Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №674/908/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/908/26

Провадження № 33/820/578/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В. розглянула апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою Дунаєвецького районного суду від 23 червня 2026 року,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.36, ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень (п`ятдесят одна тисяча гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, без конфіскації транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

За постановою суду: постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2026 року, винесеною в справі № 727/15941/25 (провадження № 3/727/17/26), на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова набрала законної сили 23 січня 2026 року.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 січня 2026 року, винесеною в справі № 727/14716/25 (провадження № 3/727/118/26), на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова набрала законної сили 11 лютого 2026 року.

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6872737 від 20 березня 2026 року, винесеною сержантом поліції батальйону № 1 роти № 2 УПП в Чернівецькій області Гаврилюком М.М., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.4 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20400 грн.

17 квітня 2026 року о 01:50 годин на вулиці Дунайгородській в м. Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області ОСОБА_1 керував автомобілем "Volkswagen Golf Variant", реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим повторно протягом року порушив вимоги п.2.1 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП – керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року.

17 квітня 2026 року о 01:51 годин на вулиці Дунайгородській в м. Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Volkswagen Golf Variant", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (підвищена жвавість ходи, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя), відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, вчинена особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить визнати незаконними та скасувати протоколи про адміністративні правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, крім того просить скасувати постанову суду, а провадження у справі щодо нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Звертає увагу на порушення встановленої законом процедури проведення огляду на стан сп`яніння.

Вказує, на незаконність зупинки його транспортного засобу, що потягло недопустимість доказів, отриманих після незаконної зупинки.

Звертає увагу на порушення права на ознайомлення з матеріалами справи, а саме йому не були надані всі матеріали, зокрема відеозаписи, які могли бути використані як докази, що обмежило його право на належний захист та порушило принцип змагальності сторін.

Крім того зазначає, що в матеріалах справи відсутні відеозаписи, які підтверджували б обставини зупинки транспортного засобу, наявність ознак сп`яніння, законність вимог працівників поліції та дотримання ними процедури оформлення адміністративних матеріалів.

Також, вказує на відсутність у нього об`єктивних ознак сп`яніння.

Звертає увагу на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння, а саме на те, що працівники поліції не запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу та фактично одразу наполягали на проходженні огляду в закладі охорони здоров`я, що не відповідає вимогам Інструкції та встановленому порядку проведення огляду.

Також зазначає, що дії працівників поліції були упереджені, оскільки фактичною причиною зупинки стало не виявлення конкретного правопорушення, а інформація про попередні випадки притягнення його до адміністративної відповідальності.

Вказує на відсутність у нього умислу на керування транспортним засобом без права керування, в зв`язку з тим, що на момент зупинки посвідчення водія було чинним та відображалося як дійсне у відповідних державних інформаційних системах, зокрема у сервісах ГСЦ МВС та застосунку «Дія». Будь-які відомості про набрання чинності рішенням щодо позбавлення права керування або його фактичне виконання були відсутні, що виключало усвідомлення ним факту відсутності такого права та вказує на недоведеність складу адміністративних правопорушень.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані в повній мірі.

Суд першої інстанції дослідив усі наявні в справі докази, надав їм оцінку відповідно до вимог статей 251–252 КУпАП, та обґрунтовано визнав їх належними, допустимими і достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 126 та 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги в частині вимоги про визнання незаконними та скасування протоколів про адміністративне правопорушення не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який фіксує обставини, що, на думку уповноваженої особи, свідчать про наявність ознак адміністративного правопорушення, та є одним із джерел доказів у справі. Сам по собі протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яким вирішується питання про права, свободи чи обов`язки особи, а тому не є самостійним предметом судового оскарження.

Предметом перегляду суду апеляційної інстанції відповідно до вимог КУпАП є законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, а не процесуальних документів, складених під час оформлення матеріалів справи. Відтак апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо скасування протоколу про адміністративне правопорушення.

Разом із тим обставини складання протоколу, дотримання вимог закону під час його оформлення та наведені у ньому відомості підлягають оцінці судом виключно в контексті перевірки законності й обґрунтованості постанови суду першої інстанції та допустимості відповідного доказу.

Доводи апеляційної скарги про порушення поліцейськими процедури проведення огляду на стан сп`яніння є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що під час зупинки транспортного засобу у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: підвищена жвавість ходи, виражене тремтіння пальців рук та неприродна блідість обличчя, які прямо передбачені пунктом 4 розділу І Інструкції №1452/735, як ознаки наркотичного сп`яніння.

За наявності таких ознак поліцейські мали законні підстави вимагати проходження огляду відповідно до статті 266 КУпАП та Інструкції №1452/735. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був належним чином зафіксований у протоколі, направленні на медичний огляд та підтверджується відеозаписами з бодікамер, дослідженими судом.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП саме відмова водія від проходження огляду відповідно до встановленого порядку утворює самостійний склад адміністративного правопорушення незалежно від того, чи перебувала особа фактично у стані сп`яніння.

Апеляційний суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо не проведення з ним огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, як це передбачено положеннями ст.266 КУпАП.

Суд зазначає, що приписи ст.266 КУпАП підлягають застосуванню у системному зв`язку з Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, та Порядком №1103, положення яких передбачають проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння виключно в закладах охорони здоров`я.

Наявність такого взаємозв`язку відображено у ч.6 ст.266 КУпАП, відповідно до якої направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Згідно з вимогами п.12 розділу ІІ Інструкції за №1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.п.7, 8, 9 Розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження.

Отже, огляд водія на виявлення стану наркотичного сп`яніння в медичній установі, а не на місці зупинки транспортного засобу, є правомірним, та відповідає наведеному вище порядку проведення огляду, який не передбачає проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Посилання апелянта на незаконність зупинки транспортного засобу не впливають на правильність висновків суду.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що питання правомірності зупинки транспортного засобу не охоплюється предметом доказування у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 126 та 130 КУпАП.

Предметом розгляду даної справи було встановлення факту керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, а також факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При цьому ОСОБА_1 не навів жодних доводів, яким саме чином можливі порушення, при зупинці транспортного засобу, звільняли його від обов`язку виконати вимоги пунктів 2.1(a) та 2.5 Правил дорожнього руху.

Крім того, необхідно зазначити, що дії поліцейських щодо законності зупинки транспортного засобу можуть бути предметом окремого судового оскарження, однак самі по собі не спростовують встановлених судом фактів керування транспортним засобом без права керування та відмови від проходження медичного огляду.

Посилання апелянта на те, що йому не були надані наявні у матеріалах справи відеозаписи, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки у своїх додаткових поясненнях, надісланих на адресу апеляційного суду 29 липня 2026 року, ОСОБА_1 зазначає, що ознайомлений з відеозаписами в повному обсязі.

Посилання апелянта про відсутність ознак наркотичного сп`яніння та порушення працівниками поліції процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння є необґрунтованими.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 направлено до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак він від такого огляду відмовився, що підтверджується направленням на медичний огляд, протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписами.

При цьому відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП настала саме у зв`язку з відмовою від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Крім того, при виявленні ознак саме наркотичного сп`яніння остаточне встановлення чи спростування такого стану здійснюється у закладі охорони здоров`я відповідно до вимог статті 266 КУпАП та Інструкції №1452/735.

Що стосується встановлення у водія ознак наркотичного сп`яніння, апеляційний суд зазначає, що вказане належить до дискреційних повноважень працівників поліції, що здійснюється на підставі безпосереднього спостереження за поведінкою особи.

Твердження про те, що причиною зупинки стали попередні випадки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є виключно припущеннями.

Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували упереджене ставлення працівників поліції або їх особисту зацікавленість у результатах розгляду справи, апелянтом не надано.

Натомість матеріали справи підтверджують, що працівники поліції діяли відповідно до вимог КУпАП, Інструкції №1452/735 та Інструкції №1395, що також підтверджується відеозаписами, дослідженими судом.

Посилання апелянта на те, що посвідчення водія відображалося як чинне у сервісах ГСЦ МВС та застосунку «Дія» не спростовує встановлених судом обставин.

Судом достовірно встановлено, що до моменту вчинення правопорушення щодо ОСОБА_1 набрали законної сили дві постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці про позбавлення його права керування транспортними засобами.

Таким чином, саме з моменту набрання законної сили відповідними судовими рішеннями ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про існування зазначених судових рішень, оскільки він сам у своїх запереченнях підтвердив обізнаність про їх ухвалення.

Відображення посвідчення водія як чинного у певних електронних сервісах або відсутність у них актуальної інформації не змінює юридичних наслідків судових рішень, що набрали законної сили, та не надає особі права керування транспортними засобами всупереч вимогам ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух».

Отже, наведені доводи не спростовують встановленого судом факту керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, та не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Протоколи про адміністративні правопорушення складені в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідають вимогам ст.256 КУпАП щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписах, при складанні протоколів про адміністративні правопорушення.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Адміністративне стягнення на правопорушника накладено у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру скоєного, в межах санкцій ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП України.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що накладене адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.

З огляду на викладене, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду І.В. Вітюк