Постанова від 23 грудня 2025 р. у справі №363/5327/19 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2025 року місто Київ

справа № 363/5327/19

провадження № 22-ц/824/12152/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Слабоусом Євгенієм Анатолійовичем,

на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2025 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2025 року, ухвалені у складі судді Баличевої М.Б.,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на 50/100 спільної сумісної власності подружжя та за ОСОБА_2 право власності на 50/100 спільної сумісної власності подружжя. В порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, визнати за ОСОБА_1 право власності на частину завершеного будівництвом новоствореного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, але не зареєстрованого в державному реєстрі прав, який знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1 , а також виділити йому дану частину будинку та припинити право власності ОСОБА_2 на його частку. Крім того, просив в порядку поділу майна, визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221887801:03:134:0156, площею 0,1208 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також виділити йому дану частину земельної ділянки і припинити право власності ОСОБА_2 на цю частину земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що сторони з 25 серпня 1995 року перебували у шлюбі, який розірваний на підставі рішення Деснянського районного суду м.Києва від 16 січня 2019 року.

Спірна земельна ділянка складається з двох земельних ділянок, одна площею 0,0624 га в 2004 році приватизована, інша площею 0,0584 га придбана в 2011 році на підставі договору купівлі-продажу, цільове призначення змінено з ведення особистого селянського господарства на для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В 2013 році отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,1208 га.

На земельній ділянці за спільні кошти подружжя у грудні 2013 року розпочали будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Будинок введений в експлуатацію, йому присвоєна поштова адреса, але право власності на нього не зареєстроване. Відповідач вчинити дії по реєстрації права власності відмовляється.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну підстав позову у зв`язку з реєстрацією права власності на будинок за ОСОБА_2 і просив поділити житловий будинок, господарські будівлі та споруди, а також земельну ділянку.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якому просила визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку. Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка площею 0,07 га отримання нею в 2003 році в порядку приватизації, відповідно є її особистою приватною власністю Друга земельна ділянка придбана в 2011 році за її власні кошти, вартість якої становить 44000 грн.

В 2013 році ОСОБА_2 було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку.

Будинок, що розташованій на даній земельній ділянці, побудований за її власні коти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 , частина, якої належала позивачу за зустрічним позовом. Крім того, ОСОБА_3 мала власні заощадження в сумі 200000 грн. А також за запозичені кошти у матері в сумі 150000 грн., та у ОСОБА_16 160000 грн.

З січня 2017 року сторони припинили спільне проживання, ведення спільного господарства.

У грудні 2018 року ОСОБА_3 у зв`язку з завершенням будівельних робіт, в Департаменті ДАБІ зареєструвала декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта.

У грудні 2019 року державним реєстратором за ОСОБА_2 як єдиним власником був зареєстрований житловий будинок.

Посилаючись на зазначені обставини, просила позов задовольнити.

У листопаді 2023 року ОСОБА_4 подав змінену позовну заяву, в який просив поділити будинок та земельну ділянку із запропонованим експертом варіантом поділу.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 48/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 160,5 кв.м., житловою площею 73,6 кв.м., за адресою: будинок АДРЕСА_1 , а саме: в будинку літ. «А»: № 1-1 холо - 5,50 кв.м., № 1-3 зал - 22,80 кв.м., № 1-4 житлова - 14,00 кв.м., № 1-5 житлова - 10,00 кв.м., № 1-9 веранда - 9,30 кв.м., № 1-10 коридор - 1,80 кв.м., № 1-12 кухня 3,80 кв.м., № 1-13 житлова - 13,20 кв.м., сходи; господарські будівлі: сарай «Б», сарай «В», I - колонка питна, № 1 - паркан.

В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_2 право власності на 52/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 160,5 кв.м. житловою площею 73,6 кв.м., за адресою: будинок АДРЕСА_1 , а саме: в будинку літ. «А»: № 1-1 холо - 5,50 кв.м., № 1-3 зал - 22,80 кв.м., № 1-4 житлова - 14,00 кв.м., № 1-5 житлова - 10,00 кв.м., № 1-9 веранда - 9,30 кв.м., № 1-10 коридор - 1,80 кв.м., № 1-12 кухня 3,80 кв.м., № 1-13 житлова - 13,20 кв.м., сходи; господарські будівлі: сарай «Б», сарай «В», I - колонка питна, № 1 - паркан.

В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221887801:03:134:0156, площею 0,1208 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кожному по 0,0604 га, лінію розподілу прокласти, у відповідності до Додатку № 5 до висновку № 11296/21-43 та розташування виділеного нерухомого майна: від точки «7», яка розташована на відстані 7,73 м від кута ділянки - точка «б» перпендикулярно лінії забудови житлового будинку довжиною 10,38 м до точки «8»; від точки «8» під кутом 90 градусів довжиною 2,10 м до точки «9»; від точки «9» довжиною 7,0 м до точки»10»; від точки «10» під кутом 90 градусів до точки «11» - точки»12»; від точки»12» довжиною 2,03 м перпендикулярно лінії забудови будинку до точки «13»; від точки «13» довжиною 8,49 м паралельно лінії забудови будинку до точки «14»; від точки «14» довжиною 9,26 м паралельно межі земельної ділянки до точки «16».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю відхилення від вартості ідеальних часток в сумі 68713 грн.

В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість сплачених ним судових витрат, а саме судового збору в сумі 10655 грн. та витрати на проведення експертизи в сумі 17161 грн., а всього 27816 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, представник ОСОБА_2 адвокат Слабоусов Є.А. подав апеляційну скаргу на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, в який просить рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та додаткове рішення суду скасувати. Ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити. Рішення в частині вирішення зустрічного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_2 . Апелянт зазначає про те, що висновки викладені у вказаних рішеннях не відповідають дійсним обставинам справи, винесені з грубим порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи повністю підтверджується те, що саме ОСОБА_2 є власником майна, яке поділено судом. Сім`я ОСОБА_5 фактично жила за рахунок ОСОБА_2 , за особисті кошти якої придбавали автомобілі, вона ж отримувала грошові кошти в кредит і сама їх повертала.

Висновок експерта, який суд взяв до уваги, складений з численним порушенням вимог ЦПК України, Інструкції про призначення та проведення судових експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій. Експерт вийшла за межі поставлених в ухвалі суду питань. Судом першої інстанції у даній справі не призначалася оціночно - будівельна та оціночно - земельна експертизи, а тому експерт не мала права самостійно оцінювати будинок. Запропоновані експертом варіанти поділу будинку є не обґрунтованими та такими, що суперечать фактичному технічному плану будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Божок А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Слабоус Є.А. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 адвокат Божок А.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 25 серпня 1995 року.

У шлюбі у подружжя народилися ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 009247 ОСОБА_2 на підставі рішення Старопетрівської сільської ради від 29 січня 2004 року № 12 є власником земельної ділянки площею 0,0624 га, що розташована: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3221887801031340007.

22 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О.Б, посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 5672 договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_8 продав ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0584 га, що знаходиться на території Старопетрівської сільської ради, с.Старі Петрівці, урочище «Лютізьке» Вишгородського району Київської області (кадастровий номер 3221887801:03:134:0120), цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Пункт 6.1 вказаного договору містить відмітку, що купівля вказаної земельної ділянки за цим договором вчиняється за письмовою згодою чоловіка покупця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Дана інформація підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів.

Матеріали справи містять акт про перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), витяг з рішення Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про попереднє погодження зміни цільового призначення земельної ділянки, витяг з рішення Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною категорії цільового призначення, договір № 707 про розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки від 7 грудня 2011 року, акт надання послуг від 7 жовтня 2013 року.

Згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 28 вересня 2013 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221887801:03:134:0156, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1208 га. Ця інформація підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 10147581 від 28 вересня 2013 року.

25 грудня 2013 року ОСОБА_2 направила начальнику Вишгородського РВ ГУ Держтехногенбезпеки у Київській області, голові Старопетрівської сільської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

8 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_9 укладено договір про розроблення будівельного паспорту № 01/01/0811.

До матеріалів справи долучено також рахунок-фактуру № 01/01/0811 від 8 листопада 2013 року будівельний паспорт, кадастровий план земельної ділянки 3221887801:03:134:0156, ескіз намірів забудови, схему забудови земельної ділянки, ситуаційний план, договір про надання послуг доступу до мережі Інтернет від 30 грудня 2016 року, договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води від 16 жовтня 2013 року, договір про приєднання до електричних мереж № К-08-14-0010 від 28 січня 2014 року, договір про надання послуг з вивезення, приймання та розміщення твердих побутових відходів від 16 жовтня 2013 року, договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води від 6 квітня 2019 року, рахунки-фактури, товарні чеки, квитанції до прибуткового касового ордера, договір купівлі-продажу та специфікація, рішення Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 18 грудня 2018 року № 77 про присвоєння поштової адреси, декларація про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 11 грудня 2018 року, виклик ОСОБА_2 до державного нотаріуса для здійснення поділу спільного сумісного майна, набутого в період шлюбу, свідоцтво про неявку ОСОБА_2 до державного нотаріуса, довідки № 2143 від 12 грудня 2019 року, 1995, 1996 від 25 листопада 2019 року.

26 листопада 2018 року КП Вишгородське БТІ виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2019 року по справі № 754/14998/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

З листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ярощук І.Ю. від 16 вересня 2019 року № 148/01-16 вбачається, що нею 27 серпня 2013 року за реєстровим № 1171 посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Продавцями вказаної квартири були ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , сума договору складала 718000 грн.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 192924808 від 13 грудня 2019 року вбачається, що 9 грудня 2019 року державний реєстратор Василенко Б.В. зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 160,5 кв.м., житловою площею 73,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

З довідки ТОВ «Саміт Моторз Україна» № 262-20 від 18 травня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 працювала з 15 лютого 2010 року по 16 липня 2015 року на посаді продавець-консультант та її дохід за вказаний період складав 888780,72 грн.

28 травня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. посвідчила справжність підпису ОСОБА_11 , на заяві, що зареєстровано в реєстрі за № 2587, зі змісту якої вбачається, що 27 серпня 2013 року ОСОБА_11 надала доньці ОСОБА_2 позику в розмірі 150000 грн. для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які були отримані нею після відчуження разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук І.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1171. Вартість проданої квартири склала 718000 грн., з яких вона отримала 359000 грн., як за своєї частки квартири та частки своєї матері ОСОБА_10 , які остання віддала їй. Також, в той же день, 27 серпня 2013 року ОСОБА_11 та онуком ОСОБА_7 за отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 грошові кошти, було придбано у ОСОБА_12 в рівних частинах квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук І.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1167. Вартість вказаної квартири склала 382636 грн. Отримані грошові кошти ОСОБА_2 було повністю повернуто їй в серпні 2016 року.

28 травня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. засвідчила справжність підпису ОСОБА_13 на заяві, що зареєстровано в реєстрі за № 2588, зі змісту якої вбачається, що 12 червня 2015 року ним було надано ОСОБА_2 позику в розмірі 160000 грн. для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які були отримані ним від Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва на виконання рішення Подільського районного суду від 20 березня 2013 року. Отримані кошти ОСОБА_2 було повністю повернуто йому у серпні 2019 року. До матеріалів справи долучена постанова Подільського районного суду м.Києва від 20 березня 2013 року, виписка ОСОБА_14 з АТ КБ «ПриватБанк».

До матеріалів справи долучена позовна заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, подану до Деснянського районного суду м.Києва 25 жовтня 2018 року, зі змісту якої вбачається, що з січня 2017 року проживання ОСОБА_2 однією сім'єю з ОСОБА_1 було фактично припинено… Спільне господарство ОСОБА_2 з ОСОБА_1 з січня 2017 року не ведеться.

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.184-19643/15-20-Вих. Від 20 липня 2020 року вбачається в'зд і виїзд ОСОБА_3 за межі України в період з 2015 року по 2019 рік.

З листа територіального сервісного центру № 3245 Головного сервісного центру регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області № Ш-50 від 29 січня 2021 року вбачається, що за ОСОБА_1 в період з 1 січня 2008 року по 1 січня 2024 року зареєстровані та зняті з реєстрації (перереєстровані на нового власника) транспортні засоби, а саме 18 грудня 2008 року реєстрація КІА Magentis, 2008 року виписку та перереєстрована на нового власника 5 квітня 2011 року; 5 січня 2011 року реєстрація Subaru Forester, 2004 року виписку та перереєстрована на нового власника 20 грудня 2011 року; 25 грудня 2012 року зареєстрований ГАЗ 2705, 2008 року випуску.

З довідки ТОВ «Укрдах» від 15 лютого 2021 року № 00/01 вбачається, що ОСОБА_1 з 27 вересня 2018 року по 28 лютого 2019 року працював на посаді завідувача складу. З 1 березня 2019 року і по теперішній час він працює на посаді начальника відділу матеріально-технічного постачання.

З висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 11296/21-42 від 19 вересня 2023 року вбачається, що виділ в окремі об`єкти домоволодіння (виділ в натурі) з врахуванням вимог Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року, та частини домоволодіння по АДРЕСА_1 технічно можливий.

Можливі варіанти розподілу житлового будинку АДРЕСА_1 , виходячи із ідеальних часток співвласників 1/2 та , викладено в дослідницькій частині та зображено в додатках № 1 та № 2 до висновку.

Різниця від ідеальних часток сторін в праві власності на домоволодіння згідно з запропонованими варіантами розподілу становить: I варіант - для I співвласника 1/ 2 ідеальних часток: 1718330 - 1704489 = на 13841 грн. менше; для 2 співвласника ідеальних часток: 1732 171 - 1718330 = на 13841 грн. більше. При запропонованому варіанті розподілу арифметичні (фактичні) частки співвласників складають: першій співвласник - 46,9/100 або 49,6%; другий співвласник - 50,4/100 або 50, 4%.

Другий варіант - для першого співвласника ідеальних часток: 1787043 - 1718330 = на 68713 грн. більше; для другого співвласника ідеальних часток: 1718330 - 1649617 = на 68713 грн. менше. При пропонованому варіанті розподілу арифметичні (фактичні) частки співвласників складуть: перший співвласник - 52/100 або 52%; другий співвласник - 48/100 або 48%.

Третій варіант - для першого співвласника ідеальних часток: 1718330 - 1654667 = на 63663 грн. менше; для другого співвласника ідеальних часток: 1781993 - 1718330 = на 63663 грн. більше. При пропонованому варіанті розподілу арифметичні (фактичні) частки співвласників складуть: першій співвласник - 48,1/100 або 48,1%; другий співвласник - 51,9/100 або 51,9%.

Четвертий варіант - для першого співвласника ідеальних часток: 1836865 - 1718330 = на 118535 грн. більше; для другого співвласника ідеальних часток: 1718330 - 1599795 = на 118535 грн. менше. При пропонованому варіанті розподілу арифметичні (фактичні) частки співвласників складуть: перший співвласник 46,6/100 або 46,6%; другий співвласник - 53,4/100 або 53,4%.

Роботи по переобладнанню будинку на дві окремі ізольовані квартири - викладено в дослідницькій частині висновку.

Розрахунок вартості, пов`язаний з виконанням робіт складається в базисному рівні по формах об`єктних та локальних кошторисів, на основі ескізного проекту, проекту і робочого проекту організаціями або установами, які розробляють вказані проекти. Вартість вищезазначених робіт розраховується в залежності від конструктивних рішень, а також від вартості використаних матеріалів, виробів і способу ведення робіт, тому зазначити вартість робіт по забезпеченню ізольованого користування частинами житлового будинку між співвласниками не вдається за можливе.

Варіанти розподілу (виділу частини земельної ділянки та ) земельної ділянки площею 0,1208 га (кадастровий номер 3221887801:03:134:0156), цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з урахуванням розміру часток будинку, що виділяються співвласникам (1/2 та ), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , , у відповідності з запропонованими варіантами розподілу житлового будинку, господарських будівель та споруд викладено в дослідницькій частині та зображена в додатках № 3, № 4, № 5, № 6 до висновку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що спірне майно придбане та побудоване подружжям за час шлюбу, сторона відповідача за первісним позовом не спростувала презумпцію спільності сумісної власності подружжя.

Що стосується земельної ділянки, то в цій частині суд першої інстанції зазначив, що земельна ділянка площею 0,07 га, яка хоч і була особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки вона виділена на підставі приватизації, однак вона припинила існування як об`єкт цивільних прав на підставі ч.13 ст.79-1 ЗК України. Земельна ділянка, площею 0,0584 га купувалась в період шлюбу, договір купівлі-продажу не містить відмітки, що кошти, за які вона придбана, є особистою власністю ОСОБА_15 земельна ділянка є предметом спільної сумісної власності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За змістом ч,1 ст.58 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Статтею 22 КпШС України встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними (ч.1 ст.28 КпШС України).

Аналогічні положення закріплені у статтях 60 та 70 СК України, який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

Установлено, що сторони у цій справі у період з 25 серпня 1995 року по 16 лютого 2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу подружжям набуто у власність наступне майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 160,5 кв.м. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 9 грудня 2019 року проведено державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок на підставі, зокрема, декларації про готовність об`єкта до експлуатації КС 141183452369, виданої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області 11 грудня 2018 року, технічного паспорта НОМЕР_3 , виданий КП «Вишгородське БТІ» 29 листопада 2019 року, рішення Старопетрівсьої сільської ради Вишгородського району Київської області № 77 від 19 грудня 2018 року.

Крім того, подружжям набута у власність земельна ділянка 7, площею 0,1208 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із кадастровим номером 3221887801:03:134:0156. Така земельна ділянка була утворена шляхом об'єднання двох земельних ділянок, а саме земельної ділянки площею 0,07 га, яка була передана ОСОБА_2 у власність в порядку приватизації, та земельної ділянки площею 0,0584 га, яка придбана подружжям на підставі договору купівлі-продажу. Дві земельні ділянки до об'єднання мали цільове призначення для ведення особистого селянського господарства

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що зазначене майно придбано за особисті грошові кошти ОСОБА_2 і відповідно є її особистою приватною власністю, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно може бути спростована. І один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, зокрема, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц)

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто ( п.3 ч.1 ст.57 СК України). Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю ( ч.7 ст. 57 СК України).

Набуття майна у період шлюбу не є імперативним визнанням того, що майно є спільним, адже необхідно врахувати не тільки те, що майно придбано у період шлюбу, але й ту обставину, за чиї кошти це майно придбано і чи ці кошти були набуті спільно, спільною працею та зусиллям обома членами подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначила, що вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установить обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання.

Постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 331/8757/14-ц визначено, що статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: (1) час набуття майна; (2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Для того щоб визначити джерело придбання майна, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, але й участь у його придбанні шляхом формування спільного бюджету та ведення спільного господарства, а також виключити можливість залучення особистих коштів будь-кого з них ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц).

Особисті кошти - це грошові кошти, що належать одному з подружжя і не є результатом спільної праці або спільних доходів подружжя під час шлюбу.

Це можуть бути кошти, які належали йому до шлюбу або були отримані під час шлюбу, але не є результатом спільної праці подружжя.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторона позивача за зустрічним позовом не спростувала презумпцію спільності сумісної власності подружжя.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний житловий будинок придбаний за особисті кошти ОСОБА_2 , стороною позивача за зустрічним позовом, у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України, порядку суду не надано.

Посилання ОСОБА_2 , на те, що житловий будинок був збудований за заощаджені нею шкоди в сумі 200000 грн, в тому числі і за кошти в сумі 179000 грн., отримані від продажу квартири, частина якої належала їй, а також за кошти, які вона отримала в борг у ОСОБА_11 (своєї матері) в сумі 150000 грн., а також у ОСОБА_16 в сумі 150000 грн., колегія суддів до уваги не приймає, оскільки: по-перше, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що саме за ці кошти був побудований будинок; а по-друге, кошти в борг отримані в період шлюбу і були використані в інтересах сім'ї.

Допитані в судовому засідання в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 показали, що вони позичали грошові кошти ОСОБА_3 на будівництво будинку. Кошти повернула ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції критично поставився до таких показів і при цьому, правильно врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 215/1191/17. Касаційний суд у цій постанові зауважив, «що досить часто учасники цивільного обороту в спорах про поділ майна за допомогою договору позики чи розписки про отримання в позику грошових коштів, в яких вказано, що ці грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна, намагаються спростувати презумпцію спільності майна подружжя ( чи жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі). Касаційний суд акцентує увагу, що використання таким чином договору позики ( в якому передбачено, що грошові кошти передаються на придбання певного конкретного майна) очевидно не враховує, що регулююча сила договору стосується його сторін, а тому не може кваліфікуватися як добросовісне та є неприпустимим».

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відхилив аргументи ОСОБА_2 щодо придбання майна за її особисті кошти і дійшов правильного висновку, що житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, частки кожного із подружжя у праві власності на будинок є рівними.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної часткової власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Згідно з ч.2 ст.120 ЗК України у разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Таким чином, оскільки кожному із подружжя у праві власності на будинок належить частка, відповідно кожному із них належить частина земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221887801:03:134:0156, на якій розташований спірний житловий будинок.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо врахування висновку судової будівельно-технічної та земельно- технічної експертизи, яка була призначена судом першої інстанції за клопотанням позивача, з урахуванням предмету первісного поділу про поділ будинку.

Для визначення різниці вартості відхилення від ідеальних часток 50/100 для відшкодування сторонами їх вартості була проведена оцінка нерухомого майна, яке виділяється кожній стороні при поділі часток житлового будинку, про що пояснила експерт, будучи допитаною в судовому засіданні та підтримала свій висновок.

Доводи апеляційної скарги щодо висновку експерта, складеному за результатами проведеної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, який, на думку апелянта, складений з численним порушенням вимог ЦПК України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, зокрема судовий експерт вийшла за межі поставлених судом в ухвалі про призначення експертизи питань, та окрім іншого встановила вартість будинку, також не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення і відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки такий висновок наданий експертом ОСОБА_17 стороною відповідача належними та допустимими доказами не спростований.

У тих випадках, коли в результаті поділу співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Отже, суд першої інстанції, змінивши розмір часток співвласників, дійшов правильного висновку про стягнення грошової компенсації на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , розмір частки якої у праві власності на будинок збільшено в результаті поділу будинку в натурі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, саме у такий спосіб конфлікт між сторонами вичерпано, необхідності повторного звернення сторін щодо цього ж майна немає ( правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а у значній мірі зводяться до незгоди з висновками суду.

Оскільки рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, підстави для скасування додаткового рішення немає.

За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Слабоусом Євгенієм Анатолійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2025 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 31 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус