Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №753/2074/25 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 753/2074/25

Провадження № 22-ц/824/1340/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2025 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Гарант Капітал» про захист прав споживачів, в якому просить:

- розірвати Договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 12 липня 2018 року № 86416 та Додаткову угоду № 1 до Договору №86416 від 12 липня 2018 року про участь у Фонді фінансування будівництва від 12 липня 2018 року, укладені між позивачем - ОСОБА_1 та АТ АКБ «АРКАДА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ КАПІТАЛ»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГАРАНТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 сплачені по Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 12 липня 2018 року № 86416 грошові кошти у розмірі 580 574, 86 грн та пеню відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 27 536 665, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що 12 липня 2018 року він уклав з АТ АКБ «АРКАДА» договір № 86416 про участь у Фонді фінансування будівництва, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , кількість кімнат 1, загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту 36,60 кв.м., забудовником якої є ТОВ «Будеволюція», із запланованою датою введення забудовником об`єкта будівництва в експлуатацію - червень 2020 року. Позивачка повністю оплатила вартість квартири у сумі 580 574, 86 грн., про що їй видано свідоцтво про участь у ФФБ виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція». З інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позивачу стало відомо, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/14861/20 від 25 листопада 2020 року замінено управителя Фонду фінансування будівництва виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція» з АТ АКБ «Аркада» на нового управителя - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гарант Капітал», до якого перейшли всі права та обов`язки щодо довірителів цього ФФБ, а тому він правонаступником АТ АКБ «Аркада» у відносинах з позивачкою за договором про участь у Фонді фінансування будівництва № 86416 від 12 липня 2018 року.

Як вказує позивач, станом на дату подання позовної заяви будинок не був введений в експлуатацію, Управитель не виконав обов`язок повідомити довірителя про збільшення строків будівництва більш як на 90 днів, не надіслав позивачу жодного повідомлення про збільшення строків будівництва, об`єкт інвестування (квартира) у власність позивачу не переданий, нові дати введення будинку в експлуатацію та передачі під заселення не окреслені, а кошти, передані Управителю ФФБ, - не повернуті позивачу, що на її думку свідчить про порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва та неналежне виконання управителем своїх обов`язків, визначених договором № 86416.

Таким чином, з метою захисту своїх прав позивач просить суд розірвати договір про участь у Фонді фінансування будівництва, стягнути з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» кошти, сплачені нею за цим договором у розмірі 580 574,86 грн, та пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 27 536 665,61 грн, а також вирішити питання про стягнення із відповідача судових витрат.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року позов задоволено частково, розірвано Договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 12 липня 2018 року № 86416 та Додаткову угоду № 1 до Договору №86416 від 12 липня 2018 року про участь у Фонді фінансування будівництва від 12 липня 2018 року, укладені між ОСОБА_1 та АТ АКБ «АРКАДА», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Гарант Капітал»; стягнуто з відповідача на користь позивача сплачені по Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 12 липня 2018 року № 86416 кошти у розмірі 580 574,86 грн, неустойку у розмірі 11 244, 57, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 784, 47 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 484, 48 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 04 грудня 2025 року відповідач направив апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.

У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання, призначене на 07 травня 2026 року, з`явилися представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Маринушкін А.Г., який просив апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення; представник відповідача до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» - адвокат Колеснікова Ю.Е., який підтримав апеляційну скаргу та просив апеляційний суд її задовольнити.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що між сторонами було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва, за яким позивачем повністю сплачено вартість об`єкта інвестування, однак об`єкт будівництва у визначені договором строки в експлуатацію не введено та позивачу у власність не передано, нові строки завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію не визначені та належним чином не доведені до відома довірителя, що свідчить про істотне порушення умов договору та порушення прав позивача як споживача фінансової послуги, у зв`язку з чим у позивача виникло право на розірвання договору відповідно до статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а також на повернення сплачених коштів, при цьому встановлено факт істотного збільшення строків будівництва більш як на 90 днів та неналежне виконання управителем обов`язків щодо контролю за дотриманням забудовником умов будівництва, що зумовило неможливість досягнення мети договору та втрату позивачем очікуваного результату інвестування, однак вимоги про стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню з огляду на її розрахунок та застосування принципу пропорційності, а витрати на правничу допомогу та судові витрати розподілено між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо вимог про розірвання договору та повернення коштів апеляційний суд зазначає таке:

Апеляційний суд зазначає, що доводи апелянта про відсутність порушення строків будівництва та про їх зміну, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Зазначені твердження апелянт ґрунтував тим, що ним фактично було погоджено забудовнику перенесення строків будівництва, відтак позивач не може посилатися на сплин таких строків. В той же час у відповідності до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Його головна властивість - він створює зобов`язання та права виключно для його сторін. Сторони не мають права своїм договором створювати обов`язки для третіх осіб, допоки такі треті особи відповідним правочином не погодять розповсюдження умов такого договору й на них.

З матеріалів справи вбачається, що строки введення об`єкта будівництва в експлуатацію та передачі його під заселення були первісно визначені умовами договору та свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва, і позивач жодним чином не погоджував їх подальшу зміну чи перенесення.

Подальше перенесення таких строків відбулося в межах правовідносин між управителем фонду та забудовником, у яких управитель виступає стороною договірних зобов`язань та організатором фінансування будівництва, тоді як позивач як довіритель не перебуває у прямих договірних відносинах із забудовником і не наділений правом безпосереднього пред`явлення до нього вимог щодо порушення строків будівництва, у зв`язку з чим саме управитель несе перед довірителем обов`язок належного контролю за дотриманням забудовником строків та умов будівництва.

Колегія суддів виходить із того, що за змістом статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» управитель зобов`язаний здійснювати контроль за дотриманням забудовником умов будівництва, а у разі порушення строків спорудження об`єкта будівництва більш як на 90 днів довіритель має право вимагати дострокового розірвання договору та повернення внесених коштів, що свідчить про спрямованість законодавчого регулювання на захист інтересів довірителя як слабшої сторони у правовідносинах фінансування будівництва.

Апеляційний суд не приймає доводи апелянта про те, що порядок повернення коштів може бути поставлений у залежність від подальшої реалізації об`єкта інвестування чи надходження коштів від нових довірителів, оскільки така умова фактично обмежує передбачене законом право довірителя на повернення внесених коштів у разі розірвання договору з підстав, визначених статтею 18 зазначеного Закону, та суперечить імперативному характеру гарантій, встановлених законодавцем для захисту прав учасників фондів фінансування будівництва.

Колегія суддів виходить із правової конструкції, відповідно до якої у разі істотного порушення умов договору та втрати довірителем інтересу до його виконання внаслідок тривалого невиконання зобов`язань щодо завершення будівництва, що підтверджується матеріалами справи, довіритель має право на судовий захист шляхом розірвання договору та повернення сплачених коштів як способу відновлення порушеного майнового права, що узгоджується із загальними положеннями статей 15, 16, 525, 526, 610, 651 Цивільного кодексу України та спеціальними положеннями Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Доводи апелянта про те, що розірвання договору можливе лише у випадку добровільного волевиявлення довірителя та за умови подальшої реалізації об`єкта інвестування, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки така інтерпретація суперечить змісту статті 18 зазначеного Закону, яка прямо передбачає право довірителя на дострокове розірвання договору у разі порушення строків будівництва, а також правовим висновкам Верховного Суду щодо того, що істотне порушення строків виконання зобов`язання та неможливість досягнення мети договору є самостійною підставою для його розірвання та повернення сплачених коштів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено та фактично підтверджено представником апелянта, що об`єкт будівництва станом на час розгляду справи не введений в експлуатацію, будівельні роботи не завершені, що свідчить про триваюче невиконання зобов`язань щодо досягнення погодженого сторонами результату інвестування, у зв`язку з чим має місце істотне порушення умов договору, оскільки позивач значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при його укладенні, та реалізувала своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогами про розірвання договору та повернення сплачених коштів.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині першій статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Спеціальним законом, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами є Закон України від 19 червня 2003 року № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон № 978-IV).

З метою отримання довірителями у власність житла фінансова установа, як управитель, створює ФФБ, управління яким здійснює відповідно до затверджених Правил фонду та договору управління майном (статті 5, 6, 7, 9 Закону № 978-IV).

Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 978-IV правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об`єктів інвестування, порядок та умови закріплення об`єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов`язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об`єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об`єкта будівництва, споживчі властивості об`єктів інвестування, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об`єкта будівництва, та зобов`язаний своєчасно ввести його в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування.

За частиною другою статті 598 Цивільного кодексу України, припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За приписами частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, що є загальними нормами матеріального права щодо підстав розірвання договору, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Також, згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року № 978-ІV, що є спеціальним законом у питаннях розірвання договору про участь у ФФБ, у разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов`язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.

Отже підстави для дострокового розірвання договору та виплати коштів довірителю за частиною четвертою статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»: 1) у разі порушення забудовником строків спорудження будівництва; 2) у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою статті 18 Закону (тобто контроль за дотриманням забудовником умов та зобов`язань за договором).

Таким чином порушення забудовником строків спорудження будівництва є самостійною обставиною, за наявності якої довіритель у праві вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати коштів, які він вніс до Фонду фінансування будівництва.

Враховуючи наведене, встановивши, що термін введення об`єкта інвестування в експлуатацію прострочено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір про участь у ФФБ да додаткова угода до нього, укладені між ОСОБА_1 та АТ «Аркада», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гарант Капітал», підлягають розірванню, а сплачені за договором кошти - поверненню довірителю.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення надання послуги на підставі статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд зазначає наступне:

У даній справі позивачем було заявлено вимогу про стягнення неустойки, яка судом першої інстанції задоволена частково. При цьому суд виходив із того, що розмір пені підлягає обчисленню не від загальної суми коштів, сплачених позивачем за об`єкт інвестування, а від вартості послуг, тобто винагороди управителя фонду, оскільки інвестори за умовами договору здійснювали як внесення коштів на фінансування будівництва, так і сплату винагороди управителю фонду.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої у разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

У даному випадку вартість роботи (послуги) не може розумітися як загальна сума коштів, внесених інвестором на фінансування будівництва, а охоплює виключно вартість послуг управителя фонду.

Крім того, судом враховано, що відповідач набув статус управителя фонду фінансування будівництва на підставі судового рішення, тобто у інший період, ніж той, за який позивачем заявлено вимоги про стягнення неустойки.

За результатами розгляду справи колегія суддів не може погодитися з наведеною позицією суду першої інстанції.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Отже, можливість застосування до спірних правовідносин наведених вище приписів Закону України «Про захист прав споживачів» залежить від доведеності обставини невиконання (неналежного виконання) відповідачем взятих на себе зобов`язань, передбачених умовами договору про участь у ФФБ.

Умовами укладеного договору № 86416 про участь у Фонді фінансування будівництва від 12 липня 2018 року не передбачено відповідальності управителя за порушення термінів введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Оскільки відповідач не має обов`язку щодо введення житлового будинку в експлуатацію, а стороною позивача не доведено, що несвоєчасне введення об`єкта в експлуатацію сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони відповідача, то суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо наявності підстав для покладення на відповідача як управителя відповідальності за несвоєчасне введення спірного об`єкта в експлуатацію та стягнення з нього пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»

Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржуване судове рішення без змін у частині задоволення судом першої інстанції вимог про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва та стягнення сплачених коштів, оскільки доводи апеляційної скарги у цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки колегія суддів зазначає, що вони підлягають іншому правовому вирішенню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно визначив характер спірних правовідносин та допустив помилкове застосування норм матеріального права, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення неустойки та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи сторони позивача в частині неустойки як такі, що не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а апеляційну скаргу відповідача в цій частині визнає обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 374, 376, 375 ЦПК України, апеляційний суд приходить до таких висновків: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» задовольнити частково; рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2025 року в частині вирішення вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 неустойки скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні таких вимог; в решті оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 серпня 2025 року в частині вирішення вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 неустойки скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

В решті оскаржуване рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько