Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №443/1570/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 443/1570/25 Головуючий у 1 інстанції: Равлінко Р.Г.

Провадження № 22-ц/811/685/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретаря судового засідання – Федчун Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс банк», на заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 22 січня 2026 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідачки на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 140 157, 90 грн, з яких: 85 366, 35 грн – прострочене тіло кредиту, 54 791, 55 грн – відсотки за користування кредитом, а також 2 422, 40 грн сплаченого судового збору та 11 602, 40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 18.05.2021 ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (який було розміщено на сайті Банку: www.alfabank.ua; архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).

Відповідачка також підписала довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «8892», направленого їй 18.05.2021. Електронним цифровим підписом у вигляді одноразового ідентифікатора позичальник підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, а також всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб позичальника та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позичальника, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором.

Таким чином, 18.05.2021 між сторонами було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» із наступними основними умовами: тип кредиту – кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту – «RED», мета кредиту – для особистих потреб; опис послуги – надання Банком послуг з обслуговування кредитної картки, а також надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого кредиту або його частини, Банк здійснює подальше кредитування у межах її ліміту шляхом надання траншів.; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) – 200 000, 00 грн; сума встановленої кредитної лінії – 14 000, 00 грн; процентна ставка – 35, 99 % для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки – фіксована; тип картки – MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту – щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 631654453.

Сторони також узгодили, що всі відносини між ними, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід`ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку та надавши ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти. Відповідач кредитну картку активувала та активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку.

Однак відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 140 157, 90 грн, з яких: 85 366, 35 грн – прострочене тіло кредиту, 54 791, 55 грн – відсотки за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь.

Заочним рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 22 січня 2026 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 140 157, 90 грн - відмовлено.

Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Сенс банк», подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що 18.05.2021 АТ «Альфа-Банк» прийняло пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії на аналогічних, запропонованих відповідачкою умовах кредитування та надало кошти в розпорядження позичальника, що підтверджується Акцептом пропозиції на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Крім того, з аналогічними умовами кредитування ОСОБА_1 ознайомилася в Паспорті споживчого кредиту від 18.05.2021.

Стверджує, що всі правовідносини між позичальником та банком регулюються кредитним договором (офертою поданою з застосуванням Інтернет-сервісу «My Alfa-bank», акцептом та супутніми документами в сукупності), а також договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк»/АТ «Сенс Банк», який є невід`ємною частиною угоди та регулює всі питання, що не врегульовані безпосередньо Угодою.

Вважає, що систематичне використання кредитних коштів від дати укладення договору безперечно свідчить про те, що відповідачка була повністю обізнана з умовами кредитування, активувала кредитну картку та свідомо користувалась наданими банком кредитними коштами, оскільки відновлювана кредитна лінія – це вид кредиту, який передбачає можливість клієнта отримувати кошти періодично в рамках встановленого ліміту, погашати всю суму заборгованості або тільки її частину та здійснювати повторне використання коштів протягом терміну дії кредитної лінії.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору, а тому з урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідачки не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.

Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі №182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19.

Враховуючи, що сторони не з`явились в судове засідання, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору № 631654453 від 18.05.2021 між банком та ОСОБА_1 . За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормами частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, позивач зазначив, що 18.05.2021 ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (який було розміщено на сайті Банку: www.alfabank.ua; архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).

Матеріалами справи також встановлено, що АТ «Сенс Банк» на підтвердження позовних вимог надало копію Акцепту АТ «Альфа-Банк» пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачці кредит у вигляді встановленого максимального кредитного ліміту в розмірі 200 000, 00 грн. Процентна ставку за користування кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття готівки встановлено у розмірі 35, 99%. Тип процентної ставки – фіксована.

Зі змісту вищевказаного Акцепту АТ «Альфа-Банк» вбачається, зокрема, що угода надана позичальнику у спосіб, обраний останнім у Оферті на укладення цієї угоди.

Разом з тим, матеріали справи не містять пропозиції (оферти) ОСОБА_1 , як позичальника, на укладення кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) № 631654453 від 18.05.2021 з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо.

Також банком не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачкою банківської платіжної картки, що свідчило б про прийняття нею умов кредитного договору.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 631654453 від 18.05.2021, станом на 19.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 140 157, 90 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту - 85 366, 35 грн та відсотків за користування кредитом – 54 791, 55 грн.

08.07.2025 АТ «Сенс Банк» надіслало на адресу відповідачки вимогу про усунення порушень, в якій позивач вимагав протягом 30 днів з моменту отримання вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість у загальному розмірі 144 169, 35 грн.

Надана разом з позовною заявою виписка по рахунку за період з 18.05.2021 по 19.05.2025 згідно договору № 631654453 від 18.05.2021 сама по собі, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів волевиявлення відповідачки на укладення договору, доказів отримання нею відповідної платіжної банківської картки, тощо, не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та отримання за його умовами грошових коштів.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки доказів того, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 631654453 від 18.05.2021, внаслідок невиконання якого у відповідачки утворилась заборгованість в розмірі 140 157, 90 грн, суду не надано.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що до позовної заяви додано пакет документів, які свідчать про те, що кредитний договір № 631654453 було укладено 18.05.2021, та включає всі документи, підписані банком та відповідачем, зокрема акцепт пропозиції про укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з аналізу наданих документів, зокрема акцепту пропозиції про укладення угоди про обслуговування кредитної картки, вбачається, що зазначений акцепт підписано в односторонньому порядку самим позивачем, в преамбулі зазначено, що АТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом.

Натомість позивачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій, пропозиції (оферти) ОСОБА_1 на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» мала передувати акцепту АТ «Альфа-Банк», як і не було надано будь-якої іншої її заяви, яка б містила волевиявлення саме ОСОБА_1 укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Не може вважатися такою пропозицією (офертою) довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту від 18.05.2021, в яких наявна відмітка, що вони підписані ОСОБА_1 , та вказано цифрову комбінацію «8892», як позначення підпису відповідачки, з огляду на те, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит; довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту є документами, складеними самим банком, у них відсутні вказівки на те, що вони разом складають угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20: «Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.»

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка підписала кредитний договір за допомогою електронного підпису – одноразовим ідентифікатором 8892, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки за відсутності в матеріалах справи самого кредитного договору, у суду відсутня можливість перевірити вказані обставини.

Твердження апелянта про те, що отримання відповідачкою та користування нею кредитними коштами підтверджується випискою по картковому рахунку, що є належним підтвердженням заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідачки, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки за відсутності доказів укладення між сторонами кредитного договору, тобто правової підстави для надання банком грошових коштів (кредиту) позичальникові, таке не може у даному випадку бути підставою для стягнення кредитної заборгованості з відповідача.

Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що з виписки по рахунку вбачається про нарахування і списання процентів за користування кредитом і комісій, розмір яких є значним, за рахунок чого утворювалась нарахована заборгованість. А за відсутності в матеріалах справи вище вказаних документів, перевірити правильність нарахування і списання таких не виявляється можливим.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс банк».

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Ухвалене судом першої інстанції рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 30 липня 2026 року.

Головуючий: С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А. В. Ніткевич