Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №452/4144/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 452/4144/25 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.

Провадження № 22-ц/811/1077/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Черевка В.В.

за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, в якому просила визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Самбір Львівської області, та внести зміни до актового запису про народження № 272, складеного 16.08.2024 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зазначивши батьком дитини – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши дитині прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », всі інші відомості про дитину та про матір дитини залишити без змін, та видати нове свідоцтво про народження.

ОСОБА_3 у межах цієї справи подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі частки, що підлягають виплаті ОСОБА_1 як матері зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_5 ..

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що на даний час відповідачка (мати військовослужбовця) є єдиним отримувачем 100% грошового забезпечення зниклого безвісті сина ОСОБА_5 . У разі визнання ОСОБА_5 батьком дитини позивачки ОСОБА_9 , останній отримає право на частку цих виплат, відповідно до п.7 Постанови КМУ №884. Таким чином невжиття заходів забезпечення позову до прийняття рішення у справі може значно ускладнити ефективний захист прав позивачки, оскільки їй, у випадку задоволення позову, доведеться звертатись до суду з позовом до ОСОБА_1 для стягнення виплаченого грошового забезпечення. На підставі наведеного просила задовольнити її заяву.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19.03.2026 заяву про забезпечення позову задоволено.

Призупинено виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що обраний судом захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, передбаченим ч. 3 ст. 150 ЦПК України, оскільки призупинення виплати всього грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця фактично позбавило відповідача права на отримання належної їй частини виплат, гарантованої п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначає, що навіть у разі можливого задоволення позову позивач могла б претендувати лише на відповідну частку виплат, тоді як ухвалою суду призупинено виплату всієї суми. Вказує, що суд першої інстанції не забезпечив балансу інтересів сторін, не врахував права відповідача та не навів мотивів, у чому саме полягає реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду. Зазначає, що заява про забезпечення позову не відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України, оскільки не містила належного обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення, ціни позову, пропозицій щодо зустрічного забезпечення та інших необхідних відомостей. Також апелянт стверджує, що суд не пересвідчився у наявності реальної загрози невиконання рішення суду, не встановив відповідності обраного заходу забезпечення заявленим позовним вимогам та не врахував, що спір має немайновий характер, оскільки стосується визнання батьківства, а не стягнення грошових коштів. Крім того, зазначає, що суд вийшов за межі заявлених вимог, оскільки позивач просила накласти арешт на частину грошових коштів, тоді як суд постановив ухвалу про призупинення виплати всього грошового забезпечення, чим, на думку апелянта, порушив положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України. Апелянт також вказує, що грошові кошти не перебувають на рахунках відповідача, вона не є їх розпорядником, а позивач не надала жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач вчиняє дії щодо отримання чи витрачання цих коштів або що існує реальна загроза невиконання можливого судового рішення. На його думку, висновки суду ґрунтуються виключно на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ЦПК України. Також зазначає, що між предметом позову та обраним заходом забезпечення відсутній належний зв`язок, оскільки спір стосується визнання батьківства, а не розподілу чи стягнення грошового забезпечення. Крім того, позивач не надала доказів звернення до компетентних органів щодо отримання відповідних виплат, не підтвердила факт їх нарахування або перерахування відповідачу та не довела наявності підстав для обмеження її права на їх отримання.

Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Від ОСОБА_3 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду цим вимогам не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно за частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд у постановах від 31.07.2024 справа № 623/2015/21, від 29.07.2024 в справі № 761/80/23, від 15.07.2024 в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії(пункт 2).

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17.06.2024 у справі № 644/1482/22, від 01.05.2024 у справі № 638/6777/23, від 21.02.2024 в справі № 201/9686/23 та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, – навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 201/9686/23.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити ефективний захист прав позивача, оскільки їй, у випадку задоволення позову, доведеться звертатись до суду з позовом до відповідача для стягнення виплаченого грошового забезпечення.

Однак з цим висновком колегія суддів погодитись не може.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі є встановлення факту батьківства, вимог майнового характеру позовна заява не містить.

У разі задоволення позову наслідком ухвалення судового рішення стане внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини та видача нового свідоцтва про народження дитини.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач не вказала, яким саме чином запропонований захід забезпечення позову гарантує виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог про встановлення факту батьківства.

З огляду на вказане, виходячи з предмету та підстав позову, колегія суддів дійшла до висновку, що заходи, які просить застосувати заявник в порядку забезпечення позову, не є співмірними із заявленими позовними вимогами .

Колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову мають бути спрямовані на забезпечення виконання судового рішення саме у справі, в межах якої вони застосовуються, а також на ефективний захист і поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду в цій справі, а не в будь-якій іншій.

З огляду на вказане, ухвала суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2026 року скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 31.07.2026

Головуючий

Судді