Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №609/851/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 609/851/25Головуючий у 1-й інстанції Катерняк О.М.

Провадження № 22-ц/817/727/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Гичко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Західна агровиробнича компанія” на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року, ухвалене суддею Катерняк О.М. у цивільній справі №609/851/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Західна агровиробнича компанія” до ОСОБА_1 , фермерського господарства “Івашенюків” про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ФГ «Івашенюків», у якому просило: визнати укладеною додаткову угоду №б/н від 01 квітня 2025 року до договору оренди землі №б/н від 25 січня 2017 року між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 у викладеній товариством редакції; визнати відсутнім у ФГ «Івашенюків» право оренди земельної ділянки площею 2,36 га, кадастровий номер 6125882100:01:001:0665, яка розташована на території Великозагайцівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області; скасувати запис про державну реєстрацію цього права оренди, номер запису про інше речове право 60926695.

Позов обґрунтовано тим, що 25 січня 2017 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Агро-Лан» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на сім років. Додатковою угодою від 26 липня 2018 року проведено заміну сторони орендаря на ТОВ «Західна агровиробнича компанія», змінено розмір орендної плати та визначено, що семирічний строк дії договору обчислюється з моменту укладення цієї додаткової угоди.

За умовами договору, з урахуванням додаткової угоди від 26 липня 2018 року, після закінчення строку його дії орендар мав переважне право поновити договір на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця про такий намір не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору.

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зазначало, що 08 квітня 2025 року направило ОСОБА_1 лист-повідомлення від 03 квітня 2025 року №2057 про намір продовжити дію договору оренди землі разом із проєктом додаткової угоди від 01 квітня 2025 року. Поштове відправлення, за даними відстеження, вручено одержувачу 10 квітня 2025 року, однак ОСОБА_1 у місячний строк відповіді не надала та запропонованої додаткової угоди не підписала.

Також товариство посилалось на те, що воно належно виконувало обов`язки орендаря і продовжувало користуватися земельною ділянкою, тому мало правомірні очікування на поновлення договору. Водночас 26 липня 2025 року ОСОБА_1 уклала договір оренди цієї земельної ділянки з ФГ «Івашенюків», право оренди якого зареєстровано 28 липня 2025 року, номер запису про інше речове право 60926695. Укладення договору з новим орендарем порушило переважне право товариства.

Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» просить рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував статтю 33 Закону України «Про оренду землі». Вважає, що заява ОСОБА_1 від 05 лютого 2025 року не може вважатися відповіддю на лист-повідомлення орендаря, оскільки її складено і направлено до того, як товариство реалізувало переважне право та надіслало проєкт додаткової угоди. Ця заява не містить аналізу проєкту, не є рішенням, прийнятим за результатами його розгляду, та не підтверджує виконання орендодавцем обов`язку добросовісно провести переговори щодо істотних умов договору.

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заперечує також факт належного отримання заяви ОСОБА_1 . Посилається на те, що у рекомендованому повідомленні про вручення зазначено прізвище ОСОБА_2 , яка звільнена з товариства 31 березня 2025 року, а підпис у повідомленні не відповідає її підпису в наказі про звільнення. Крім того, у формі №119 проставлено відмітку в графі «Інші відправлення».

Оскільки після отримання листа-повідомлення від 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 не направила окремого листа про прийняте рішення, товариство набуло правомірного очікування на поновлення договору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 — адвокат Пньов П.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року — без змін.

Вказує, що ОСОБА_1 завчасно та однозначно повідомила товариство про небажання продовжувати орендні правовідносини, а тому відсутня необхідна умова для поновлення договору — воля орендодавця. Доводи скарги не спростовують встановленого судом факту отримання товариством цієї заяви.

У відзиві також зазначено, що товариство не надало належних доказів отримання ОСОБА_1 листа-повідомлення від 03 квітня 2025 року; у цьому листі помилково йдеться про поновлення договору від 26 липня 2018 року, хоча основний договір укладено 25 січня 2017 року; проєкт додаткової угоди передбачав зміну істотних умов договору; орендар допускав несвоєчасну виплату орендної плати. Крім того, новий договір із ФГ «Івашенюків» укладено після закінчення строку попереднього договору та на вигідніших для власниці умовах.

12 червня 2026 року ФГ “Івашенюків” подало заяву, в якій підтримало відзив представника Гушул Г.І. та просило слухати справу у відсутності представника господарства.

28 липня 2026 року ТОВ “Західна агровиробнича компанія” подало заяву про розгляд справи без участі представника товариства.

29 липня 2026 року від представника ОСОБА_1 — адвоката Пньова П.О. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини справи.

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,36 га, кадастровий номер 6125882100:01:001:0665, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великозагайцівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

25 січня 2017 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ «Агро-Лан», як орендарем, укладено договір оренди цієї земельної ділянки №б/н.

Пунктом 8 договору передбачено, що він укладений на сім років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, для чого повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 34 договору встановлено, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди спір вирішується у судовому порядку. Згідно з пунктом 35 дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.

26 липня 2018 року між ОСОБА_1 , СТОВ «Агро-Лан» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено додаткову угоду про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі від 25 січня 2017 року, за якою товариство прийняло права та обов`язки орендаря.

Пунктом 4.1 додаткової угоди пункт 8 договору викладено в новій редакції, відповідно до якої договір укладено строком на сім років, перебіг якого починається з моменту укладення додаткової угоди. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк і повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 19396190, строком на сім років до 25 липня 2025 року.

05 лютого 2025 року ОСОБА_1 склала заяву, у якій повідомила ТОВ «Західна агровиробнича компанія», що не має наміру продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6125882100:01:001:0665, оскільки надалі буде обробляти її самостійно.

Заяву надіслано на адресу ТОВ “Західна агровиробнича компанія” 06 лютого 2025 року та отримано товариством 10 лютого 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №4715300055196.

03 квітня 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» склало лист-повідомлення №2057 про намір продовжити дію договору оренди землі, до якого додало проєкт додаткової угоди від 01 квітня 2025 року. Вказане поштове відправлення надіслано ОСОБА_1 08 квітня 2025 року; за даними відстеження поштового відправлення воно вручено одержувачу 10 квітня 2025 року.

26 липня 2025 року між ОСОБА_1 та ФГ «Івашенюків» укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на десять років. Право оренди ФГ «Івашенюків» зареєстровано 28 липня 2025 року, номер запису про інше речове право 60926695, дата закінчення дії — 26 липня 2035 року.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Спірні правовідносини виникли з договору оренди землі від 25 січня 2017 року, який у подальшому змінено додатковою угодою від 26 липня 2018 року.

Вирішуючи питання про те, яка редакція норм матеріального права підлягає застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів виходить із такого.

Законом України від 05 грудня 2019 року №340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» змінено правове регулювання поновлення договорів оренди землі, зокрема доповнено Закон України «Про оренду землі» статтею 32-2, змінено редакцію статті 33 цього Закону та запроваджено статтю 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договору оренди землі.

Водночас перехідними положеннями Закону України «Про оренду землі» передбачено, що правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України №340-IX, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Оскільки договір оренди землі укладено 25 січня 2017 року та змінено додатковою угодою від 26 липня 2018 року, до спірних правовідносин у частині реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору, з урахуванням умов самого договору та додаткової угоди, якою сторони визначили строк його дії та порядок реалізації орендарем права на продовження орендних правовідносин.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Результат аналізу змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, у Законі України «Про оренду землі» ототожнено поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» і «поновлення договору оренди землі», з використанням конструкції «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

У постанові від 19 грудня 2024 року у справі № 604/424/23 (провадження № 61-14060св24) Верховний Суд дійшов висновку, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

У такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі, якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21), відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови).

Встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на продовження орендних правовідносин із ТОВ «Західна агровиробнича компанія», що підтверджується направленою орендарю заявою про небажання поновлювати договір оренди землі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання додаткової угоди укладеною.

З матеріалів справи вбачається, що до направлення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» листа-повідомлення від 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 уже висловила своє заперечення проти продовження договору оренди землі. Заяву складено 05 лютого 2025 року, направлено товариству 06 лютого 2025 року та, як встановлено судом першої інстанції, отримано 10 лютого 2025 року.

Зазначене волевиявлення орендодавця було чітким, однозначним та доведеним до відома орендаря до закінчення строку дії договору оренди землі. У заяві ідентифіковано земельну ділянку за кадастровим номером та прямо вказано про відсутність наміру продовжувати строк дії договору.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» належно виконало процедуру, передбачену статтею 33 Закону України «Про оренду землі», своєчасно повідомило орендодавця про намір поновити договір та надало проєкт додаткової угоди, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Саме по собі направлення орендарем листа-повідомлення з проєктом додаткової угоди не створює обов`язку орендодавця укласти таку угоду, якщо орендодавець до закінчення строку дії договору повідомив орендаря про небажання продовжувати орендні правовідносини.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що заява від 05 лютого 2025 року не має юридичного значення лише тому, що передувала листу-повідомленню орендаря, ґрунтується на надмірно формальному тлумаченні статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Ця норма спрямована на з`ясування наявності або відсутності волі орендодавця на продовження договору та не встановлює, що однозначне заперечення власника, доведене до відома орендаря до спливу строку договору, втрачає значення через те, що висловлене раніше від листа орендаря. Повторне направлення того самого заперечення після отримання листа-повідомлення за встановлених обставин не могло змінити уже відоме товариству волевиявлення ОСОБА_1 .

Переважне право орендаря не усуває свободу волевиявлення власника земельної ділянки щодо продовження або непродовження договірних відносин. Таке право надає орендарю перевагу перед іншими особами за умови належного виконання ним договору та за наявності волі сторін на продовження орендних правовідносин, однак не є підставою для примусового продовження договору всупереч чітко висловленому запереченню орендодавця.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що заява ОСОБА_1 не може вважатися належним запереченням проти поновлення договору оренди землі через відсутність у ній детального аналізу запропонованих умов додаткової угоди чи пропозицій щодо зміни істотних умов договору.

За змістом статті 33 Закону України «Про оренду землі» наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі виключає можливість висновку про його мовчазну згоду на продовження орендних правовідносин. При цьому закон не встановлює обов`язку орендодавця наводити детальне мотивування причин такої відмови чи формулювати зустрічні пропозиції щодо істотних умов договору, якщо його волевиявлення спрямоване саме на припинення орендних правовідносин з попереднім орендарем.

Обов`язок узгоджувати істотні умови договору виникає тоді, коли сторони мають намір продовжити орендні правовідносини, але потребують погодження окремих умов договору. У цій справі ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору повідомила орендаря саме про небажання поновлювати договір оренди землі, тому відсутність переговорів щодо нової редакції додаткової угоди не може розцінюватися як порушення прав товариства.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність отримання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяви ОСОБА_1 також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Факт вручення поштового відправлення уповноваженій особі підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення. Посилання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на звільнення ОСОБА_3 31 березня 2025 року не свідчить про відсутність у неї повноважень на момент вручення відправлення: як встановлена судом дата 10 лютого 2025 року, так і зазначена у скарзі дата 21 березня 2025 року передують даті її звільнення.

Суб`єктивне візуальне порівняння підпису у поштовому повідомленні з підписом у наказі про звільнення, без належних доказів на підтвердження його виконання іншою особою, не спростовує доказового значення рекомендованого повідомлення.

Доводи апеляційної скарги про те, що укладення ОСОБА_1 договору оренди з ФГ «Івашенюків» свідчить про недобросовісність її поведінки, також є безпідставними.

За даними Державного реєстру речових прав строк права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» закінчився 25 липня 2025 року. Договір оренди з ФГ «Івашенюків» укладено 26 липня 2025 року, а право оренди нового орендаря зареєстровано 28 липня 2025 року, тобто після припинення попереднього права оренди та після того, як ОСОБА_1 завчасно повідомила товариство про небажання продовжувати орендні правовідносини.

Тому сам факт подальшої передачі земельної ділянки в оренду іншому орендарю не свідчить про порушення переважного права товариства.

Оскільки у цій справі встановлено наявність своєчасного та однозначного заперечення орендодавця проти поновлення договору оренди землі з ТОВ «Західна агровиробнича компанія», підстави для примусового визнання укладеною додаткової угоди від 01 квітня 2025 року відсутні.

За такого висновку інші заперечення ОСОБА_1 , зокрема щодо змісту листа-повідомлення товариства, своєчасності сплати орендної плати та зміни істотних умов договору у запропонованому проєкті додаткової угоди, не мають вирішального значення для результату апеляційного перегляду.

Вимоги про визнання відсутнім у ФГ «Івашенюків» права оренди земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію цього права є похідними від основної вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Оскільки основна вимога не підлягає задоволенню, відсутні підстави і для задоволення похідних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, належно оцінив подані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги правильності цього висновку не спростовують, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року — без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Західна агровиробнича компанія” — залишити без задоволення.

Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.