Постанова від 28 січня 2025 р. у справі №369/21053/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року місто Київ

справа № 369/21053/23 провадження № 22-ц/824/1935/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Ткач М.М., -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який був зареєстрований 6 жовтня 2020 року Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Від спільного шлюбу дітей не мають. Зазначає, що не проживає з відповідачем разом тривалий час, шлюбні відносини припинились, спільне господарство не ведеться, тому позивач просить розірвати шлюб.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 6 жовтня 2020 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1308, повторно видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 листопада 2023 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073, 60 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року у справі та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет ОСОБА_7 (яка є рідною тіткою позивача ОСОБА_1 ) було розмішене оголошення про зникнення 6 квітня 2024 року безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишено контактний номер телефона його рідної сестри ОСОБА_4 .

Зазначає, що на час укладення договору про надання правничої (правової) допомоги (ордер серія АА №1456111 від 06.06.2024) №А-21-24 від 6 червня 2024 року з адвокатом Федоровим А.П., позивач ОСОБА_1 , згідно оголошення в мережі Інтернет, безвісті зник 6 квітня 2024 року, при проходженні військової служби в НОМЕР_2 окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідач наголошує на тому, що 28 травня 2024 року вона не писала та не підписувала заяву про розгляд справи у її відсутність та визнання нею позовних вимог в повному обсязі, а її заповнила ОСОБА_4 , яка є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 .

Вказує, що суд першої інстанції не пересвідчився у її намірах розірвати шлюб з позивачем, який 6 квітня 2024 року безвісті зник, про що відповідачка не знала на час ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат Прохоров О.О. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити. ОСОБА_2 пояснила, що відносини між подружжям були добрі, вони проживали разом до мобілізації чоловіка. Причин для розірвання шлюбу не було.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, на його адресу, яка зазначена була у позові, направлено судове повідомлення, яке повернуто до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.73). Крім того, направлене на адресу адвоката Федорова А.П. судове повідомлення, також було повернуто до суду без вручення, з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» ( а.с.72). За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність позивача.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов до наступного.

Судом установлено, що 6 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був зареєстрований шлюб Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1308 та повторно видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 листопада 2023 року. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, через різні погляди на сімейне життя.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що спільне життя позивача з відповідачем не склалося та припинено. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе. З матеріалів справи вбачається, що сторони спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе, надання строку на примирення - недоцільне. Врахувавши, що позивач з часу подання позову до суду наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечив проти розірвання шлюбу, суд першої інстанції, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійшов висновку, що підстав для збереження сім`ї не вбачається, і шлюб між сторонами необхідно розірвати, оскільки збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

За змістом ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Статтею 110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Отже, для прийняття рішення про розірвання шлюбу, суд має встановити реальні наміри сторін і бажання подружжя розірвати шлюб, зокрема перевірити, чи бажає позивач розірвати шлюб і чи підтримує він свої позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів долучених до апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 має статус особи, що зникла безвісти в ході бойових дій 6 квітня 2024 року.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі Закон) передбачено, що близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі Закон) особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Частинами 1,2 ст.5 Закону передбачено, що особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України.

Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1,2 ст.8 Закону набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими актами законодавства України.

Разом з тим та з врахуванням наведених норм Закону та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивач вважається зниклим безвісти з 6 квітня 2024 року, а договір який був укладений між позивачем та його представником ОСОБА_6 датований 6 червня 2024 року, тобто вже після зникнення позивача безвісти.

Сам позивач не міг бути належним чином обізнаний про рух справи, оскільки лише 8 квітня 2024 року судом першої інстанції було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд на 28 травня 2024 року.

Виходячи з наведеного, позивач фізично не міг укласти договір с даним представником і надати свою згоду щоб останній представляв його інтереси у суді. Будь-якої довіреності чи інших документів, які б підтверджували ,що члени сім`ї можуть діяти в інтересах позивача з поважними на те підставами та укладати з адвокатом договори на його представництво в судах в матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги, про те , що відповідачка не підписувала заяви про проведення розгляду справи у її відсутність, суд приймає до уваги, виходячи з пояснень наданих у судовому засіданні та активної участі у розгляді справи, відповідачка не була зацікавлена в розірванні шлюбу з позивачем, а навпаки хотіла зберегти його.

Таким чином, маючи у справі документи, що свідчать про зникнення позивача безвісти 6 квітня 2024 року, не з`ясувавши позицію позивача щодо наміру розірвати шлюб, не з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підстав для збереження сім`ї немає і шлюб між сторонами необхідно розірвати.

За таких обставин рішенні суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 3756 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 31 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус