Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №448/194/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 448/194/25 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.

Провадження № 22-ц/811/3289/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Провадження № 22-ц/811/3271/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А.Левика, Р.В.Савуляка,

при секретарі: В.В. Черевко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 серпня 2025 року та на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДСГП "Ліси України", Філії «Самбірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 17 травня 2025 року, просив:

- визнати незаконним та скасувати Наказ Філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"№396-к від 27 грудня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із припиненням філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді лісничого Судововишнянського лісництва філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 01.01.2025;

- стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2025 до дня поновлення на роботі, відрахувавши з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він, ОСОБА_1 , працював лісничим з 2004 року, неодноразово нагороджений за сумлінну та якісну працю, є особою з інвалідністю 2 групи. З 2023 року працював лісничим Судововишнянського лісництва філії «Самбірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Про припинення філії «Самбірське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та наступне вивільнення працівників був попереджений 24 жовтня 2024 року письмово. У попередженні було вказано, що трудові відносини з ним можуть бути припинені у зв`язку з закриттям зазначеної філії, з подальшим повідомленням його про наявність вакантних посад у філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Однак з 23 жовтня 2024 року до моменту подання позовної заяви йому не було запропоновано жодної вакантної посади та не було вжито заходів щодо його працевлаштування, як це відбулось з усіма іншими працівниками зазначеної філії, тобто відповідачем не було дотримано вимог ст.ст.40, 49-2 КЗпПУ. Зазначав, що частиною другою статті 49-2 Кодексу передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці, має враховуватися переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №396-к від 27 грудня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лісничого Судововишнянського лісництва філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 28.12.2024 до 25.08.2025 в розмірі 263 169 (двісті шістдесят три тисячі сто шістдесят дев`ять) грн 00 коп. з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

В решті частини задоволення позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лісничого Судововишнянського лісництва філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі стягнення за один місяць.

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (тисячу двісті одинадцять) 20 коп.

Оскаржуваною ухвалою заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бундза Ростислава Олеговича про розподіл понесених позивачем витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В решті вимог відмовлено.

Рішення та ухвалу суду оскаржив представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - Митровка Ярослав Васильович.

Вважає рішення та ухвалу незаконними, необґрунтованими, такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначив, що штатний розпис філії «Самбірське лісове господарство» був скорочений повністю, окрім посад, які залишались з метою здійснення дій для закриття філії. Стверджує, що роботодавець при проведенні процедури скорочення дотримався вимог трудового законодавства, водночас суд необґрунтовано не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували, що на момент повідомлення про вивільнення позивача, у відповідача були наявні вакантні посади, що могли бути запропоновані позивачу.

У зв`язку з незаконністю рішення також підлягає до скасування ухвала про розподіл судових витрат, яка постановлена судом з порушенням процесуального права, оскільки розподіл судових витрат мав бути проведений шляхом ухвалення додаткового рішення.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, ухвалу суду скасувати.

Представник позивача - адвокат Бундз Р.О. подав відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а рішення суду законним. Звертає увагу, що апелянт не спростував висновків суду першої інстанції щодо порушення відповідачем приписів ст.49-2 КЗпП України. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта – адвокат Митровка Я.В. скаргу підтримав з підстав, зазначених у ній, просив скаргу задоволити.

Представник позивача - адвокат Бундз Р.О. проти скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до частини положень ст.ст. 15 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю. Держава створює умови для повного здійснення громадян права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 5-1 КЗпП України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 КЗпП України).

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При звільненні працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України , роботодавець повинен дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівник повинен бути персонально попереджений не пізніше, ніж за два місяці до звільнення. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі ст.40 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про можливе вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які стали вакантними на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зазначено, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Встановлено, що наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 №1834 «Про припинення філії «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено філію «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом її закриття. Визначено термін припинення філії «Самбірське лісове господарство» - до 31.01.2025 року.

Наказом по Філії «Самбірське лісове господарство» від 23.10.2024 «Про припинення філії «Самбірське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», філію «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом її закриття.

Наказом Філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №396-к від 27 грудня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 », позивач звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України - у зв`язку з припиненням філії «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України».

З наказом про звільнення позивач ознайомлений 31.12.2024 року.

З листа-попередження про майбутнє вивільнення та припинення трудових відносин від 23.10.2023 року № 1/19-9/305-202/11, адресованого позивачу, вбачається, що філія «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» повідомила позивача, що відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 18.10.2024 № 1834 «Про припинення філії «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія «Самбірське лісове господарство» припиняється шляхом її закриття в порядку, передбаченому трудовим законодавством. Крім того, цим листом на підставі ст.49-2 та п.1 ст.40 КЗпП України позивач був попереджений про наступне звільнення з посади лісничого Судововишнянського лісового господарства та припинення з ним трудових відносин у встановленому законом порядку. Також зазначено, що про наявність вакантних посад у філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» ОСОБА_1 буде попереджений додатково.

З затвердженого штатного розпису штатних одиниць філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 02.01.2025 року № 1/39.4 «Про введення в дію структури і штатного розпису», структури і штатної чисельності на 2025 рік вбачається, що з 01.01.2025 року введено в дію структуру і штатний розпис філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», який затверджено Генеральним директором державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 30.12.2024.

Відповідно до структурної і штатної чисельності по Філії «Самбірське лісове господарство» на 2025 рік, що вводиться в дію з 01.01.2025 року, погоджено та затверджено штатний розпис в кількості 2 штатних одиниць (директор філії - 1 штатна посада, начальник відділу охорони та захисту лісу - 1 штатна посада).

Згідно довідки від 03.04.2025 року, виданої Філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за період листопад - грудень 2024 року становить 1539,00 грн.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи з терміном дії -довічно.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, районний суд виходив з того, що Філія «Самбірське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» була припинена шляхом її закриття 31.01.2025 року. Відповідач повідомив позивача за 2 місяці до його звільнення про наступне вивільнення та 31.12.2024 року звільнив позивача з роботи у зв`язку з припиненням філії. Однак, всупереч вимогам ст.49-2 КЗпП України, ні при попередженні про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, ні в подальшому, аж до дня його звільнення з роботи, відповідач не запропонував позивачу будь-яку іншу роботу на підприємстві, не повідомив про можливу відсутність роботи за відповідною професією чи спеціальністю, що свідчить про порушення відповідачем вимогв ст.49-2 КЗпП України та порушення трудових прав позивача. До матеріалів справи не долучено доказів, які саме вакантні посади були у відповідача від моменту попередження позивача про його майбутнє вивільнення до моменту звільнення, які би йому могли бути запропоновані, та, що позивач відмовився від запропонованих посад. Зазначені представником відповідача мотиви, якими він керувався, при прийнятті такого рішення, в сукупності з іншими письмовими доказами, не обґрунтовують правомірність звільнення позивача з займаної посади.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та зібраним у справі доказам.

Крім того, постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року, ухваленою у справі № 454/444/25 за позовом ОСОБА_3 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановлено, що «…станом на 26.12.2024 в апараті ДП «Ліси України» були вакантні посади: головний мисливознавець, технік з праці, три посади прибиральника службових приміщень, менеджер з розрахунково-касових операцій, сестра медична. При цьому, з часу вручення попередження до моменту звільнення позивача з роботи, на підприємстві були наявні вакантні посади, зокрема, в апараті ДП «Ліси України» - 12 вакантних посад (у той час як у листі відповідача від 26.12.2024 зазначено лише про 7 вакантних посад)».

Однак, жодну із зазначених посад позивачу запропоновано не було.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про порушення відповідачем процедури звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та трудових прав позивача, що є підставою для визнання незаконним наказу про його звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з правильністю якого погоджується колегія суддів, враховуючи, що такий відповідачем не спростований і проведений позивачем на підставі довідки про середньоденну заробітну плату позивача, наданої відповідачем.

Колегія суддів також погоджується з розміром витрат на правову допомогу, стягнуту з відповідача в користь позивача ОСОБА_1 в сумі 5 000 грн, оскільки такий розраховано судом з врахуванням часткового задоволення позову, відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатом послуг, умовам договору про надання правничої (правової) допомоги від 23.01.2025 року та акту № 1 про надання правничої (правової) допомоги від 26.08.2025 року, який містить перелік наданих адвокатом послуг.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення та ухвали суду колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 серпня 2025 року та ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

Р.В. Савуляк