Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №444/1306/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/1306/25 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р. Й.

Провадження № 22-ц/811/4043/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами акціонерного товариства «Універсал Банк» та ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У квітні 2025 року акціонерне товариство (далі – АТ) «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.01.2018 року в розмірі 29633 грн. 71 коп. станом на 08.01.2025 року, з яких: 29633 грн. 71 коп. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також 3028 грн. судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 03.01.2018 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 03.01.2018 року. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 45000 грн. у вигляді відновлювального кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Станом на 03.11.2024 року у ОСОБА_1 наявне прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим відбулося істотне порушення взятих нею зобов`язань, вся заборгованість за кредитним договором стала простроченою. Станом на 08.01.2025 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) склав 29633 грн. 71 коп.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено.

Відмовлено ОСОБА_1 у стягненні з АТ «Універсал Банк» витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду оскаржили обидві сторони.

Позивач АТ «Універсал Банк» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивача обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедури ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Підписуючи анкету-заяву, ОСОБА_1 погодилася, що анкета-заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, а також підтвердила що такі документи їй зрозумілі і не потребують додаткового тлумачення. У відповідачки прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 розділу ІІ умов, відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язань і вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, а згодом звернувся з даним позовом, оскільки на повідомлення банку про необхідність погашення суми заборгованості відповідачка не реагувала.

Відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з АТ «Універсал Банк» на її користь 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення таких витрат. Окрім цього, просила стягнути з АТ «Універсал Банк» витрати на професійну правничу допомогу, які будуть понесені нею в суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі зазначає, що відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції порушив приписи п.1 ч.2 ст.137, ч.6 ст.137 ЦПК України, а також принципи змагальності сторін (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України) та відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Звертає увагу, що на підставі договору, укладеного 03.06.2025 року між нею та адвокатським бюро «Віталія Репака», правничу допомогу у даній справі в суді першої інстанції їй надавав адвокат Репак В.В., розрахунок вартості послуг за надання професійної правничої допомоги та порядок оплати таких послуг визначений п.п.4.1-4.5 договору. Так, зокрема, згідно з п.4.4 договору, сторони домовилися, що клієнт може проводити виплату гонорару частинами, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів після направлення на адресу клієнта та/або вручення клієнту рахунку за надані правничі послуги, та/або підписання між сторонами акта прийому-передачі наданих адвокатським бюро клієнту послуг, та/або не пізніше 10 (десяти) робочих днів після набрання законної сили остаточним рішенням суду у справі.

Додає, що на виконання умов договору, адвокатським бюро виставлено клієнту рахунок для оплати наданих правничих послуг у даній справі, загальний розмір гонорару за надання клієнту правової допомоги згідно рахунку №1 від 20.10.2025 року склав 6000 грн.

Наголошує, що згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду, відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може бути самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу; витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Вважає, що суд мав усі підстави для стягнення таких судових витрат.

20.12.2025 року відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Репака В.В. подала відзив на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк», в якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» та задовольнити її апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.07.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 24.07.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.01.2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 03.01.2018 року.

На підставі укладеного договору ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та надано картку НОМЕР_3 .

На відкритому рахунку ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт, який неодноразово змінювався як в сторону його збільшення, так і в сторону його зменшення, в межах 2000 грн. – 45000 грн.

З наданого АТ «Універсал Банк» розрахунку заборгованості за договором б/н від 03.01.2018 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 08.01.2025 року, та з виписки про рух коштів на картці вбачається, що остання активно користувалася кредитними коштами, а також частково погашала заборгованість.

Станом на 08.01.2025 року, в ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням умов договору утворилася заборгованість перед АТ «Універсал Банк» в розмірі 29633 грн. 71 коп.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо сплати ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами на підставі анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 03.01.2018 року. Суд першої інстанції дійшов висновку, що банк безпідставно нараховував ОСОБА_1 проценти за користування кредитом та здійснював списання її коштів в рахунок погашення процентів. Сума коштів, що була спрямована банком в рахунок погашення процентів по кредиту, повинна зараховуватися на погашення тіла кредиту і такої суми достатньо для повного погашення заборгованості, в зв`язку з чим у ОСОБА_1 відсутній борг перед АТ «Універсал Банк».

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

За положеннями статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010).

Встановлено, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проєкт «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Монобанк. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю проєкту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга – переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Тобто, правова природа договору, укладеного через мобільний застосунок «Monobank», полягає у приєднанні до його умов шляхом накладання власного електронного підпису, чим підтверджується згода споживача.

Укладений між сторонами даної справи договір має специфіку, не властиву укладенню кредитних договорів у паперовому вигляді. Банківське обслуговування клієнтів здійснюється дистанційно, без відділень, а тому споживач самостійно розпоряджається наданими йому коштами. Погодження із Умовами та правилами обслуговування рахунків фізичної особи шляхом проставляння електронного цифрового підпису особою свідчить про належне укладання кредитного договору.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

03.01.2018 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг monobank Universal Bank у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, про що свідчить її особистий підпис.

Положеннями анкети-заяви визначено, що відповідач підтвердив, що ця анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого позичальниця підтвердила і зобов`язалась його виконувати (пункт 2).

Згідно з пунктом 3 анкети-заяви, підписанням цього договору клієнт підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі і не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту банк надсилає клієнту у мобільний додаток.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 ознайомилася з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку. Окрім цього, аналогічно умови і правила надання банківських послуг, у відповідній редакції, чинній на момент укладення договору, містяться на офіційному сайті банку у відповідному розділі (https://monobank.ua).

З підписанням анкети-заяви, сторони погодили, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць.

За користування чорною карткою «Monobank» відповідачу встановлено: пільгова процентна ставка 0,00001% річних. Реальна річна процентна ставка 44,26%. Відповідач своїм підписом повністю та безумовно підтвердила та прийняла пропозицію банку та погодилася з тим, що анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Відповідач підтвердила, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку.

Згідно умов анкети-заяви, ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок у гривнях на її ім`я № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.

У підписаній анкеті-заяві ОСОБА_1 визнала, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

З моменту укладення договору, між сторонами було погоджено його істотні умови, які містяться в умовах і правилах з додатками, які є невід`ємною складовою договору.

ОСОБА_1 додатково підтвердила факт ознайомлення нею з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) в чинній редакції (затвердженими Рішенням Правління Банку, протоколом №41 від 09.10.2019 року та діяли, починаючи з 10.10.2019 року) та отримала їх примірники у мобільному додатку, підписавши цифровим підписом 22.10.2019 року заяву клієнта №20.30.0000230691 від 22.10.2019 року.

Відсутність підпису ОСОБА_1 на паперовому екземплярі умов та правил надання банківських послуг, тарифів, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорту споживчого кредиту, які надані суду, не свідчить про не досягнення згоди щодо строку користування кредитом та процентної ставки. Правова природа договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Договір є обов`язковим для виконання.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , зі своєї сторони, не заперечує факту укладення вказаного кредитного договору та здійснення нею платежів, зазначених у розрахунку заборгованості, що також підтверджується випискою про рух коштів по картці.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, на які суд першої інстанції послався в оскаржуваному рішенні, не є релевантними і не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки відрізняються фактичними обставинами справи.

Зокрема, у справі, що переглядається, належним чином за допомогою первинних бухгалтерських документів доведено факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, а також встановлено, що Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів затверджувалися рішенням правління банку, протокол №46 від 27.12.2017 року, та діяли, починаючи з 27.12.2017 року, тому, підписуючи анкету-заяву від 03.01.2018 року, відповідачка не могла бути ознайомлена з будь-якими іншими умовами та правилами надання банківських послуг в цьому банку.

Окрім того, з наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору встановлено, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ «Універсал Банк» та тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, заповненням анкети-заяви відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 12 червня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

Встановивши, що банк належно виконав свої зобов`язання, а боржник їх не виконує, колегія суддів дійшла висновку, що з моменту укладення кредитного договору ОСОБА_1 в період з 04.04.2018 року по 15.07.2024 року активно користувалася кредитними коштами, здійснювала різного роду покупки, оплачувала за надані послуги, користувалася послугою «покупка частинами», здійснювала погашення заборгованості, однак, заборгованість, яка утворилася в неї у розмірі 29633 грн. 71 коп. залишилася не погашеною.

Зі сторони ОСОБА_1 не доведено факту нарахування банком процентів, розмір яких не було погоджено між ними.

З моменту укладення договору – 03.01.2018 року до 15.07.2024 року ОСОБА_1 , користуючись кредитними коштами та повертаючи їх разом із сплатою процентів, погоджувалася з діями банку щодо встановлення їй кредитного ліміту та нарахування процентів за користування кредитними коштами, не оспорювала в судовому порядку умови договору, на підставі яких банк нараховував їй проценти.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Оскільки на момент звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не погасила перед АТ «Універсал Банк» заборгованість, її зобов`язання щодо повернення кредиту не припинилося, тому така заборгованість в розмірі 29633 грн. 71 коп. підлягає стягненню в судовому порядку.

Суд першої інстанції наведених вище норм матеріального права та фактичних обставин справи не врахував, належної правової оцінки доказам, які є в матеріалах справи, не дав, тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк» в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та враховуючи наслідки розгляду справи апеляційним судом, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3028 грн. та апеляційної скарги в розмірі 4542 грн., що сумарно становить 7570 грн., підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, водночас, судові витрати, які понесла відповідачка, не підлягають відшкодуванню їй за рахунок позивача, а отже, вимога її апеляційної скарги про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу не може бути задоволена.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.01.2018 року в розмірі 29633 (двадцять дев`ять тисяч шістсот тридцять три) гривень 71 копійки, що станом на 08.01.2025 року є заборгованістю за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 24 липня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич