Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №448/309/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 448/309/25 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.

Провадження № 22-ц/811/1836/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 22 квітня 2026 року (повний текст рішення складено 04 травня 2026 року) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 173 825 грн 90 коп., з яких 19 000 грн 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 105 425 грн 00 коп. - заборгованість за процентами, нарахованим первісним кредитором, 49 400 грн 00 коп. - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 104 календарних дні.

Позов мотивований тим, що 22 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4411665 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді шляхом використання електронного підпису. Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 19 000, 00 грн (пункт 1.2.), строк кредиту 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів (пункт 1.3.). ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 19 000, 00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. 25 жовтня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25/10/24, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Зазначали, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав і кредит у визначений строк не повернув. Як наслідок, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу №25/10/2024 перейшло право грошової вимоги за договором № 4411665 від 22 лютого 2024 року у розмірі 133 925 грн 00 коп., з якої : заборгованість за тілом кредиту - 19 000 грн 00 коп., заборгованість за процентами -105 425 грн 00 коп., штрафні санкції - 9 500 грн 00 коп. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору складає 173 825 грн 00 коп., з яких: 19 000 грн 00 коп. - тіло кредиту, 105 425 грн 00 коп. - нараховані проценти первісним кредитором, 49 400 грн 00 коп. - нараховані позивачем проценти за 104 календарні дні.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 22 квітня 2026 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4411665 від 22 лютого 2024 року в розмірі 73 600 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судовий збір в сумі 1 025 грн 64 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн 00 копі.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», подавши в травні 2026 року через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Мостиського районного суду Львівської області від 22 квітня 2026 року, ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів, суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон № 3498-IX), в частині визначення розміру денної процентної ставки, оскільки не врахував дату укладення кредитного договору, його умови, зокрема, щодо розміру процентної ставки, а також пункт 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яким запроваджено поетапне зменшення денної процентної ставки. Також судом при вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу безпідставно зменшено розмір таких витрат, оскільки такі документально підтверджено позивачем у заявленому до стягнення розмірі.

В апеляційній скарзі міститься прохання стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» понесені товариством витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції, в розмірі 8 000 грн 00 коп.

У червні 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який підписаний представником Сталевич Г. О., в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскарженого рішення суду.

Аналіз змісту відзиву на апеляційну скаргу свідчить, що особа, яка його подала не заперечує факту укладення ним кредитного договору, а також факт його неналежного виконання, проте погоджується з висновками суду щодо перерахунку заборгованості по процентах, виходячи з максимального розміру денної процентної ставки, згідно зі Законом № 3498-IX.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сталевич Г. О. направила до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі №182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19.Враховуючи, що сторони не з`явились в судове засідання, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду їх заяви та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Судом встановлено, що 22.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4411665 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Зазначений кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, електронний підпис позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «32073».

Згідно умов Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 19 000, 00 грн. (п. 1.2. Кредитного договору); Строк кредиту 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів (п. 1.3 Кредитного договору).

Згідно п.1.4.1. Кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 2, 50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Відповідно до п.1.4.2. Договору знижена процентна ставка 1, 50% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 17.03.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 19 000, 00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1201-0111 від 01.11.2024 та не заперечується відповідачем та його представником.

25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу №25/10/24, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна" передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Договору Факторингу за цим договором Позивач (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 25.10.2024 до Договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024у ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №4411665 від 22.02.2024 у розмірі 133 925, 00 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту -19 000, 00 грн., заборгованість за процентами -105 425, 00 грн, штрафні санкції – 9 500, 00 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано відсотки у порядку визначеному п. 1.4.1 договору за 104 календарних днів в межах строку договору за процентною ставкою в розмірі 2, 5 % ( 475, 00 грн) в розмірі 49 400, 00 грн. Також з наданих позивачем розрахунків вбачається, що відповідачем було здійснено оплату боргу в розмірі 11 900, 00 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за вказаним вище договором утворилась заборгованість в сумі 173 825 грн 00 коп., з яких: 19 000 грн 00 коп. - тіло кредиту, 105 425 грн 00 коп. - нараховані проценти первинним кредитором, 49 400 грн 00 коп. - нараховані Позивачем проценти за 104 календарні дні.

Крім того, рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Реєстраційні дії щодо зміни найменування Позивача проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І. В. 10.12.2024, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1000681070010062201 від 10.12.2024.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з статями 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта та п`ята статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно правил статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно частини другої статті 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов?язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції в ході судового розгляду кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, з зазначенням особистих даних відповідача, а саме адреси проживання, його паспортних даних, дати народження, РНОКПП, номера телефону, електронної пошти. Факт укладення кредитного договору не заперечується відповідачем та його представником.

Грошові кошти надані позичальнику у безготівковій формі на банківську картку, вказану ним при укладенні договору, № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1201-0111 від 01.11.2024 та вказане не заперечується відповідачем та його представником.

Наведене вище свідчить, що спірний Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4411665 від 22.02.2024 укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, підписаний саме відповідачем накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належними та допустимими доказами підтверджено укладання договору первісного кредитора з відповідачем, сторони вказаного вище договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів у кредит, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах та відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору.

ТОВ " Лінеура Україна" належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит на загальну суму 19000, 00 грн. Натомість, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.

Сторонами визнається і не оспорюється факт виникнення зобов`язальних правовідносин між ними, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ " Лінеура Україна" та відповідачем ОСОБА_1 , та отримання відповідачем кредитних коштів.

Позивач на підставі долучених доказів довів, що до нього перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні, яке відповідач не виконав належним чином.

Надані позивачем докази є належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Сторонами не оспорюється перехід прав вимоги до відповідача за спірним кредитним договором від первісного кредитора до позивача.

Встановлено й те, що відповідно до умов вищевказаного кредитного договору первісний кредитор взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на таких умовах: сума кредиту 19 000, 00 грн; строк кредитування - 350 днів; базовий період 21 день, знижена % ставка 1, 50 % в день, яка застосовується за умови, якщо Споживач до 17.03.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту; стандартна % ставка - 2, 50 % в день, яка застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 173 825 грн 00 коп., з яких: 19 000 грн 00 коп. - тіло кредиту, 105 425 грн 00 коп. - нараховані проценти первинним кредитором, 49 400 грн 00 коп. - нараховані Позивачем проценти за 104 календарні дні.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 4411665 від 22.02.2024 за основною сумою боргу в розмірі 19 000 грн є обґрунтованими.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Відповідно до приписів частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Таким чином, відповідно до умов договору позивач та первісний кредитор обґрунтовано нараховував проценти в межах строку кредитування, що й відображено в розрахунку заборгованості.

Водночас, у відповідності до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчим кредитуванням є правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.

Згідно пункту 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», денною процентною ставкою визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22.11.2023 прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Вказаним Законом внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування».

Зокрема, стаття 8 Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2, 5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким, власне, і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір споживчого кредиту № 4411665 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений 22.02.2024, тобто після набрання чинності Законом від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак, максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача ОСОБА_1 не могла перевищувати 1 %.

Проте, як слідує з матеріалів справи, зокрема, із розрахунку заборгованості, відповідачу первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» здійснювалось нарахування процентів у період з 22.02.2024 по 06.02.2025 за ставкою 2, 5 %, в той час, коли максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача ОСОБА_1 не могла перевищувати 1 %.

Отже, застосування за договором № 4411665 від 22 лютого 2024 року денної процентної ставки в розмірі 2, 5 % суперечить частині п`ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ), у зв`язку з чим дана умова договору є нікчемною.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3. Договору № 4411665 строк кредиту 350 днів. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав за необхідне здійснити перерахунок нарахованих процентів, виходячи із максимально допустимого розміру денної процентної ставки, визначеної ЗУ "Про споживче кредитування" за період з 22 лютого 2024 року по 06 лютого 2025 року, що становить 66 500, 00 грн (19 000, 00 грн х 1 % х 350 днів = 66 500, 00 грн).

Також з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 було здійснено оплату боргу в розмірі 11 900, 00 грн.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов вірного висновку про те, що вимоги сторони позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів слід задовольнити частково та стягнути проценти за Договором №4411665 від 22 лютого 2024 року за період з 22.02.2024 до 06.02.2025 у розмірі 54 600, 00 грн (190, 00 грн х 350днів = 66 500, 00 грн., 66 500, 00 грн -11 900, 00 грн = 54 600, 00 грн).

Судами безспірно встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який є правомірним, а тому повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Встановивши, що відповідач отримав кредит і у нього виникло зобов`язання повернути його, у розмірах та у строки, що зазначені в договорі, місцевий суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованості за кредитним договором № 4411665 від 22 лютого 2024 року в розмірі 73 600 гривень 00 копійок, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 19 000 гривень 00 копійок, заборгованість за процентами – 54600 гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.

Інші доводи апеляційної скарги у цій частині є неспроможними, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Доводами апеляційної скарги також є те, що на думку заявника, судом першої інстанції при вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу безпідставно зменшено розмір таких витрат, оскільки такі документально підтверджено позивачем у заявленому до стягнення розмірі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

За обставинами даної справи, місцевий суд вірно врахував критерій розумності розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціну позову та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, дійшовши до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

При цьому, позовні вимоги позивача задоволено на 42, 34 %, що також враховується при вирішенні питання витрат на правничу допомогу.

Суд першої інстанції належним чином оцінив докази, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні, в тому числі і витрат пов`язаних із правничою допомогою.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 22 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко А. В. Ніткевич