Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №758/6047/26 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 758/6047/26

Номер апеляційного провадження 33/824/3028/2026

Суддя суду першої інстанції О. О. Денисов

Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

02 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою прокурора відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції Офісу Генерального прокурора Шкурпело Руслана Владиславовича на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина

України, адреса місця проживання:

АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2026 року №514, складеного головним оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України лейтенантом поліції Мороз В. О., ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за яке передбачена відповідальність ч.1 ст.172- 6 КУпАП.

В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу сприяння в роботі регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті ст.172- 6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 31.07.2023 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 05.09.2025 о 13:24 несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172- 6 КУпАП.

Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172- 6 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді прокурор відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції Офісу Генерального прокурора Шкурпело Р. В.подав до суду апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову судді суду першої інстанції, та прийняти нову якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172- 6 КУпАПта накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Прокурор зазначив, що відповідно до вимог с. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією, може бути накладено протягом шести місцяів з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення, тому строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у цій справі не сплив, оскільки днем вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є 05.09.2025, тобто день несвоєчасного подання ним без поважних причин декларації після звільнення за 2023 рік. Суддя суду першої інстанції невірно з`ясував суттєву обставину вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172- 6 КУпАП, а саме час вчинення адміністративного правопорушення, що у свою чергу призвело до незаконного закриття провадження у справі.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор Шкурпело Р. В. подану апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити з викладених у ній підстав.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 проти доводів апеляціної скарги прокурора заперечував, постанову судді суду першої інстанції просить залишити без змін як законну та обгрунтовану.

Заслухавши пояснення прокурора та ОСОБА_1 , дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Приймаючи постанову у справі суддя суду першої інстанції прийшов до наступних висновків.

Згідно з наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 17.05.2023 №466/к «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 було призначено на посаду головного спеціаліста відділу сприяння в роботі регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з 19.05.2023.

Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 21.07.2023 №659/к «Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 » ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії «В» з 19.07.2023.

19.05.2023 ОСОБА_1 прийняв Присягу державного службовця.

Відповідно до посадової інструкції, посада головного спеціаліста відділу сприяння в роботі регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини належить до категорії «В» посад державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами У країни.

Згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини 1 статті З Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Статтею першою Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті З цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

19.05.2023 ОСОБА_1 був попереджений про спеціальні обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», про що власноруч поставив підпис, підтвердивши факт такого ознайомлення.

Отже, ОСОБА_1 будучи державним службовцем, є суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Відповідно до наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 21.07.2023 №669/к «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу сприяння в роботі регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з 31.07.2023.

Проте, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу сприяння в роботі регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУПАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 31.07.2023 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 05.09.2025 о 13:24 несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172- 6 КУпАП.

Суд дійшов висновку про те, що умислу на несвоєчасну подачу Декларації за 2023 рік він не мав. Однак повинен був і міг діяти відповідно до Закону, але не зробив цього, що свідчить про наявність та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172- 6 КУпАП. Таким чином, суддя суду першої інстанції вважав, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.172- 6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, суддя дійшов всиновку про те, що днем вчинення в цьому випадку є наступний день після дня, коли сплив строк подання декларації. Декларацію ОСОБА_1 мав подати до 01.04.2024, а подав 05.09.2025. 09 квітня 2026 року складено протокол №514 про адміністративне правопорушення. При цьому справа надійшла до суду 13.04.2026, тобто з пропущенням дворічного строку накладення стягнення, що унеможливило її розгляд у межах 2 років із дня вчинення правопорушення (01.04.2024 - 01.04.2026).

Апеляційний суд погоджується з такими висновками судді суду першої інстанції, оскільки вони є обгрунтованими та повністю узгоджуються із наявними у матеріалах справи доказами, яким надано належну оцінку суддею.

Відповідно до положень ч.4 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Так, статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, указаний Кодекс не містить.

Зі змісту частини 1 статті 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов, як вчинення/виявлення адміністративного правопорушення та сплив встановленого законом строку.

Викладені вище положення свідчать, що закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підлягає під ознаками адміністративного правопорушення, оскільки адміністративне стягнення може бути накладено лише на винну особу, а відповідно інститут закриття провадження у зв`язку із закінченням строків накладення стягнення також може бути застосований лише до такої особи.

Для обчислення встановленого законом строку для накладення стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку зі спливом такого строку необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення та дати його вчинення. Тобто закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» від 25.05.1998 року для своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи судам необхідно звертати увагу на роз`яснення в кожній справі таких питань, зокрема чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При цьому, для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, 05.09.2025 о 13:24 несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті.

Моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов`язаного з корупцією є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов`язаного з корупцією (факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення). Факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення, тобто моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). Складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов`язаного з корупцією є окремою процесуальною дією. Сам протокол фактично є суб`єктивний виклад свого бачення уповноваженою особою та фіксація обставин певної події на основі наявних доказів.

Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.

Як вбачається з матеріалів провадження, днем вчинення в цьому випадку є наступний день після дня, коли сплив строк подання декларації. Декларацію ОСОБА_1 мав подати до 01.04.2024, а подав 05.09.2025. 09 квітня 2026 року складено протокол №514 про адміністративне правопорушення.

При цьому справа надійшла до суду 13.04.2026, тобто з пропуском дворічного строку накладення стягнення, що унеможливило її розгляд у межах 2 років із дня вчинення правопорушення (01.04.2024 - 01.04.2026).

З огляду на викладене та приписи ч. 4 ст. 38 КУпАП, апеляційний суд погоджується із висновками судді суду першої інстанції про неможливість накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення зазначеного адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, оскільки дворічний строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч. 4 ст. 38 КУпАП, з моменту вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного корупцією сплив на момент винесення оскаржуваної постанови.

Апеляційний суд під час розгляду зазначеної справи також враховує практику Європейського Суду з прав людини (п. 137 рішення від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. The UnitedKingdom), п. 51, Reports1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії, що унеможливлює здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, та могли б бути підставою для її скасування або зміни, прокурором не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Загалом доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судді суду першої інстанції, яким суддею надано належну оцінку, такі доводи фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою.

Таким чином постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не знаходить у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргупрокурора відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання і протидії корупції Офісу Генерального прокурора Шкурпело Руслана Владиславовича залишити без задоволення.

Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Д. Поливач