Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №758/1641/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/8597/2026

справа №758/1641/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ? Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Блащука А.М., дата складення повної ухвали не зазначена,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСТИЦЬКИЙ 1», треті особи: Державний реєстратор Дідичук Ігор Анатолійович Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального міністерства юстиції України, Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказує, що 14 січня 2026 року ОСОБА_1 дізнався, що на сайті СЕТАМ виставлено на продаж нежитлову будівлю площею 77,9 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Зазначає, що порівняння фотографій із сайту СЕТАМ та Google Maps станом на 23 січня 2026 року свідчить, що йдеться про один і той самий об`єкт: нежитлове приміщення площею близько 77,8-77,9 кв.м, яке фактично розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 , хоча на торги виставлено об`єкт із зазначенням адреси:

АДРЕСА_1 також підтверджують розташування об`єкта саме за адресою АДРЕСА_2 . Водночас, за інформацією з додатку "Реєстр нерухомості" станом на 16 січня 2026 року, майно зареєстроване за ТОВ «МОСТИЦЬКИЙ 1» та перебуває під арештом (запис №61900376 від 15 жовтня 2025 року), що створює ситуацію, коли майно позивача фактично видається за майно боржника і існує реальна загроза його відчуження.

Технічна документація БТІ (2008, 2012, 2026) підтверджує, що об`єкт за адресою АДРЕСА_2 є єдиним фізичним об`єктом нерухомості, а будівля за адресою АДРЕСА_1 фактично не існує; натомість будівля 10-А є суміжною. Відмінності у площі та позначеннях зумовлені інвентаризаційними змінами та переплануванням, які не створили нового об`єкта. Таким чином, має місце спір щодо правової ідентифікації одного і того ж об`єкта, а не існування різних об`єктів.

Заявник зазначає, що передача майна на реалізацію здійснена з порушенням статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державним виконавцем не встановлено належність майна боржнику, не проведено належного огляду та ідентифікації об`єкта, а фотоматеріали на торгах свідчать про маскування фактичної адреси та відсутність доступу боржника до приміщення. Продаж майна третьої особи є незаконним незалежно від наявності записів у реєстрах.

Зазначає, що право власності ОСОБА_1 на вказане приміщення підтверджується безперервною історією набуття з 2008 року (рішення суду, договори купівлі-продажу, дарування, поділу, внесення до статутного капіталу та передача у власність у 2022 році), а також фактичним користуванням (договори оренди, у тому числі чинний).

Оскільки спірне майно вже передане на реалізацію (лот №591990, аукціон призначено на 09 лютого 2026 року, виконавче провадження НОМЕР_1), існує реальна загроза його відчуження третій особі, що матиме незворотний характер, призведе до появи добросовісного набувача, подвійної реєстрації та необхідності нових судових спорів, фактично унеможлививши ефективний захист права власності. Відчуження майна до вирішення спору означатиме втрату предмета спору.

Мотивуючи наведеним, просить зупинити продаж арештованого майна, переданого на реалізацію в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, відкритого Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального міністерства юстиції України, щодо об`єкта - нежитлова будівля літ. "Е", площею 77,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що виставлено на електронні торги на офіційному сайті ДП "Сетам" номер лоту 591990, дата призначення аукціону 09 лютого 2026 року, до набрання рішенням суду по суті спору законної сили.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року заяву задоволено.

Зупинено продаж арештованого майна, переданого на реалізацію в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального міністерства юстиції України, щодо об`єкта - нежитлова будівля літ. "Е", площею 77,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що виставлено на електронні торги на офіційному сайті ДП "Сетам", номер лоту 591990, дата призначення аукціону 09 лютого 2026 року, до набрання рішенням суду по суті спору у цій справі (№ 758/1641/26) законної сили.

Задовольнивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що на продаж виставлено об`єкт - нежитлова будівля, площею 77,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ТОВ "Мостицький 1", але фактично це є одним і тим же об`єктом, що належить на праві власності ОСОБА_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , літ "В".

Суд вказав, що для позивача існує реальна загроза порушення права власності на спірне приміщення. Проведення електронних торгів та відчуження майна фактично позбавить ОСОБА_1 законного володіння та користування об`єктом, створює ризик появи добросовісного набувача, який може оформити майно на себе, а також значно ускладнить або зробить непропорційно складним подальший судовий захист прав заявника. У такій ситуації існує безпосередня небезпека втрати майна до вирішення спору про право власності судом.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з постановленою ухвалою, особою, яка не бере участі у справі, ? ТОВ "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права, незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки така фактично зупиняє виконання судового рішення.

Вказує, що рішенням третейського суду від 23 квітня 2024 року у справі №01/2024 з ТОВ «Мостицький 1» стягнуто 7 000 000 грн за договором фінансової реструктуризації від 12 січня 2022 року. На підставі наказу, виданого на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14 травня 2024 року, відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, накладено арешт на кошти та нерухоме майно боржника - нежитлову будівлю площею 77,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено її опис, оцінку та передано на реалізацію з призначенням торгів на 09 лютого 2026 року.

Вказує, що право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 виникло на підставі рішення Господарського суду Київської області від 19 серпня 2010 року у справі №19/171-10 та надалі перейшло до боржника. Дані технічної документації БТІ підтверджують існування саме об`єкта 10 "Е" як окремої будівлі, суміжної з будівлею 10 "А", що, на думку скаржника, спростовує доводи про тотожність із об`єктом за адресою 12 "В" та свідчить про маніпуляції з нумерацією.

Звертає увагу, що протягом понад 15 років спір щодо права власності не виникав, що додатково вказує на штучність заявлених вимог та можливу афілійованість сторін.

Посилається на зловживання процесуальними правами, оскільки позивач тричі подавав ідентичні заяви про забезпечення позову: 23 січня 2026 року у справі №758/1119/26; 03 лютого 2026 року у справі №758/1641/26; 04 лютого 2026 року у справі №761/3846/26, маніпулюючи автоматизованим розподілом справ і підсудністю з метою отримання потрібного рішення та затягування виконання.

З посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі №524/188/18, від 03 квітня 2019 року №211/129/18-ц, від 20 грудня 2019 року №640/9158/19, від 09 квітня 2020 року №640/21360/19, від 09 листопада 2021 року №160/10368/20, від 01 лютого 2022 року №902/368/16 наголошує, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання рішень, які набрали законної сили, однак суд цього не врахував і безпідставно обмежив право стягувача на виконання рішення.

Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

07 квітня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Шайко С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.

Вказує, що предметом цього спору є визнання права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "МОСТИЦЬКИЙ 1" на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1, літ "Е". Отже, у справі прямо оспорюється належність спірного майна, тому будь-які дії щодо його відчуження до вирішення спору створюють ризик порушення прав позивача.

Звертає увагу, що ДП "СЕТАМ" виставлено на електронні торги нежитлову будівлю площею 77,9 кв.м із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 , дата проведення аукціону - 09 лютого 2026 року. Разом з тим, фактичні обставини справи свідчать про те, що фотографії, розміщені на сайті ДП "СЕТАМ", відображають саме той об`єкт нерухомого майна, який належить ОСОБА_1 та розташований за адресою АДРЕСА_2 .

Звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується той факт, що об`єкт нерухомого майна що розташований за адресою АДРЕСА_2 , починаючи з 2008 року, належав родині ОСОБА_2 .

Із технічної документації БТІ, у тому числі технічних паспортів та довідок убачається, що будівля з позначенням "літ. Е" за адресою АДРЕСА_1 фактично не існує, а мова йде про один і то же об`єкт нерухомості, який помилково, або ж свідомо ідентифіковано як інший об`єкт.

Подана апеляційна скарга наведених обставин не спростовує.

Звертає увагу, що обраний позивачем захід забезпечення позову передбачений законом, є типовим для спорів про право власності та повністю відповідає характеру заявлених позовних вимог.

У довідці КП "КМ БТІ" від 26 січня 2026 року зазначено, що первинна реєстрація будівлі, площею 156,1 кв.м проведена, як будівля літера "В" за адресою АДРЕСА_2 , що відповідає реєстраційному посвідченню №005919 від 02 червня 2008 року на нежитлову будівлю загальною площею 156,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що видано ПП "Альфа-Оріон", єдиним засновником якого був на той час ОСОБА_1 .

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року у справі №758/1641/26 залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шайко С.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ "МОСТИЦЬКИЙ 1", у якому просить:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення (група приміщень №1) літ "В", загальною площею 79,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "МОСТИЦЬКИЙ 1" на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ "Е", загальною площею 77,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 271348356040), що здійснена 04 січня 2018 року Державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичук І.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39110232 від 04 січня 2018 року;

- стягнути судові витрати (том 1 а.с. 55-66).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МОСТИЦЬКИЙ 1», треті особи: Державний реєстратор Дідичук Ігор Анатолійович Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального міністерства юстиції України, Державне підприємство «СЕТАМ», про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності (том 1 а.с. 171).

Відповідно до даних технічного паспорту групи нежитлових приміщень №1 в літ. В, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , виготовленого на замовлення ОСОБА_1 21 січня 2026 року, загальна площа приміщення становить 79,5 м2. У графі примітки вказано, що первинна реєстрація будівлі площею 156,1 м2 проведена, як будівля літ. "В" за адресою АДРЕСА_2 . Згідно з листом КП "Оренда" в 2009 році інвентаризація 1 поверху (група приміщень №1 площею 77,9 м2) зазначеної будівлі проводилась, як в будівлі літ. "Е" за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з наявною в інвентаризаційних матеріалах копією рішення господарського суду Київської області від 19 серпня 2010 року на нежилий одноповерховий будинок площею 77,9 м2 за адресою АДРЕСА_1 , літера "Е" визнано право власності за іншою юридичною особою. Згідно з наявною в інвентаризаційних матеріалах копією наказу №617 від 09 листопада 2011 року Головного управління містобудування та архітектури КМДА, нежитлові будівлі (на яку визнано право власності за рішенням господарського суду Київської області від 19 серпня 2010 року) присвоєно адресу АДРЕСА_3 . Власника необхідно вирішити майнові питання відповідно до чинного законодавства (том 1 а.с. 73-75 зворот).

З даних довідки про показники об`єкта нерухомого майна НЖ-2026 №23/П від 26 січня 2026 року, виданої КП КМР "КМ БТІ" убачається, що відповідно до проведеної технічної інвентаризації від 21 січня 2026 року, загальна площа нежитлового приміщення (група приміщень №1 в літ. "В") за адресою АДРЕСА_2 , становить 79,5 кв.м.

Зазначено, що група нежитлових приміщень №1 в літ. "В" перепланована. Згідно з постановою КМ України від 07 червня 2017 року №406, роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення не підлягають прийняттю в експлуатацію.

Первинна реєстрація будівлі площею 156,1 м2 проведена, як будівля літ. "В" за адресою АДРЕСА_2 . Згідно з листом КП "Оренда" в 2009 році інвентаризація 1 поверху (група приміщень №1 площею 77,9 м2) зазначеної будівлі проводилась, як в будівлі літ. "Е" за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з наявною в інвентаризаційних матеріалах копією рішення господарського суду Київської області від 19 серпня 2010 року на нежилий одноповерховий будинок площею 77,9 м2 за адресою АДРЕСА_1 , літера "Е" визнано право власності за іншою юридичною особою. Згідно з наявною в інвентаризаційних матеріалах копією наказу №617 від 09 листопада 2011 року Головного управління містобудування та архітектури КМДА, нежитлові будівлі (на яку визнано право власності за рішенням господарського суду Київської області від 19 серпня 2010 року) присвоєно адресу АДРЕСА_3 . Власникам необхідно вирішити майнові питання відповідно до чинного законодавства (том 1 а.с. 78).

З даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №297938550 від 04 лютого 2022 року убачається, що нежитлові приміщення (група приміщень №1) в літ "В", загальною площею 77,8 м2, за адресою АДРЕСА_2 на праві приватної власності належать ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 28 січня 2022 року (а.с. 79).

Рішенням Господарського суду міста Києва №30/2016 від 15 травня 2008 року задоволено позов ПП "Альфа-Оріон" про визнання права власності. Визнано за ПП "Альфа-Оріон" право власності на нежитлову будівлю площею 156,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 12, літ "В" (том 1 а.с.80-82).

12 червня 2008 року між ПП "Альфа-Оріон" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого продавець продав та передав у власність покупця, а покупець купив та прийняв у власність належну продавцеві нежитлову будівлю (літ. В), загальною площею 156,10 м2, що знаходиться у будинку АДРЕСА_2 на умовах, що визначені цим договором (том 1 а.с. 84).

19 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Текіла-Хаус" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продала і передала у власність покупця, а покупець купив і прийняв належні продавцеві нежитлові приміщення, що складають 51/100 частину від нежилої будівлі (літ. В), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Згідно пункту 2 договору нежитлова будівля, 51/100 частина якої відчужується, має загальну площу 156,10 м2. Відчужувані нежитлові приміщення мають загальну площу 80,10 м2 та розташовані у підвалі будівлі (а.с. 85).

З даних договору дарування нежилих приміщень від 30 грудня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 убачається, що дарувальник передає нерухоме майно, яким є нежилі приміщення площею 77,80 м2, що становить 49/100 частин від нежитлової будівлі (літ. В) загальною площею 156,10 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 87).

З даних свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 серпня 2014 року убачається, що нежилі приміщення площею 77,8 м2, що становлять 49/100 частин від нежитлової будівлі (літ. В) загальною площею 156,1 м2 на праві приватної власності належить ПП "Альфа- Оріон" (а.с. 89).

06 жовтня 2016 року між ПП "Альфа-Оріон" та ТОВ "Текіла-Хаус" укладено договір про поділ нерухомого майна, відповідно до якого сторони, відповідно до статті 367 ЦК України, поділили нерухоме майно в натурі, яким є нежитлова будівля (в літ. В), що є об`єктом спільної часткової власності, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 4 договору убачається, що сторони домовились поділити в натурі нерухоме майно, що є предметом цього договору таким чином:

- у власність ПП "Альфа-Оріон" переходять нежитлові приміщення (групи приміщень №1) першого поверху з №1 по №8, загальною площею 77,8 кв.м;

- у власність ТОВ "Текіла-Хаус" переходять нежитлові приміщення (групи приміщень №2) підвального поверху з №1 по №3, загальною площею 83,0 кв.м (том 1 а.с. 91).

Матеріали справи містять Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав №70139314 від 10 жовтня 2016 року, із даних якої убачається, що нежитлові приміщення (група приміщень №1) в літ "В", загальною площею 77,8 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , мають реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1050103380000 (том 1 а.с. 92).

З даних витягу в державного реєстру речових прав на нерухоме майно №297938550 від 04 лютого 2022 року убачається, що нежитлові приміщення (група приміщень №1) в літ "В", загальною площею 77,8 кв.м, що знаходяться у АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1050103380000) належать ОСОБА_1 (том 1 а.с. 27).

З даних інформації з додатку "Реєстр нерухомості" від 16 січня 2026 року убачається, що нежитлова будівля (літ "Е"), загальною площею 77,9 кв.м, у м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №906229980000) належить ТОВ "МОСТИЦЬКИЙ 1" на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "МОСТИЦЬКИЙ 1" (том 1 а.с. 25-26).

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 10 жовтня 2025 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу №873/72/24 від 05 червня 2024 року, виданого Північним апеляційним господарським судом. Боржником значиться ТОВ "МОСТИЦЬКИЙ 1", стягувачем ТОВ "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" (том 2 а.с. 8).

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 15 жовтня 2025 року ВП НОМЕР_1 накладено арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер нерухомого майна 906229980000, загальною площею 77,9 м2, у АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 10).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Згідно частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 (провадження № 61-158сво21) зроблено такий висновок:

«У пункті 5 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначене згоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано, застосовуючи пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК України, задовольнили заяву Дніпровської міської ради в частині забезпечення позову у спосіб зупинення продажу арештованого майна (квартири), оскільки позивач подав позов про визнання права власності на виставлене на продаж арештоване майно.

Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі.

Зазначений вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень щодо оспорення результатів торгів у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено».

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просить:

визнати за ним право власності на нежитлові приміщення (групу приміщень №1) літ. «В» загальною площею 79,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «МОСТИЦЬКИЙ 1» на нежитлову будівлю літ. «Е» загальною площею 77,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Із змісту заявлених позовних вимог убачається, що між сторонами існує реальний спір щодо належності, за доводами позивача, єдиного об`єкта нерухомого майна, який, за твердженням позивача, унаслідок різної технічної та реєстраційної ідентифікації обліковується як різні об`єкти нерухомості. Саме на вирішення цього спору по суті й спрямовані заявлені позовні вимоги.

Апеляційний суд зауважує, що твердження суду першої інстанції в тій частині, що об`єкт - нежитлова будівля, площею 77,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ТОВ "Мостицький 1", фактично є одним і тим же об`єктом, що належить на праві власності ОСОБА_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , є передчасним, проте наведене само по собі не може бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки не впливає на висновок про доцільність вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті, не встановлює остаточно наявність чи відсутність права власності у будь-якої із сторін та не надає оцінку всім доказам з точки зору їх достатності для задоволення або відмови у позові. Завданням суду на цій стадії є перевірка наявності спору, оцінка існування ризиків утруднення чи неможливості ефективного захисту права та співмірності обраного заходу забезпечення позову із заявленими вимогами.

Із матеріалів справи убачається, що спірний об`єкт передано на реалізацію в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, електронні торги були призначені на 09 лютого 2026 року, а тому на момент звернення позивача із заявою про забезпечення позову існувала реальна, а не гіпотетична загроза його відчуження третій особі.

У разі можливого задоволення позову реалізація спірного майна до вирішення спору по суті істотно ускладнить або навіть унеможливить ефективний захист прав особи, яка звернулася із позовом.

Саме запобігання настанню таких наслідків і є метою передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 150 ЦПК України спеціального способу забезпечення позову у вигляді зупинення продажу арештованого майна.

Колегія суддів враховує, що на підтвердження своїх доводів позивачем подано документи, які свідчать про тривалу історію виникнення та переходу права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 , технічні паспорти, довідку КП «КМ БТІ», витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також документи щодо проведення технічної інвентаризації.

Не обґрунтованими є доводи скаржника про те, що застосований судом захід забезпечення позову фактично призводить до зупинення виконання судового рішення, оскільки пунктом 5 частини 1 статті 150 ЦПК України законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна у разі подання позову про визнання права власності на це майно.

Отже, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову передбачений процесуальним законом.

Колегія суддів враховує, що застосований судом захід забезпечення позову є тимчасовим, діє лише до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, не вирішує спору по суті, не припиняє виконавчого провадження та не позбавляє стягувача права на виконання судового рішення у випадку відмови у задоволенні позову.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення поданої заяви та вжиття заходів забезпечення позову, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до статі 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ? Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 30 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова