Постанова від 11 листопада 2025 р. у справі №753/1048/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10132/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року м. Київ

Справа № 753/1048/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Коренюк А.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Дебт Форс», в якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4546, вчинений 10 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 48 475 грн. 91 коп.

В обґрунтування позову зазначила, що 10 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис №4546, за яким з позивача стягнуто на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2014 року №500965716, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» у розмірі 47 825 грн. 91 коп. за період з 16 січня 2019 року по 15 серпня 2019 року; стягнуто плати за вчинення виконавчого напису 650 грн.

Зазначила, що правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Альфа-Банк» за вказаним кредитним договором було ТОВ «Кредитні Ініціативи». 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні Ініціативи» і ТОВ «Фінансова компанія «Веста» укладено договір відступлення права вимоги за кредитними договорами №2019-ІКІ/Веста.

16 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» і ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги №16-01/19/1.

25 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження №60150478 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 10 вересня 2019 року №4546 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 48 475 грн. 91 коп.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2023 року у справі №621/3702/23 у виконавчому провадженні №60150478 замінено стягувача з ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Дебт Форс».

Вважаючи, що заборгованість за кредитним договором не є безспірною, виконавчий напис нотаріуса повинен був бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Натомість, сам по собі факт звернення відповідача до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису не свідчив про безспірність вимог за кредитним договором від 27 листопада 2014 року №500965716.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, оскільки суд безпідставно не взяв до уваги, що для видачі виконавчого напису нотаріусу було надано кредитний договір, який не був нотаріально посвідчений, що зазначалося апелянтом при зверненні до суду з позовом і не заперечувалося відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Звертає увагу, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано, визнано незаконною і нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662, якою було внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в тому числі, в частині доповнення цього Переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», у свою чергу, пункт 2 якого передбачав, що для видачі виконавчого напису нотаріусом пред`явленню підлягають оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Спірний виконавчий напис вчинений нотаріусом 10 вересня 2019 року, тобто після набрання вищезазначеною постановою Київського апеляційного адміністративного суду законної сили, а отже, оригінал кредитного договору не є достатньою підставою для видачі нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними угодами.

Стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про ненадання належних доказів для доведення обґрунтованості заявлених вимог з тієї підстави, що позивач не звернувся з клопотанням про витребування матеріалів виконавчого напису, оскільки разом з позовом було надано копію кредитного договору від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 та спірного виконавчого напису, що було достатнім для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 360 і частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела обґрунтованість заявлених вимог, не забезпечила обґрунтування позову належними доказами. Позивач не спростовує, що вона отримала від фінансової установи кредит, доказів про спірність заборгованості не надала. Саме лише посилання на спірність заборгованості не підтверджує таку спірність. Позивач не надала суду матеріалів оспорюваного виконавчого напису, клопотання про їх витребування до суду не заявила.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» як кредитором та ОСОБА_1 - позичальником у простій письмовій формі укладено кредитний договір № 50096517, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на суму 11 208,99 грн., процентна ставка за користування кредитом складала 15,99%, строк кредитування до 28 листопада 2019 року (а.с. 25).

10 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області вчинено виконавчий напис, відповідно до якого з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 500965716 від 27.11.2014 року, який було укладено між АТ «Альфа-Банк, правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Кредитні Ініціативи», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2018-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року є ТОВ «Фінансова компанія «Веста», правонаступником якого, на підставі договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 року, є ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за період з 16.01.2019 року по 15.08.2019 року в сумі 47 825,91 грн., в тому числі заборгованість за сумою кредиту в розмірі 11 208,99, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 17 625 грн., заборгованість за сумою кредиту в розмірі 1119,66 грн., заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 8072,26, заборгованість за штрафами і пенею в розмірі 9800 грн. (а.с. 26).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. від 25.09.2019 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису від 10.09.2019 № 4546. У постанові стягувачем зазначено ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 27).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18.10.2023 у справі № 621/3702/23 заяву ТОВ «Дебт Форс» задоволено.

Замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яке відкрите приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. на виконання виконавчого напису нотаріуса № 4546 від 10.09.2019 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості загальною сумою 48 475 грн 91 коп.

Згідно з ухвалою суду на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 15-02/23 від 15.02.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Кампсіс Фінанс», право вимоги за кредитним договором № 500965716 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Кампсіс Фінанс».

На підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 11-05/23 від 11.05.2023, укладеного між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Дебт Форс», право вимоги за кредитним договором № 500965716 ТОВ «Кампсіс Фінанс» відступило на користь ТОВ «Дебт Форс».

Ухвала Зміївського районного суду Харківської області набрала законної сили з моменту її підписання, в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 .

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 . При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зазначила, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014 року, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 року після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.

Вказані правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Отже, відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 10 вересня 2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач надала копію кредитного договору № 500965716 від 27.11.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

З вказаного договору вбачається, що його укладено у простій письмовій формі.

Як встановлено зі змісту виконавчого напису, саме на підставі вказаного кредитного договору № 500965716 від 27.11.2014 року було проведено стягнення заборгованості на суму 47 825 грн. 91 коп.

Частинами 1 - 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, обов`язок надання доказів у підтвердження своїх доводів є не тільки у позивача, але і у відповідача.

Згідно частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з вказаних норм процесуального права та позиції позивача, саме відповідач повинен був надати суду докази у підтвердження надання приватному нотаріусу Гамзатовій А.А. всіх належних документів для вчинення виконавчого напису, у тому числі посвідчений нотаріально кредитний договір, первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, вимогу до позивача про усунення порушень за кредитним договором та докази направлення цієї вимоги на адресу позивача, і докази у підтвердження отримання цієї вимоги позивачем або повернення її на адресу відповідача.

Однак, відповідачем суду не було надано жодного доказу у підтвердження дотримання ним вимог закону при зверненні до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Таким чином, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що кредитний договір, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, був укладений у простій письмовій формі, тому наявні підстави вважати, що всупереч пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів від 29 червня 1999 року № 1172 нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був наданий оригінал нотаріально посвідченого договору.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи позивача та надані нею докази щодо укладення кредитного договору у простій письмовій формі не були спростовані відповідачем, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц , від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20

Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом виконавчого напису без дотримання вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є порушенням прав позивача, а порушене права підлягає судовому захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 зазначено, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався, є помилковим, а отже рішення суду, як таке що суперечить вимогам матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №4546, вчинений 10 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 48 475 грн. 91 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору на загальну суму 2422 грн. 40 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.