Додаткове рішення від 30 липня 2026 р. у справі №450/4253/24 — Львівський апеляційний суд

Справа №450/4253/24 Головуючий у 1 інстанції:Кукса Д.А.

Провадження №22-з/811/124/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», треті особи ОСОБА_3 , Львівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів Газзбут» про захист прав споживача житлово-комунальних послуг, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживача житлово-комунальних послуг – задоволено.

Визнано нарахований ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) борг з оплати за природний газ по особовому рахунку № НОМЕР_2 як власниці (побутовому споживачу) садового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 45 127,00 грн. безпідставним.

Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року заяву представника позивачки ОСОБА_2 – адвоката Заремби В.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» про захист прав споживача житлово-комунальних послуг, – задоволено частково.

Cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 29833,00 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять три гривні).

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 травня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року – залишено без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року – залишено без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року – задоволено частково.

Додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року – змінено, зменшено розмір стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу – з 29883,00 грн. до 12000,00 грн.

В задоволенні решти вимог заяви – відмовлено.

11 травня 2026 року до Львівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, в якій просить:

- ухвалити додаткове судове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи на стадії апеляційного провадження.

В обґрунтування заяви вказує на те, що постановою Львівського апеляційного суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Після отримання повного тексту постанови представник позивачки встановив, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат. Зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу сторона позивачки повідомила про понесення (очікуване понесення) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. та про намір надати докази таких витрат. У подальшому до матеріалів справи долучено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, акт наданих послуг, а також зазначено, що договір про надання правової допомоги та документи, які підтверджують повноваження адвоката, вже містяться в матеріалах справи. Вказує, що під час апеляційного перегляду адвокатом надано правничу допомогу, яка включала аналіз апеляційних скарг і матеріалів справи, підготовку відзивів, письмових пояснень, клопотання про долучення доказів понесених судових витрат та клопотання про ухвалення додаткового рішення. У зв`язку з наведеним просить ухвалити додаткове рішення та вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених під час апеляційного перегляду справи.

15 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просять:

- у задоволенні заяви представника позивачки про стягнення понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції у справі №450/4253/24 – відмовити повністю;

- у випадку прийняття судом додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на користь позивачки, зменшити її розмір до 1 000 грн. з підстав, визначених у цих запереченнях.

В обґрунтування заперечення зазначають, що частина заявлених послуг, а саме підготовка клопотання про долучення доказів судових витрат та клопотання про ухвалення додаткового рішення, не підтверджена актом наданих послуг. Крім того, в акті зазначено інший номер судової справи, що, свідчить про неналежність цього доказу. Також стороною позивачки не подано документів, які підтверджують фактичну оплату правничої допомоги, а тому відсутні належні докази понесення відповідних витрат. Крім того, розгляд справи в апеляційному суді здійснювався у письмовому провадженні, а обсяг виконаної представником позивачки роботи обмежився підготовкою двох відзивів та письмових пояснень. Відтак, вважають, що заявлена до відшкодування сума 15000 грн. є неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданої правничої допомоги та не відповідає критеріям реальності й розумності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

З матеріалів справи вбачається, що в постанові Львівського апеляційного суду від 07 травня 2026 року, ухваленій у даній справі, судом не було вирішено питання судових витрат понесених в суді апеляційної інстанцій.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №671/1957/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2021 року між Адвокатським об`єднанням «В єдності сила» в особі керуючого партнера Заремби Валерія Валерійовича та ОСОБА_2 укладено Договір №11-11/21 про надання правової допомоги (т.2, а.с.113-116).

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист та представництво, надання інших видів правової допомоги клієнту (чи іншим особам за його вказівкою), а клієнт зобов`язується оплачувати надання правової допомоги та інших витрат, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до п.1.2. вказаного Договору, цей Договір надає повноваження адвокатам Адвокатського об`єднання бути представниками (захисниками) клієнта в госпорському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також уповноваженими за дорученнями у конституційному судочинстві.

Відповідно до п.4.1. вказаного Договору, вартість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання, строки оплати та інші умови розрахунків визначаються сторонами у додатках (додаткових угодах та/або актах наданих послуг) до цього Договору, які з моменту їх підписання стають його невід`ємними частинами.

Відповідно до п.6.1. вказаного Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його повного належного виконання або припинення з інших підстав передбачених цим Договором або законом.

28.11.2025 року між Адвокатським об`єднанням «В єдності сила» в особі керуючого партнера Заремби Валерія Валерійовича та Патрун Надією Михайлівню укладено Додаткову угоду №1/25 до Договору №11-11/21 від 10.11.2021 року про надання правової допомоги (т.3, а.с.29).

Відповідно до п.1 вказаної Додаткової угоди, в порядку та на умовах, визначених Договором та конкретизованих і уточнених цією Угодою, Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову допомогу виключно щодо спору з компанією постачальником (та/або транспортувальником) природного газу про нарахування боргу за постачання природного газу на об`єкт нерухомості садовий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 , але лише в суді апеляційної інстанції, та лише в межах перегляду Львівським апеляційним судом рішення Пустомитівського районного суду Львівської області в справі №450/4253/24, а клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню винагороду за надану правову допомогу згідно умов погоджених цією Угодою.

Відповідно до п.2 вказаної Додаткової угоди, за надання правової допомоги в рамках цієї Угоди клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у вигляді фіксованого гонорару, що становить 15000,00 грн.

15.12.2025 року між Адвокатським об`єднанням «В єдності сила» в особі керуючого партнера Заремби Валерія Валерійовича та ОСОБА_2 укладено Акт наданих послуг до Договору №11-11/21 від 10.11.2021 року та Додаткової угоди №1/25 від 28.11.2025 року (т.3, а.с.28).

Відповідно до п.3 вказаного Акту, сторони констатують, що умовами Додаткової угоди №1/25 від 28.11.2025 року було погоджено, що вартість послуг встановлена у фіксованій сумі (фіксований гонорар) 15000,00 грн., то враховуючи правову позицію Верховного Суду вперше висвітлену в постанові від 28.12.2020 року в справі №640/18402/19 детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) не є обов`язковим. При цьому сторони підтверджують, що Адвокатським об`єднанням було:

- вивчено апеляційну скаргу (з додатками на 18 арк.) подану відповідачем на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області в справі №540/4253/24;

- здійснено правовий аналіз перспектив вирішення спору в судовому порядку на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції;

- здійснено додатковий аналіз профільного законодавства та судової практики в подібних спорах:

- підготовлено аргументований відзив на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції;

- вивчено заяву третьої особи, що подана на підтримку апеляційної скарги відповідача;

- підготовлено додаткові письмові пояснення з додатковими аргументами щодо заяви третьої особи;

- вивчено апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області в справі №540/4253/24;

- підготовлено аргументований відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення;

Так, вбачається, що стороною позивачки понесено 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №11-11/21 від 10.11.2021 року

Однак колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження №11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Так, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє, чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Що стосується доводів заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішенняподаних ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , про те, що стороною позивачки не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували фактичну оплату заявлених сум за надану правничу допомогу, а саме квитанцій до прибуткового касового ордера, платіжних доручень з відміткою банку чи інших банківських документів, касових чеків або інших фінансових документів, що підтверджують перерахування коштів адвокату чи адвокатському об`єднанню, то колегія суддів зазначає, що згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Подібний висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2025 року у справі № 715/2449/23 (провадження № 61-14715св24), від 22 жовтня 2025 року у справі № 678/1641/23 (провадження № 61-9770св25).

Однак, колегія суддів вважає, що розмір витрат, визначений представником позивачки у сумі 15000,00 грн. є завищеним, неспівмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, зважаючи на обсяг виконаних робіт, здійснених адвокатом, складність та категорію справи, ціну позову, обґрунтованість та пропорційність наданих послуг до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, те, що відповідачем було подано заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи її не співмірністю заявленого розміру витрат на правничу допомогу, те, що постановоюЛьвівського апеляційного суду від 07 травня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року – залишено без задоволення, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року – залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року – задоволено частково, додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року – змінено, зменшено розмір стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу – з 29883,00 грн. до 12000,00 грн., в задоволенні решти вимог заяви – відмовлено, – колегія суддів вважає, що ціна послуг наданих представником позивачки в суді апеляційної інстанції становить 6500 грн.

Враховуючи вказане, заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення слід визнати частково обгрунтованою та таку слід задовольнити частково. Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки 6500 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції, вважаючи таку суму достатньою та співмірною складності справи та діям, що вчинені представником сторони при її розгляді. В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Керуючись ст.ст. 270, 258-259 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а:

заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 6500 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 31 липня 2026 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра