Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №606/971/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/971/25Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.

Провадження № 22-ц/817/770/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої- Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокат Свірського Тараса Володимировича на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року у справі №606/971/25 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №2963594 від 09.07.2024 року в розмірі 26160 грн, з яких 8000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 361,60 грн - заборгованість за відсотками; 16000 грн – сума заборгованості за пенею, 1798,40 грн - комісія за надання позики.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 09.07.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2963594, за умовами якого відповідачу надано 8000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за ставкою 0,01 % на день та комісії за надання позики у розмірі 2 136,80 грн (26,71 % від суми позики).

Позивач вказав, що договір укладено в електронній формі шляхом підписання його відповідачем одноразовим ідентифікатором після заповнення заявки на сайті та зазначення реквізитів банківської картки. Підписанням договору відповідач підтвердив ознайомлення з його умовами та отримання всієї необхідної інформації.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти. Однак після настання строку повернення позики відповідач своїх зобов`язань не виконав, кредитні кошти та нараховані платежі не сплатив.

Також позивач зазначив, що 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, за яким право вимоги до відповідача було відступлено позивачу.

Відповідно до Реєстру боржників № 37 від 26.11.2024 до позивача перейшло право вимоги за договором позики в сумі 26160 грн, з яких: 8 000 грн — заборгованість за тілом кредиту, 361,60 грн — проценти, 16 000 грн — пеня та 1 798,40 грн — комісія за надання позики.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач просив стягнути зазначену заборгованість у судовому порядку.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 23 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором позики № 2963594 від 09.07.2024 року в розмірі 8361,60 грн, з яких 8000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 361,60 грн - сума заборгованості за відсотками. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір у розмірі 967,74 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Свірський Т.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановивши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення між сторонами договору позики в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», не підтвердив отримання відповідачем одноразового ідентифікатора та підписання ним договору, а також не надав належних доказів перерахування відповідачу кредитних коштів. У зв`язку з недоведеністю виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин представник скаржник вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Доводи відзиву зводяться до того, що позивач належними і допустимими доказами підтвердив факт укладення між сторонами договору позики в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», його підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, а також виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Позивач вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів отримання відповідачем кредитних коштів, посилаючись на презумпцію правомірності правочину, відсутність доказів недійсності чи неукладеності договору та ненадання відповідачем доказів на спростування заявлених вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Обставини справи.

09.07.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором було укладено договір позики №2963594, відповідно до якого останній отримав позику 8 000,00 грн, денна процентна ставка - 0,90%, проценти за понадстрокове користування позикою 5.00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка – 1925,33%, пеня/день – 5.00%, на строк 30 днів, дата повернення позики 07.08.2024, орієнтовна загальна вартість позики 10160 грн, що підтверджується копією договору.

Також відповідачем була підписана таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, яка є додатком до договору та паспорт споживчого кредиту.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги, з внесенням наступних змін до Договору №14/06/21, що підтверджується копією договору та додатковими угодами № 2, 7, 44, платіжною інструкцією № 551 від 29.11.2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 37 від 26.11.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 26160 грн, з яких 8000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 361,60 грн - заборгованість за відсотками; 16000 грн –сума заборгованості за пенею, 1798,40 грн - комісія за надання позики.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за договором позики №2963594 становить 26160 грн, з яких 8000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 361,60 грн - заборгованість за відсотками; 16000 грн – сума заборгованості за пенею, 1798,40 грн - комісія за надання позики.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів факт укладення між сторонами договору позики в електронній формі шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», надання відповідачу кредитних коштів та перехід до позивача права вимоги за договором факторингу. З огляду на невиконання відповідачем зобов`язань за договором суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 8 000 грн основної суми боргу та 361,60 грн процентів, нарахованих у межах 30-денного строку кредитування. Водночас суд відмовив у стягненні пені та комісії за надання позики, вважаючи, що право на нарахування пені відсутнє з урахуванням положень законодавства, чинного в період воєнного стану, а умова договору щодо сплати комісії за надання позики є несправедливою та такою, що суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність факту укладення між сторонами договору позики в електронній формі.

Разом з тим, із висновком суду про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення заборгованості погодитись неможливо.

За змістом положень ст.ст. 12, 13, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє сторону спору, у першу чергу позивача, від обов`язку доведення перед судом тих обставин, на які вона посилається у підтвердження своїх вимог або заперечень (ст.81 ЦПК України).

За змістом ст. 1077, ст.1078 ЦК України фактор вправі передати в розпорядження клієнта лише право дійсної грошової вимоги. При цьому відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються.

Отже, за змістом вказаного, позивач як фактор мав право отримати від клієнтів докази надання позичальнику кредитних коштів та існування заборгованості за укладеним із відповідачем договором.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до п.п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 20 травня 2022 року у справі № 336/4796/18, від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19).

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження заявлених вимог позивач не подав суду будь яких документів про перерахування первинним кредитором коштів на користь відповідача за укладеним договором позики, як і не надав доказів про рух коштів на рахунку відповідача.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що позиція відповідача в суді першої інстанції ґрунтувалася на відсутності у справі доказів про надання йому кредитних коштів.

Матеріали справи не містять та стороною позивача також не надано виписок з рахунків відповідача, з яких можна було б встановити факт належності йому певного платіжного засобу, користування ним банківською карткою, банківським рахунком та наявність у нього заборгованості. Позивачем також не надано суду відповідний касовий документ, який відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Оцінивши всі докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у позичальника заборгованості за договором позики, факту виплати йому грошових коштів, зокрема, первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» про зарахування коштів на вказані відповідачем у кредитному договорі рахунки.

Наданих позивачем на підтвердження суми боргу розрахунку заборгованості за договором позики недостатньо для висновку щодо отримання кредитних коштів та порушення відповідачем обов`язку щодо їх повернення. Відповідний розрахунок заборгованості є одностороннім документом позивача, сам по собі не є належним доказом з огляду на вимоги частини першої статті 77 ЦПК України, не містить посилань на карткові чи інші банківські рахунки, якими користувався відповідач.

Такий висновок також узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/10277/20.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Крім того, у позовній заяві представник позивача просив розглянути справу без його участі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду із цим позовом, повинен був надати первинні документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача чи видачу йому коштів за договором позики, а також розміру заборгованості за ним.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості за договором позики № 2963594 від 09.07.2024 року.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Свірського Тараса Володимировича - задовольнити.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 — скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №2963594 від 09.07.2024 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову апеляційного суду складено 30 липня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.