Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №448/288/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 448/288/25 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.

Провадження № 22-ц/811/3876/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № О1800003/1 від 19.11.2018 в розмірі 44 839 грн 78 коп., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн та 2422 грн 40 коп. судового збору.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.11.2018 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № О1800003/1. Банк виконав умови договору і перерахував відповідачці кредитні кошти, а вона зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, інші передбачені платежі в порядку та на умовах, визначених договором.

08.11.2023 була здійснена заміна кредитора у даному зобов`язанні з АТ «Кредобанк» на ТзОВ «ФК «МАРИН - ФІНАНС» на підставі договору факторингу, у відповідності до умов якого Товариство передає (відступає) ТзОВ «ФК «МАРИН - ФІНАНС» належне йому право вимоги до боржників, а ТзОВ «ФК «МАРИН - ФІНАНС» приймає належне Товариству право вимоги в тому числі до відповідачки ОСОБА_2 за кредитним договором № О1800003/1 від 19.11.2018 .

12.12.2024 рішенням №12/12/24-1 учасника ТзОВ «ФК «МАРИН - ФІНАНС» змінено найменування Товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ ФІНАНС».

Згідно вищевказаного договору факторингу ТзОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 34 181,73 грн.

Всупереч умовам вищевказаного кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання в частині виконання договірних відносин та має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС» за кредитним договором № О1800003/1 від 19.11.2018 в розмірі 44 839 грн. 78 коп.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс».

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт вказує, що суд не врахував розрахунку заборгованості доданого до матеріалів справи 13 серпня 2025 року за договором кредиту О1800003/1 від 19.11.2018 року, виписку по рахунку та меморіальний ордер №4852126 від 28.01.2019 року на суму 29999,12 грн, з якої вбачається, що вказана сума віднесена на прострочення кредиту за договором №1800003/1 від 19.11.2018 року за призначенням. Зазначені докази підтверджують отримання кредиту, а часткова оплата факт визнання договору відповідачкою. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Статтями 526, 527 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до статті 599 ЦК України , зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За змістом статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 ЦК України акцентовано, що позичальник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» було укладено договір факторингу з відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами.

З долученого до матеріалів справи Додатку № 1 до договору факторингу з відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та забезпечувальними договорами від 08.11.2023 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором №О1800003/1 від 19.11.2018 року, боржником за яким є ОСОБА_2 .

Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» № 12/12/24-1 від 12 грудня 2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-фінанс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум- Фінанс».

Звертаючись досуду з вказаним позовом, Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Аксіліум-Фінанс» зазначило, що 19.11.2018 року року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Кредобанк» було укладено кредитний договір № О1800003/1 на підставі якого виникла заборгованість в розмірі 34181,73грн, з позовом про стягнення якої позивач звернувся до суду, як новий кредитор згідно договору факторингу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач має невиконані зобов`язання за договором № О1800003/1, право вимоги за яким набув позивач.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 77, статті 81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Пунктом 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).

Судом першої інстанції встановлено, що наданий до договору додаток №1 містить посилання на відступлення права вимоги за кредитним договором № О1800003/1 від 19.11.2018 року, саме на цей договір позивач посилається в позовній заяві, однак на підтвердження позовних вимог долучив кредитний договір №1800003 від 01.02.2018 року.

Зазначене свідчить, що позивач не надав належних доказів, які підтверджують позовні вимоги, а відтак суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, що суд не врахував розрахунок заборгованості та виписку по рахунку від 13.08.2025 року за кредитним договором № О1800003/1 від 19.11.2018 року, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зазначений розрахунок не містить інформації ким він складений, не підписаний та без самого кредитного договору О1800003/1 від 19.11.2018 року не має юридичної сили. Виписка по рахунку не підтверджує суми заборгованості.

Без кредитного договору на який позивач посилається у позовній заяві О1800003/1 від 19.11.2018 року, суд не може оцінити правильність нарахування відсотків встановлених умовами договору, укладеного між первинним кредитором та боржником.

Посилання апелянта на меморіальний ордер №4852126 від 28 січня 2019 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в ньому не зазначено за яким призначенням скеровані зазначені кошти. Крім того, такий стосується кредитного договору 1800003/1 від 19.11.2018, а позовні вимоги заявлені на підставі кредитного договору О1800003/1 від 19.11.2018 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, характер спірних правовідносин, вірно застосувавши норми права, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року. року.

Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складенено 31 липня 2026 року.

Головуючий Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра