.

Відповідач ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа, з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.31)

З пояснень в судовому засіданні сторін та третьої особи вбачається, що батьки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лютого 2024 року спільно не проживають, дитина проживає з матір`ю.

З наданих відповідачем фотокопій СМС-листування вбачається, що в грудні 2024 року між сторонами ще відбувалось листування з приводу побачень з дитиною (т.2 а.с.8, 21).

Також відповідачем надані фотознімки із зображеннями ОСОБА_7 та його двоюрідного брата, датовані 2024 роком (т.2 а.с.12-13, 25-34).

З матеріалів справи вбачається, що 07.01.2025 року позивачі звертались до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації щодо усунення перешкод та визначення годин спілкування з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримали відповідь від 15.01.2025, з якої убачається, що спеціалістами служби проведено бесіду з матір`ю дитини - ОСОБА_2 , яка пояснила, що спілкуванню сина з бабою та дідом не перешкоджає, бажає, щоб позивачі виховували дитину в дусі поваги до матері, любові до своєї сім`ї та родини. За адресою проживання дитини обстежено житлово-побутові умови, створено належні умови для проживання та гармонійного розвитку дитини. Також цим листом рекомендовано позивачам звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з онуком, якщо вони вважають, що такі перешкоди створені. (т.1 а.с.20)

Сторонами не заперечується, що 15.01.2025 року між позивачем ОСОБА_3 , третьою особою ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 мала місце конфліктна ситуація в присутності дитини, яку відповідач знімала на телефон, через що той був розбитий ОСОБА_3 , уривки цього конфлікту зафіксовані на наданих сторонами копіях відеозаписів (т.1 а.с.241, т. 2 а.с.238), звернення відповідача з приводу пошкодження її телефона було зареєстровано в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» та повідомлено відповідача про відсутність даних, які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення (т.2 а.с.23).

З відповіді директора початкової школи №332 Дарницького району м. Києва вбачається, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в ПШ №332 з 01.09.2022, станом на 20.02.2025 є учнем 3-А класу та перебуває на сімейній формі навчання. (т.1 а.с.167)

Згідно наявної в матеріалах справи довідки ДЮСШ «АТЛЕТ» від 14.03.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займається в ДЮСШ «АТЛЕТ» з 01.11.2023 та згідно доповідної тренера-викладача не відвідує тренувальні заняття з 17.01.2025 по день надання довідки. (т.1 а.с.166)

В матеріалах справи наявні фотокопії СМС-листування за серпень 2024 року, грудень 2024 року - січень 2025 року (т.1 а.с.100-108), за змістом яких ОСОБА_8 наполягає на зустрічах з онуком, які не відбулись з різних причин, у тому числі й поважних.

Сторони в судовому засіданні не заперечували, що вказане листування відбувалось, в тому числі й між позивачами та відповідачем, при цьому відповідач наполягала на тому, що надана переписка вирвана з контексту листування.

Крім того, позивачами подані до суду фотокопії СМС-листування між сторонами за період 2018 року - 2022 року, за змістом якого вбачається турботливе ставлення позивачів до онука (т.1 а.с.120-141), що відображено й на фотознімках за 2020 рік (т.1 а.с.142-148).

За змістом відповіді Дніпровського районного в місті Києві Центру соціальних служб, наданої на звернення батька дитини, станом на 12.05.2025 року від матері дитини - ОСОБА_2 згоди на консультації психолога з дитиною, не отримано. (т.1 а.с.162)

Як убачається з відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 29.05.2025, наданої на звернення батька дитини, та витягу з протоколу №7 від 09.04.2025 засідання комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, 08.04.2025 ОСОБА_9 на адресу Служби надіслала заяву, в якій повідомила, що вона з сином ОСОБА_10 переїхали в м. Миргород Полтавської області та додала довідку ВПО. (т.1 а.с.176, 182)

З відповіді Служби у справах дітей Миргородської міської ради Полтавської області від 14.04.2025 вбачається, що 11.04.2025 перед обстеженням умов проживання дитини ОСОБА_3 за адресою, вказаною в довідці ВПО, між працівниками відділу та ОСОБА_2 відбулась телефонна розмова з метою уточнення адреси місця проживання дитини з матір`ю, зокрема номеру кімнати, оскільки будівля за вказаною адресою є гуртожитком. ОСОБА_2 спочатку відмовлялась надавати інформацію про місце їхнього проживання, однак згодом повідомила, що має намір знятися з обліку внутрішньо переміщених осіб, які проживають на території Миргородської міської територіальної громади, та повернутися до попереднього місця проживання у м. Київ. Службі у справах дітей не вдалося провести обстеження житлово-побутових умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (т.1 а.с.181)

ОСОБА_5 - батьком дитини було подано до Миргородського районного ВП ГУНП в Полтавській області заяву про розшук дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.177-178), у відповідь на яку листом від 23.04.2025 батька дитини було повідомлено, що в ході проведеної перевірки встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_11 в АДРЕСА_2 (т.1 а.с.179)

Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 квітня 2025 року №211 визначено участь батька ОСОБА_5 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі спілкувань з малолітнім сином - щосуботи з 10:00 години до 20:00 години. (т.1 а.с. 158)

Відповідно до висновку Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.04.2025 (протокол засідання комісії від 09.04.2025 №7) орган опіки та піклування вважає за можливе визначити участь баби ОСОБА_4 та діда ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі спілкувань щосуботи з 10:00 години до 20:00 години. (т.1 а.с. 70-зворот - 71)

Судом було запропоновано сторонам врегулювати мирним шляхом часи спілкування позивачів з дитиною, у зв`язку із чим сторонами здійснювалось СМС-листування (т.2 а.с.80-113, 138-170) та листування (т.2 а.с.118-122, 212-213), проте зустрічі позивачів з онуком так і не відбулись, відповідач наполягає на тому, що Федір не бажає бачитись з бабою та дідом.

При цьому судом установлено, що між сторонами принаймні з початку 2025 року склались особисті неприязні стосунки внаслідок невдалих сімейних відносин між відповідачем та батьком дитини.

При встановленні фактичних обставин даної справи судом в порядку ст. 171 СК України був опитаний малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що проживає з матір`ю, до цього спілкувався з бабою та дідом не дуже часто, коли тимчасово мешкав з позивачами та батьком у м. Києві, бачив, як останні вживали алкогольні напої, повідомив, що дідусь розбив телефон мами, тому не бажає спілкуватись з бабою та дідом. Пояснив, що нещодавно почав відвідувати заняття з легкої атлетики. Повідомив, що може зустрічатись з бабою та дідом 1 раз в місяць.

Після опитування дитини позивачами були надані довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричного огляду, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин від 14.20.2025, в яких відображено, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 психіатричних та наркологічних розладів не виявлено (т.2 а.с. 49-зворот, 50-зворот)

Надані дитиною відповіді з приводу його ставлення до побачень з позивачами, в тому числі й з приводу періодичності такого спілкування, повною мірою відображають позицію відповідача з цього приводу, яка висловлювала свою згоду на те, щоб спілкування позивачів з дитиною відбувалось виключно в її присутності один раз на місяць.

За заявою позивачів судом були допитані свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Так свідок ОСОБА_13 суду показав, що сторін знає з 2023 року, син свідка та ОСОБА_17 займались футболом, ОСОБА_7 востаннє він бачив восени 2024 року, з 2024 року, коли на футболі були присутні позивачі, відповідач знімала їх на телефон, в подальшому відповідач перестала приводити сина на тренування з футболу.

За змістом детальних пояснень допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_12 - матері невістки позивачів, ОСОБА_18 - невістки позивачів, ОСОБА_16 - племінниці позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_14 - сина позивачів, убачається що до середини 2024 року позивачі постійно тісно спілкувались з онуком ОСОБА_10 , який періодично гостював у них, проте Федір в 2024 році припинив спілкування як з позивачами так і зі свідками та двоюрідним братом - сином ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , позивачі весь час скаржились на перешкоджання відповідача в їх спілкуванні з онуком. Свідок ОСОБА_15 додатково показала, що ОСОБА_19 перестав відповідати на дзвінки двоюрідного брата, повідомивши, що йому не можна. Свідок ОСОБА_14 також показав, що влітку 2025 року привозив позивача ОСОБА_4 під будинок, де проживають відповідач з сином, відповідач все знімала на телефон, зустріч тривала 3-4 хвилини.

З наданої відповідачем копії здійсненого нею відеозапису (т.2 а.с. 221) вбачається, що ОСОБА_19 відмовляється брати у батька подарунки від нього та баби і діда, запитує, чому батько та позивачі «подали на маму до суду».

Інші надані відповідачем аудіозаписи (т.1 а.с.215, 241) повторюють попередні записи та не містять інформації щодо предмету доказування в розрізі спірних правовідносин між сторонами (мамою дитини, бабою та дідом).

Допитана в судовому засіданні за заявою відповідача свідок ОСОБА_20 - мати відповідача у справі, яка мешкає в м. Миргороді, з донькою та онуком ніколи не проживала, все про що свідок обізнана з приводу відносин між сторонами та дитиною, їй відомо зі слів відповідача та онука ОСОБА_7 , з яким вона з 2022 року про позивачів не розмовляла. Також показала, що позивач ОСОБА_4 писала їй образливі СМС-повідомлення.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов висновку, що між сторонами принаймні з початку 2025 року склались конфліктні, неприязні відносини та відсутність компромісу щодо порядку зустрічі та виховання малолітньої дитини, однак сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами не може слугувати підставою для обмеження у спілкуванні. Те, що поодинокі побачення позивачів з онуком відбуваються виключно в присутності матері дитини, з урахуванням конфлікту між сторонами, має негативний вплив на дитину, яка стає свідком таких конфліктів.

Суд зазначив, що баба та дід мають право на особисте спілкування з онуком, а мати не має права перешкоджати в такому спілкуванні, якщо воно не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Відтак суд першої інстанції, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, її віку, враховуючи психічний та фізичний стан малолітньої дитини, відсутність даних про наявність будь-яких протипоказань, викликаних здоров`ям дитини, а також враховуючи поведінку сторін, між якими немає порозуміння, що може негативно вплинути на розвиток та психо-емоційний стан дитини, в разі визначення побачень з дитиною виключно в присутності матері, без права вивозити дитину з місця її проживання та виключно за її бажанням, з метою налагодження комунікації між бабою, дідом та дитиною, вважав за необхідне визначити наступний спосіб участі позивачів у спілкуванні та вихованні онука: безперешкодне спілкування по телефону та іншими засобами зв`язку; встановити графік спілкування: у першу та третю п`ятниці кожного місяця з 15:00 години до 20:00 години, без присутності матері; спільний відпочинок влітку - протягом двох тижнів за погодженням з батьками дитини, без присутності матері, зобов`язавши при цьому відповідача не чинити позивачам перешкод у спілкуванні з онуком.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.

За правилами статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Частини п`ята та шоста статті 19 СК України передбачають, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За вимогами ч. 1 ст. 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

За приписами ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.

Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх внуків в першу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та внуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ бабусі, дідуся до внука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 вказано, що законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється у покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України).

У постанові Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 607/13092/16-ц зазначено, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, спір стосується прав баби та діда на спілкування зі своїм внуком та встановлення графіку спілкування з ним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_2 оскаржується рішення лише в частині зобов`язання останньої не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуком.

Задовольняючи позов у цій частині, суд вважав, що в межах даного спору позивачами надані належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують неправомірні дії відповідача, пов`язані зі створенням перешкод у спілкуванні баби та діда з малолітньою дитиною.

Повага до приватного життя і повага до сімейного життя - важливі права, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» в розумінні ст. 8 Конвенції має досить широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.

Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда стосовно своїх внуків передусім розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та внуками шляхом контактів з ними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що баба та дід мають право спілкуватися зі своїм онуком у силу положень статті 257 СК України.

Посилання представника відповідача на відсутність доказів, які б підтверджували наявність перешкод з боку відповідача щодо участі баби та діда у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суд до уваги не бере, оскільки наявність спору із цього приводу свідчить про зворотне.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27 серпня 2024 року у справі 757/26787/22.

Апеляційний суд також враховує, що 07.01.2025 позивачі звертались до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації щодо усунення перешкод та визначення годин спілкування з онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримали відповідь від 15.01.2025, з якої убачається, що спеціалістами служби проведено бесіду з матір`ю дитини - ОСОБА_2 , яка пояснила, що спілкуванню сина з бабою та дідом не перешкоджає, бажає, щоб позивачі виховували дитину в дусі поваги до матері, любові до своєї сім`ї та родини. За адресою проживання дитини обстежено житлово-побутові умови, створено належні умови для проживання та гармонійного розвитку дитини. Також цим листом рекомендовано позивачам звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з онуком, якщо вони вважають, що такі перешкоди створені. (т.1 а.с.20).

Після конфліктної ситуації між позивачем ОСОБА_3 , третьою особою ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 15 січня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відвідував тренувальні заняття з 17.01.2025, а згідно відповіді директора початкової школи №332 Дарницького району м. Києва вбачається, що ОСОБА_21 переведено з 17.02.2025 року на сімейну форму навчання.

В матеріалах справи наявні фотокопії СМС-листування за серпень 2024 року, грудень 2024 року - січень 2025 року (т.1 а.с.100-108), за змістом яких ОСОБА_8 наполягає на зустрічах з онуком, які не відбулись з різних причин. Як вірно зазначено судом першої інстанції, частина з них є поважними, разом з тим з листувань вбачається, що зазначаючи причини неможливості зустрічі онука з дідом відповідач уникає відповіді на питання про те, коли така зустріч є можливою.

Наявність перешкод також підтверджена показами свідків, зокрема свідка ОСОБА_18 , яка показала суду, що її син- двоюрідний брат ОСОБА_22 повідомив їй, що ОСОБА_7 з його слів мама забороняє спілкуватись з ним та їх родиною в тому числі бабусею та дідом. Аналогічні показання надав і свідок ОСОБА_14 , який додатково пояснив, що підвозив позивачів до будинку, щоб ті поспілкувались з онуком, але зустріч відбулася лише 3-4 хвилини.

Апеляційний суд критично оцінює суперечливу поведінку відповідача, яка у суді не заперечує проти того, щоб онук спілкувався з дідом та бабою, але разом з тим під час наданого судом першої інстанції часу для врегулювання сторонами конфлікту, ОСОБА_2 уникала зустрічей з ОСОБА_3 , лише один раз надавши адресу для привітання онука з днем народження до 10-ї години, після чого між сторонами виник конфлікт, де позивачі стверджували, що відповідачка не відкрила двері, а відповідачка зазначає, що позивачі не приїхали на місце зустрічі у визначений час. При спробі організувати нову зустріч, відповідач повідомила, що сам ОСОБА_19 не бажає бачитися з бабою та дідом.

Вищенаведені свідчення та підтверджені обставини доводять наявність перешкод з боку відповідача у спілкуванні її сину з бабусею та дідусем по чоловіковій лінії, з яким вона перебуває в конфліктних стосунках та в судових тяжбах щодо дитини.

Інші доводи апеляційної скарги є формальними, законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції щодо доведеності позивачами порушення їх прав на спілкування з онуком не спростовують, зводяться до незгоди із ухваленим рішенням за відсутності належних та обґрунтованих доводів щодо його незаконності, а тому колегія суддів їх відхилила за безпідставністю.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для зміни розподілу витрат, що зробив районний суд.

Також понесені відповідачем витрати на стадії апеляційного провадження не підлягають відшкодуванню за рахунок позивачів.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргуОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києвавід 4 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 31 липня 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова