Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №944/5558/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/5558/25 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/470/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А.Левика, М.М. Шандри

секретар: І.І. Попенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи виконавчий комітет Новояворівської міської ради Львівської області, як орган опіки і піклування, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання фізичної особи недієздатною, -

в с т а н о в и в:

13.10.2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначити його опікуном останньої.

Оскаржуваною ухвалою призначено у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , на вирішення якої поставлено наступні питання: Чи хворіє ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 на психічну хворобу? Чи розуміє ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу свого психічного розладу здоров`я значення своїх дій та чи може керувати ними?

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У скарзі апелянт зазначив, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не встановив достатніх обставин, які б свідчили про хронічний, стійкий психічний розлад здоров`я ОСОБА_4 , внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Вважає, що наявна в матеріалах справи виписка з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 не є належним доказом наявності у ОСОБА_4 будь-якого хронічного, стійкого психічного розладу здоров`я, оскільки лікар, який її видав не є спеціалістом в галузі психіатрії. Крім того, наявний у матеріалах справи Висновок №142 від 10.04.2025 року, яким ОСОБА_4 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, не підтверджує наявності у неї хронічного, стійкого психічного розладу здоров`я, встановлення якого є підставою для визнання її недієздатною. Зазначив, що ОСОБА_4 є самостійною в соціально-побутових відносинах та життєдіяльності. При цьому, якщо вона і потребує сторонньої допомоги, то лише внаслідок похилого віку. Вважає, що дії заявника свідчать про протиправний та корисливий мотив, пов`язаний з можливістю звільнення від військової служби та виникненням підстав для оскарження договору дарування, укладеного ОСОБА_4 на користь внука ОСОБА_5 .

Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

05.05.2026 року ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому зазначив, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я його мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дезадаптована у соціально-побутовій сфері та не здатна самостійно забезпечувати власну життєдіяльність, а тому потребує стороннього догляду та допомоги. При цьому її донька - апелянтка ОСОБА_1 перебуває за межами України, у зв`язку з чим не має актуальної інформації про стан здоров`я матері. Разом з тим психічний стан ОСОБА_4 потребує контролю та допомоги , що підтверджується випискою лікаря-психіатра від 04.03.2026 року, згідно якої ОСОБА_4 постановлено діагноз - неуточнена деменція. Просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 січня 2026 року залишити без змін.

У засіданні суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності по наявних матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні (п. 1 ч. 2ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ст. 298 ЦПК України).

Відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про психіатричну допомогу» судово-психіатрична експертиза в адміністративних, цивільних справах, у кримінальному провадженні призначається і проводиться на підставах та в порядку, передбачених законом.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 року роз`яснено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

Як вбачається з роз`яснень, наданих в п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», судово-психіатрична експертиза обов`язково призначається, зокрема, для визначення психічного стану особи в справах про визнання громадян недієздатними.

Отже, метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначити його опікуном останньої.

Звертаючись до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, ОСОБА_3 просив призначити у справі судово-психіатричну експертизу, посилаючись на те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі медицини, без яких не можливо встановити психічний стан особи, стосовно якої ставиться питання про визнання її недієздатною. При цьому, вважав, що матеріали справи містять достатні дані про психічну хворобу ОСОБА_4 , за наявності яких призначення судової експертизи у даній справі є обов`язковим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про призначення судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з доцільності її призначення у даній справі для з`ясування обставин, встановлення яких потребує спеціальних знань, та об`єктивного розгляду справи.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, ОСОБА_3 на підтвердження наявності у ОСОБА_4 психічного захворювання надав виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та висновок № 142 від 16.04.2025 року про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Разом з тим, зазначену медичну документацію ОСОБА_4 не можна вважати такою, що містить достатні дані на підтвердження розладу психічного стану особи.

Так, під достатніми даними на підтвердження розладу психічного стану особи слід розуміти будь-яку інформацію, яка дозволяє припустити наявність у фізичної особи певних психічних розладів. Джерелом інформації може бути медична документація (медичні карти амбулаторного чи стаціонарного хворого із психіатричних закладів або виписки з них; довідки з психоневрологічних закладів про те, що особа перебувала чи перебуває на обліку через психічне захворювання; довідки з медичних закладів про наявність захворювань, які не є психічними, але які впливають на психічну діяльність особи; покази свідків, що мають підстави давати свідчення про психічний стан особи тощо).

При цьому, надана заявником медична документація, складена та підписана лікарями загальної медичної практики без залучення лікаря-психіатра, не свідчить про наявність у ОСОБА_4 психічної хвороби, за якої вона не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому така не може бути об`єктивною та достатньою підставою для призначення у даній справі судово-психіатричної експертизи.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та за відсутності в матеріалах справи доказів наявності у ОСОБА_4 психічного захворювання дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для призначення у даній справі судово-психіатричної експертизи.

Що стосується поданої ОСОБА_3 до апеляційного суду виписки від 04.03.2026 року, складеної лікарем-психіатром ОСОБА_7 , згідно якої ОСОБА_4 поставлено діагноз - неуточнена деменція, та виписки-епікризу з медичної картки стаціонарного хворого № 3813 від 15.04.2026 року, то така медична документація згідно положень ст. 367 ЦПК України не може бути врахована апеляційним судом, оскільки не була надана заявником на час постановлення оскаржуваної ухвали.

З наведених мотивів, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 31 липня 2026 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволити.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 січня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра