Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №753/4294/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/4294/26Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.

Провадження № 22-ц/817/992/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами цивільну справу №753/4294/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває справа №753/4294/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

23.06.2026 ОСОБА_3 звернулась до суду із письмовим клопотанням про надання максимального передбаченого законом строку для примирення. Щодо розірвання шлюбу заперечує.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2026 року клопотання відповідача ОСОБА_3 про надання строку для примирення задоволено частково.

Надано сторонам строк для примирення два місяці з дня постановлення ухвали.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу зупинено до закінчення строку для примирення.

У задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та постановлена з порушенням судом норм процесуального права.

Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження, що призвело до незаконного обмеження його мого права на своєчасний судовий розгляд.

Зазначає, що ухвала фактично ґрунтується виключно на клопотанні відповідачки, без будь-якого доказового підтвердження та судом не взято до уваги його заперечення проти строку на примирення.

Звертає увагу суду, що примирення між сторонами є об`єктивно неможливим, про що неодноразово зазначалося, а тому сам по собі строк для примирення не має жодного фактичного значення та блокує рух справи.

Вважає, що зупинення провадження у справі є необґрунтованим, а подальше зволікання з розглядом апеляційної скарги створює ситуацію триваючого порушення права на ефективний судовий захист.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із вимогами ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення позовної заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст.7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в частині його оскарження та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 211 ЦПК України передбачає, що одним із завдань розгляду справи по суті визначається сприяння примиренню сторін.

Стаття 111 СК України передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечитиме моральним засадам суспільства.

При цьому під заходами щодо примирення розуміється строк для примирення подружжя. Основна ціль примирення подружжя - збереження сімейних відносин і повернення необхідного балансу для нормального функціонування сім`ї. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного із подружжя на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін у формі надання сторонам спору строку на примирення, на підставі письмової заяви або усного клопотання безпосередньо під час проведення судового засідання. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Максимальний строк для примирення подружжя не має перевищувати 6 місяців.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Тобто, надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов`язковою підставою зупинення провадження у справі. Конкретний строк для примирення сторін визначає суд, що розглядає справу.

Ухвала суду в частині надання строку для примирення, згідно вимог ст. 353 ЦПК України, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому незгода позивача з ухвалою в цій частині, може бути включена в апеляційну скаргу на рішення суду, у разі його оскарження.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі №206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).

Отже, надання сторонам строку на примирення є дискреційними повноваженнями суду першої інстанції, судове рішення щодо реалізації яких, в силу вимог чинного ЦПК України апеляційному оскарженню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду 21.05.2026 відкрито провадження у цій справі, справу призначено до розгляду.

25 травня 2026 року відповідачка ОСОБА_3 подала заяву, в якій заперечує щодо розірвання шлюбу, посилаючись на те, що це є безвідповідальним кроком її чоловіка та батька їхньої дитини і має намір зберегти сім`ю, враховуючи інтереси малолітньої дитини.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження, врахував баланс інтересів сторін та вважав, що надання більшого строку для примирення до 6 місяців відповідачкою не обґрунтовано.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 виїхала за межі України з дитиною зі згоди чоловіка внаслідок війни, тому розірвання шлюбу на даний час є передчасним та суперечить інтересам дитини.

Оскільки за вимогами п. 4 ст. 251 ЦПК України надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов`язковою підставою зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає, що підстав до задоволення апеляційної скарги немає. В даному випадку суд виконав покладений на нього законом обов`язок зупинити провадження у справі, у разі надання сторонам строку на примирення.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що ухвала суду ґрунтується виключно на клопотанні відповідачки, без будь-якого доказового підтвердження та судом не взято до уваги його заперечення проти строку на примирення, колегія суддів відхиляє, оскільки ухвала суду першої інстанції підлягає оскарженню лише в частині зупинення провадження, а не самої доцільності надання строку для примирення подружжя.

Зазначені обставини є предметом дослідження судом при розгляді справи по суті та не впливають на обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам строку для примирення, що обумовлено відсутністю згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст.375 ЦПК України ухвала суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі залишається без змін.

Ухвала суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування або зміни відсутні, а тому вона в частині зупинення провадження залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2026 року, залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді : О.З. Костів

М.В. Хома