Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №362/4884/16-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6200/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Київ

справа № 362/4884/16-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, правонаступником якої є Обухівська окружна прокуратура Київської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки,

встановив:

У жовтні 2016 року заступник керівникаКиєво-Святошинської місцевої прокуратури, діючи в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області,звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , та інших відповідачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки, в якому просив суд:

- визнати недійсним рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 16 березня 2010 року №886-35-V в частині передачі відповідачам земельних ділянок;

- визнати недійсними видані відповідачам державні акти про право власності на земельні ділянки та скасувати їх державну реєстрацію;

- витребувати на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та у постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» з незаконного володіння відповідачів спірні земельні ділянки.

В обґрунтування позову зазначив, що Державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» (далі - ДП «ДСВ ІФРГ НАН України») на підставі державного акту від 20 травня 2002 року серії ІІ-КВ № 001432-270 року на праві постійного користування належить земельна ділянка, площею 971,21 га, для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції.

16 березня 2010 року рішенням Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області №886-35-V передано розташовані в смт. Глеваха Васильківського району земельні ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з чим їм було видано державні акти на право власності.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.04.2010 року задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд рішення цього суду від 30-31.12.2008 року за нововиявленими обставинами, скасовано рішення господарського суду Київської області від 30-31.12.2008 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові Глевахівської селищної ради до ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» про припинення права користування частиною земель, площею 387,19 га, їх вилучення і передачу до земель запасу Глевахівської селищної ради Васильківського району, визнання недійсним державного акту.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2010 року рішення господарського суду Київської області від 21.04.2010 року залишено без змін.

23.06.2011 року Вищим господарським судом України розглянуто касаційну скаргу селищної ради та прийнято постанову у справі №18/595-08/17/4, якою касаційну скаргу Глевахівської селищної ради залишено без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2010 року - без змін.

За інформацією Управління Держземагенства у Васильківському районі земельні ділянки відповідачів мають перетин із земельними ділянками ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 16 березня 2010 року №886-35-V про передачу у приватну власність відповідачам земельних ділянок вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню, з огляду на його невідповідність частині четвертій статті 84 і статті 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), адже селищна рада фактично розпорядилась земельною ділянкою, яка не належала до комунальної власності, а перебувала у постійному користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», що порушило права постійного землекористувача на землі державної власності сільськогосподарського призначення. Зауважує, що Президія НАН України не надавала згоди на вилучення земельної ділянки, спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею постійного землекористувача, тому ДП має право постійного користування земельною ділянкою шляхом визнання недійсними таких державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування цих ділянок на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та у постійне користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництва Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» роз`єднано в самостійні провадження щодо окремих відповідачів - фізичних осіб.

Зокрема, в самостійне провадження виділено позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, ДП «ДСВ ІФГ НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки (т.1 а.с. 39-40).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі за позовними вимогами заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, ДП «ДСВ ІФГ НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки (т.1 а.с. 41).

Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2017 року позов було задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 16 березня 2010 року №886-35-V, в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №690298, виданий 25.03.2010 року ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,5167 га, кадастровий номер 3221455300:03:004:0004 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано на користь ДП «ДСВ ІФГ НАН України» у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5167 га, кадастровий номер 3221455300:03:004:0004 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено витання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено (т.1 а.с. 154-159).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2017 року заяву відповідача ОСОБА_1 про скасування заочного рішення задоволено, заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2017 року скасовано, дану справу призначено до розгляду (т.1 а.с.176).

15.05.2017 року прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду з заявою про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_2 (т.1 а.с.198-199) та подав до суду заяву, в якій посилався на те, що ОСОБА_1 маючи державний акт серії ЯИ №690298 від 25.03.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,5167 га вжив заходів щодо її поділу на дві окремі земельні ділянки площею 0,0167 га кадастровий номер 3221455300:01:076:0004 та 0,5 кадастровий номер 3221455300:01:076:0005 га та в подальшому відчужив за договором купівлі-продажу зазначені земельні ділянки на користь ОСОБА_2 , за яким зареєстровано право власності на ці земельні ділянки.

Вважаючи, що в такому випадку захист права держави на землі сільськогосподарського призначення можливий шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, просив уточнити пункт 2 позовних вимог місцевої прокуратури та викласти його в такій редакції:

«Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: № 34884449 від 21.04.17 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3221455300:01:076:0005 для ведення особистого селянського господарства; № 34884805 від 21.04.17 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0167 га з кадастровим номером 3221455300:01:076:0004 для ведення особистого селянського господарства.

Уточнити пункт 3 позовних вимог місцевої прокуратури та викласти його в такій редакції: «Витребувати на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та у постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» з незаконного володіння ОСОБА_2 : земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 3221455300:01:076:0005, яка розташована по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0167 га, кадастровий номер 3221455300:01:076:0004, яка розташована по АДРЕСА_1 » (т.1 а.с. 206-210).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2017 року залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 (т.1а.с. 214).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року заяву заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:01:076:0005 площею 0,5 га, що розташована по АДРЕСА_1 , та 3221455300:01:076:0004 площею 0,0167 га, що розташована по АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_2 (т.1 а.с. 231).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2017 року задоволено клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження. (т.1 а.с. 232).

На вирішення експертизи поставлено питання, чи мають перетини межі земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221455300:03:004:0004 межі земельної ділянки Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», відповідно до документації із землеустрою, на підставі яких здійснювалась формування та державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:03:004:0004 і яка площа такого накладання?

14.07.2017 року до суду повернулися матеріали цивільної справи № 362/4884/16-ц без проведення експертизи (т.1 а.с. 238).

27.09.2017 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - Каденка А.С. про призначення судової земельно-технічної експертизи (т. 2 а.с.65-66).

18.02.2019 року та 15.04.2021 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області від адвоката ОСОБА_7 - представника відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій він просив застосувати до позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, ДП «ДСВ ІФГ НАН України» - позовну давність та в зв`язку з чим у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (т.2 а.с.87-88), (т.2 а.с.199-200).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2021 року позовну заяву заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, ДП «ДСВ ІФГ НАН України» залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України (т.2 а.с.223-225).

Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року апеляційну скаргу прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області задоволено, ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2021 року про залишення заяви без розгляду скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.3 а.с.33-34).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.08.2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (т.3 а.с.58-59).

31.10.2022 року від керівника Обухівської окружної прокуратури Гладія Є. до суду надійшла заява про заміну найменування органу прокуратури в даній цивільній справі з посиланням на те, що відповідно до пункту 1 розділу XII Закону України «Про прокуратуру» з 15 грудня 2015 року набрали чинності ст. 12 Закону та Додаток до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, відповідно до якого територіальна юрисдикція Києво-Святошинської місцевої прокуратури поширювалась, зокрема, на місто Васильків та Васильківський район (т.3 а.с.86-89).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2023 року в задоволенні заяви керівника Обухівської окружної прокуратури Гладія Є. про заміну найменування органу прокуратури в даній цивільній справі відмовлено (т.3 а.с.94-96).

26.01.2023 року від керівника Обухівської окружної прокуратури Гладія Є. до суду повторно надійшло клопотання про заміну найменування органу прокуратури в даній цивільній справі з огляду на те, що відповідно до пункту 1 розділу XII Закону України «Про прокуратуру» з 15 грудня 2015 року набрали чинності ст. 12 Закону та Додаток до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, відповідно до якого територіальна юрисдикція Києво-Святошинської місцевої прокуратури поширювалась, зокрема, на місто Васильків та Васильківський район (т.3 а.с.106-109).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року в задоволенні клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури Гладія Є. про заміну найменування органу прокуратури, який звернуся з позовом, відмовлено. Замінено в даній цивільній справі позивача заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на його правонаступника Києво-Святошинську окружну прокуратуру (т.3 а.с. 114-117).

09.02.2023 року через електронний суд до суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, в якому останній просив залишити позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокурату Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, ДП «ДСВ ІФГ НАН України» з огляду на те, що прокурор звернувся з даним позовом з порушенням вимог абз. 3 ч.3 та ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (т. 3 а.с.123-129).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про залишення позовної заяви без розгляду задоволено, позовну заяву Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, ДП «ДСВ ІФГ НАН України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки залишено без розгляду, скасовано заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на підставі ухвали суду від 25 травня 2017 року (т.3 а.с.159-170).

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційні скарги керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області на ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року та від 28 лютого 2023 року задоволено частково. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року скасовано та клопотання керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області залишено без задоволення. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов залишено без розгляду (т.4 а.с.44-49).

Постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині перегляду ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2023 року змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині залишення без розгляду позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасовано, справу в цій частині передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині залишення без розгляду заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» залишено без змін (т.4 а.с.198-204).

Отже, судом першої інстанції було продовжено розгляд, відповідно до постанови Верховного Суду від 06 березня 2024 року, позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області:

- визнати недійсним рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 16 березня 2010 року №886-35-V в частині передачі відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: № 34884449 від 21.04.17 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3221455300:01:076:0005 для ведення особистого селянського господарства; № 34884805 від 21.04.17 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0167 га з кадастровим номером 3221455300:01:076:0004 для ведення особистого селянського господарства.

- витребувати на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та у постійне користування Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» з незаконного володіння ОСОБА_2 : земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 3221455300:01:076:0005, яка розташована по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0167 га, кадастровий номер 3221455300:01:076:0004, яка розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 206-210).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги докази, що свідчать про фактичне накладення на земельну ділянку, загальною площею 971,21 га, що перебуває у постійному користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», земельних ділянок за кадастровими номерами 3221455300:03:004:0004, площею 0,0167, і 3221455300:03:004:0005, площею 0,5000 га, які до 07 квітня 2017 року перебували у приватній власності відповідача ОСОБА_1 , а після їх відчуження - перебувають у приватній власності ОСОБА_2 .

При оцінці доказів судом першої інстанції не було враховано правовий висновок Верховного Суду, викладеного в постанові від 24 червня 2020 року у справі №911/1480/18, відповідно до якого офіційні дані з публічної кадастрової карти України можуть бути доказом у справі за умови їхньої відповідності вимогам статей 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України і що суд може самостійно на основі цих даних встановити факт накладення земельних ділянок, якщо такі земельні ділянки внесені до Державного земельного кадастру і відображені на кадастровій карті.

Неврахування зазначеного висновку Верховного Суду та норм матеріального права, що регулюють суспільні відносини у сфері Державного земельного кадастру, призвело до ухвалення судом необґрунтованого рішення, оскільки не було враховано, що наявними у справі доказами доведено факт накладення земельних ділянок за кадастровими номерами 3221455300:03:004:0004 і 3221455300:03:004:0005 на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

Зауважує, що висновки суду першої інстанції стосовно неналежного позивача - Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області - є помилковими, оскільки з дня набрання пунктом 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право звертатися до суду з позовом в інтересах держави в особі Головне управління Держгеокадастру в місті Києві та Київській області, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів і власником земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України».

В судовому засіданні прокурор Холоденко А.С. підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 травня 2002 року Глевахівською селищною радою народних депутатів Васильківського району Київської області Державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» (далі - ДП «ДСВ ІФРГ НАН України») видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №102 (т.1 а.с.16-17).

Згідно з державним актом на право постійного користування серії ІІ-КВ №001432-270 від 20 травня 2002 року, ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» надано у постійне користування земельну ділянку, площею 971,21 га, в межах згідно з планом землекористування, для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції. З плану зовнішніх меж землекористування, доданого до зазначеного державного акту вбачається, що він містить опис меж згідно з яким, у тому числі входять землі Глевахівської селищної ради Васильківського району від «Б до В», «Г до Д», «Є до Ж» та картографічне зображення землекористування (т.1 а.с.16-17).

З копії матеріалів технічної документації по складанню державного акту на право постійного користування землею ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» Васильківського району Київської області вбачається, що вона також містить каталог координат земельної ділянки, план зовнішніх меж згідно з яким, у тому числі входять землі Глевахівської селищної ради Васильківського району від «Б до В», «Г до Д», «Є до Ж» та картографічне зображення землекористування (т.1 а.с.63-97).

З копії рішення Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 р. у справі №18/595-08/17/4 вбачається, що належна ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» на праві постійного користування земельна ділянка загальною площею 387,19 га, була предметом судового розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 30-31.12.2008 року за позовом Глевахівської селищної ради, припинено ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 387,19 га, вилучено у ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» вказану земельну ділянку, визнано недійсним державний акт на право користування землею, виданий ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», та скасовано його державну реєстрацію (т.1а.с.28).

Рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року задоволено подання Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд рішення цього суду від 30-31.12.2008 року за нововиявленими обставинами, скасовано рішення господарського суду Київської області від 30-31.12.2008 року та прийнято нове рішення, яким в позові Глевахівської селищної ради відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2010 року рішення господарського суду Київської області від 21.04.2010 року залишено без змін. 23.06.2011 року Вищим господарським судом України розглянуто касаційну скаргу селищної ради та винесено постанову у справі № 18/595-08/17/4, якою касаційну скаргу Глевахівської селищної ради залишено без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.07.2010 року залишено без змін (т.1 а.с.28-31, 136-144).

За змістом вказаних рішень господарських судів, суди встановивши, що земельна ділянка площею 387,19 га на підставі державного акту на право постійного користування землею серії II-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року належить ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» та, що вилучення зазначеної ділянки відбулося без згоди Президії НАН України, дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог Глевахівської селищної ради в зв`язку з чим відмовили в задоволенні позову про припинення права постійного користування земельною ділянкою, її вилучення та визнання недійсним і скасування державної реєстрації акту.

Наведені встановлені господарськими судами фактичні обставини справи свідчать про те, що земельна ділянка площею 387,19 га, яка належить ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії II-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року залишилася в постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України».

Згідно з копією рішення від 16 березня 2010 року №886-35-V Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, селищна рада розглянувши звернення громадян та юридичних осіб - виконавців проектної документації та розроблені проекти землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок у власність, вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в смт. Глеваха Васильківського району Київської області та передати у власність громадянам (згідно з додатком 1) земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку та для ведення особистого селянського господарства в смт. Глеваха (т.1 а.с.19-21).

З додатку 1 до вказаного рішення вбачається, що Глевахівською селищною радою вказаним рішенням, у тому числі передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5167 га по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 21).

На підставі рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 16 березня 2010 року №886-35-V Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 24 березня 2010 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №690298, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку (т.1 а.с.23).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №690298 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,5167 га у межах згідно з планом, розташованої в АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011094100960.З плану меж земельної ділянки, доданого до вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №690298 вбачається, що земельна ділянка має кадастровий номер 3221455300:03:004:0004, містить опис меж від «А до Б» землі загального користування (АДРЕСА_1) від «Б до А» землі селищної ради (т.1 а.с.23).

Відповідно до копії листа від 05.01.2015 року №10-1009-0.2.-2/2-15 Управління Держземагенства у Васильківському районі, останнє зазначеним листом повідомило прокуратуру про те, що земельні ділянки мають перетин із земельними ділянками ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво ІФРГ НАН України», зокрема і земельна ділянка ОСОБА_1 кадастровий номер 3221455300:03:004:0004 (т.1 а.с.27).

Також з матеріалів справи встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 за № 517 від 28.03.2017 здійснено поділ спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:03:004:0004 загальною площею 0,5167 га на окремі земельні ділянки, а саме:

- ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:076:0005 площею 0,5 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

- ділянку з кадастровим номером 3221455300:01:076:0004 площею 0,0167 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

Рішеннями державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Кантерука О.А. за № 34718573 від 11.04.2017 та № 34718989 від 11.04.17 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221455300:01:076:0005 площею 0,5 га та 3221455300:01:076:0004 площею 0,0167 га відповідно.

Згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.07.2017 №87094856 та №87099774, на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Семенець О.А., власником земельної ділянки площею 0,0167 га, кадастровий номер 3221455300:03:004:0004 та земельної ділянки площею 0,5 га кадастровий номер 3221455300:01:076:0005 для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , за яким 21.04.2017 зареєстровано право приватної власності на вказані земельні ділянки (т.1 а.с.200-203).

Звертаючись до суду з позовом, уточнивши його в подальшому, заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури посилався на те, що оспорюване рішення Глевахівської селищної ради від16 березня 2010 року №886-35-Vв частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки прийняте з порушенням ч.4 ст. 84, ст. 149 ЗК України, ч.3 ст.5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», оскільки селищна рада фактично розпорядилась земельною ділянкою, яка не належала до комунальної власності, а перебувала у постійному користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» згідно з державним актом серії ІІ-КВ №001432-270 від 20 травня 2002 року, в зв`язку з чим оспорюване рішення селищної ради є незаконним і підлягає визнанню недійсним.

Видання відповідачу на підставі оспорюваного рішення Глевахівської селищної ради державного акту на право власності на земельну ділянку порушує права постійного землекористувача ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» на землі державної власності сільськогосподарського призначення, Президія НАН України згоди на вилучення земельної ділянки не надавала, спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею постійного землекористувача, ОСОБА_1 маючи державний акт на земельну ділянку площею 0,5167 га вжив заходів щодо її поділу на дві земельні ділянки, які в подальшому відчужив на користь ОСОБА_2 , ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» має право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка згідно з п. е) ч.4 ст. 84 ЗК України відноситься до земель державної власності, Головне управління у правовідносинах, що виникають з приводу розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, діє як орган, через який на даний час держава реалізує свої повноваження власника відповідних земельних ділянок, отже земельні ділянки мають бути витребувані на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та у постійне користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» згідно приписів ст. ст. 387, 388, 396 ЦК України згідно з приписами ст. ст. 387, 388, 396 ЦК України з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з посиланням на норми матеріального права, правовий висновок Верховного Суду, викладеного в постанові від 10 квітня 2024 року у справі №520/8065/19, і положення Статуту НАН України, виходив з того, що саме НАН України забезпечує реалізацію прав держави як власника наявних у неї об`єктів нерухомого майна, ефективно їх використовує та розпоряджається цими об`єктами в межах, визначених законодавством, з метою задоволення державних та суспільних потреб, оскільки відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 20 травня 2002 року серії II-КВ №001432-270 Державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» було передано у постійне користування спірну земельну ділянку, з огляду на що Головне управління Держгеокадастру у Київській області не наділено повноваженнями власника земельної ділянки, площею 387,19 га, для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції.

Крім цього, суд виходив з того, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки Президія НАН України згоди на вилучення земельної ділянки не надавала, зазначена земельна ділянка вибула з державної власності поза волею постійного землекористувача, у зв`язку з чим порушуються права постійного землекористувача Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на землі державної власності сільськогосподарського призначення. Проте, заявлена прокурором позовна вимога в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у разі її задоволення, не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави, забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, не відбудеться нівелювання негативних наслідків, оскільки у ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» не відновиться право постійного користування чи розпорядження належним йому матеріальним благом - земельною ділянкою.

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності за заявою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 14 червня 2023 року у справі №755/138/16-ц, такі наслідки можуть застосовуватися виключно за наявності підстав для задоволення позову.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що саме НАН України забезпечує реалізацію прав держави як власника наявних у неї об`єктів нерухомого майна, тоді як Головне управління Держгеокадастру у Київській області, в інтересах держави в особі якого, заявлено даний позов, не наділено повноваженнями власника земельної ділянки, площею 387,19 га.

З висновками суду першої інстанції в цій частині колегія судів не погоджується, враховуючи наступне.

За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 ЗК України в редакції, чинній на час прийняття рішення про передачу відповідачам у власність земельних ділянок, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша, друга статті 20 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша статті 116 ЗК України).

Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва

і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 24 ЗК України передбачено, що державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За положеннями статті 84 ЗК України у редакції, чинній на час передачі відповідачу у власність спірної земельної ділянки, статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», чинного на той же час, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук належали до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність.

Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, урегульовано у статті 149 ЗК України.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина перша статті 149 ЗК України).

Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті, а згідно з останньою Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України.

Частиною 3 статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» встановлено додаткові правові гарантії вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, згідно якої їх вилучення може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до ЗК України.

Разом з тим, застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19, суд першої інстанції не звернув увагу, що у вказаній справі предметом витребування майна з незаконного володіння особи на користь держави в особі НАН України було нерухоме майно - приміщення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 344/12305/18 вказано, що:

«Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовий висновок, викладений у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19, не може автоматично поширюватися на земельні ділянки, оскільки земельні правовідносини мають особливий правовий режим, визначений ЗК України. Зокрема, відповідно до статті 84 цього Кодексу держава реалізує право власності на землю через відповідні органи державної влади, зокрема Кабінет Міністрів України. НАН України, хоча й управляє об`єктами державної власності, не є суб`єктом владних повноважень у сфері земельних відносин у розумінні статті 23 Закону № 1697-VII, оскільки не наділений владними повноваженнями щодо розпорядження таким державним майном.

У цій справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі НАН України, посилаючись на її бездіяльність у захисті інтересів держави щодо незаконного вибуття земельної ділянки. Проте належним компетентним органом, через який держава реалізує право власності на землю, є Кабінет Міністрів України.

Відповідно представництво прокурором інтересів держави у таких правовідносинах є можливим лише за умови доведення бездіяльності Кабінету Міністрів України, а не НАН України, яка не є суб`єктом владних повноважень щодо прав на земельні ділянки у контексті застосування статті 23 Закону № 1697-VII.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з доводами Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, та ураховуючи, що предметом спору у справі, що передана на її розгляд, є земля, яка перебуває під особливою охороною держави та відповідно до статей 13, 14 Конституції України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, Велика Палата Верховного Суду вважала за доцільне конкретизувати свій висновок, викладений у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19, та зазначити про таке.

Оскільки НАН України та галузеві академії наук наділені повноваженнями щодо управління об`єктами права державної власності, що належать до сфери їх управління, тобто на основі законодавства здійснюють управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України та галузевих академій наук, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, за винятком спорів щодо об`єктів власності Українського народу, що визначено частиною першою статті 13 Конституції України, від імені якого право власника здійснюють уповноважені державні органи в межах своєї компетенції.

Тому захист інтересів держави щодо земель державної власності здійснює відповідний уповноважений орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо реалізації прав держави як власника (розпорядника) земель державної власності.

НАН України та галузеві академії наук не є суб`єктами владних повноважень щодо земель державної власності, які передані їм у постійне користування.

[…] Аналіз приписів статі 13 Конституції України та статей 1, 3, 4, 6, 8 Закону № 185-V дає підстави для висновку, що НААН України є державною неприбутковою бюджетною організацією (установою), галузевою академією наук, користується (володіє) землею, що належить на праві власності державі, здійснює окремі повноваження з управління державним майном у межах, визначених законодавством, переданим їй у безстрокове користування, та не має повноважень щодо розпорядження землями державної власності.

Велика Палата Верховного Суду врахувала, що стаття 23 Закону № 1697-VII визначає умови, за яких прокурор може представляти інтереси держави в суді: якщо захист інтересів держави не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень або якщо такий орган відсутній. Отже, подання прокурором позову в інтересах держави в особі НАН України та галузевих академій наук у спорах щодо земельних ділянок є безпідставним, адже у земельних правовідносинах вони не можуть бути суб`єктами владних повноважень, оскільки не є розпорядниками земель державної власності.

Віднесення прокурором спірних земельних ділянок до державних передбачає реалізацію державою права власності на землю через державний орган виконавчої влади, зокрема Кабінет Міністрів України, який у такому випадку є компетентним органом, бездіяльність якого після доведення прокурором про стверджуване порушення інтересів держави мала б наслідком представництво прокурором у суді законних інтересів держави.»

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого органи Держгеокадастру можуть звертатися до суду, якщо це потрібно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, як-от: з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, та іншими позовами, визначеними у відповідних нормативно-правових актах.

Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) під час захисту земельних прав може відрізнятися залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.

У правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

У постанові від 18 червня 2025 року у справі № 912/1109/23 Верховний Суд зазначив, що «Згідно із частиною 4 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Держгеокадастр, останнє є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їм підпорядковане (пункт 1), до завдань якого, з-поміж іншого, відноситься розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території області (підпункт 16 пункту 4).

У цьому випадку Держгеокадастр здійснює повноваження як суб`єкт здійснення права державної власності на землю.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина 1 статті 386 Цивільного кодексу України).

При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись статтею 16 ЦК України та 152 ЗК України.

Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

Як вбачається з обставин, встановлених судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, спір у цій справі виник внаслідок реалізації державою свого права власності на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Отже, у цьому випадку, уповноваженим представником власника (держави) спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення є Держгеокадастр.»

З огляду на викладене, посилання суду першої інстанції на те, що органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями власника землі на захист відповідного права, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки земельна ділянка площею 387,19 га, була надана у користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії II-КВ № 001432-270 від 20.05.2002 року для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції.

Також підставою для відмови у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив недоведеність позову, вказуючи, що доказів, які б підтверджували накладення (перетин) земельної ділянки ОСОБА_1 кадастровий номер 3221455300:03:004:0004 з земельними ділянками ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво ІФРГ НАН України» матеріали справи не містять.

З метою встановлення факту накладення (перетин) земельної ділянки ОСОБА_1 кадастровий номер 3221455300:03:004:0004 з земельними ділянками ДП «Дослідне сількогосподарське виробництво ІФРГ НАН України» судом призначалась судова експертиза, однак матеріали даної справи були повернуті до суду без проведення експертизи (т.1 а.с. 232, 238).

Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що прокурором не доведено достатніми й достовірними доказами обставин, які мають значення для вирішення цього спору, а саме: факту накладення земельної ділянки приватної власності на земельну ділянку, яка згідно доводів прокурора перебуває в державній власності та знаходиться у постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи, зроблені з дотриманням норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявлених вимог прокурор надав:

- лист Управління Держземагенства у Васильківському районі № 10-1009-0.2-2/2-15 від 05 січня 2015 року, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:004:0004 має перетин із ділянкою ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» ( а.с. 27, т. 1);

- лист ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 26.04.2016 року № 06-1.2/680 з наданим викопіюванням ортофотоплану в межах Глевахівської селищної ради Васильківського району ( а.с. 134 - 135, т. 1)

- Технічну документацію по складанню державного акту на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України Васильківського району Київської області та Науково-технічний звіт з виконання робіт за темою «Відновлення значення координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» ( а.с. 63 - 133, т. 1).

Як встановлено колегією суддів з Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховним Судом розглянуто подібні справи щодо спірних ділянок, в яких прокурор стверджував про їхнє знаходження у межах земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 362/445/15-ц та від 20 листопада 2019 року у справі № 362/126/15-ц , від 07 квітня 2021 року у справі № 362/228/15, від 07 липня 2021 року у справі № 362/121/15-ц, від 04 червня 2025 року у справі № 362/131/15-ц).

У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора з посиланням на те, що інформація, надана Головним управлінням Держземагентства у Київській області та Управлінням Держземагентства у Васильківському районі у своїх листах про перетин земельних ділянок, не дає підстав для безспірного висновку про наявність факту накладення земельних ділянок, відповідно, і наявності підстав для задоволення вимог прокурора, оскільки така інформація, по-перше, сформована заінтересованою стороною спору, по-друге, потребує оцінки шляхом співставлення із іншою технічною документацією, що вимагає спеціальних знань.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у справі підлягали встановленню обставини фактичного землекористування земельною ділянкою, а саме: фізичні характеристики земельної ділянки (конфігурації, площі, проміри тощо; відповідність фактичного землекористування характеристикам земельної ділянки, визначених правовстановлюючими документами на цю земельну ділянку; якщо так, то чи існує фактичне накладення (перетинання) земельної ділянки, яка належить на праві користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», та земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_1 та яка в подальшому була ним розділена на дві земельні ділянки, що були продані ОСОБА_2 .

У пункті 6.1 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5), визначено, що одними із основних завдань земельно-технічної експертизи є: визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

Отже, для встановлення обставин, чи має місце перетин та/або накладення земельних ділянок необхідно досліджувати землевпорядну документацію, перевірити відповідність фактичного розташування земельних ділянок ОСОБА_2 та земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, що є компетенцією експертів у відповідній галузі.

З метою встановлення факту накладення (перетину) земельної ділянки ОСОБА_1 кадастровий номер 3221455300:03:004:0004 з земельними ділянками ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво ІФРГ НАН України» судом за клопотаннями відповідача ОСОБА_1 була призначена судова експертиза, однак матеріали даної справи були повернуті до суду без проведення експертизи (т.1 а.с. 232, 238).

Після здійснення ОСОБА_1 поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:03:004:0004 на дві земельні ділянки площею 0,0167 га, кадастровий номер 3221455300:03:004:0004 та земельної ділянки площею 0,5 га кадастровий номер 3221455300:01:076:0005 для ведення особистого селянського господарства, продажу їх ОСОБА_2 , та залучення ОСОБА_2 до участі у справі як відповідача у зв`язку з пред`явленням до нього позовних вимог про витребування двох земельних ділянок, клопотань щодо призначення експертизи щодо накладення двох спірних земельних ділянок на земельну ділянку Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та визначення площі такого накладання відповідачі не заявляли.

Клопотання про проведення земельно-технічної експертизи прокурор під час розгляду справи також не заявляв.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором було надано до суду копію науково-технічного звіту з виконання робіт за темою: «Відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», виготовленого Науково-дослідним інститутом геодезії і картографії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09 лютого 2016 року № 2243-16, згідно з яким «технічна документація зі складання державного акта на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України Васильківського району Київської області. Київ, 2000 рік. Виконавець робіт: Інститут землеустрою. Київське відділення Української академії наук» та «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) згідно з державним актом на постійне користування серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20 травня 2002 року», є ідентичними.

Однак, технічний звіт з виконання робіт за темою: «Відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» містить інформацію про відновлення значень координат поворотних точок земельної ділянка, яка перебуває у користуванні ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» та не містить жодної інформації про земельну ділянку відповідача ОСОБА_1 ( виходячи із дати виготовлення звіту). Відтак, інформація технічного звіту не є належним доказом для підтвердження факту накладення спірних земельних ділянок.

Надана прокурором копія ортофотоплану в межах Глевахівської селищної ради Васильківського району, відповідно до якого належна ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:004:0004 повністю накладається на земельну ділянку ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» та не межує з іншими земельними ділянками, - колегія суддів не приймає до уваги як належний та достовірний доказ, оскільки визначені у цьому плані відомості прямо суперечать державному акту на ім`я ОСОБА_1 , виданому Управлінням Держкомзему 24.03.2010 року. З плану меж земельної ділянки, доданого до вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №690298 вбачається, що земельна ділянка має кадастровий номер 3221455300:03:004:0004, має форму трикутника та містить опис меж : від «А до Б» - землі загального користування (АДРЕСА_1), від «Б до А» - землі селищної ради.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено достатніми й достовірними доказами обставин, які мають значення для вирішення цього спору, а саме: факту накладення двох земельних ділянок, власником яких є ОСОБА_2 , на земельну ділянку, яка згідно з доводами прокурора перебуває у державній власності та знаходиться у користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», як за матеріалами технічної документації, так і накладення земельних ділянок за їх фактичним розташуванням.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що приналежність спірних земельних ділянок до земель вказаного державного підприємства підтверджується інформацією з кадастрової карти Національної кадастрової системи України, згідно з якою шляхом співставлення з державним актом на право постійного користування землею, площею 971,21 га, спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі, що перебувають у постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена інформація з кадастрової карти не була надана прокурором до суду першої інстанції, а долучена лише до апеляційної скарги, а тому в силу ч. 3 ст. 367 ЦПК України не може бути прийнята до уваги.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2022 року у справі № 619/2766/19, викладено висновок, що доказами накладення однієї земельної ділянки на іншу повністю чи частково або відсутність такого накладення, у разі розбіжності у правовстановлюючих документах на землю та/або документації із землеустрою, є документи, сформовані кадастровим реєстратором в межах процедури державної реєстрації земельної ділянки за заявою власника або користувача, майбутнього власника або користувача, або висновки експерта у земельно-технічній експертизі. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2024 у справі №686/27476/21.

Отже, належним доказом у даній справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивача на земельну ділянку. Проте прокурором клопотань про призначення експертизи заявлено не було.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у вказаній частині є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, відсутні, доводи апеляційної скарги прокурора висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення судупершої інстанції необхідно змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на те, що органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права, а в іншій частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря - задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року - змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на те, що органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права.

В іншій частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.